Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/6442/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2020.
Дата набрання законної сили: 01.04.2020
Номер судового провадження: 61-21923ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                      
		Іменем України                                          
		                                                                                                                                     
		01 квітня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 754/6442/16-ц
		провадження № 61-21923св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грек Анжеліка Василівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Більшина Світлана Олександрівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року у складі судді Журавської О. В. 
		та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г., Желепи О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом 
		до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грек А. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Більшина С. О., про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними. 
		 
		В обґрунтування позову вказувала на те, що квартира 
		АДРЕСА_1 належать на праві власності в рівних частках 
		їй та ОСОБА_4 . Після отримання дубліката свідоцтва про право власності 
		на вказану квартиру, яке було втрачене, їй стало відомо про існування договору дарування від 20 жовтня 2015 року, підписаного від її імені та від імені 
		ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_4 нібито подарувала свою частину спірної квартири їй. Крім вказаного, стало відомо також про існування договору купівлі-продажу від 16 листопада 2015 року, згідно з яким вона нібито продала належну їй квартиру відповідачеві. 
		 
		За вказаними фактами до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було внесено відомості про кримінальне правопорушення 
		та проводиться досудове слідство, в ході якого проведено експертизу 
		й встановлено, що підписи в оспорюваних договорах виконані не нею 
		та ОСОБА_4 , а іншою особою. Зокрема встановлено, що вказані договори укладені за підробленими документами, а саме: за її паспортом із фотографією невідомої особи та підписом, що не відповідає її підпису, а також дублікатом свідоцтва про право власності на квартиру, який відрізняється від наявного 
		у неї.
		 
		На підставі викладеного вище, ОСОБА_1 просила її позовні вимоги 
		про визнання вказаних договорів недійсними задовольнити.
		 
		Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_3 . 
		 
		Протокольною ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року до часті у справі в якості третіх осіб було залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грек А. В. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Більшину С. О. 
		 
		Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
		 
		Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 
		2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири 
		АДРЕСА_1 від 16 листопада 2015 року, укладений 
		між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С. О., зареєстрований 
		в реєстрі за № 1216. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 листопада 
		2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 
		Більшиною С. О., зареєстрований у реєстрі за № 1216, укладений з порушенням чинного законодавства, за відсутності волі позивача на його укладення, 
		що підтверджено належними та допустимими доказами, а відтак - позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині обґрунтовані.
		 
		Крім того, представником третьої особи було заявлено клопотання 
		про призначення у справі почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого судом було відмовлено у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування необхідності проведення судової почеркознавчої експертизи, необов`язковістю відповідно до статті 145 ЦПК України 2004 року проведення зазначеної експертизи, та тим, що ОСОБА_3 не є стороною оспорюваних договорів. 
		При цьому суд зазначав, що проведення вказаної експертизи завідомо 
		є неможливим у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, на підставі яких можна провести зазначену експертизу, оскільки оригінали договорів перебували у Слідчому управлінні Головного Управління Національної поліції 
		у м. Києві у зв`язку з розпочатим кримінальним провадженням 
		№ 12015100040001016. Крім вказаного, представником третьої особи клопотання заявлено з порушенням вимог, передбачених частиною другою статті 27, статті 131 ЦПК України, останнім не надано суду доказів поважності несвоєчасного звернення з клопотанням про забезпечення доказів.
		 
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року залишено без змін. 
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири 
		АДРЕСА_1 , оскільки спорюваний договір купівлі-продажу квартири 
		АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С. О., позивачем 
		не укладався, що підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 14 серпня 2017 року № 8-4/1348 за наслідками експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, долученим до матеріалів справи 
		за заявою ОСОБА_1 , який є належним та допустимим доказом.
		 
		Крім того, апеляційний суд зазначав, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи з підстав відсутності належного обґрунтування необхідності проведення такої експертизи. В суді апеляційної інстанції представником третьої особи також було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого було відмовлено з тих підстав, що заявником не наведено мотивів та обґрунтувань на підтвердження сумнівів у правильності та об`єктивності експертизи, проведеної у кримінальному провадженні.
		 
		Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року касаційну скаргу 
		ОСОБА_3 задоволено частково, постанову апеляційного суду м. Києва 
		від 20 лютого 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Частково задовольняючи касаційну скаргу, скасовуючи рішення апеляційного суду та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахуваввимоги статей 143 - 150 ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, а також роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 
		1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», 
		з урахуванням особливостей правового регулювання захисту конкретних суб`єктивних прав, та не надав оцінки доводам ОСОБА_3 про наявність підстав для проведення почеркознавчої експертизи для вирішення питань, 
		чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у договорі-купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , чи іншою особою, які мають значення для правильного вирішення спору.
		 
		Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
		 
		Постановою апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року - без змін. 
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири 
		АДРЕСА_1 , оскільки спорюваний договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 
		Більшиною С. О., позивачем не укладався, що підтверджується висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 14 серпня 2017 року № 8-4/1348 
		за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, долученим до матеріалів справи за заявою ОСОБА_1 , який є належним 
		та допустимим доказом.
		 
		Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи 
		з підстав відсутності належного обґрунтування необхідності проведення такої експертизи, апеляційний суд зазначив, що експертиза, проведена у рамках кримінального провадження, є письмовим доказом у цивільній справі, а у разі виникнення у заявника сумніву у змісті висновку експерта від 14 серпня 
		2017 року № 8-4/1348, він мав право подати клопотання про виклик експерта 
		у судове засідання для уточнення, роз`яснення того, яким чином експерт дійшов викладеного ним висновку, однак таким правом заявник не скористався.
		 
		Також апеляційний суд, посилаючись на положення частини першої статті 145 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, вказав, що висновки суду першої інстанції про відмову у призначенні  експертизи, спрямованої на встановлення дійсності підпису позивача у справі ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу квартири 
		АДРЕСА_1 , повністю відповідають вимогам процесуального закону, оскільки обов`язковим для суду першої інстанції було призначення експертизи у разі заявлення відповідного клопотання обома сторонами, 
		за клопотанням же однієї сторони призначення експертизи є обов`язковим лише у разі, якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров`я, психічний стан особи, вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
		 
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , 
		в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права 
		й неправильне застосування норм матеріального права, заявник просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову 
		ОСОБА_1 , а також постанову суду апеляційної інстанції, та передати справу 
		в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили належним чином обставин справи, а судові рішення ухвалено на припущеннях, оскільки висновок судово-почеркознавчої експертизи від 14 серпня 2017 року, проведеної 
		у кримінальному провадженні, не є допустимим доказом у розумінні частини другої статті 59 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) тому, що підпис від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу спірної квартири виконаний не ОСОБА_1 , зразки якої були надані для порівняння, а іншою особою.
		 
		Зазначає про те, що його представником у судовому засіданні було подано заяву про призначення судово-почеркознавчої експертизи щодо встановлення справжності підпису ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у спірних правочинах. 
		Проте, судом першої інстанції було відмовлено у призначенні цієї експертизи 
		так як, на думку суду, було відсутнє належне обґрунтування необхідності проведення цієї експертизи, проведення такої експертизи не було обов`язковим. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, в порушення норм статті 367 ЦПК України, не перевірив належним чином законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи
		 
		Вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправомірно відмовлено у призначенні судово-почеркознавчої експертизи. 
		 
		Інших мотивів незгоди з прийнятими у справі судовими рішеннями заявник 
		у касаційній скарзі не наводить.
		 
		Узагальнені доводи відзиву (заперечення) на касаційну скаргу
		 
		У січні 2020 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , 
		до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки касаційна скарга ОСОБА_3 не містить жодних підтверджень порушення судами першої й апеляційної інстанцій вимог матеріального та процесуального права.
		 
		Відзив обґрунтовано також тим, що висновок судово-почеркознавчої експертизу Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 14 серпня 2017 року № 8-4/1348, який було проведено на підставі постанови слідчого управління Головного Управління Національної поліції у м. Києві від 09 червня 2017 року, є належним 
		та допустимим доказом у справі.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу                             № 754/6442/16-ц з Деснянського районного суду м. Києва.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу № 754/6442/16-ц призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що відповідно до дубліката свідоцтва про право власності 
		на житло, квартира АДРЕСА_1 на праві власності у рівних частках належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 
		 
		20 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В. посвідчено договір дарування, укладений від імені 
		ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований у реєстрі за № 1506, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 Ѕ частину  квартири 
		АДРЕСА_1 .
		 
		16 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С. О. посвідчено договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого 
		ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 квартиру 
		АДРЕСА_1 .
		 
		20 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Національної поліції 
		у м. Києві із заявою про вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, відповідні відомості внесено до ЄРДР і розпочато кримінальне провадження № 12015100040001016. Зокрема, вказане кримінальне провадження здійснюється на підставі заяви позивача та інших осіб.
		 
		28 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
		 
		Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України на підставі постанови слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві 
		від 09 червня 2017 року було проведено судово-почеркознавчу експертизу 
		від 14 серпня 2017 року № 8-4/1348, згідно з висновком за результатами проведення якої, зокрема, встановлено:
		 
		- рукописний запис « ОСОБА_1 » та підпис у графі «Продавець» договору купівлі-продажу квартири 
		АДРЕСА_1 від 16 листопада 2015 року, зареєстрованому у реєстрі 
		за № 1216, виконані не ОСОБА_1 , зразки якої надані для порівняння, 
		а іншою особою;
		 
		- рукописний напис « ОСОБА_1 » та підпис у графі «Підпис» заяви 
		від 16 листопада 2015 року, адресованої приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Більшиній С. О., з друкованим текстом 
		про те, що «…Я, ОСОБА_1 , цією заявою стверджую той факт, 
		що відносно відчужуваної мною квартири 
		АДРЕСА_1 , відсутні права користування малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, а також недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, які обмежували б право на відчуження квартири за цим договором….» - виконані не ОСОБА_1 , зразки якої були надані 
		для порівняння, а іншою особою;
		 
		- рукописний напис « ОСОБА_1 » та підпис у графі « Підпис » заяви 
		від 16 листопада 2015 року, адресованої приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Більшиній С. О., з друкованим текстом 
		про те, що «…Я, ОСОБА_1 , цією заявою стверджую той факт, 
		що відчуження Ѕ частки квартири 
		АДРЕСА_1 , є першим продажем нерухомого майна у дві тисячі п`ятнадцятому році…» - виконані не ОСОБА_1 , зразки якої були надані 
		для порівняння, а іншою особою.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року            № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».  У частині другій розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані 
		і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року Верховний Суд здійснює у порядку та за правилами ЦПК України в редакції, що діяла 
		до 08 лютого 2020 року.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати 
		або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні 
		чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги 
		ОСОБА_3 , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно зі статтею 57 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги 
		і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		 
		Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		 
		Відповідно до статті 143 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
		Статтею 76 ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, чинної на час прийняття апеляційним судом оскаржуваної постанови від 04 листопада 2019 року, (далі - ЦПК України) визначено, що доказами 
		є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, 
		та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими 
		і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України  висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
		 
		Частиною другою статті 103 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
		 
		Статтею 113 ЦПУ України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
		 
		Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, 
		що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, 
		яка доручається іншому експертові (експертам).
		 
		Із зазначених вище норм процесуального закону, встановлених у справі обставин, досліджених судами доказів вбачається, що висновок експерта за результатами проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України на підставі постанови слідчого управління Головного управління Національної поліції 
		у м. Києві від 09 червня 2017 року судово-почеркознавчої експертизи 
		від 14 серпня 2017 року № 8-4/1348, долучений до матеріалів справи 
		№ 754/6442/16-ц за клопотанням позивача ОСОБА_1 , є належним 
		та допустимим доказом, дослідженим судом відповідно до визначеного законом порядку.
		 
		У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, ОСОБА_3 мав право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи, що останнім зроблено не було.
		 
		Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої 
		й апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні клопотань ОСОБА_3 про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи з підстав, викладених у цих клопотаннях.
		 
		Доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_3 , суд касаційної інстанції 
		не може визнати обґрунтованими, оскільки останнім не заявлялось клопотання про призначення повторної експертизи із зазначенням вимог до цієї експертизи, а підстави для задоволення інших клопотань у суду були відсутні.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, 
		якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального                              і процесуального права.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм процесуального права й підлягають залишенню без змін. 
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної      чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється                      та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,      а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи          у суді касаційної інстанції, відсутні.
		Керуючись статтями 141, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 листопада 
		2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 
		2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною 
		та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Бурлаков 
		 
		А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...