Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/364/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2020. Зареєстровано: 08.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/5436/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		07 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №816/364/16
		адміністративне провадження №№К/9901/5436/17, К/9901/5428/17
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		 
		головуючого - Шишова О.О., 
		суддів: Дашутіна І.В., Жука А.В., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу 
		за позовом  ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування витрат на правову допомогу, провадження в якій відкрито
		за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016, прийняту у складі головуючого - судді Канигіної Т.С., суддів - Удовіченка С.О., Ясиновського І.Г., та постанову Харкіського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, прийняту у складі колегії суддів: Жигилія С.П. (головуючий), Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В.
		І. Суть спору
		1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.07.2016 та уточнень позовних вимог, зазначених у судовому засіданні суду першої інстанції 15.11.2016 просив суд:
		1.1. - визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ДФС України від 21.08.2015 № 636;
		1.2. - визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 25.02.2016 №559-о;
		1.3. - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Полтавській області від 26.02.2016 № 29-о;
		1.4. - поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області;
		1.5. - стягнути з ГУ ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.02.2016 до моменту фактичного поновлення на державній службі;
		1.6. - стягнути з ГУ ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 7459,57 грн.
		2. Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що зі змісту наказу ДФС України від 21.08.2015 № 636 та наказу ДФС України від 25.02.2016№ 559-о не зрозуміло, у чому саме полягало одноразове грубе порушення його трудових обов`язків.
		3. На думку позивача з наказу від 21.08.2015 № 636 убачається, що неналежне виконання обов`язків допущено під час всього періоду перевірки, тобто викладається факт тривалості; фактично підставою для прийняття наказу про звільнення слугували результати перевірки Департаменту внутрішнього аудиту і контролю, однак, додаткові заходи, зокрема ініціювання проведення службового розслідування за фактом допущених порушень відповідачем не вживались; порушення, які ставилися у провину позивачу, є надуманими, повністю ґрунтуються на припущеннях, немає жодного взаємозв`язку між виконанням позивачем своїх посадових обов`язків і ймовірними порушеннями, що є не припустимим та грубо порушує конституційне право ОСОБА_1 на працю, внаслідок довільного і неправильного трактування ДФС вимог наведеного податкового і трудового законодавства; оскаржувані накази є неправомірними та прийнятими з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, а позивача взагалі не ознайомлено з наказом від 21.08.2015 № 636 «Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Полтавській області»; ДФС України в наказі від 25.02.2016 № 559-о «Про звільнення ОСОБА_1 » зазначено, що грубе порушення трудової дисципліни позивача полягало у неналежному виконанні службових обов`язків у період з січня по червень 2015 року, що було встановлено за результатами перевірки та викладено у наказі ДФС України від 21.08.2015 № 636, тобто в порушення вимог статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на позивача накладено 15.02.2016 після завершення строку для накладення такого дисциплінарного стягнення, а тому оскаржуваний наказ підлягає скасуванню. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 02.08.1994 працював в органах державної податкової служби.
		5. Наказом ДФС України від 23.10.2014 № 989-о позивач призначений на посаду першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області з 28.10.2014, що підтверджується записом в трудовій книжці (том 1, а.с. 15-34).
		6. 14.04.2015 ДФС України видано наказ № 271 «Про індикативні показники доходів на ІІ квартал 2015 року» (том 1 а.с.180-191), пунктом 15 якого зобов`язано, зокрема в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області Кузнецову Ж.Б. забезпечити проведення перевірок відповідних підприємств, із терміном виконання - 20.04.2015, 20.05.2015.
		7. Згідно з пунктом 19 вказаного наказу начальникам (виконуючим обов`язки начальників) головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Центрального офісу та митниць ДФС наказано забезпечити особисте інформування керівництва ДФС (відповідно до розподілу функціональних обов`язків) про виконання індикативних показників ІІ кварталу 2015 року за основними напрямами роботи, у т.ч. індикативних показників із рівномірного забезпечення збору платежів до загального фонду Державного бюджету України, термін - щоп`ятниці.
		8. Також зобов`язано, зокрема начальників (виконуючих обов`язки начальників) головних управлінь ДФС в областях у разі незабезпечення виконання індикативних показників на ІІ квартал 2015 року надати пояснення на ім`я Голови ДФС (виконуючого обов`язки), термін - 08.05.2015 (пункт 25 наказу від 14.04.2015 № 271).
		9. На підставі наказу ДФС України від 14.04.2015 № 271, в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області Кузнецовою Ж.Б. видано наказ від 17.04.2015 № 323 «Про індикативні показники доходів на ІІ квартал 2015 року», контроль за виконанням якого покладено на заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_1 (том 1 а.с. 243-250).
		10. Згідно з пунктом 2 наказу ДФС України від 12.05.2015 № 1412-о «Про покладання обов`язків на ОСОБА_1» виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Полтавській області з 12.05.2015 покладено на першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області - ОСОБА_1 (том 2 а.с. 176).
		11. Наказом ДФС України від 25.05.2015 № 1506-о «Про покладання обов`язків» виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Полтавській області з 25 по 29 травня 2015 року покладено на Кузнецову Ж.Б. - заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області (том 2 а.с. 177).
		12. Пунктом 2 наказу ДФС України від 06.07.2015 № 469 «Про підсумки роботи органів ДФС за січень-травень та травень 2015 року» визнано незадовільним стан організації роботи у січні-травні 2015 року, зокрема ГУ ДФС у Полтавській області (том 1 а.с. 215-229).
		13. Згідно з пунктом 16.2 указаного наказу Департаменту внутрішнього аудиту та контролю наказано провести службову перевірку стосовно першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_1 щодо неналежного виконання службових обов`язків, організацію роботи та контролю у травні 2015 року, що призвело до незабезпечення виконання індикативного показника зі збору платежів до загального фонду державного бюджету.
		14. На виконання наказу від 06.07.2015 № 469 ДФС України 06.07.2015 видано розпорядження № 183-р, яким зобов`язано Департамент внутрішнього аудиту та контролю з 06.07.2015 по 21.07.2015 провести перевірку ГУДФС у Полтавській області із зазначених питань (том 1 а.с. 38-39).
		15. У період з 13.07.2015 по 21.07.2015 робочою групою у складі працівників ДФС України проведено перевірку ГУ ДФС у Полтавській області та окремих територіальних органів щодо стану виконання службових обов`язків першим заступником начальника ГУ ОСОБА_1., організації та контролю, що призвело до невиконання індикативного показника зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, за результатами якої складено акт перевірки організації роботи органів ГУ ДФС (Міндоходів) у Полтавській області від 21.07.2015 № 53/99-99-14-01-02-20 (том 2 а.с. 23-69).
		16. Про результати перевірки органів ДФС у Полтавській області директором Департаменту внутрішнього аудиту та контролю подано голові ДФС України Насірову Р.М. доповідну записку, у якій повідомлено, зокрема: першим заступником ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_1 неналежно організовано роботу у частині забезпечення виконання керівним складом ГУ та підпорядкованих територіальних органів основних завдань органу фіскальної служби; окремі порушення залишено поза увагою керівництва ГУ та територіальних органів протягом тривалого часу, відсутні прийняті дієві управлінські рішення в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області - ОСОБА_1, що призвело до одноразового грубого порушення пунктів 3, 4, 11 Положення про ГУ; запропоновано за одноразове грубе порушення звільнити із займаної посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_1 на підставі статей 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України (том 2 а.с. 70-74).
		17. 23.07.2015 ОСОБА_1., як в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області, подано до ДФС України зауваження до акта перевірки організації роботи органів ГУ ДФС (Міндоходів) у Полтавській області від 21.07.2015 № 53/99-99-14-01-02-20 (том 2 а.с. 209-237).
		18. Згідно з пунктом 1 наказу ДФС України від 21.08.2015 № 636 «Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Полтавській області» на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП України першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_1 визнано таким, що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади (за час виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Полтавській області) за порушення вимог пункту 3 Положення про ГУ ДФС у Полтавській області, затвердженого наказом ДФС від 21.08.2014 № 68, зокрема: неналежне виконання службових обов`язків, невжиття дієвих заходів для забезпечення контролю та організації роботи підпорядкованих підрозділів та державних податкових інспекцій ГУ ДФС у Полтавській області, у тому числі щодо виконання індикативних показників, комплексного відпрацювання податкових ризиків та ризикового ПДВ, адміністрування податків та усунення попередньо виявлених порушень та недоліків; визначено, що оскільки станом на дату наказу ОСОБА_1 перебуває на лікарняному, питання щодо притягнення до відповідальності розглянути після його виходу на роботу (том 1 а.с. 143-147).
		19. 25.02.2016 ОСОБА_1 подав голові ДФС України Насірову Р.М. письмові пояснення, у яких виразив незгоду із пунктом 1 наказу ДФС України від 21.08.2015 № 636 «Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Полтавській області» та висновками акта від 21.07.2015 № 53/99-99-14-01-02-20 (том 2 а.с. 76- 85).
		20. На виконання пункту 1 наказу ДФС України від 21.08.2015 № 636 «Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Полтавській області» ДФС України видано наказ від 25.02.2016 № 559-о, яким на підставі пункту 1 статті 41, статей 147, 148, 149 КЗпП України за одноразове грубе порушення звільнено із займаної посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області ОСОБА_1 (за час виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Полтавській області) за порушення вимог пунктів 3, 4, 11 Положення про Головне управління ДФС у Полтавській області, затвердженого наказом ДФС від 21.08.2014 №68, у частині належного виконання службових обов`язків, невжиття дієвих заходів для забезпечення контролю та організації роботи підпорядкованих підрозділів та державних податкових інспекцій ГУ ДФС у Полтавській області, зокрема виконання індикативних показників, комплексного відпрацювання податкових ризиків та ризикового ПДВ, адміністрування податків та усунення попередньо виявлених порушень та недоліків (том 1 а.с. 148).
		21. Наказом ГУ ДФС у Полтавській області від 26.02.2016 № 29-о ОСОБА_1 оголошено наказ від 25.02.2016 № 559-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та вирішено вважати його таким, що звільнений з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області 26.02.2016 відповідно до пункту 1 статті 41, статей 147, 148, 149 КЗпП України за одноразове грубе порушення (том 1 а.с. 149).
		22. Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними наказами, звернувся до суду з цим позовом про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування витрат на правову допомогу.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		23. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 15.11.2016 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував пункт 1 наказу ДФС України від 21.08.2015 №636. Визнав протиправним та скасував наказ ДФС України від 25.02.2016 №559-о. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ ДФС в Полтавській області від 26.02.2016 №29-о. Поновив ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області з 27.02.2016. Зобов`язав ГУ ДФС в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2016 по 15.11.2016 з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Полтавській області витрати на правову допомогу в розмірі 4593,33 грн.
		24. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов`язків та наявність причинного зв`язку між невиконанням останнім трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення та стали підставою для припинення публічної служби відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, а відтак спірні накази відповідачів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області.
		25. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.03.2017 підтримав висновку суду першої інстанції. 
		26. Разом з тим, цей суд змінив рішення суду першої інстанції, виклавши абзаци шостий та сьомий в іншій редакції. Зобов`язав ГУ ДФС в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2016 по 15.11.2016 у розмірі 31164,65 грн. Стягнув на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС в Полтавській області в розмірі 854,36 грн та за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України в розмірі 854,36 грн. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 залишив без змін.
		IV. Касаційне оскарження
		271. У касаційних скаргах ДФС України та ГУ ДФС у Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення цих судів, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		28. У доводах касаційних скарг зазначають, що за результатами перевірки територіальних органів ДФС у Полтавській області встановлено ряд порушень, персональну відповідальність за які, в силу приписів пункту 11 Положення про ГУ ДФС у Полтавській області, несе начальник ГУ ДФС. 
		29. Відповідачі вказують, що підставою для звільнення позивача із займаної посади слугував ряд фактів невиконання або неповного чи неналежного виконання службових обов`язків, кожен з яких фактично являвся одноразовим грубим порушенням.
		30. Крім того, звертають увагу суду, що позивачем не надано детальну калькуляцію вартості послуг на правову допомогу.
		31. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		32. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		33. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		34. Порядок проходження державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).
		35. Статтею 5 Закону № 3723-ХІІ визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
		36. Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 10 Закону № 3723-ХІІ та передбачають: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.
		37. Відповідно до статті 14 Закону № 3723-ХІІ дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
		38. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
		39. За приписами статті 30 Закону № 3723-ХІІ державна служба може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу»; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України «Про державну службу».
		40. Пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України обумовлено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		41. За правилами встановленими статтею 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		42. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		43. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		44. Пунктами 2, 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
		VI. Оцінка Верховного Суду
		45. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		46. Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з підстав пункту 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків. 
		47. Підставою для звільнення ОСОБА_1 стали обставини, установлені за результатами перевірки територіальних органів ДФС у Полтавській області, викладені в Акті перевірки організації роботи органів Головного управління  ДФС (Міндоходів) у Полтавській області від 21.07.2015 року № 53/99-99-14-01-02-20.
		48. Під час проведення перевірки встановлені порушення, здійснені територіальними органами ГУ ДФС у Полтавській області, а саме: не відпрацьовано СГ, доведені в межах наказу від 05.09.2014 № 110; не відпрацьовано податковий кредит з ПДВ, сформований за рахунок ризикових контрагентів; не усунуті порушення наказу від 14.06.2013 № 165; не досліджено використання пільг; не відпрацьовано порушення вимог пункту 120.2 статі 120 Податкового кодексу України; відсутнє належне відпрацювання суб`єктів господарювання, щодо яких у 2014 році до підсистеми «Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» АС «Податковий кредит» внесено інформацію про неможливість провадження реальної фінансово-господарської діяльності; відсутні проведення контрольно-перевірочних заходів щодо правомірності формування податкового кредиту підприємствами, по контрагентах-постачальниках яких згідно з АІС «Аудит» підсистеми 2.19 «відпрацювання сумнівних стосунків» отримано «податкову інформацію» про нереальність здійснення господарських операцій; у підсистемі «Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий блок» встановлено неналежну організацію відпрацювання сумнівного податкового кредиту суб`єктів господарювання за наявності матеріалів про нереальність господарських операцій; належним чином не відпрацьовані та не усунуті розбіжності із завищення податкового кредиту по підприємствах, контрагенти яких не декларують відповідні податкові зобов`язання з ПДВ або по яким самостійно їх зменшено шляхом подання уточнюючих розрахунків та/або розрахунків коригувань; суб`єктами господарювання сформовано податковий кредит за рахунок ризикових суб`єктів господарювання, щодо яких у 2014-2015 роках в ЄРДР зареєстровано кримінальні провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 КК України; вибірковою перевіркою відпрацювання ГУ ДФС у Полтавській області суб`єктів господарювання, якими задекларовано суми сумнівного податкового кредиту від постачальників, щодо яких до підсистеми «Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» ІС «Податковий блок» внесено інформацію про неможливість провадження реальної фінансово-господарської діяльності, встановлено відсутність належного відпрацювання ряду суб`єктів господарювання тощо.
		49. За наслідками вказаної перевірки прийнято наказ ДФС України від 21.08.2015 № 636 «Про результати перевірки територіальних органів ДФС у Полтавській області», пунктом 1 якого ОСОБА_1 визнано таким, що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади (за час виконання обов`язків начальника ГУ ДФС у Полтавській області) за неналежне виконання службових обов`язків (том 1 а.с. 143-147).
		50. У подальшому, 25.02.2016, ДФС України прийнято наказ № 559-о, яким позивача звільнено з посади заступника начальника ГУ ДФС у Полтавській області на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення.
		51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.
		52. Колегія суддів зазначає, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		53. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
		54. Колегія суддів Касаційного адсміністраивного суду зазначає, що одноразове грубе порушення трудових обов`язків має оціночний характер і підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов.
		55. Ознаками порушення зазначеного як підстава звільнення у пункті 1 статті 41 КЗпП України, є те, що порушення має бути грубим, порушення стосується трудових обов`язків працівника, порушення є одноразовим. Однією з умов застосування цієї норми при звільненні є встановлення не тільки самого факту одноразового порушення трудових обов`язків, а й вини працівника в такому порушенні.
		56. Підставою для звільнення за пунктом 1 статті 41 КЗпП України має бути одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а не тривале, системне, що може бути підставою для звільнення з інших підстав. Тому рішення компетентного органу, власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків, яке стало підставою звільнення керівника.
		57. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 06.04.2011 у справі № 6-47171св10.
		58. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, і суттєвість наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому слід встановити не лише факт невиконання працівником обов`язку, який належить до кола його трудових обов`язків, а й можливість його виконання в конкретній ситуації. Тобто необхідно встановити провину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. 
		59. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 21.05.2014 по справі № 6-33цс14.
		60. Зі змісту спірного наказу ДФС України від 25.02.2016 №559-о вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника ГУ ДФС у Полтавській області за порушення вимог пунктів 3, 4, 11 Положення про ГУ ДФС у Полтавській області, затвердженого наказом ДФС України від 21.08.2014 № 68, а саме: у частині неналежного виконання службових обов`язків, невжиття дієвих заходів для забезпечення контролю та організації роботи підпорядкованих підрозділів та державних податкових інспекцій ГУ ДФС у Полтавській області, зокрема виконання індикативних показників, комплексного відпрацювання податкових ризиків та ризикового ПДВ, адміністрування податків та усунення попередньо виявлених порушень та недоліків (том 1, а.с. 148).
		61. Разом з тим, пункти 3 та 4 Положення про ГУ ДФС у Полтавській області, затвердженого наказом ДФС України від 21.08.2014 №68, визначають основні завдання та функції ГУ ДФС, а пункт 11 - обов`язки начальника ГУ ДФС. Водночас, пункт 4 містить 60 підпунктів, а пункт 11 - 20 підпунктів (том 2, а.с. 14-22).
		62. Отже, суди першої та апеляційної інстанції оцінюючи оставини справи дійшли висновку, що наказ ДФС України про звільнення ОСОБА_1 від 25.02.2016 №559-о не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків, яке стало підставою для звільнення позивача, натомість містить систему загальних порушень службових обов`язків, без їх конкретизації.
		63. Не містить чітко сформульованого одноразового грубого порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 також і наказ ГУ ДФС у Полтавській області від 26.02.2016 № 29-о «Про оголошення наказу ДФС України від 25.02.2016 № 559-о» (том 1 а.с. 149).
		64. Ураховуючи відсутність у висновку та оскаржуваних наказах вказівки на одноразове грубе порушення позивачем трудових обов`язків за пунктом 1 частини першої статті 41 КзпП України, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність звільнення позивача із займаної посади, а відтак спірні накази відповідачів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		65. Посилання відповідачів на неодноразове притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності спростовується наявною в матеріалах справи службовою характеристикою ОСОБА_1 наданою 31.08.2016 року ГУ ДФС у Полтавській області, гідно з якою останній за час роботи в ГУ ДФС у Полтавській області зарекомендував себе позитивно, намагався сумлінно виконувати свої службові обов`язки, вживав заходів із забезпечення реалізації державної податкової політики, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженнями до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів тощо (том 2, а.с. 207).
		66. Щодо доводів відповідачів про безпідставне стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу Верховний Суд зазначає таке.
		67. Відповідно до статті 87 КАС України (в редакції, що діяла на момент розгляду справи), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на правову допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		68. Згідно з частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		69. Указаною нормою КАС України закріплено механізм відшкодування витрат, зокрема, і витрат на правову допомогу, за рахунок суб`єкта владних повноважень, якщо рішення по справі винесено не на його користь.
		70. Зі змісту частини першої статті 90 КАС України вбачається, що витрати на правову допомогу - це витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
		71. Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191- VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (далі - Закон № 4191- VI) розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		72. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		73. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом № 4191- VI.
		74. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		75. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		76. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 № 30/63).
		77. У підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
		78. Отже, підставою для відшкодування судових витрат на правову допомогу є, зокрема, наявність належних та допустимих доказів щодо взаємозв`язку між сплаченими позивачем спеціалісту у галузі права коштами та наданою йому правовою допомогою на підставі відповідного договору, який стосується безпосередньо підготовки процесуальних документів та супроводження даної судової справи.
		79. Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 27.02.2016 № 27/2/16 (том 1, а.с. 150-153), ордер на надання правової допомоги від 27.02.2016 № 096689 (т.1, а.с. 154), копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю (том 1, а.с. 155), розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу (том 3, а.с. 98), квитанції від 01.03.2016 № 15 на суму 3000,00 грн (том 1, а.с. 156) та від 01.11.2016 № 01/11 на суму 4000,00 грн (том 3, а.с. 107), акти прийому-передачі наданих юридичних послуг (том 3, а.с. 99-106).
		80. Здійснюючи розрахунок витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції виходив із положень статті 1 Закону № 4191- VI та вказав, що адвокатом Мільгевською Я.В., яка надавала правову допомогу позивачу, витрачено на участь в судових засіданнях загалом 3 год 10 хв. робочого часу, при цьому, розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016 становить 1378 грн, а граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи становить 551 грн 20 коп. 
		81. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 1708,72 грн.
		82. З огляду на доводи та вимоги касаційної скарги стягнення з ГУ ДФС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середного заробітку за час вимушеного прогулу не є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.
		83. На підставі наведеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		84. Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		85. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
		86. Отже, з огляду приписи частини першої статті 351 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
		VII. Судові витрати
		87. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		88. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1. Касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.
		2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 литопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                               О.О. Шишов
		 
		Судді                                                                                                            І.В. Дашутін
		                                                                                                                  
		                                                                                                                     А.В. Жук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...