Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 229/7458/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2020. Зареєстровано: 08.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2020.
Дата набрання законної сили: 06.08.2020
Номер судового провадження: 2/328/230/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                               229/7458/19 
		                                        07.04.2020 
		2/328/230/20
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		07 квітня 2020 року м. Токмак
		 
		Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Гаряги А.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 229/7458/19 (номер провадження 2/328/230/20) за позовною заявою
		ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, винагороди за підсумком роботи, -
		встановив:
		09 січня 2020 року до Токмацького районного суду Запорізької області з Дружківського міського суду Донецької області надійшла цивільна справа № 229/7458/19 в порядку позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 17846,31 гривень, втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 3842,47 гривень, суму винагороди за підсумками роботи за 2016 рік в розмірі 52,5 % від окладу за грудень 2016 року у розмірі 2275,87 гривень.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він був прийнятий на роботу в Ясинуватську дистанцію сигналізації і зв`язку Донецької залізниці 01.08.2013 року.
		08.07.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» була реорганізована шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 08.07.2016 року Ясинуватська дистанція сигналізації і зв`язку Державного підприємства «Донецька залізниця» була реорганізована шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації і зв`язку структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», що підтверджується трудовою книжкою.
		У порушення ст.22Закону України«Про оплатупраці» та ст.115КЗпП України відповідач з березня 2017 року в односторонньому порядку припинив виплату йому заробітної плати без повідомлення причин.
		Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17.03.2017 року №236/ДНД було встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. Згідно п.8 цього наказу оплату за час простою не з вини працівників проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. Оплата відповідачем не проводилась.
		Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 25.04.2017 року № 265 та виданого на його підставі наказу регіональної філії «Донецька залізниця» від 28.04.2017 року № 645-НЗ-1 виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» разом зі всіма іншими підприємствами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» було ліквідовано з 17.07.2017 року, а позивача звільнено на підставі п. 1 ст.40КЗпП України узв`язку зізмінами ворганізації виробництваі праці,в томучислі ліквідації,реорганізації,банкрутства абоперепрофілювання підприємства, установи,організації, скорочення чисельності або штату працівників на підставів наказу ПАТ від 10.07.2017 № 8874/ДН-ос.
		На день звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 17 846,31 грн.: за березень 2017 року  4374,22 грн.; за квітень 2017 року  3473,57 грн.; за травень 2017 року  2335,86 грн.; за червень 2017 року  736,20 грн.; за липень 2017 року  6926,46 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме розрахунками заробітної плати за березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року.
		Причини виникнення цієї заборгованості позивачу невідомі. Ця сума складається з заборгованості по заробітній платі за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року.
		Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні відпустки.
		Згідно наказу про припинення трудового договору від 31 травня 2017 року № 1082/ДН-ос кількість днів належної позивачу відпустки складає 12 днів. Згідно розрахунку оплати заробітної плати за липень 2017 року та розрахунку оплати відпустки сума нарахованої йому компенсації за невикористану відпустку становить 2549,16 грн.
		При звільненні з позивачем не було здійснено розрахунок по заробітній платі, що є прямим порушенням Конституції України та КЗпП України.
		Беручи до уваги той факт, що відповідач не виплачував позивачу заробітну плату починаючи з березня 2017 року, компенсація втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати складає  3842,87 грн.
		Одним із головних тверджень роботодавця по несвоєчасній виплаті позивачу заробітної плати являється той факт, що місто Ясинувата знаходиться в зоні АТО згідно Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Однак знаходження працівника на непідконтрольній органам державної влади України території не перешкоджало відповідачу позбавлятися своїх колишніх працівників з дотриманням усіх процедур звільнення, передбачених законом, і своєчасно виплачувати заробітну плату до березня 2017 року, але чомусь є непереборною перешкодою для виконання своїх зобов`язань перед працівниками щодо виплати заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року.
		Відповідно до наказу ПАТ «Українська залізниця» № ц-2-25/1666-17 від 11.07.2017 ПАБ зобов`язалось виплатити працівникам регіональних філій винагороду за підсумками роботи за 2016 рік у відсотках до посадового окладу (місячної тарифної ставки, розрахованої на норму 167 годин), який складався на кінець 2016 року, враховуючи виконаня показників роботи за 2016 рік. У даному наказі відмічено, що виплату винагороди проводити з дотриманням вимог обумовлених положенням про випалту винагороди за підсумками роботи за рік, копія даного положення додається, затвердженого наказом Укрзалізниці від 23 грудня 2003 року № 237-ц яке є невідємною частиною Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України і профспілкою залізничників і транспортних будівельників.
		Відповідно до вказаного положення виплата винагороди проводиться згідно з ряшеням керівництва Укрзалізниці, погодженими з радою профспілки залізничників і транспортних будівель України при умові забезпечення виконання обсягу роботи за рік та наявності прибутку в цілому по Укрзалізниці.
		Згідно додатку до наказу № ц-2-25/1666-17 винагорда за 2016 рік для працівників Регіональної філії «Донецької залізниці» ПАТ «Українська залізниця» провадиться в розмірі 52,2 % від окладу за грудень 2016 року. Відповідно до наказу № ц-2-25/1666-17, сума винагороди за підсумком роботи за 2016 рік, яка належить до виплати позивачу складає з розрахунку 4335,00 грн. (посадовий оклад за грудень 2016 року згідно розрахункової відомості за грудень 2016 року) х52,5 = 2275,87 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
		Позивач зазначає, що у спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав діє презумпція вини роботодавця. У спірний період часу він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата. Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується відновленням становища, яке існувало до порушення цього права. Таким чином, право позивача на отримання заробітної плати у встановлені законом строки, порушено відповідачем, а тому підлягає захисту суду.
		Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 13 січня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного прозовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
		 
		З відзиву, наданого представником відповідача, слідує, що останній не погоджується з позовною заявою, з огляду на те, що має місце факт захоплення 17 березня 2017 року адміністративної будівлі структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яка знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, 168, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження № 12017050420000286. ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» не має можливості виконати обов`язки передбачені чинним законодавством України, через вплив форсмажорних обставин (обставин непереборної сили), про що зазначила Торгово-промислова палата України у своєму Науково-правовому висновку від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.
		На виконання указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці Украни», у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, і як наслідок відсутністю доступу до первинних документів, нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року. Тому, на теперішній час, відповідач не має можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат.
		Вважає, що надані позивачем розрахунки заробітної плати та інші папери складені після 16 березня 2017 року, які складені невідомими особами не є допустимими доказами. Зауважує, що сам по собі факт звільнення позивача з підприємства не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Вважає, що слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» у зв`язку з відсутністю підстав (а.п. 88-111).
		 
		Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте у відзиві просив розглянути справу за його відсутності.
		Суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та просили розглядати справу за їх відсутності.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
		Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2013 року прийнятий електромеханіком дільниці 2 групи бригади з обслуговування пристроїв станційного поїзного, маневрового та технологічного радіо- зв`язку, згідно наказу начальника дистанції № 7/ос від 01.08.2013, що підтверджується відомостями про роботу в трудовій книжці АХ № 559769.
		31 грудня 2013 року назву посади електромеханік дільниці 2 групи перейменовано на електромеханік дільниці (2 групи), згідно наказу начальника дистанції № 128/ос від 31.12.2013.
		28 червня 2016 року назву посади електромеханік дільниці (2 групи) перейменовано на електромеханік дільниці ІІ групи, згідно наказу начальника дистанції № 153/ос від 28.06.2016.
		29 червня 2016 року ОСОБА_1 переведений електромеханіком дільниці І групи Бригади з обслуговування пристроїв станційного, поїзного, маневрового та технологічного радіо зв`язку лінійно-виробничої дільниці зв`язку Ясинувата, Донецьк, Мушкетово, , згідно наказу начальника дистанції № 68/ос від 29.06.2016 року.
		08 липня 2016 року «Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецькак залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», запис до трудової книжки внесено на підставі Закону України від 23.02.2012 року № 4442-ІV, постанова Кабунету міністрів України від 25.06.2014 № 200.
		08 липня 2016 року Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку «Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», запис до трудової книжки внесено на підставі наказу ПАТ «Укрзалазниця» від 15.04.2016 № 303, наказ начальника дистанції № 1/ос від 06.07.2016.
		17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений у зв`язку зі скороченням штату п. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ від 10.07.2017 року № 8874/ДН-ос, про що зроблено запис до трудової книжки за № 9 (а.п. 13).
		Згідно наказу Регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» № 8874/ДН-ос від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) звільнити 17 липня 2017 року, ОСОБА_2 , виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» 12. Лінійно-виробнича дільниця зв`язку Ясинувата, Донецьк, Мушкетове, 12.1. бригада з обслуговування пристроїв станційного поїзного, маневрового та технологічного радіозв`язку, електромеханіка дільниці І групи, у зв`язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підстава: наказ першого заступника начальника регіональної філії від 28 квітня 2017 року № 645-НЗ-1 «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», письмова відмова ОСОБА_1 перейти на іншу роботу, згода профкому, протокол № 14 від 19 червня 2017 року. Компенсація за 12 днів відпустки, вихідна допомога з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України. Вказаний наказ підписано в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Подлузським В.О., та ознайомлено з наказом ОСОБА_1 17 липня 2017 року, про що міститься відповідний підпис (а.п. 14).
		Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17.03.2017 року №236/ДНД було встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції (а.п. 21-22).
		Згідно п. 2, 3, 6 даного наказу на час протою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників дирекції, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання та т.і.
		Зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої».
		На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляється літерний код «П».
		Згідно п.8 цього наказу оплату за час простою не з вини працівників проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
		Даний наказ узгоджується з нормою статті 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
		Згідно наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 25.04.2017 року № 265 та виданого на його підставі наказу регіональної філії «Донецька залізниця» від 28.04.2017 року № 645-НЗ-1 виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» разом зі всіма іншими підприємствами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» було ліквідовано з 17.07.2017 року, а позивача звільнено на підставі п. 1 ст.40КЗпП України узв`язку зізмінами ворганізації виробництваі праці,в томучислі ліквідації,реорганізації,банкрутства абоперепрофілювання підприємства, установи,організації, скорочення чисельності або штату працівників (а.п. 23-25).
		Так, з 01 серпня 2013 року по 17 липня 2017 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, обіймав посаду електромеханіка (а.п 11-14).
		Згідно п. 10 розділу VI (узагальнені висновки) науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст. 115, 116КЗпП України спричиненовпливом діїфорс-мажорнихобставин (обставиннепереборної сили),а саме:актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.
		Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою за цим висновком є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116КЗпП України та унеможливлюють їх виконання.
		Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця», регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617ЦК України (а.п. 108).
		Відповідно до п. 7 розділу VI (узагальнені висновки) зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України,а самекожному звільненомупрацівнику структурногопідрозділу «Донецькадирекція залізничнихперевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
		Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1.
		21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» (а.п. 41-64).
		«Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.
		Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в його трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі.
		Статтею 43Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу законівпро працюУкраїни (далі-КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Відповідно до положень ч. 4, 5 ст. 97 КЗпПУкраїни власникабо уповноваженийним органчи фізичнаособа немають правав односторонньомупорядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами.
		Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		Відповідно до ст.21Закону України«Про оплатупраці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону,суб`єкти організаціїоплати праціне маютьправа водносторонньому порядкуприймати рішенняз питаньоплати праці,що погіршуютьумови,встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
		Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган в день звільнення зобов`язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
		Відповідно до вимог ст.116КЗпП України призвільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		На підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713 (далі - Інструкція N 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
		Відповідно до пункту 1.3 Інструкції N 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.
		Згідно з пунктом 2.1. розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державногокомітету статистикиУкраїни від13січня 2004року №5 фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).
		Згідно з пунктом 2.2. розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державногокомітету статистикиУкраїни від13січня 2004року №5 суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, компенсація за невикористану відпустку, оплата простоїв не з вини працівника, суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, винагорода за вислугу років тощо входить до фонду додаткової заробітної плати.
		Відповідно до статті 74КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
		У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).
		Аналогічна норма міститься у статті 24Закону України«Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, згідно якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи.
		З аналізу положень статті 24Закону України«Про відпустки» та статей 47, 83КЗпП України слідує, що грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать до виплати працівникові при звільненні відповідно до вимог частини першої статті 116 КЗпП України.
		Повний розрахунок при звільненні полягає у виплаті: заробітної плати, належної працівнику до дня звільнення (включаючи цей день, адже він є останнім робочим днем), індексації, компенсації за всі дні невикористаних відпусток тощо.
		Відповідно до статті 233КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у аспекті надання офіційного тлумачення положенням частини другої статті 233КЗпП України у системному звязку із статтями 1, 12Закону України«Про оплатупраці» зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
		У рішенні від15жовтня 2013року №9-рп/2013Конституційним СудомУкраїни розяснено, що працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
		Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно ч. 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до ст. 23 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. 
		Кожна людина, без будь-якої дискримінації,має право на рівну оплату за рівну працю.
		Кожен працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, для неї самої та членів її сім`ї і при необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
		За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом Українивід 14вересня 2006року №137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
		Згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
		Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.
		У Рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
		Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
		Згідно п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
		В рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 (п. 22).
		Відповідно до статті 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
		Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України; міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та є частиною національного законодавства України; нормами КЗпП України; Законом України «Про оплату праці»,позивач перебувавз відповідачемв трудовихвідносинах до17липня 2017року,але призвільненні неотримав всіналежні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.
		Відповідно до роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
		Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
		Доводи відповідача про те, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано папери, складені після 16 березня 2017 року невідомими особами, є необґрунтованими.
		На підтвердження нарахованої але не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листки за період з березня по липень 2017 року, в яких: за березень 2017 року всього нараховано 5500,89 грн. (оплата посавиків 3382,96 грн., вечірні  112,77 грн., доп за роботу в св д  375,88 грн., раз вин за вислугу  338,30 грн., оплата простоїв не з  1190,36 грн., мат.допомога  100,62 грн.), зазначено суму до виплати за березень  4374,22 грн., утримано податків та внесків у сумі  1126,67 грн.; за квітень 2017 року всього нараховано 4368,26 грн. (опл чергової відпуст  659,01 грн., осн. відп за мин пер  1537,69 грн., оплата простоїв не з  2091,65 грн.), зазначено суму до виплати за квітень  3473,57 грн., утримано податків та внесків у сумі  894,69 грн.; за травень 2017 року всього нараховано 2962,66 грн. (з них: оплату простою не з  2908,46 грн., мат. допомога  54,20 грн.), зазначено суму до виплати за травень  2335,86 грн., утримано податків та внесків у сумі 606,80 грн.; за червень 2017 року всього нараховано 925,82 грн. (оплата простою не з  908,89 грн., мат. допомога  16,93 грн.), зазначено суму до виплати за червень  736,20 грн., утримано податків та внесків у сумі  189,62 грн.; за липень 2017 року всього нараховано 8642,37 грн. (з них: компенсація за 12 днів відпустки  2549,16 грн., оплата простою не з  516,12 грн., мат. допомога  158,09 грн., вихідна допомога  5419,00 грн.), зазначено суму до виплати за липень  6926,46 грн., утримано податків та внесків у сумі  1715,91 грн. Нарахована, але не виплачена заробітна плата позивачем підтверджується наданими до суду розрахунковими листками (а.п. 16-20).
		Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
		Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як ст. 44 КЗпП, так і іншими нормами закону.
		З наданих відповідачем листа за № 332 від 07 лютого 2020 року, довідки № 332/2 від 07 лютого 2020 року та видаткового касового ордеру № 2597 від 22 вересня 2017 року, вбачається, що лише за березень 2017 року ОСОБА_1 нараховано всього 2358,49 грн., утримано податків 483,06 грн., до видачі 1875,43 грн. (а.п. 93-96). Тобто з вказаних документів, вбачається що ОСОБА_1 22 вересня 2017 року отримав заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1875,43 грн. Так, позивач отримав частину заробітної плати за березень 2017 року, чим спростовується його твердження щодо того, що за вказаний місяць він взагалі не отримував заробітну плату, проте включив її у свій розрахунок. Позивачем дана інформація не спростована.
		Відповідачем надано лист за № 332 від 07 лютого 2020 року, довідку про доходи № 332/2 від 07 лютого 2020 року та видатковий касовий ордер № 2597 від 22 вересня 2017 року, згідно яких позивачу нараховано заробітну плату за березнь 2017 року в сумі 2358,49 грн., утримано податків 483,06 грн. Таким чином, наяві розбіжності у інформації, яка надана відповідачем, а саме довідці про доходи, видатковому касовому ордері та розрахунку оплати середньої зарплати проведеного позивачем.
		Вказане вище не узгоджується із розрахунковими листами, які було надано позивачем, згідно яких йому було нараховано заробітну плату за березень 2017 року в сумі 5500,89 грн., за квітень 2017 року всього нараховано 4368,26 грн., за травень 2017 року всього нараховано 2962,66 грн., за червень 2017 року всього нараховано 925,82 грн., за липень 2017 року всього нараховано 8642,37 грн. (а.п. 16-20).
		У відзиві відповідач зазначає, що нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року (а.п. 88-92).
		Та обставина, що з 17 березня 2017 року адміністративна будівля структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яка занаходилася за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 168, захоплена, не заважало відповідачу 22 вересня 2017 року виплатити заробітну плату позивачу за І половину березня 2017 року.
		Виробничий підрозділ, який видав позивачу щомісячні розрахунки заробітної плати - ВП ШЧ Ясинувата, тобто виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», є виробничим підрозділом відповідача, діяльність якого саме відповідачем на протязі трьох років після початку антитерористичної операції не припинялася. Протягом цього строку саме цей виробничий підрозділ, знаходячись на території, на якій органи державної влади України, не здійснюють свої повноваження, видавав своїм працівникам розрахунки заробітної плати, за якими відповідачем здійснено виплату за попередні періоди, а саме за січень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 5399,19 грн., за лютий 2017 року  4824, 58 грн., та виплачено позивачу. Крім того, відповідач 22 вересня 2017 року виплатив заробітну плату позивачу за І половину березня 2017 року.
		Згідно наказу начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, було призначено начальників відповідних виробничих підрозділів та саме виробничі підрозділи здійснювали нарахування заробітної плати своїм працівникам. Виробничий підрозділ, в якому працював позивач та який видав йому розрахунки заробітної плати, у місті Донецьк в адміністративній будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , не знаходився, він знаходився у м. Ясинувата. Вказаний наказ видано в м. Лиман.
		Посилаючись на втрату 17 березня 2017 року контролю над виробничим підрозділом, відповідач, зокрема його структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», 10 липня 2017 року, тобто вже після втрати контролю, видав наказ про припинення трудових відносин з позивачем. До цього, відповідач, видав наказ в м. Лиман, від 28.04.2017 року за № 645-НЗ-1, відповідно до якого виробничий підрозділ «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» разом зі всіма іншими підприємствами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» було ліквідовано з 17.07.2017 року, а позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Здійснюючи свою діяльність на території України, зокрема структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у м. Лиман Донецької області, яка не є окупованою, знайшов шляхи внести запис у трудову книжку позивача про його звільнення, що спростовує доводи відповідача про відсутність зв`язків з виробничим підрозділом, в якому працював позивач та в якому зберігалася його трудова книжка.
		Доводи відповідача про те, що Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року є підставою для звільнення відповідача від виплати заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі.
		Форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
		Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористані дні відпустки (стаття 83 КЗпП) тощо не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.
		Оскільки зазначені дані відповідачем частково, не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України,відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року та липень 2017 року є належними, допустими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
		Відносини стосовно виплати заробітної плати за своєю правовою природою є трудовими, а не цивільними чи господарськими.
		Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
		Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
		Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд враховує правову позицію висловлену в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 553/3550/16-ц (провадження № 61-26534св18).
		Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судам належить мати на увазі, що відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми. 
		Заробітна плата, як правило, визначається у грошовому виразі та виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України.
		Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податків з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		У зв`язку з вищевикладеним сума заборгованості по заробітній платі становить із розрахунку: за березень 2017 року: - 5500,89 грн. (всього нараховано за даними позивача без урахування податків та внесків)  2358,49 грн. (всього нараховано та виплачено позивачу за даними відповідача без урахування податків та внесків) = 3142,40 грн. + за квітень 2017 року нарахована заробітна плата склала 4368,26 грн. + за травень 2017 року нарахована заробітна плата склала 2962,66 грн. + за червень 2017 року нарахована заробітна плата склала 925,82 грн. + за липень 2017 року нарахована заробітна плата склала 8642,37 грн. = 20041,51 грн. без урахування податків та внесків.
		Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахована заробітна плата за період з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 20041,51 грн. без урахування податків та внесків.
		 
		Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати слід врахувати наступне.
		Відповідно до ст.34Закону Українивід 24.03.1995року №108/95-ВР«Про оплатупраці» компенсаціяпрацівникам втратичастини заробітноїплати узв`язкуіз порушеннямстроків їївиплати провадитьсявідповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону№ 2050-III).
		Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
		Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2 Закону№ 2050-III).
		Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону№ 2050-III).
		Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону№ 2050-III).
		Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет МіністрівУкраїни постановоювід 21лютого 2001року №159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
		Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
		Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
		Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
		Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
		Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
		Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у звязку із порушенням строків їх виплати є обґрунтованими.
		Згідно розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який надано позивачем, сума такої компенсації складає: за березень 2017 року  1057,20 грн., за квітень 2017 року  800,87 грн., за травень 2017 року  501,56 грн., за червень 2017 року  144,04 грн., за липень 2017 року  1338,80 грн., а всього  3842, 47 грн. (а.п. 32-33).
		Проте враховуючи, що сума заборгованості за березень 2017 року перерахована, то сума компенсації втрати грошових доходів у звязку з порушення термінів їх виплати також підлягає перерахунку. В частині сум компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, за квітень 2017 року  800,87 грн., за травень 2017 року  501,56 грн., за червень 2017 року  144,04 грн., за липень 2017 року  1338,80 грн., суд вважає вказаний вище розрахунок правильним та таким, що відповідає обставинам справи.
		Компенсація розраховується станом на день ухвалення рішення судом.
		Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).
		Заборгованість по виплаті заробітної плати за березень 2017 року складала 5500,89 грн. (нарахована заробітна плата), з яких 22 вересня 2017 року позивачу виплачено 2358,49 грн (з цієї суми податки та інші обовязкові платежі вже утримані) і на теперішній час заборгованість складає, 3142,40 грн.
		Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 2358,49 грн. станом на 07 квітня 2020 року у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року складає 142,21 грн. (2358,49 грн. х 1.060 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по вересень 2017 року).
		Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 3142,40 грн. станом на 07 квітня 2020 року у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по квітень 2020 року складає 778,76 грн. (3142,40 грн. х 1.248 коефіцієнта приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по квітень 2020 року).
		Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у звязку із порушенням строків виплати доходів за березень 2017 року складає 920,97 грн. (142,21 грн. + 778,76 грн.).
		В свою чергу, загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року складає 3706,24 грн. (920,97 грн. + 800,87 грн. + 501,56 грн. + 144,04 грн. + 1338,80 грн.).
		 
		У позові позивач просить також стягнути винагороду за підсумками роботи за 2016 рік, оскільки наказом № Ц-2-25/1666-17 від 11 липня 2017 року ПАТ «Українська залізниця» зобов`язалась виплатити працівникам регіональних філій винагороду за підсумками роботи за 2016 рік та навів розрахунок цієї винагороди, розмір якої склав 2275 грн. 87 коп.
		Статтею 2Закону України«Про оплатупраці» визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
		Згідно п.п. 3.2.24 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілкина 2002 - 2006 роки (з наступними змінами та доповненнями), винагорода за підсумками роботи за весь рік виплачується згідно Положення, яке є невід`ємною частиною Галузевої угоди.
		Положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік, затвердженого наказом Укрзалізниці від 23 грудня 2003 року № 327-Ц передбачено, що положення вводиться з метою посилення матеріальної зацікавленості працвників в досягненні високих кінцевих результатів роботи залізничного транспорту за рік. 
		Це положення є додатком до Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту і профспілками на 2002-2006 роки.
		Виплата винагороди проводиться при умові забезпечення виконання обсягу роботи (перевезень, товарної продукції, реалізації та інш.) за рік та наявності прибутку в цілому по Укрзалізниці.
		Розмір винагороди визначається в залежності від фінансових результатів роботи та встановлюється у відсотках до посадового окладу (місячної тарифної ставки).
		Виплата винагороди проводиться згідно з рішенням керівництва Укрзалізниці, погодженим з Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України.
		Винагорода виплачується за результатами роботи календарного року після підведення підсумків фінансово-господарської діяльності.
		Винагорода за підсумком роботи за рік виплачується працівникам, які знаходяться в штаті підприємства (організації, відособленого структурного підрозділу) і пропрацювали весь календарний рік.
		Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що підстав для нарахування та стягнення на користь позивача винагороди за підсумком роботи за 2016 рік відсутні, оскільки відповідного наказу по структурному підрозділу, де працював ОСОБА_1 , не видавалося.
		Оскільки рішення про виплату винагороди за підсумками роботи за 2016 рік керівництвом структурного підрозділу не приймалося, а також відсутні докази на те, що такі виплати здійснювалися іншим працівникам, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні.
		З огляду на це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення винагороди за підсумками роботи за 2016 рік у розмірі 2275грн. 87 коп.
		Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року та липень 2017 року у розмірі: 20041,51 грн. без урахування податків та внесків, та компенсації втрати частини грошових доходів за березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року та липень 2017року у розмірі 3706,24 грн.
		 
		Щодо судових витрат
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
		Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
		Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивнійчастині рішеннязазначаються розподіл судових витрат.
		У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
		Відповідно до положень ч. 1 ст.141ЦПК України та Закону України «Про судовийзбір» з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
		Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258 -259, 263-265, 268, 273, 279, 430, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		ухвалив:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, винагороди за підсумком роботи, - задовольнити частково.
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з березеня по липень 2017 року в сумі 20041,51 грн. (двадцять тисяч сорок одна гривня 51 коп.) без урахування податків та внесків, компенсацію втрати частини грошових доходів за період з березня 2017 року по липень 2017року, у розмірі 3706,24 грн. (три тисячі сімсот шість гивень 24 коп.)
		 
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		 
		Допустити негайне виконання рішення суду у справі про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
		 
		Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів.
		Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі.
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Відповідно до п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, судові рішення оскаржуються до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.
		 
		Повне найменування сторін:
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , 
		Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5.
		 
		Дата складання повного судового рішення 07 квітня 2020 року.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...