Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/5476/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2020.
Дата набрання законної сили: 01.04.2020
Номер судового провадження: 61-21774ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Ухвала 
		 
		01 квітня 2020 року
		                                                                       
		м. Київ
		 
		справа № 712/5476/19
		 
		провадження № 61-21774св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Жданової В. С., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - виконавчий комітет Черкаської міської ради,
		третя особа - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Новікова О. М., Храпка В. Д., 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - ВК Черкаської МР), третя особа - Департамент соціальної політики Черкаської МР, про визнання протиправним і скасування рішення Комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ВК Черкаської МР (далі - Комісія).
		 
		Вимоги обґрунтовував тим, що він є учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан.
		 
		05 червня 2018 року йому встановлена ІІ група інвалідності безтерміново.
		 
		Починаючи з 28 серпня 2018 року він із сім`єю у складі трьох осіб зарахований на квартирний облік за місцем проживання та включений в чергу для отримання житла у позачерговому порядку.
		 
		У листопаді 2018 року він звернувся до Комісії з заявою про призначення грошової компенсації. 
		 
		Рішенням від 12 грудня 2018 року № 41 Комісія відмовила у виплаті грошової компенсації у зв`язку з тим, що йому вже надавалося житло як учаснику бойових дій.
		 
		Посилаючись на незаконність цього рішення, просив визнати його протиправним і скасувати. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 09 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Визнано протиправним і скасовано рішення Комісії від 12 грудня 2018 року № 41 в частині відмови у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення ОСОБА_2 як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у таких державах.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи, яка встановлена 05 червня 2018 року, не надавалося житло та не виплачувалася грошова компенсація, що свідчить про незаконність оскарженого рішення Комісії.
		 
		Крім того, рішення про зарахування ОСОБА_1 на квартирну чергу для поліпшення житлових умов не скасоване, у зв`язку з чим Комісія не вправі була відмовляти позивачу у виплаті компенсації.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 09 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
		 
		Суд апеляційної інстанції мотивував рішення тим, що оскаржене рішення Комісії є законним, оскільки рішенням житлової комісії при комітеті ветеранів війни ВК Придніпровської районної ради міста Черкаси від 12 грудня 1995 року позивачу вже надавалося житло як учаснику бойових дій, що виключає можливість виплати йому грошової компенсації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 214 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» (далі  - Постанова КМУ №  214).
		 
		Короткий зміст касаційної скарги
		 
		У грудні 2019 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи складі колегії із п`яти суддів.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи касаційної скарги
		 
		ОСОБА_1 вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що йому вже надавалося житло як учаснику бойових дій, у зв`язку з чим він не має права на грошову компенсацію відповідно до Постанови КМУ №  214.
		 
		Зазначає, що в 1995 році квартира йому надавалася не як особі з інвалідністю І-ІІ групи, інвалідність якої настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із перебуванням в інших державах (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
		 
		Статус особи з інвалідністю ІІ групи він набув лише у 2018 році.
		 
		У зв`язку з наведеним відсутні підстави для відмови у призначенні виплати компенсації за житло згідно з Постановою КМУ №  214.
		 
		Обставини справи
		 
		Суди встановили, що в період із 01 лютого 1985 року до 01 серпня 1986 року ОСОБА_1 перебував у діючій армії та приймав безпосередню участь у бойових діях під час виконання інтернаціонального обов`язку в Демократичній Республіці Афганістан. 
		 
		У квітні 1986 року ОСОБА_1 був поранений, в зв`язку з чим йому встановлено третю групу інвалідності.
		 
		Відповідно до рішення ВК Придніпровської районної ради міста Черкаси від 12  грудня 1995 року № 563 на підставі подання житлової комісії при комітеті ветеранів в Афганістані про надання вільних квартир ОСОБА_1 надано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,4 кв. м., на склад сім`ї з чотирьох осіб: ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 
		 
		14 червня 2005 року ОСОБА_1 і члени його сім`ї приватизували цю квартиру в рівних частках.
		 
		23 квітня 2011 року ОСОБА_1 відповідно до договору дарування подарував свою 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 синам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках.     
		 
		05 червня 2018 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності     безтерміново, причина інвалідності - поранення отримане при виконанні інтернаціонального обов`язку (довідка серії 12 ААБ № 124207 Обласної МСЕК № 1 міста Черкаси).
		 
		Згідно з рішенням Черкаської МР від 28 серпня 2018 року № 726                      ОСОБА_1 включений до списку позачерговиків серед осіб з інвалідністю внаслідок війни та перебуває на квартирному обліку за місцем проживання складом сім`ї три особи: він, дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_2 . Станом на 30 січня 2019 року в списку позачерговиків ОСОБА_1 має порядковий № 93. 
		 
		Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей та потребують поліпшення житлових умов від 05 грудня 2018 року, складеного комісією Департаменту соціальної політики Черкаської МР, ОСОБА_1 та члени його сім`ї проживають в квартирі, житловою площею 28 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 . Власником квартири є ОСОБА_7 . 
		 
		У вказаному акті комісія зробила висновок про те, що ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ №  214 потребує надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.  
		 
		Рішенням Комісії від 12 грудня 2018 року № 41 ОСОБА_1 , особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, з числа учасників бойових дій на території інших держав, відмовлено у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення у зв`язку з тим, що йому вже надавалося житло, як особі, яка брала участь в бойових діях на території інших держав, відповідно до підпункту 7 пункту 15 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою КМУ №  214.
		 
		Незгода з таким рішенням стала підставою даного позову.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 688/2940/16-ц (провадження № 14-76цс19) зазначено, що «у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.». 
		 
		Такі ж висновки містяться і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а (К/9901/45096/18) провадження № 11-760апп18, від 03 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18
		(провадження № 11-1485апп18). 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17 (провадження № 14-60цс19) вказала, що «приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.».
		 
		У постанові від 03 липня 2019 року у справі №  554/8023/15-ц (№ 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «метою пред`явленого позову у справі, що розглядається, є саме захист житлових прав фізичної особи - малолітньої доньки, відносини з приводу приватизації наймачем квартири державного житлового фонду, внаслідок чого йому як власнику видано свідоцтво про право власності на цю квартиру, є приватноправовими та підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
		 
		Отже, спірні правовідносини є відносинами з передачі квартири з державної власності у приватну власність, результатом чого є набуття у приватну власність об`єкта нерухомого майна.
		 
		Аналогічні висновки викладені ВП ВС у постановах від 12 грудня 2018 р. у справі № 644/7422/16-ц (провадження № 14-363цс18), від 27 березня 2019 р. у справі № 817/2067/15 (провадження № 11-1507апп18), від 03 квітня 2019 р. у справі № 826/11308/18 (провадження № 11-1485апп18).
		 
		З огляду на викладене, спір, який виник між сторонами у справі, належить розглядати у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, тому доводи касаційної скарги  у цій частині є помилковими, не відповідають вимогам як ст. 15 ЦПК України, так і ст. ст. 2, 17 КАС України з огляду на суб`єктний склад та зміст правовідносин.».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18) вказано, що «оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА1, ОСОБА2, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
		 
		Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-14цс16, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від указаного висновку.».
		 
		«З аналізу вимог статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України (у редакціях на момент виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, встановлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у його правомірному користуванні. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у ньому й бере участь суб`єкт публічного права, адже спірні правовідносини врегульовано нормами ЖК УРСР і стосуються захисту житлових прав особи, що є вирішальним. У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах. Тому справи за позовами про зобов`язання провести приватизацію квартири розглядаються у порядку цивільного судочинства. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно визначилися з юрисдикційністю спору, а саме що позов розглядатися в порядку цивільного судочинства.» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 358/460/16-ц (провадження № 14-379цс18) зазначено, що «спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
		 
		Той факт, що відповідачем є суб`єкт владних повноважень - міськрада, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
		 
		Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, ВП ВС дійшла висновку, що спір про право на позачергове отримання житла у зв`язку з проходженням публічної служби не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення).
		 
		Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України у постановах від 21 грудня 2016 року (справа № 815/1277/14), від 02 березня 2016 року (справа                     № 6-14цс16) та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2018 року (справа № 806/104/16), від 29 серпня 2018 року (справа                      № 488/1176/14 а).».
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/1228/17 (провадження № 14-250цс18) зазначила, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Метою пред`явленого позову є саме захист житлових прав фізичної особи, тобто спір є приватноправовим, а тому має розглядатися у порядку цивільного судочинства. Крім того, не заперечуючи, що міська рада є органом, наділеним владними повноваженнями, у цих правовідносинах вона не здійснює такі повноваження щодо іншого суб`єкта - позивача, а вирішує питання щодо конкретного житла чи земельної ділянки, які є, чи можуть бути предметом цих правовідносин. Апеляційний суд на вказане уваги не звернув, чим порушив норми процесуального права. Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не відповідає вимогам як ст. 15 ЦПК України, так і ст. ст. 2, 17 КАС України з огляду на суб`єктний склад та зміст правовідносин. 
		 
		У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 826/20130/15 (адміністративне провадження № К/9901/7969/18) зазначено, що «у цій справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав громадян, зокрема прав на користування жилим приміщенням, його приватизацію, тобто із цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є особою, яка представляє власника майна житлового фонду. Права, за захистом яких звернулась до суду ОСОБА_8 , виникають із житлових правовідносин. Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватно-правовим. Держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. У цьому випадку той факт, що відповідачем є місцева державна адміністрація, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2008 року (справа № 21-1540во06) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року (справа № 11-124апп18).».
		 
		Необхідно зазначити, що у справі № 360/148/19 за позовом ОСОБА_1 до Сватівської міської ради Луганської області про зобов`язання вчинити певні дії Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про розгляд справи у порядку цивільної юрисдикції.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у пунктах 35-38 постанови від 11 березня 2020 року у справі № 360/148/19 (провадження № 11-548апп19) зазначила: «якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Оскільки метою звернення позивача до суду із цим позовом є отримання в подальшому від органу місцевого самоврядування грошової компенсації за пошкоджене, на думку позивача, внаслідок надзвичайної ситуації житло, а однією з умов отримання такої компенсації є передача постраждалим пошкодженого житла органу місцевого самоврядування, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що дії та/або бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо прийняття такого житла як такі, що є частиною процедури отримання постраждалим компенсації, можуть бути оскаржені в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову в наданні грошової допомоги. Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 360/162/19. Щодо доводів скаржника про необхідність застосування положень статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як підстави визнання протиправною бездіяльності відповідача слід зазначити, що правовідносини щодо набуття органом місцевого самоврядування речових прав на майно від фізичної особи - це різновид цивільних правовідносин, у яких орган місцевого самоврядування реалізує правомочності номінального набувача речових прав шляхом укладення відповідних договорів, тобто є суб`єктом цивільних правовідносин».
		 
		Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тому, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно, насамперед, з`ясувати характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
		 
		У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		 
		Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
		 
		Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		 
		Аналіз змісту позовної заяви стосується реалізації права позивача на отримання компенсації за житлове приміщення.
		 
		Разом із тим у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі №135/617/17 за позовом ОСОБА 1 до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області (далі - Управління соцзахисту) про визнання протиправними дій Управління соцзахисту щодо відмови у виплаті грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення, зобов`язання відповідача виплатити йому грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (адміністративне провадження № К/9901/18524/18) Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при залишенні в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову вказав, що позивач набув право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення особам з інвалідністю І, ІІ груп з числа військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції та потребують поліпшення житлових умов, як такий, що перебуває на квартирному обліку і потребує поліпшення житлових умов з 10 квітня 2017 року, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність у нього настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в антитерористичній операції; він взятий на квартирний облік як інвалід війни.
		 
		При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не ініціював питання про відступ від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 688/2940/16-ц (провадження № 14-76цс19), від 03 жовтня 2018 року у справі №  757/37024/15а (К/9901/45096/18) провадження № 11-760апп18, від 03 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18 (провадження № 11-1485апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17 (провадження № 14-60цс19), від 03 липня 2019 року у справі №  554/8023/15-ц (№ 14-130цс19), від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18), від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 358/460/16-ц (провадження № 14-379цс18).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. 
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі №135/617/17.
		 
		У зв`язку з наведеним справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Керуючись статтями 260, 403 (в редакції станом на 07 лютого 2020 року), 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати справу № 712/5476/19 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, про визнання протиправним і скасування рішення передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		  
		 
		ГоловуючийВ. І. Крат      Судді:Н. О. Антоненко       В. С. Жданова       В. І. Журавель       Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...