Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7747/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2020. Зареєстровано: 08.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.04.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
		про забезпечення адміністративного  позову 
		 07 квітня 2020 року                              м. Київ                                           № 640/7747/20 
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, поданої, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, до подачі позовної заяви, -
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник, ОСОБА_1 ) із заявою про забезпечення позову, в якій зазначає про те, що вона має намір звернутись у строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі по тексту - НАЗК) щодо визнання незаконною та протиправною бездіяльності НАЗК щодо непроведення перевірки та розслідування інформації, викладеної у повідомленні про вчинення корупційного правопорушення від 10 березня 2020 року щодо ОСОБА_2 , а також щодо зобов`язання НАЗК виконати покладені на цей орган обов`язки щодо перевірки повідомлення про корупційне правопорушення.
		При цьому у поданій заяві ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи та/або вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності приватному акціонерному товариству «Завод «Кузня на Рибальському».
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
		Відповідно до приписів частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		На підставі наведених вимог Кодексу адміністративного судочинства України розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.
		При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
		Відповідно до вимог статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. 
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
		Згідно зі статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
		Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Як вбачається з наданих до заяви матеріалів, 10 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до НАЗК повідомлення про можливе корупційне правопорушення, в якому, як викривач корупції, просила перевірити викладені відомості, здійснити належне розслідування інформації та вжити інших необхідних заходів, спрямованих на притягнення винних осіб до відповідальності.
		У вказаному зверненні ОСОБА_1 вказувала на обставини можливої фіктивності угоди купівлі-продажу акцій приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» (далі також - ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському»), яка була укладена у листопаді 2018 року, а також фактичної спрямованості цієї угоди на приховування справжнього власника за номінальним і маскування таким чином конфлікту інтересів основного кінцевого власника підприємства - колишнього Президента України ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 у своєму повідомленні до НАЗК зазначала, що незважаючи на вимоги закону, ОСОБА_2  не вніс до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подавалися ним, зокрема 31 березня 2019 року та 20 травня 2019 року, інформацію про фактичне володіння (можливість вчиняти щодо цього об`єкта декларування дії, тотожні за змістом здійсненню права розпоряджатися ним) пакетом акцій ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському».
		НАЗК було надано ОСОБА_1 відповідь, оформлену листом від 25 березня 2020 року № 42-02/11208/20, зі змісту якої вбачається, що НАЗК не вбачає підстав для вжиття заходів реагування на повідомлені обставини можливого вчинення корупційного правопорушення.
		Оцінюючи обґрунтованість поданої заяви про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 533 Закону України «Про запобігання корупції», права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
		Одним із прав викривача згідно положень Закону України «Про запобігання корупції» є право викривача на винагороду. Зокрема, стаття 537 цього Закону передбачає, що право на винагороду має викривач, який повідомив про корупційний злочин, грошовий розмір предмета якого або завдані державі збитки від якого у п`ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на час вчинення злочину. Розмір винагороди становить 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину після ухвалення обвинувального вироку суду. Розмір винагороди не може перевищувати трьох тисяч мінімальних заробітних плат, установлених на час вчинення злочину.
		У повідомленні про вчинення корупційного правопорушення від 10 березня 2020 року йшлося про те, що предмет можливого корупційного правопорушення становить близько 8 млрд. грн., тобто ОСОБА_1 претендує на отримання в майбутньому, при досягненні всіх передбачених законом умов, максимального розміру винагороди викривачу корупції.
		Водночас можливість викривача корупції отримати відповідну винагороду взаємопов`язана із рішеннями та діями уповноважених державних органів у сфері протидії корупції, а також опосередковано і з діями третіх осіб, в тому числі і з суб`єктами відповідного корупційного правопорушення.
		Так, оскільки розмір винагороди та можливість викривача її отримати пов`язуються Законом України «Про запобігання корупції» із такою умовою як обвинувальний вирок суду, про що зазначалось вище, відповідно, з одного боку, уповноважені державні органи повинні здійснити дії щодо ефективного розслідування обставин корупційного правопорушення та притягнення винних осіб до відповідальності, а з іншого боку - у суб`єкта корупційного правопорушення фактично повинен існувати предмет корупційного правопорушення, щоб практично реалізувати право викривача на отримання винагороди.
		Отже, ефективний захист прав ОСОБА_1 на отримання в майбутньому гарантованої законом винагороди залежить фактично від збереження предмета корупційного правопорушення, про яке повідомляється заявником, оскільки у випадку його відсутності, навіть за наявності обвинувального вироку суду, право ОСОБА_1 залишиться суто декларативним і відповідну винагороду неможливо буде отримати.
		Крім того вбачається, що звертаючись із повідомленням про вчинення корупційного правопорушення викривач має на меті не лише в майбутньому отримати гарантовану йому законом винагороду, а й реалізувати основне своє завдання як викривача корупції - повідомити про корупційні правопорушення і тим самим захищати власний добробут і безпеку, а також добробут та безпеку інших громадян і суспільства загалом.
		Так, Парламентська Асамблея Ради Європи у пунктах 1, 3, 4 Резолюції від 01 жовтня 2019 року № 2300 (2019) «Підвищення захисту викривачів у Європі» зазначає, що викривачі відіграють важливу роль у будь-якій відкритій та прозорій демократії, оскільки вони діють у громадських інтересах і без них неможливо буде вирішити багато гострих питань, які стоять перед нашими демократіями, включаючи насамперед боротьбу з корупцією та відмиванням коштів. Саме тому існує необхідність у вжитті заходів, які спонукатимуть людей повідомляти про відповідні факти.
		У пункті 19 Рекомендації СМ/Rес (2014)7 Комітету Міністрів Ради Європи державам членам щодо захисту викривачів від 30 квітня 2014 року також зазначається, що особи, які повідомляють інформацію про загрозу чи шкоду громадським інтересам сприяють підвищенню прозорості та відповідальності, а тому їхні повідомлення повинні бути невідкладно розслідувані, і, у випадку необхідності, вжиті ефективні та дієві заходи.
		У пункті 1 Пояснювальної записки до цієї Рекомендації відзначається, що повідомлення про порушення є фундаментальним аспектом свободи виразу поглядів і відіграють важливу роль у боротьбі з корупцією і боротьбі з неефективним управлінням у державному секторі.
		У пунктах 1, 5, 6 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 29 квітня 2010 року № 1729 (2010) «Захист викривачів» також передбачено, що ПАРЄ відзначає важливість викривачів - зацікавлених осіб, які піднімають тривогу, щоб покласти край вчинкам, що загрожують безпеці інших людей, - оскільки їх дії дають можливість посилити підзвітність та посилити боротьбу з корупцією та поганим управлінням. Викривачам повинен бути наданий реальний шанс, щоб їхні повідомлення були почуті і розкрита ними інформація, яка стосується важливих проблем, повинна бути належним чином розслідувана.
		Таким чином, інтерес ОСОБА_1 як викривача корупції не обмежується виключно правом на отримання винагороди, а й переслідує набагато ширші суспільні інтереси спрямовані на боротьбу з корупцією та притягнення до відповідальності винних у їх вчиненні осіб, у тому числі й шляхом вилучення у них в дохід держави незаконно набутих та необґрунтованих активів.
		Зокрема, стаття 69 Закону України «Про запобігання корупції» передбачає, що активи, набуті внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку. Активи щодо яких судом на підставі поданих доказів не встановлено, що вони або грошові кошти, необхідні для їх придбання були набуті за рахунок законних доходів, є необґрунтованими і підлягають стягненню в дохід держави за рішенням суду в установленому законом порядку.
		Із наведеного вбачається, що реалізація відповідних прав ОСОБА_1 як викривача корупції залежить від притягнення особи, винної у вчиненні корупційного правопорушення, до відповідальності.
		Таким чином, ефективний захист законного інтересу ОСОБА_1 у вигляді боротьби з корупцією, який у цьому випадку включає в себе також такі елементи як можливість отримати винагороду та сприяти державі у вилученні незаконно набутих активів, можливий лише за наявності таких умов як належна реалізація своїх повноважень уповноваженими державними органами та збереження предмету корупційного правопорушення.
		Отже, суд приходить до висновку, що предмет спору у цій справі для ОСОБА_1 містить як процесуальну складову (належна перевірка повідомленої інформації), так і матеріальну (максимальне збереження предмета корупційного правопорушення). І якщо встановлення для НАЗК обов`язку належним чином розслідувати повідомлення про корупційне правопорушення може бути досягнуте за результатами розгляду справи по суті, то збереження предмета корупційного правопорушення потенційно може бути здійснено шляхом забезпечення позову.
		Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Завданням забезпечення позову, в першу чергу, є гарантування ефективного захисту прав або інтересів особи, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 також наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення цього органу є джерелом права в Україні та відповідно підлягають прямому застосуванню судами України, а згідно з положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права тлумачиться з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» вказав, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як за законом, так і на практиці.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини» зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		У рішенні від 17 липня 2008 року у справі «Каіч та інші проти Хорватії» Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що для цілей Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Як уже зазначалося вище, законний інтерес ОСОБА_1 , який у цьому випадку включає в себе такі елементи як можливість отримати винагороду та сприяти державі у вилученні незаконно набутих активів, можливий лише за умови збереження предмету можливого корупційного правопорушення, тобто матеріальної складової предмета спору.
		Без збереження такого предмету корупційного правопорушення, навіть у випадку задоволення судом вимог ОСОБА_1 та подальшої належної роботи із розслідування та перевірки інформації про можливе корупційне правопорушення, досягнення законного інтересу може виявитися неможливим, у зв`язку з можливою відсутністю активу, який можна буде конфіскувати на користь держави, а також виплатити винагороду викривачу корупції.
		Тобто досягнення законних інтересів ОСОБА_1 як викривача корупції прямо пов`язане із збереженням предмета можливого корупційного правопорушення.
		У повідомленні про корупційне правопорушення йшлося про можливий предмет корупційного правопорушення вартістю близько 8 млрд. грн. і про його виникнення в результаті укладення фіктивної угоди купівлі-продажу акцій ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14312364), яка була укладена між ПАТ «ЗНКІФ «Прайм Ессетс Капітал» та кіпрською компанією «Ewins Limited».
		Таким чином предмет корупційного правопорушення прямо пов`язаний із власністю третьої особи, яка не є учасником адміністративного спору - ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» і збереження такого предмета корупційного правопорушення та, водночас, матеріальної складової предмета цього спору можливе саме шляхом встановлення заборони третім особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.
		Беручи до уваги наведене, суд вважає наявними визначені пунктом 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи та/або вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському».
		Як вже неодноразово зазначалось вище, заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
		У контексті наведеного суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
		Суд враховує приписи частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає, що у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.
		Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
		За змістом частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб`єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.
		 
		Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.
		Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи та/або вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності приватному акціонерному товариству «Завод «Кузня на Рибальському» (код ЄДРПОУ 14312364), до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті.
		 
		Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
		 
		Боржник: Міністерство юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; код ЄДРПОУ 00015622).
		 
		Ухвала набирає чинності з 07 квітня 2020 року і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України
		 
		Строк пред`явлення ухвали до виконання до "07" квітня 2023 року.
		 
		Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.   
		 
		Суддя                                                                                                                  Є.В. Аблов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...