Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/3618/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2020. Зареєстровано: 08.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: 2/755/2501/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/3618/20
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"03" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Виниченко Л.М.,
		при секретарі Сіренко Д.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 755/3618/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кізляр Україна» про визнання трудових відносин припиненими,-
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернулась до суду з позовом у якому просить визнати припиненими трудові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кізляр Україна» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34867607) у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 30 травня 2019 року з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до протоколу № 1 від 26.01.2007 року рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Кізляр Україна» позивача було призначено на посаду директора товариства з 08.02.2007 року, про що внесено запис у трудову книжку позивача.
		Позивач зазначає, що 02.05.2019 р. вона написала нотаріально посвідчену заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Кізляр Україна» за власним бажанням і скликання позачергових зборів та заяву про звільнення від 30.05.2019 р. Ці заяви про проведення загальних зборів учасників товариства та заява про звільнення з посади директора були надіслані із описом на вказану в статуті адресу учасника ТОВ «Кізляр Україна».
		Позивач вказує, що нею було вжито передбачених заходів щодо її звільнення та 30 травня 2019 р. був написаний наказ № 44 про складання із себе повноважень директора ТОВ «Кізляр Україна». 
		Позивач стверджує, що на день подачі позову відповідач на зв`язок не вийшов, хоча був проінформований належним чином, на її заяви не відреагував, дату проведення зборів учасників товариства не призначив. Вона продовжує обліковуватись як керівник ТОВ «Кізляр Україна» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій України, базах Державної податкової служби України, та ін., оскільки позбавлена можливості самостійно внести відповідні зміни про звільнення з посади. 
		Позивач зазначає, що трудові відносини між нею та відповідачем фактично припинилися, ТОВ «Кізляр Україна» в особі уповноваженого представника повинен розірвати трудові відносини у визначений працівником строк, загальними зборами учасників товариства не було прийнято рішення про її звільнення з посади директора, що є порушенням її трудових прав, які підлягають захисту у судовому порядку; вказані обставини є суттєвою перешкодою для влаштування на інше основне місце роботи та має значення для охорони її прав та інтересів, створення умов здійснення особистого немайнового права, що забезпечує право на вибір занять, на працевлаштування у іншого роботодавця.
		Ухвалою суду від 10.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.
		В судове засідання позивач та представник відповідача не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 
		Позивач суду подала заяву з проханням розглянути справу без її участі, у заяві зазначила, що позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
		Про причини неявки представника відповідача суд не повідомлено, своїм правом надати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
		Частиною 1 ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Згідно норми частини 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		З урахуванням викладеного 03.04.2020 року судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи без участі позивача та представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
		Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
		Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Положеннями статті 58 та статті 41 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції Закону № 1577-ХІІ зі змінами, який був чинний на час спірних правовідносин) визначено, що до компетенції загальних зборів учасників належить вирішення питання про утворення та відкликання виконавчого органу товариства.
		Судом встановлено, що 08.02.2007 р. створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Кізляр Україна», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34867607 (а.с. 15).
		Згідно протоколу № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Кізляр Україна» від 26.01.2007 року директором товариства призначено ОСОБА_1 про що видано відповідний наказ № 1 від 08 лютого 2007 року (а.с. 18, 19).
		З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «Кізляр Україна» є: м. Київ, вулиця Панківська, будинок 6; засновником (учасником) вказаного товариства є ТОВ Виробниче підприємство «Кізляр»; керівником ТОВ «Кізляр Україна», згідно інформації зазначеної у цьому витягу, значиться ОСОБА_1 .
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції Закону № 1577-ХІІ зі змінами, який був чинний на час спірних правовідносин), товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок підписання установчих документів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
		Згідно ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції чинній на час спірних правовідносин), у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
		У відповідності до ст. ст. 58, 59 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції Закону № 1577-ХІІ зі змінами), вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства. До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю серед іншого віднесено вирішення питань щодо утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.
		Згідно ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
		Відповідно положень ст. ст. 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набрав чинності з 17.06.2018 року, органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.
		За змістом ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників між іншого належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.
		Згідно пунктів 8.1, 8.3 Статуту ТОВ «Кізляр Україна», органами управління компанії є: загальні збори учасників; директор. Вищим органом компанії є загальні збори учасників.
		Пунктом 8.3.8.4 Статуту ТОВ «Кізляр Україна» визначено, що до виключної компетенції зборів належить обрання та відкликання директора компанії.
		Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 надсилала рекомендованим листом на адресу засновника відповідача - ТОВ Виробниче підприємство «Кізляр» заяву від 02.05.2019 року з проханням звільнити її з посади директора ТОВ «Кізляр Україна» з 02 травня 2019 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України та найближчим часом провести позачергові збори учасників товариства на яких призначити нового директора ТОВ «Кізляр Україна» (а.с. 22, 24). Вказана заява 02.05.2019 р. посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О., зареєстрована в реєстрі за № 737, 738 (а.с. 22).
		Також позивач подавала заяву засновнику ТОВ «Кізляр Україна» про звільнення з 30 травня 2019 р. за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 23).
		Згідно частини 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Статтею 36 КЗпП України передбачені підстави припинення трудового договору, до яких, зокрема, належать угода сторін; закінчення строку (п.п. 2, 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).
		Нормою частини 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
		Відповідно до вимог ст. 232 КЗпП України трудові спори безпосередньо розглядаються в судах.
		На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надано копії заяв про звільнення та про проведення позачергових зборів учасників ТОВ «Кізляр Україна».
		Факт направлення позивачем листа засновнику відповідача про скликання загальних зборів із заявою про звільнення підтверджується поштовим описом вкладення до цінного листа (а.с. 24).
		Як зазначає позивач, загальні збори засновників ТОВ «Кізляр Україна» не відбулися, відповідач на заяву позивача не відреагував, на зв`язок з останньою не вийшов.
		30.05.2019 р. ОСОБА_1 видала наказ № 44-К про її звільнення із займаної посади директора ТОВ «Кізляр Україна», у якому зазначено, що підставою видачі наказу є подання заяви про звільнення від 30.05.2019 р. у зв`язку з залишенням без розгляду заяви про звільнення від 02.05.2019 р., отриманої засновником 15.05.2019 р., непроведенням засновником за вимогою позивача від 02.05.2019 р. загальних зборів з приводу призначення нового директора (а.с. 25).
		Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
		Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
		У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
		Такого висновку за схожих обставин дійшов Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 року у справі № 758/1861/18.
		Отже, судом встановлено, що станом на момент розгляду справи загальні збори учасників ТОВ «Кізляр Україна» щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора за її власним бажанням на підставі поданої заяви не проведено, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань досі містяться відомості про ОСОБА_1 , як директора відповідача.
		Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
		За правилами ст. 22 Кодексу законів про працю України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.
		З приписів чинного законодавства вбачається, що елементом конституційного права особи на працю є й право бути звільненим.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Згідно норми частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Отже, з урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що ОСОБА_1 подавала засновнику ТОВ «Кізляр Україна» - ТОВ ВО «Кізляр» заяву від 02.05.2019 року про звільнення з посади директора за власним бажанням та проведення позачергових зборів учасників, до компетенції яких належить розгляд питання про звільнення директора товариства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині визнання припиненими між сторонами трудових відносин у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора товариства за власним бажанням з 30.05.2019 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
		Позовні вимоги у частині внесення відомостей у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про звільнення керівника ТОВ «Кізляр Україна» задоволенню не підлягають, оскільки не конкретизовані щодо кого вони заявлені. Також при вирішенні спору у цій частині суд враховує викладену у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 758/1861/18 правову позицію, відповідно якої суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. 
		Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн. суд покладає на позивача у зв`язку з відмовою в позові в частині немайнових вимог про внесення даних до ЄДРПОУ.
		Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 21, 22, 23, 36, 38, 232 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 15, 16, 97, 98, 99 ЦК України, ст. ст. 4, 41, 58, 62 Закону України «Про господарські товариства» № 1577-ХІІ зі змінами, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кізляр Україна» про визнання трудових відносин припиненими задовольнити частково.
		Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кізляр Україна» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34867607) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням з 30 травня 2019 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
		У іншій частині позовних вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Учасники справи:
		Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кізляр Україна», місце знаходження: 01033, м. Київ, вул. Панківська, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34867607.
		 
		 
		 
		Суддя Л.М.Виниченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...