Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/7166/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2020. Зареєстровано: 09.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/30056/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №296/7166/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/30056/18
		          Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Бевзенка В. М., 
		                                                                 Шевцової Н.В.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді - Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) 
		у справі № 296/7166/16-а
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції Гаврилюка Руслана Сергійовича, Управління патрульної поліції у м. Житомирі
		про визнання недійсною і скасування постанови, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		В серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції Гаврилюка Руслана Сергійовича (далі - відповідач 1, інспектор, Гаврилюк Р.С.), Управління патрульної поліції у м. Житомирі (далі - відповідач 2, УПП в м.Житомирі) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДР № 070998 від 25.08.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції - лейтенанта поліції Гаврилюка Руслана Сергійовича про визнання недійсною і скасування постанови - задоволено. 
		Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДР №070998 від 25.08.2016, винесену інспектором роти №3 батальйону УПП в м.Житомирі Гаврилюком Русланом Сергійовичем про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, а саме штрафу у розмірі 255 грн.
		Звільнено за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 122 КУпАП, та закрито провадження в адміністративній справі. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, з дослідженої в судовому засіданні оскаржуваної постанови не вбачається, що при її винесені інспектором Гаврилюком Р.С. було враховано характер правопорушення, особу правопорушника, який є інвалідом ІІ групи загального захворювання, його майновий стан, а також не перевірені доводи правопорушника щодо раптового погіршення стану здоров`я і чи дійсно це стало причиною зупинки транспортного засобу. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції задоволено.
		Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 12 червня 2017 року скасовано.
		Прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач дійсно здійснив зупинку транспортного засобу на відстані 6.2 метрів від від`їзду з прилеглої території, що також було встановлено працівниками поліції шляхом вимірювання відстані рулеткою від центру заднього колеса автомобіля Позивача. Оскільки відеозапис, зроблений за допомогою персональних відеореєстраторів, встановлених на одязі поліцейських є належним доказом по справі, що містить об`єктивні фактичні дані та долучений до матеріалів справи правомірно, на законних підставах, факт вчинення порушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП колегія суддів вважає доведеним. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що при винесенні оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач підписав її без будь-яких зауважень як на дії інспектора, так і без будь-яких заперечень щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Крім того, одним із доводів апеляційної скарги є безпідставність посилань позивача на стан його здоров`я, що мало наслідком вимушену зупинку транспортного засобу у стані крайньої необхідності, оскільки вказане було спростоване поясненнями особи, яка знаходилась в автомобілі поряд з ОСОБА_1 , вказавши що "людина під`їхала забрати документи". Вказане також не було підтверджено ніякими доказами. Щодо висновків суду про провадження в справі про адміністративне правопорушення судова колегія зазначила наступне. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 171-2 КАС України. Зазначені справи розглядаються в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до вимог ч.4 ст.105 КАС України, адміністративний позов крім іншого, може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб`єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. Крім того, ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову крім іншого про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення або окремих його положень. Отже, закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення не входить до повноваження адміністративного суду під час розгляду справи за правилами КАС. На підставі викладеного, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		19 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить її скасувати та залишити в силі постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 12 червня 2017 року. 
		В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що касаційна скарга підписана особою, яка не має повноважень від відповідача на представництво його інтересів, а саме - представником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в той час як відповідачем по справі є працівник Управління патрульної поліції у м.Житомирі. Також скаржником вказується на порушення відповідачем вимог ст. 258, 276 КУпАП, зокрема, прийняття постанови на місці вимушеної зупинки, а не за місцем розташування УПП в м.Житомирі. Посилання суду апеляційної інстанції на показання особи, яка, нібито знаходилася в автомобілі поряд з позивачем, на думку скаржника, суперечать нормам процесуального права в частині допиту свідка. Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність заперечення позивача із оспорюваною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, скаржник вважає необгрунтованими, оскільки він не мав технічної можливості надати пояснення, так як оскаржуваний документ не містить вказаного рядка.
		Відповідачем не подано відзиву чи заперечення на вказану касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня т 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		25.08.2016 постановою інспектора роти № 3 батальйону УПП в м. Житомирі Гаврилюка Р.С. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.00 коп. 
		Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mersedes Benz S 430, державний номер НОМЕР_1 , в м.Житомирі по вул.В.Бердичівська, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив вимоги п.15.9 и) ПДР. 
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) 
		Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС): У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ст.9 КАС України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Приписами ч.1 ст.122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		В свою чергу, згідно п.15.10 ПДР України встановлено, що стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.
		Так, відповідно до п.п. "и" п.15.9 ПДР України заборонено зупинку транспортних засобів ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		Щодо доводів позивача про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності та недотримання відповідачем даної процедури, Суд зауважує наступне.
		Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
		Як вбачається з матеріалів справи, доказом у зазначеній справі є відеозапис, здійснений  інспектором патрульної поліції, що був предметом дослідження і вивчення під час судового розгляду судом апеляційної інстанції. За результатами вивчення даних доказів судом встановлено, що скаржник, 25 серпня 2016 року , керуючи автомобілем Mersedes Benz S 430, державний номер НОМЕР_1 , в м.Житомирі по вул.В.Бердичівська, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території, чим порушив вимоги п.15.9 и) ПДР.
		Доводи скаржника щодо наявності заперечень та неможливості їх подачі у зв`язку з відсутністю відповідної графи у бланку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відсутність однойменного рядка не позбавляє висловити свої заперечення чи надати пояснення на окремому аркуші, який повинен бути долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Стосовно доводів скаржника щодо вимушеності зупинки внаслідок погіршення самопочуття скаржника, то Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказане спростоване поясненнями особи, яка знаходилась в автомобілі поряд з ОСОБА_1 , вказавши що "людина під`їхала забрати документи", а також те, що погіршення стану здоров`я не було підтверджено ніякими доказами. Крім того, Суд зауважує, що вказані висновки суду апеляційної інстанції основані за результатами всебічного дослідження відеозапису з нагрудної камери відеореєстратора патрульного поліцейського.
		Щодо порушення вимог ст. 258, 276 КУпАП, то Суд зауважує наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
		Згідно приписів пункту 2.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від  26 травня 2015 року  № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП вбачається, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
		Судом апеляційної інстанції вірно відхилено доводи скаржника, із посиланням на вищевказане рішення Конституційного Суду України, щодо незаконності розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. 
		Позаяк, законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст.258 КУпАП, зі змісту яких вбачається, що у разі  вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами  (посадовими  особами)  на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі  про адміністративне  правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.
		Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно не взято до уваги доводи скаржника з приводу неналежного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення. 
		Відтак, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про підставність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху, та відмову у задоволенні позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги, фактично зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки суду - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		Керуючись статтями 341,  343,  п.1ч.1.ст.349, ст.350,  ст.ст. 355, 356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                           В. М. Бевзенко 
		                                                                                          Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...