Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/8385/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2020. Зареєстровано: 06.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2020.
Дата набрання законної сили: 25.03.2020
Номер судового провадження: 11-кп/814/190/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015170090002717

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 524/8385/17  Номер провадження 11-кп/814/190/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 березня 2020 року м. Полтава
		   Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого судді          ОСОБА_2 , 
		суддів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з секретарем             ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		з участю прокурора          ОСОБА_7 ,
		потерпілої                 ОСОБА_8 
		представника
		потерпілих             ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,    
		представника цивільного 
		відповідача             ОСОБА_11 ,
		захисників                 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		обвинувачених              ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
		     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016170300000308, за апеляційними скаргами цивільного відповідача - Дошкільного навчального закладу № 1 Кременчуцької міської ради Полтавської області, потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_16 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17 та прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2019 року,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		    Вироком суду, 
		 
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с Потоки Кременчуцького району Полтавської області, громадянку України, працюючу на посаді вихователя навчального закладу 34 Кременчуцької міської Ради Полтавської області, утриманців не має, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судиму
		 
		визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК Українита призначено їй покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки без позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виховним процесом у навчальних закладах Міністерства освіти та науки України.
		На підставіст. 75 КК України ОСОБА_14 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік.
		Відповідно до ч.1ст. 76 КК Українипокладено на ОСОБА_14 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
		 
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с Снегурівка Миколаївської області, громадянку України, з вищою освітою, працює на посаді завідуючої дошкільним навчальним закладом №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області, утриманців не має, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судиму,
		 
		визнано невинуватоюта виправдано упред`явленомуобвинуваченні зач. 2 ст.137ККУкраїни в зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , які діють в інтересах ОСОБА_17  задоволено частково.
		Стягнуто з дошкільного навчального закладу (ясла  садок) № 1 Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_16 , ОСОБА_8 у відшкодування матеріальної шкоди 57 188,67 грн. та у відшкодування моральної шкоди 1000000 грн..
		Стягнути з дошкільного навчального закладу (ясла  садок) № 1 Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь держави судові витрати за проведення судової психологічної у розмірі 14300 грн.
		 
		   За вироком суду  ОСОБА_14 визнана винуватою в наступному.
		Згідно наказу № 82 від 14.04.1997 року ОСОБА_14 призначена на посаду вихователя дошкільного закладу (ясла-садок) №1 Кременчуцької міської ради, Полтавської області, що розташований по вул. Петровського, 114а в м. Кременчуці, Полтавської області. 
		ОСОБА_14 , серед інших обов`язків, згідно п. 2.1 Посадової інструкції вихователя №2, затвердженої наказом ДНЗ (ясла-садок) №1 від 17.10.2014 року №102 о/д, забезпечує безпечну організацію та проведення навчально-виховного процесу, виконує вимоги інструкції з охорони життя і здоров`я дітей; згідно Інструкції з охорони праці, санітарно-гігієнічних вимог та правила пожежної безпеки несе повну відповідальність за збереження життя і здоров`я дітей під час навчально-виховного процесу, за виховання і навчання дітей своєї вікової групи згідно зі статутом закладу, відповідно до вимог п.4.6.1 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», затвердженогонаказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 року № 563(зі змінами, внесеними на підставінаказу Міністерства освіти і науки України від 20.11.2006 року № 782), несе відповідальність за життя і здоров`я ввірених дітей, за збереження життя, фізичне і психічне здоров`я дитини згідно із законодавством підтримує порядок у приміщенні своєї групової кімнати, на майданчику дошкільного навчального закладу під час навчально-виховного процесу, перевіряє місце для проведення занять, справність меблів та міцність їх кріплення, відповідність одягу, взуття, зачіску дітей, продумує систему страховки дітей, передбачає небезпечні ситуації (зіткнення, падіння), створює оптимальні умови для фізичного та психічного розвитку дітей, не допускає їх перевтоми чи переохолодження, у разі необхідності надає першу медичну допомогу 
		ОСОБА_14 , знаходячись на робочому місці, 23 липня 2015 року о 11 годині 15 хвилин, згідно розкладу занять на літній оздоровчий період 2015 року, вивела зведену групу вихованців для проведення ігор, спостереження, праці, повітряних, сонячних процедур, які проходили на ігровому майданчику групи «Барвінок» по АДРЕСА_3 , вказаного закладу дошкільної освіти. Під час проведення навчально-виховного процесу, проведення ігор з дітьми, неналежно виконуючи свої посадові обов`язки, щодо охорони життя та здоров`я ввірених їй групи дітей, через несумлінне ставлення до них, не приділяючи належної уваги за доглядом малолітніх дітей, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинна була та могла їх передбачити, ОСОБА_14 залишила останніх без нагляду, в результаті чого малолітня ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи поза її наглядом, впала на стільчик і вдарилася об металевий болт з виступом на зовнішню поверхню на відстані 2,3 см, яким прикріплений стільчик до столика. 
		Внаслідок падіння на металевий болт малолітня ОСОБА_17 отримала тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно - мозкової травми, яка викликала струс за забій головного мозку, імперсійного перелому лобної кістки справа, рани на лобі справа, які утворились від дії тупого предмету, з обмеженою поверхнею контактування за ознакою тривалого розладу здоров`я відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент отримання.
		Органами досудового розслідування також обвинувачувалась ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 Кримінального кодексу України в тому, що вона, працюючи на посаді завідуючого дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області неналежно виконувала службові обов`язки внаслідок чого малолітній вихованці указаного ДНЗ спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
		Виправдовуючи ОСОБА_15 у вказаному вище обвинуваченні, суд вказав, що наведені органом досудового розслідування докази містять в собі загальні, адміністративні положення діяльності посадової особи, а саме - завідувача дошкільним навчальним закладом №1 ОСОБА_15 , достовірне виконання яких доведено в судовому засіданні, оскільки диспозиція ст.137 Кримінального кодексу України є бланкетною. 
		Також, суд не погодився з висновком судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності, оскільки в діяннях ОСОБА_15 і настанням суспільно небезпечних наслідків відсутній причинний зв`язок. Зазначаючи у висновку про причинний зв`язок з настанням даного нещасного випадку та вказуючи конкретних посадових осіб, судовий експерт вийшов за межі своєї компетенції, оскільки вирішення питання про причинний зв`язок діяння особи і настання суспільно небезпечних наслідків віддається на розсуд суду при розгляді конкретної кримінальної справи. 
		Суд зазначив, що безпосередньо саме на вихователя покладена відповідальність за збереження життя і здоров`я вихованців під час навчального процесу (п.4.6.1 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти). Отже, саме вихователь зобов`язаний контролювати та не допускати можливих негативних впливів на життя та здоров`я ввірених їй дітей.
		Виходячи із змісту пред`явленої ОСОБА_15 підозри у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 137 Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку, що орган досудового розслідування не навів належних і достовірних доказів вини ОСОБА_15 . 
		   Не погоджуючись з вироком, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись цивільний відповідач - Дошкільний навчальний заклад № 1 Кременчуцької міської ради Полтавської області, потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_16 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17 та прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 .
		В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_16 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17 , оскаржуючи вирок в частині виправдання ОСОБА_15 та часткового задоволення цивільного позову, залишення без розгляду позову до Департаменту освіти, просять в цій частині вирок скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_15 визнати винуватою за ч.2 ст.137 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, із застосуванням ст..75 КК України, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням керівних, адміністративно-розпорядчих та виховних функцій на 2 роки. Цивільний позов до Департаменту освіти задовольнити повністю, як і цивільний позов до ДНЗ № 1.
		Вважають, що винуватість ОСОБА_15 повністю доведена доказами, наданими стороною обвинувачення, а висновки суду є помилковими та суперечливими.
		Щодо цивільного позову, вважають, що суд не навів переконливих доказів на часткове задоволення позову та позбавив права на справедливий суд та ефективний засіб поновлення порушеного права.
		Прокурор в поданій апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_14 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з доглядом та вихованням дітей на 2 роки. На підставі ст..75 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки. ОСОБА_15 визнати винуватою та призначити покарання за ч.2 ст.137 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням керівних, адміністративно-розпорядчих функцій в органах освіти на 2 роки. На підставі ст..75 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
		   На обґрунтування вимог посилається на порушення ОСОБА_15 п.2.1, п. 2.8, п.2.14, п.2.19 Посадової інструкції та п.4.1.1, 4.1.6, п.4.1.8 Положення про організацію роботи з охорони праці. ОСОБА_15 неналежно виконувала свої службові обов`язки, внаслідок несумлінного ставлення до них, не створила безпечних умов навчально-виховного процесу, не забезпечила дотримання вимог безпечної життєдіяльності дітей, не вжила заходів щодо приведення обладнання дитячого майданчика у відповідність до чинних стандартів, дозволила проведення начально-виховного процесу за наявності небезпечних умов для здоров`я вихованців.
		   Вказує, що вина ОСОБА_15 підтверджується дослідженими судом доказами, а саме показаннями потерпілих, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , показаннями експертів ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , протоколом огляду місця події, висновком судово-медичної експертизи, висновком слідчого експерименту, висновком додаткової судової інженерно-технічної експертизи, іншими матеріалами кримінального провадження.
		   Вважає безпідставне незастосування судом щодо ОСОБА_14 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виховним процесом у навчальних закладах.
		   В апеляційній скарзі цивільний відповідач просить скасувати вирок місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів потерпілих, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
		Зазначає, що відповідно до лімітної довідки про бюджетні асигнування з місцевого бюджету ДНЗ № 1 кредитовано та видано кошти тільки на оплату праці та оплату комунальних послуг, інших видатків не передбачено. Тому, при вирішенні цивільного позову слід залучити в якості співвідповідача Кременчуцьку міську раду, як розпорядника коштів.
		Окрім того, вказує на ті обставини, що з часу травмування дитини пройшло майже 4 роки та на даний час дитина відновилась, почуває себе задовільно. Визначений судом розмір моральної шкоди є явно не співмірним та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
		Захисник ОСОБА_13 та представник цивільного відповідача  Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради подали письмові заперечення на апеляційні скарги прокурора та потерпілих, в яких просили залишити їх без задоволення.
		   Заслухавши суддю-доповідача, потерпілу ОСОБА_8 та представників в інтересах потерпілих, які підтримали подану ними апеляційну скаргу та заперечили проти задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача; виступ прокурора на підтримання поданої ним апеляційної скарги, заперечення обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_12 проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих та ОСОБА_15 на підтримання поданої апеляційної скарги в інтересах Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №1 Кремечуцької міської ради Полтавської області, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		   Відповідно доч.1ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 Висновоксуду продоведеність вини ОСОБА_14 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.2ст.137КК Українита кваліфікаціяїї дійє обґрунтованим, відповідаєфактичним обставинамсправи і,відповідно, в принесенихапеляційних скаргах ніким ізучасників процесуне оспорювався. 
		   Щодо доводів в апеляційних скаргах прокурора та потерпілих в частині безпідставного виправдання ОСОБА_15 за ч.2 ст.137 КК України, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу,та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		При цьому, згідно з положеннямист. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		В силу ч.3 ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2ст. 17 КПК України).
		Отже, при вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, не можна виходити з припущень, а лише з належних та допустимих доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
		У відповідності до положень ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Суд першої інстанції, всупереч доводам прокурора та потерпілих, обґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_15 , погоджується з такими висновками суду першої інстанції і колегія суддів. 
		Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.137 КК України характеризується : діянням, наслідками та причинним зв`язком між ними. Діяння являє собою неналежне виконання професійних обов`язків, яке може мати місце у випадках, коли особа виконує покладені на неї обов`язки, але не так, як цього вимагають відповідні правила, інструкції, інші приписи або обстановка, у якій знаходяться вихованці. Крім обов`язків, які передбачені нормативними актами, угодами, наказами або випливають із життєвих ситуацій, які не регламентуються писаними правилами, така особа має можливість забезпечити охорону життя і здоров`я дітей. Проте особа не виконує або виконує неналежним чином свої обов`язки внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення. Диспозиція статті є бланкетною. При цьому необхідно встановити, які конкретно обов`язки особа не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обстановка , що й обумовило настання наслідків. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є причинний зв`язок між діянням та наслідками.
		Так, органом досудового розслідування ОСОБА_15 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду завідуючої дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області, не виконала вимог п.п.4.1.1, 4.1.6, 4.1.8 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти; п.п. 2.1, 2.8, 2.14, 2.19 Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом, внаслідок чого 23.07.2015 року малолітня вихованка ОСОБА_28 ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час прогулянки у зведеній групі вихованців на ігровому майданчику, яку проводила згідно розкладу занять вихователь ОСОБА_14 , при падінні вдарилася головою об кріплення спинки стільчика, в результаті чого отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент отримання. 
		Водночас, як убачається з матеріалів провадження і це правильно встановлено судом першої інстанції в ході судового розгляду саме на виконання п.4.1.1 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти та Посадової Інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом (ДНЗ) завідуюча ДНЗ №1 ОСОБА_15 розробила Інструкцію №8 з охорони праці, яка затверджена Наказом дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №1 06.05.2015 №70 о\д та погоджена Рішенням профспілкового комітету (протокол №112 від 06.05.2015). Зі змістом зазначеної Інструкції особисто ознайомлена вихователь ОСОБА_14 . Окрім того, на виконання вимог Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти та Посадової інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом завідуюча ДНЗ №1 ОСОБА_15 , відповідно до Закону України «Про охорону праці» видала Наказ №16 о\д від 05.01.2015 «Про організацію роботи з охорони праці», згідно якого відповідальність з питань охорони праці і здоров`я дітей по групах покладені на вихователів; під час проведення культмасових міроприємств  на музичного керівника ОСОБА_29 ; на заняттях з плавання  на інструктора з фізичної культури ОСОБА_30 ; під час проведення господарчих робіт  на ОСОБА_31 ; з питань охорони праці на харчоблоці  на ОСОБА_32 . Згідно цього ж наказу відповідальність за його виконання покладено на вихователя-методиста ОСОБА_33 . Зі змістом Наказу під особистий підпис ознайомлені всі працівники ДНЗ №1, яких він стосується.
		Також встановлено, що завідуюча ДНЗ №1 ОСОБА_15 на виконання п.п.4.1.6, 4.1.8 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти та Посадової Інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом видала Наказ №62 о\д від 30.03.2015 «Про підготовку спортивних споруд, майданчиків до роботи у весняно-літній період» за яким створено комісію по перевірці готовності споруд, майданчиків та спортивного обладнання та після проведеної комісією перевірки на придатність використання дитячого майданчика, затвердила Акт від 06.04.2015.
		При цьому, колегія суддів не приймає до уваги та не погоджується з висновком додаткової судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №10504 від 28.04.2017 в частині встановленого експертом причинного зв`язку з настанням даного нещасного випадку невиконання завідуючою ДНЗ №1 ОСОБА_15 п.п. 4.1.1, 4.1.6 та 4.1.8 «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти» та п.п. 2.1, 2.8, 2.14 та 2.19 Посадової Інструкції завідуючої дошкільним навчальним закладом (ДНЗ), оскільки, як зазначив експерт в описовій частині висновку, комісією по перевірці готовності споруд, майданчиків та спортивного обладнання, створеної на підставі наказу №62 о/д від 31.03.2015 не було приведено обладнання дитячого ігрового майданчика у відповідність з вимогами нормативних документів з охорони праці, а завідуючою ДНЗ №1 ОСОБА_15 не було проконтрольовано виконання підлеглими працівниками вимог наказу №62 о/д від 31.03.2015 та наказу №64 о/д від 01.04.15 в частині створення безпечних умов навчально-виховного процесу згідно з чинним законодавством, міжгалузевими і галузевими нормативними, інструктивними та іншими документами з охорони праці. Такий висновок експертом зроблено виходячи з того, що за результатами експертного дослідження ним встановлено, що конструкція стола зі стільцями не відповідає вимогам безпеки до обладнання дитячих ігрових майданчиків, викладеним в п.п.5.14.8, 5.14.9 Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки (далі Правила).
		Так,зазначені Правилазатверджені НаказомМіністерства Україниз питаньнадзвичайних ситуаційта усправах захистунаселення віднаслідків Чорнобильськоїкатастрофи 01.03.2006N110  та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 квітня 2006р. за N 405/12279. Пункт 5 цих Правил визначає вимоги безпеки до будови атракціонів та їх складових частин. Зокрема п.п.5.14.8 визначає, що не дозволяється наявність виступаючих елементів обладнання з гострими кінцями або крайками і шорстких поверхонь, здатних нанести травму дитині, а п. 5.14.9 те, що кінці болтових з`єднань, що мають виступ, повинні бути захищені. 
		Водночас, п.1 Правил  Загальні положення, а саме п.1.4 визначає, що вимоги цих Правил у частині будови атракціонів, а також 
		установлення стаціонарних атракціонів, поширюються тільки на 
		атракціони, що виготовлені або встановлені через 12 місяців після 
		введення цих Правил.
		Пункт 13 Правил визначає, що відповідальними за порушення вимог цих Правил, за безпечність конструкції, правильність вибору матеріалів, якість виготовлення, установлення, налагодження, реконструкції, ремонту, 
		обслуговування, технічного огляду, експертного обстеження та експлуатації є підприємство, установа, організація (незалежно від форми власності та відомчої належності), що виконали відповідні роботи. 
		Власне і судовий експерт ОСОБА_27 , що проводила додаткову судову інженерно-технічну експертизу з охорони праці та безпеки життєдіяльності в ході судового розгляду пояснила, що лише виробник відповідає за те, що зданий в експлуатацію об`єкт відповідає вимогам Державних будівельних норм.
		За даними матеріалів кримінального провадження Дошкільний навчальний заклад №1 (садок-яслі) Актом державної приймальної комісії від 25.09.1992 року прийнятий в експлуатацію, як закінчений об`єкт будівництва та введений в експлуатацію 01.12.1992 року, при цьому в матеріалах провадження відсутнє посилання на державні будівельні норми, яким мала б відповідати споруда дитячого майданчику (металевий стіл зі стільцями) на момент їх виготовлення та встановлення, хто її виготовив, чи втратили чинність ці ДБН на сьогоднішній день. Будь-які дані про те, що до металевої конструкції (стіл зі стільцями), з часу введення її в експлуатацію, вносилися які-небудь зміни відсутні. Окрім того, за даними Паспорту санітарно-технічного стану Дошкільного навчального закладу №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області, відповідною комісією кожного навчального року проводилася перевірка стану підготовки ДНЗ №1 до його початку та, відповідно надавався дозвіл на експлуатацію Закладу при цьому будь-яких зауважень чи пропозицій щодо стану металевої конструкції не вносилося.
		Таким чином, сторона обвинувачення в ході судового розгляду не довела належними та допустимими доказами, які конкретно обов`язки завідуюча ДНЗ №1 ОСОБА_15 не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обстановка, що й обумовило настання наслідків  заподіяння тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_17 , як і не доведено наявності обов`язкової ознаки об`єктивної сторони - причинного зв`язку між діянням та, відповідно, наслідками.
		З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду в частині виправдання ОСОБА_15 за ч.2 ст.137 КК України є законним та належним чином мотивованим, підстав для його скасування, про що порушують питання прокурор та потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_16 немає, а тому апеляційні скарги прокурора та потерпілих задоволенню не підлягають.
		Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність через не призначення ОСОБА_14 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з доглядом та вихованням дітей за ч.2 ст.137 КК України, і як наслідок невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості, не відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_14 покарання.
		   При призначенні ОСОБА_14 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу засудженої та обставини вчиненого кримінального правопорушення.
		   Так, суд першої інстанції взяв до уваги те, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_14 визнана винуватою та засуджена, є злочином середньої тяжкості, дані про її особу, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем роботи характеризується виключно з позитивної сторони, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, займана посада є її єдиним джерелом доходу та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		   Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_14 основне покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті 137 ч.2 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, а прийняте рішення належним чином мотивував. Погоджується з такими висновками і колегія суддів.
		   Слід зауважити, що прокурор в принесеній апеляційній скарзі порушував питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом нового, яким прохав призначити ОСОБА_14 покарання більш суворе як за видом, так і за розміром, однак при цьому жодних аргументів на спростування висновків суду першої інстанції при обранні ним як виду, так і розміру покарання, не навів, як і не обґрунтував належним чином необхідності призначення ОСОБА_14 додаткового покарання. 
		   Водночас, підлягає до задоволення апеляційна скарга подана Дошкільним навчальним закладом №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області з таких підстав.
		   Відповідно до положень частини 1 статті 128 КПК України - особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		   Частина 4 та 5 цієї статті визначають, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до Закону України від 11.07.2001 №2628-ІІІ «Про дошкільну освіту» дошкільний навчальний заклад є юридичною особою (стаття 15 цього Закону) і діє на підставі статуту (стаття 13 Закону). 
		Згідно з пунктом 49 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 №305 «Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад» фінансово-господарська діяльність дошкільного навчального закладу провадиться відповідно до законодавства та його статуту.
		Пунктом 1.3 Статуту ДНЗ (ясла-садок) №1 Кременчуцької міської ради Полтавської області визначено, що засновником дошкільного закладу є територіальна громада м.Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі-засновник). Пункт 10.1 Статуту визначає, що джерелами фінансування дошкільного закладу є кошти засновника (власника) - з міського бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування. Відповідно ж до п.10.3 Статуту  доходи (прибутки) закладу (якими можуть бути кошти батьків або осіб, які їх замінюють; благодійні внески (добровільні пожертування), цільові внески фізичних та юридичних осіб)  використовуються виключно для фінансування видатків на утримання дошкільного закладу, який є неприбутковою установою, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його Статутом.
		Таким чином, судом першої інстанції, при прийнятті до розгляду та вирішенні по суті цивільного позову потерпілих про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, залишено поза увагою та не вирішено питання про залучення до участі в справі, як співвідповідача Кременчуцьку міську раду Полтавської області, як розпорядника коштів ДНЗ №1.
		Таку ж позицію (щодо стягнення відповідних грошових сум саме з розпорядника коштів) висловила і Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 28.11.2018 року по справі №559/321/16-ц.
		За такихобставин апеляційнаскарга Дошкільного навчальногозакладу №1Кременчуцької міськоїради Полтавськоїобласті підлягає до задоволення, а вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілих про стягнення з ДНЗ №1 на їх користь завданої матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в цій частині в порядку цивільного судочинства. 
		   Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
		УХВАЛИЛА:
		 
		   Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_16 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_17 та прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргуцивільного відповідача-Дошкільного навчальногозакладу №1Кременчуцької міськоїради Полтавськоїобласті задовольнити.
		Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2019 року в частині вирішеного цивільного позову скасувати, призначити новий судовий розгляд цивільного позову ОСОБА_8 , ОСОБА_16 в інтересах ОСОБА_17 в порядку цивільного судочинства.
		В іншій частині вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_15 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення. 
		СУДДІ:
		 
		     ОСОБА_2      ОСОБА_4 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...