Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 715/2462/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2020. Зареєстровано: 09.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/20179/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №715/2462/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/20179/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Бевзенка В.М., 
		                                                                Шевцової Н.В., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 січня 2017 року (головуючий суддя - Маковійчук Ю.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (головуючий суддя - Залімський І. Г., судді - Смілянець Е.С., Сушко О.О.) у справі 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича 
		про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
		В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 08.12.2016 року близько 07 години 45 хвилин вона керувала автомобілем марки «HYNDAI SANTA FE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на 523 км автодороги М-19 в с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області в напрямку м. Чернівці. По заду неї рухався автомобіль патрульної поліції. При виїзді із населеного пункту її зупинив ОСОБА_2 , посилаючись на те, що вона порушила вимогу п. 9.8 Правил дорожнього руху України. Позивач зазначає, що ПДР вона не порушувала, так як керувала автомобілем по автодорозі в с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області в напрямку м. Чернівці та поза населеним пунктом із ввімкненими денними ходовими вогнями. При цьому посилалася на те, що її автомобіль обладнаний денними ходовими вогнями, які вмикаються автоматично при включенні замка запалення чи приведення у дію двигуна.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано дії інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича при винесенні постанови серії АР №089766 від 08 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_3 протиправними.
		Постанову серії АР № 089766 від 08 грудня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_3 скасовано.
		Ухвалюючи рішення у справі, суди зазначили, що автомобіль патрульної поліції їхав позаду автомобіля позивача, що ставить під сумнів той факт, що відповідач міг бачити чи було включено світло, чи ні. Крім того, з картки комплектації автомобіля марки «HYNDAI SANTA FE», вбачається, що останній обладнано світлодіодними денними ходовими вогнями, використання яких є автоматичними при ввімкненні запалення транспортного засобу. Отже, суди дійшли висновку, що відповідач не надав жодних достовірних доказів факту вчинення правопорушення, не подав письмових заперечень проти позову та підтверджень правомірності дій інспектора роти №4 батальйону УПП в м. Чернівці при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення та не надав жодних інших доказів на спростування тверджень позивача про відсутність події порушення правил дорожнього руху.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		14 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, в якій відповідач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що модифікація автомобілів марки «Hundai santa fe», випущених до 2004 року, не передбачала в комплектації денних ходових вогнів, а автомобіль позивача 2000 року випуску. Тобто, відповідач вважає, що денні ходові вогні в транспортному засобі позивача взагалі відсутні. Крім того, відповідач вказує, що не зміг скористатись своїм процесуальним правом та підготувати заперечення проти позову у суді першої інстанції, оскільки суд не повідомив його про дату, час та місце слухання справи.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що  08.12.2016 ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «HYNDAІ SANTA FE», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на автодорозі в с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області в напрямку м. Чернівці.
		Відносно позивача ОСОБА_1 була винесена постанова серії АР № 089766 від 08.12.2016, згідно якої її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що вона керувала транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар та денних ходових вогнів. 
		Також встановлено, що протокол серії АР № 089766 від 08.12.2016 складено відносно ОСОБА_3 , згідно посвідчення водія, яке вона отримала 10 лютого 2001 року. ОСОБА_3 15 липня 2001 року уклала шлюб із ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу отримала прізвище « ОСОБА_1 ».
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердила, що на автомобілі позиваки були увімкнено денні ходові вогні.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
		Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення  є будь-які  фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Як вбачається з п.9.8 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України), під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях.
		З 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар, тобто з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні.
		Визначення денних ходових вогнів наведено у п.1.10 ПДР України, а саме: денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.
		Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Частиною 2 статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
		Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача.
		При розгляді зазначеної адміністративної справи по суті судами враховано положення ст.ст. 69, 71, 86 КАС України щодо покладення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язку доказування їх правомірності саме на відповідача.
		Таким чином, Суд критично оцінює посилання скаржника на безпідставність встановлених судами попередніх інстанцій обставин, оскільки саме відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен був довести правомірність прийнятого ним рішення та надати суду всі наявні у нього докази в підтвердження обґрунтованості прийняття такого рішення.
		Крім того, Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не надано жодних доказів в підтвердження правомірності прийнятої ним спірної постанови.
		Також відповідач в поданій касаційній скарзі зазначає, що був позбавлений можливості скористатись своїми процесуальними правами в суді першої інстанції.
		Водночас, Суд враховує, що матеріали справи не містять жодного доказу повідомлення відповідачем суду першої інстанції про неможливість забезпечення участі свого представника у судовому засіданні, призначеному на 16.01.2017, як і не містять жодних доказів направлення певних клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю надання заперечень проти позову, якщо відповідач дійсно заперечував проти нього. При цьому, про судове засідання, призначене на 16.01.2017 відповідач був повідомлений завчасно - 30.12.2016, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу інспектора роти №4 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці Опайця Валерія Георгійовича залишити без задоволення.
		Постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач                                                                      Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                           В.М. Бевзенко
		                                                                                          Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...