Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/4751/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 08.04.2020. Зареєстровано: 09.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.05.2020
Номер судового провадження: 1-кп/636/125/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220440001252

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №636/4751/19
		Провадження №1-кп/636/125/20
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 квітня 2020 року м. Чугуїв
		Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , секретаря судового засідання ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження за №12019220440001252 від 10.02.2019 року за обвинувальним актом відносно  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуєва Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, такого, що офіційно не працює, раніше несудимого, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку, 2009 року народження, зареєстрованого за адресою:   АДРЕСА_1 ,проживаючого за адресою:   АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		02.10.2019 року близько 00 годин 10 хвилин, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , прибувши на належному йому мопеді марки «Форт-200», червоного кольору, до відкритої ділянки місцевості, а саме до берегу річки Сіверський Донець, що розташована на відстані 100 метрів від території бази відпочинку «Будівельник», за адресою: Харківська область, Чугуївський район, землі Есхарівської селищної Ради, зона №1, комплекс споруд №1, помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_5 , який пірнав разом з риболовним знаряддям у воді неподалік берегу. У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний намір, спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я ОСОБА_5 . Наділі ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, тримаючи заздалегідь заготовлений не бойовий світлозвуковий автомат СХ АК-103, здійснив постріл у повітря з метою залякування ОСОБА_5 та подальшої реалізації свого злочинного умислу, після чого наказав потерпілому вийти із води на берег річки, роздягнутися і передати йому одяг та спорядження. У свою чергу ОСОБА_5 , оцінюючи обстановку, що склалася та сприймаючи погрози на свою адресу як реальні та такі, що можуть бути реалізовані при невиконанні наказів ОСОБА_4 , зняв з себе одяг та передав особисті речі. Надалі ОСОБА_4 , заборонивши ОСОБА_5 забрати свої речі та спорядження, обернувши тим самим вказане майно на свою користь, наказав потерпілому сісти в його ж автомобіль марки «Рено» модель «Кенго», д/н НОМЕР_1 білого кольору та покинути місце вчинення кримінального правопорушення.
		Вказані дії ОСОБА_4  кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України  напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав частково та пояснив, що дійсно 02.10.2019 року вночі він їхав на своєму мопеді по дорозі в бік мосту та побачив на воді світло від ліхтаря, під`їхав до берега, крикнув, але ніхто не відізвався. Після чого обвинувачений поїхав до себе додому, де взяв належний йому не бойовий світлозвуковий автомат СХ АК-103. Повернувся та здійснив постріл у повітря, побачив, що ліхтар почав пересуватися до берега річки, а відтак став чекати, при цьому включив фари на мопеді, потім включив ліхтар на своєму мобільному телефоні та підійшов до берега ближче. Через деякий час побачив людину, одягнену в чорний костюм, на обличчі маска, в руці - стріла, людина йшла з води прямо на обвинуваченого, на поясі висів ніж, а ноги, як здалося обвинуваченому, були в крові. Потім, як з`ясувалося, це була виловлена риба. Обвинувачений перелякався та направив автомат спочатку на цю людину, потім здійснив постріл у повітря та наказав викинути зброю на берег. Тут обвинуваченому здалося, що людина намагається взяти ніж в руку, при цьому тримала в руці ліхтар, який засліплював очі ОСОБА_4 . Останній відступив на два кроки назад та знову здійснив постріл з автомата у повітря, наказав незнайомцю зняти амуніцію, тим самим захищаючись від подальших дій незнайомця. Незнайомець зняв з себе пояс, ніж та роздягнувся повністю, речі склав на березі річки, а потім пішов до кучерів та почав там щось шукати. 
		Обвинувачений допоміг йому знайти ключі від автомобіля та дозволив поїхати. При цьому забрати з собою речі не дозволив. Після того як незнайомець поїхав, обвинувачений зібрав його речі та відніс в кучері, де нещодавно був припаркований автомобіль, почав збиратися їхати додому, але в цей час побачив два автомобіля, що наближалися до нього, перелякався, швидко завів мопед та поїхав додому. Рано вранці наступного дня, ОСОБА_4 вирішив повернутися на місце де сховав речі потерпілого, приїхав і побачив там вже співробітників поліції. В цей час йому назустріч йшов чоловік та тримав в руці стрілу, обвинувачений зупинив його та наказав віднести цю стрілу туди, де він її знайшов, а сам поїхав додому. Через деякий час йому зателефонували з поліції, запросили приїхати до відділку. ОСОБА_4 взяв документи на автомат, приїхав та все розповів поліцейським. Обвинувачений додав, що автомат придбав через мережу інтернет, це не бойова зброя, дозвіл на нього не потрібен, вистріли здійснюються не бойовими, а холостими патронами. Не заперечував того факту, що дійсно потерпілий вночі не міг бачити, що це не бойова зброя, скоріш за все думав, що автомат справжній. Також ОСОБА_4 показав, що не мав наміру красти речі потерпілого, чому не дозволив забрати їх ОСОБА_5  пояснити не зміг. Сховав речі тому, щоб їх не забрав хтось інший. Наступного дня вранці повернувся до місця події тому, що було цікаво, що з речами, мав намір їх повернути потерпілому. Вважає, що його дії потрібно перекваліфікувати на ст. 296 ч. 1 КК України. Крім того додав, що так діяв вночі із-за сильного душевного хвилювання, викликаного поведінкою потерпілого, який вночі у річці невідомо що робив. 
		Потерпілий ОСОБА_5 в суді показав, що він цікавиться та вже тривалий час займається підводним рибальством, має відповідне спорядження. Так 02.10.2019 року вночі він плавав по річці ОСОБА_7 та почув постріли, перелякався і вирішив припинити ловити рибу, вийти на берег. Коли виходив з води, побачив на березі незнайомого чоловіка з автоматом, потім з`ясувалося, що це був обвинувачений. ОСОБА_4 , тримаючи автомат в руках та здійснюючи періодично постріли в повітря, наказав йому вийти на берег та роздягнутися повністю. Після того як потерпілий роздягнувся, обвинувачений наказав йому залишити все спорядження на березі. Потерпілий просив не забирати речі і спорядження, оскільки вони дуже дорого коштують, пояснював, що це спортивне рибальство, на що ОСОБА_4 почав обзивати потерпілого «браконьєром», погрожувати йому. Потерпілий знайшов ключі від свого автомобіля, сів за кермо та поїхав. Приблизно через декілька хвилин зустрів патруль, зупинив працівників поліції та все їм розповів, всі разом поїхали на місце події де побачили обвинуваченого, який почав тікати на мопеді, співробітники поліції його не догнали. При цьому речей потерпілого на березі на тому місці де він їх залишив, виконуючи наказ обвинуваченого, вже не було. Вдалося знайти лише 4 грузи та кукан з рибою. Потерпілий додав, що обвинувачений був п`яний з автоматом в руках, який постійно наводив на потерпілого, при цьому погрожував, періодично здійснював постріли у повітря, місце де відбувся напад безлюдне, це сталося вже пізно вночі, людей навкруги не було, а відтак потерпілий дуже перелякався, всі погрози сприймав як реальні. Потерпілий зазначив, що обвинувачений дозволив йому лише знайти ключі від автомобіля та поїхати з місця події, на прохання повернути речі  категорично відмовив. Жодних дій, які б обвинувачений міг сприйняти як напад на нього не здійснював, навпаки постійно намагався пояснити йому, що нічого поганого не робить та просив відпустити.     Допитаний судом свідок ОСОБА_8 показала, що вона працює слідчим Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області. Так 02.10.2019 року вона заступила на добове чергування та за викликом проводила додатковий ОМП ділянки, розташованої не березі річки Сіверський Донець. Під час огляду в ярку, приблизно в 100 метрах від берега річки було знайдено спорядження потерпілого, а приблизно в 300 метрах від виявленого спорядження було знайдена підводна пневматична рушниця. Крім того на території оглянутої ділянки були зафіксовані сліди протектору транспортного засобу - мопеду та виявлені стріляні гільзи. При цьому свідок зазначила, що вона помилково зазначила в протоколі ОМП від 02.10.2019 року калібр виявлених та вилучених гільз, а саме 5,45 мм., в той час як правильним потрібно вважати 7,62 мм., що і відображено у фототаблиці до протоколу ОМП на фото №16.
		Свідок ОСОБА_9 показав суду, що він о/у сектору кримінальної поліції Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області. Так, на початку жовтня 2019 року, більш точної дати він не пам`ятає, йому зателефонував начальник та повідомив про подію, яка відбулася на березі річки Сіверський Донець. Свідок разом з іншими співробітниками поліції приїхали за викликом на відкриту ділянку місцевості, розташовану на березі вказаної річки, неподалік від цегляного заводу. Це було вночі. Оскільки було темно, вирішили ще раз детально провести огляд місця події вранці. Наступного дня знову прибули до вказаного місця і при обході території виявили речі потерпілого. Зі слів потерпілого вказане спорядження для підводної охоти, він на вимогу нападника залишив в іншому місці, а речі були знайдені в ярку, десь за 30-40 метрів від місця де потерпілий їх залишив вночі. Крім того, під час ОМП були виявлені та вилучені гільзи калібру 7,62 мм. Через деякий час свідок побачив як до ділянки, де проводився ОМП на автомобілі під`їхав чоловік, в якому ОСОБА_9 впізнав місцевого мешканця  ОСОБА_4 . Потім через деякий час, після огляду місця події, допиту потерпілого та проведення інших слідчих дій стало відомо, що до вказаних подій може бути причетний ОСОБА_4 . Свідок разом з іншими працівниками Чугуївського ВП ГУНП приїхали додому до обвинуваченого, останній не заперечував своєї причетності та пояснював, що мав намір лише полякати потерпілого, оскільки вважав його браконьєром. 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 показав суду, що він інспектор патрульної поліції Чугуївського ВП ГУНП. Так, наприкінці 2019 року, точніше він вже не пам`ятає, він був повідомлений керівництвом щодо злочину та виїхав на берег річки Сіверський Донець. Під час ОМП були виявлені та вилучені речі потерпілого, десь в 30-40 метрах від берегу, в ярку, розташованому в посадці. Також були виявлені стріляні гільзи. Свідок додав, що під час ОМП він бачив обвинуваченого, який на автомобілі приїхав на берег річки, де проводились слідчі дії, вийшов з автомобіля та пояснив, що мав намір тут порибалити, але оскільки не бажав заважати співробітниками поліції, поїхав шукати інше місце для рибалки.
		Свідок ОСОБА_11 показав в суді, що є дільничим офіцером Чугуївського ВП ГУНП, про зазначені події він дізнався від своїх колег вже приблизно на п`ятий день, участі в будь-яких слідчих діях, пов`язаних з розслідуванням вказаного злочину він не приймав, пояснити нічого не може. 
		Зі змісту протоколу ОМП від 02.10.2019 року слідує, що під час огляду ділянки місцевості, розташованої на правому березі річки Сіверський Донець, на відстані приблизно 100 метрів від бази відпочинку «Будівельник», на відстані близько 7 метрів в бік автошляху - виявлений циліндричний предмет коричневого кольору, зовні схожий на гільзу, який був вилучений та поміщений до паперового конверту. Огляд проводився з 01 години 40 хвилин до 02 години 35 хвилин.
		Протокол ОМП від 02.10.2019 року, свідчить про те, що ОМП проведений вже о 12 годині дня, повторно оглянута ділянка місцевості, розташована на березі річки Сіверський Донець на відстані 100 метрів від бази відпочинку «Будівельник», під час чого виявлені та вилучені речі: водолазні маска, штани, куртка, ремень, трубка, ніж, ласти, носки та рукавички. Крім того, виявлена гільза калібром 7,62 мм. та сліди протектору транспортного засобу. 
		В цей же день о 16 годині 15 хвилин проведено ОМП, а саме ділянки місцевості, розташованої праворуч від автошляху в напрямку м. Чугуєва до бази відпочинку «Фігуровка», під час якого виявлена підводна пневматична рушниця, що підтверджується протоколом ОМП від 02.10.2019 року.
		Як слідує зі змісту протоколу ОМП, датованого 02.10.2019 року - о 17 годині 15 хвилин 02.10.2019 року слідчим Чугуївського ВП ГУНП проведено ОМП, а саме домоволодіння за №11 по вулиці Чкалова в м. Чугуєві, під час якого виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на автоматичну зброю чорного кольору, на корпусі якого маються маркувальні позначки «СХ-АК 103», 7,62*39 світлозвуковий, НОМЕР_2 , технічний паспорт «Иж 161Пс», крім того при огляді подвір`я вказаного домоволодіння виявлений транспортний засіб  мотоцикл «Ford 200», д/н НОМЕР_3 та три предмети циліндричної форми, зовні схожі на патрони, калібру 7,62 мм з маркуванням 539 68.
		Зі змісту протоколу пред`явлення особи для впізнання від 03.10.2019 року слідує, що потерпілий ОСОБА_5 впізнав на фото №2 особу, яка 02.10.2019 року здійснила на нього напад, погрожуючи при цьому автоматом  ОСОБА_4 .
		Протоколом пред`явлення речей для впізнання від 03.10.2019 року підтверджується факт того, що потерпілий ОСОБА_5 на фото №3 впізнав мотоцикл, на якому 02.10.2019 року була особа, що здійснила на нього напад. 
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 26.10.2019 року за участю ОСОБА_4 підтверджується час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно висновку експерта за №3403/19 від 11.10.2019 року  загальна ринкова вартість об`єктів (підводної пневматичної рушниці, виготовленої невиробничим способом, у зборі зі стрілою, приладу для заряджання рушниці, підводного ліхтаря, гідрокостюма (штани та куртка), підводних шкарпеток та рукавиць, ножа, підводної маски, підводної трубки, ласт, спеціального грузу для ніг, спеціального поясу з грузами, кукану для риболовлі) станом на 02.10.2019 року, з урахуванням зносу склала 14833,45 грн.
		Висновком експерта від 30.10.2019 року за №12/730СЕ-19 підтверджується, що слід транспортного засобу, зафіксований в гіпсовому зліпку, придатний для встановлення групової приналежності слідоутворюючого об`єкту. Даний слід для індивідуальної ідентифікації шин коліс, наданих на дослідження, не придатний. Слід протектору шини транспортного засобу зафіксований на гіпсовому зліпку, залишено не шиною колеса №1, наданого на дослідження. Слід протектору шини транспортного засобу, зафіксований на гіпсовому зліпку, міг бути залишений протектором шини колеса №2, наданого на дослідження, або подібною шиною з подібним протектором.
		Зі змісту висновку експерта за №11/366СЕ-19 від 28.12.2019 року слідує, що наданий на дослідження предмет  охолощений автомат СХ- НОМЕР_4 , умовного калібру 7,62 мм, виробництва РФ, заводський номер НОМЕР_2 , призначений для імітації стрільби із використанням холостих патронів 7,62*39  до категорії вогнепальної зброї не відноситься, виготовлений промисловим способом, придатний для використання за призначенням. Надані на дослідження предмети  холості проміжні патрони 7,62*39 калібру 7,62 мм, виробництва СРСР, 1968 року виготовлення, призначені для імітації стрільби з нарізної зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (автомати, кулемети, карабіни)  до категорії боєприпасів не відносяться, виготовлені промисловим способом, придатні для використання за призначенням. Надані на дослідження три предмети є частинами (гільзами) холостих проміжних патронів 7,62*39 калібру 7,62 мм. виробництва СРСР, 1968 року випуску, призначених для імітації стрільби з нарізної зброї відповідного калібру і типорозміру патронника (автомати, кулемети, карабін), виготовлені промисловим способом. Надані на дослідження три гільзи є стріляними гільзами патронів і за наявності певних матеріалів, обладнання або інструментів та необхідних знань можуть бути використані для спорядження патронами.
		Таким чином, аналізуючи зібраніпо справідокази,суд вважає,що дії ОСОБА_4 , слід кваліфікуватиза ст.187ч.1КК України,як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).
		Судом достовірновстановлено,що обвинувачений 02.10.2019 року близько 00 годин 10 хвилин, прибувши на своєму мопеді марки «Форт-200» до відкритої ділянки місцевості, а саме на берег річки Сіверський Донець, що розташована на відстані 100 метрів від території бази відпочинку «Будівельник», помітив раніше незнайомого йому потерпілого ОСОБА_5 , який пірнав разом з риболовним знаряддям у воді неподалік берегу. У цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний намір, спрямований на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я ОСОБА_5 . Далі, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, поїхав додому, де взяв заздалегідь заготовлений не бойовий світлозвуковий автомат СХ АК-103 і разом зі зброєю повернувся на берег річки, де продовжував пірнати потерпілий. Обвинувачений здійснив постріл у повітря з метою залякування ОСОБА_5 та подальшої реалізації свого злочинного умислу, після чого наказав потерпілому вийти із води на берег, роздягнутися і передати йому одяг та спорядження. Потерпілий ОСОБА_5 , оцінюючи обстановку, що склалася та сприймаючи погрози на свою адресу як реальні та такі, що можуть бути реалізовані при невиконанні наказів ОСОБА_4 , зняв з себе одяг та передав особисті речі (спорядження) обвинуваченому, пояснюючи при цьому, що він жодним чином не порушує порядок та не є браконьєром. Надалі ОСОБА_4 , незважаючи на прохання потерпілого не забирати його особисті речі і спорядження, наказав потерпілому сісти в його ж автомобіль марки «Рено» модель «Кенго», д/н НОМЕР_1 та покинути місця вчинення злочину, обернувши таким чином майно на свою користь.
		Зазначене об`єктивнопідтверджується показамипотерпілого тасвідків,протоколами оглядумісця події,огляду предметів, пред`явленняособи таречей длявпізнання, висновками судових експертиз та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи і були досліджені судом під час розгляду справи.
		Суд небачить підставдля іншоїкваліфікації,оскільки вонаповністю підтверджуєтьсязібраними доказами,не віритияким усуду немає підстав,а тому ОСОБА_4  повинен нести кримінальну відповідальність за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України.
		Суд не погоджується з думками обвинуваченого та захисника про те, що дії ОСОБА_4 необхідно перекваліфікувати з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України та з позицією захисника щодо відсутності у кримінальному провадженні достатніх, достовірних, допустимих та належних доказів провини обвинуваченого у інкримінованому йому злочині, передбаченому ст. 187 ч. 1 КК України, виходячи з наступного:
		Відповідно до ч. 1 ст. 187 КК України - кримінальна відповідальність настає за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій).
		Так, доводи обвинуваченого та його захисника про те, що в ході досудового розслідування та розгляду справи в суді не підтверджено доказами злочинного наміру заволодіння ОСОБА_4 особистими речами потерпілого, оскільки всі речі потерпілого знаходились наступного дня на місці події, на відкритій ділянці місцевості, на березі річки і були повернуті останньому співробітниками поліції в день їх виявлення, а відтак дії обвинуваченого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 296 КК України - ретельно перевіренісудом та не знайшли свого підтвердження.
		Згідно Постанови ПВСУ за №12 від 25.12.1992 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» - під розбоєм слід розуміти відкритий чи таємний (несподіваний для потерпілого) напад з метою заволодіння майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. При цьому розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Корисливий мотив є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони вказаного складу злочину.
		Погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він буде протидіяти нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсованої зброї або її макета тощо), якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров`я. 
		Зі змісту ст. 296 КПК України слідує, що частина 1 цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		Норми, передбачені ч. 1 ст. 296 КК України, визначають обсяг (стан, зміст, певну сукупність) суспільних відносин, які охороняються їх дією, й водночас визначають умови, характер, підстави застосування заходів примусу до суб`єктів, які порушили встановлений ними обов`язок утримуватися від учинення дій певного змісту.
		Об`єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правомірних норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охорони здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці, у побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
		Посягання на ці відносини здійснюється в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, зокрема із використанням травмуючих властивостей таких предметів, як вогнепальна зброя, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
		За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров`я, честь, гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).
		Правильну кримінально-правову оцінку хуліганства та відмежовування його від, зокрема, посягань на майно людини, а звідси  визначення однаковості чи неоднаковості застосування норми закону про кримінальну відповідальність, належить проводити за сукупністю ознак суспільно небезпечного діяння, які згідно з законом про кримінальну відповідальність охоплюються поняттям склад злочину і визначають діяння як злочинне та кримінально каране. 
		Так, в основі відмежування хуліганства від злочинів, зокрема проти власності, крім інших ознак, перебувають об`єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їх суспільну небезпечність, і така ознака суб`єктивної сторони злочину, як його мотив. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим. Особливість мотиву хуліганства є у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різними. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажанням особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
		У контексті сказаного слід послатися й на роз`яснення постанови ПВСУ за №10 від 22.12.2006 року з відповідними змінами «Про судову практику у справах про хуліганство», якими передбачено, що необхідно відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. В кожному випадку потрібно зважати на те, що дії потрібно кваліфікувати як хуліганство лише в тих випадках, коли вони поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
		За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіяння тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
		Хуліганством, яке супроводжувалося винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та інше.
		У кримінальному провадженні, що розглядається судом стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , фактичною підставою кваліфікації діяння обвинуваченого за ст. 187 ч. 1 КК України, стали об`єктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні. Так, під час юридичної оцінки цих даних були з`ясовані: природа взаємовідносин, які склалися між потерпілим та обвинуваченим; причина виникнення діяння; час, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; характер та динаміка дій ОСОБА_4 , властивості використаного ним знаряддя посягання; характер та причинний зв`язок між ними та діями обвинуваченого. З огляду на ці обставини та їх кримінально-правове значення зроблено висновок про наявність в діях обвинуваченого ознак розбою. Захисник та обвинувачений, заперечуючи проти такої кваліфікації, наполягають на існуванні в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України. Цим обставинам суд надав належну оцінку і відкинув як неспроможні.
		Як видно із матеріалів кримінального провадження та встановлено судом, ОСОБА_4 побачивши потерпілого, який плавав у річці, спочатку поїхав додому, взяв автомат та повернувся. Вимоги обвинуваченого, що супроводжувалися погрозою застосування зброї, були спрямовані на те, щоб потерпілий вийшов з води та повністю роздягнувся і склав всі свої речі і спорядження окремо. Після їх виконання потерпілим, ОСОБА_4 не дозволив ОСОБА_5 , на його прохання забрати свої речі і спорядження, а наказав залишити місце події, після чого переніс речі останнього в інше місце в кущі, де вони не будуть помітними сторонньому спостерігачу та вимушений був залишити місце вчинення злочину із-за того, що на місце пригоди вже їхали два автомобіля, а відтак обвинувачений перелякався і поїхав додому. Але вже наступного дня рано вранці обвинувачений знову повернувся на місце події з метою забрати речі потерпілого, але знову не зміг, оскільки там вже перебували співробітники поліції. Все це, на думку суду, підтверджує корисливий умисел обвинуваченого та мету заволодіти майном потерпілого.
		Захисник та обвинувачений також посилалися на те, що вогнепальну зброю ОСОБА_4 взяв не для використання її властивостей з корисною метою, а для самозахисту, і що постріл із неї у нічний час у повітря був зумовлений необхідністю захиститися від посягання самого потерпілого, судом теж не приймаються, оскільки як встановлено судом та не оспорюється самими учасниками процесу, потерпілий виконував вимоги обвинуваченого беззаперечно, жодного супротиву не чинив, навпаки голосно пояснював, що він займається підводною охотою, не порушує правил рибальства. Поведінка та дії потерпілого жодним чином не давали обвинуваченому підстав зтверджувати, що ОСОБА_5 має намір на нього напасти. Крім того, суд звертає увагу на те, що обвинувачений здійснював постріл у повітря декілька разів, навіть після того, як побачив, що потерпілий повністю виконав його вимоги. Постріли у повітря зі зброї, яка зовнішньо повністю виглядає як бойовий автомат (що не заперечувалося самим обвинуваченим) із зазначеною ОСОБА_4 ціллю, дійсно, за певних обставин можуть бути виправданими. Таке ж трактування ці дії могли мати й за обставин, описаних у обвинувальному акті, але тоді, якщо б ОСОБА_4 у загальноприйнятній формі пояснив потерпілому причини застосування зброї. Натомість він, судячи з характеру його подальших дій, надав цим пострілам протилежного значення й у відповідь на зауваження та пояснення потерпілого вчинив інкриміновані йому дії.
		Розглядаючи доводи сторони захисту з приводу визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення особи для впізнання від 03.10.2019 року з тих підстав, що потерпілому для впізнання окрім інших осіб був представлений і слідчий Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області, суд приходить до наступного:
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Зі змісту ст. 228 КПК України слідує, що перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
		Частина 2 цієї статті наголошує, що особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.
		Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала, випливає зі змісту частини 3 цієї статті.
		Стаття 231 КПК України вказує на те, що про проведення пред`явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу.
		Частина 3 цієї статті наголошує, що якщо проводилось фіксування ходу слідчої дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, що пред`являлися для впізнання.
		Судом ретельнодосліджено протокол пред`явлення особи для впізнання, датований 03.10.2019 року, згідно якого слідчим Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області ОСОБА_8 проведено слідчу дію, а саме пред`явлено потерпілому для впізнання особу. При цьому, як свідчить зміст вказаного протоколу, слідчий виконала вимоги, передбачені ст. 228 КПК України, з`ясувала у потерпілого, чи може він впізнати особу, опитала про її зовнішній вигляд та прикмети, та про обставини, за яких потерпілий бачив цю особу, про що був складений протокол. Серед осіб, які приймали участь у вказаній слідчий дії, окрім обвинуваченого, є ще три особи, серед яких є і слідчий Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області, але вказані особи, в тому числі і слідчий є тієї ж статі, що і обвинувачений, не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі, а відтак суд не вбачає підстав визнавати цей доказ недопустимим. Потерпілий на момент проведення зазначеної слідчої дії не знав та міг знати про те, що серед осіб, яких він повинен впізнати може знаходитися співробітник поліції. Обвинувачений не оспорює того факту, що саме він вчинив дії, які йому інкримінуються відносно потерпілого, не погоджуючись лише з кваліфікацією вчиненого. 
		Досліджені судом вище приведене докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілого, свідків,письмовим доказампо справі, не містять суперечностей, узгоджуються між собою, а відтак не викликають сумнівів.
		Крім того суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ОСОБА_12  начальник 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) СВ Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області не мав права повідомляти ОСОБА_4 про підозру, оскільки не приймав участі у проведенні досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні, що підтверджується витягом з ЄРДР.
		Судом встановлено, що дійсно 03.10.2019 року начальником 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) СВ Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області ОСОБА_12 повідомлено ОСОБА_4 про підозру за ст. 187 ч. 1 КК України, що підтверджується відповідним повідомленням про підозру.
		Згідно витягу з ЄРДР, датованим 04.10.2019 року ОСОБА_12 не вказаний в переліку слідчих, що здійснюють досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за №12019220440001252 від 02.109.2019 року.
		Зі змісту постанови про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 03.10.2019 року слідує, що у кримінальному провадженні за №12019220440001252 від 02.10.2019 року призначено групу слідчих, до складу якої увійшов в тому числі і ОСОБА_12 .
		Відповідь заступника начальника ВП  начальника СВ Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області від 23.03.2020 року за №3065 вказує на те, що у кримінальному провадженні за №12019220440001252 від 02.10.2019 року за ст. 187 ч. 1 КК України досудове розслідування здійснювала група слідчих, яка була створена постановою керівника органу досудового розслідування  заступника начальника СВ ОСОБА_13 від 03.10.2019 року. Цього ж дня керівником органу досудового розслідування  начальником 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) СВ ОСОБА_12 , який був включений до складу слідчої групи, було підписано за погодженням з процесуальним керівником та вручене ОСОБА_4 письмове повідомлення про підозру. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування, уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. Таким чином ОСОБА_12 мав повноваження здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, його повноваження на проведення слідчих дій у цьому провадженні підтверджуються вищезазначеною постановою керівника органу досудового розслідування про створення слідчої групи, що міститься в матеріалах провадження. 
		Суд вважає, що захисник безпідставно дійшов висновку про те, що не зазначення слідчого у витягу з ЄРДР, який міститься в матеріалах кримінального провадження, вказує на те, що слідчий не уповноважений здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні, незважаючи на наявність постанови про призначення групи слідчих, до складу якої увійшов в тому числі і ОСОБА_12 .
		Так, відповідно до ст. 39 КПК України слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником органу досудового розслідування.
		Статтею 40 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій та уповноважений в тому числі і проводити слідчі дії у випадках, встановлених цим Кодексом, а також повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.
		Згідно зі ст. 110 КПК України  процесуальні рішення є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий визнає це за необхідне.
		Отже, виходячи із зазначених положень кримінального процесуального закону, постанова про призначення групи слідчих, якою надаються конкретному слідчому (групі слідчих) повноваження, передбачені ст. 40 КПК України, у кримінальному провадженні є обов`язковою.
		Така ж правова позиція міститься в постановах колегії суддів ВС від 19.04.2018 року у справі за №754/7062/15-к та від 11.02.2020 року за №761/33311/15-к, відповідно до яких витяг з ЄРДР за відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу досудового розслідування не наділяє слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у кримінальному провадженні за №12019220440001252 від 02.10.2019 року за ст. 187 ч. 1 КК України досудове розслідування здійснювала група слідчих, яка була створена постановою керівника органу досудового розслідування  заступника начальника СВ ОСОБА_13 від 03.10.2019 року. Цього ж дня керівником органу досудового розслідування  начальником 1-го відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) СВ ОСОБА_12 , який був включений до складу вказаної слідчої групи, було підписано за погодженням з процесуальним керівником та вручене ОСОБА_4 письмове повідомлення про підозру.
		Таким чином не має підстав вважати, що ОСОБА_12 не міг здійснювати досудове розслідування у вказаному провадженні та повідомляти за погодженням з прокурором ОСОБА_4 про підозру за ст. 187 ч. 1 КК України. А відтак фактичні дані на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_4 , отримані у передбаченому КПК України порядку, узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силуст. 84 КПКУкраїни єдоказами укримінальному провадженні.Переконливих аргументів,які бисвідчили пропротилежне тапро істотнепорушення вимог КПК України, захисник не навів.
		Доводи обвинуваченого про те, що він так діяв, захищаючись від потерпілого, який був озброєний підводною рушницею та ножем теж неспроможні з наступних обставин:
		Відповідно до ч. 1ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Відповідно до ч. 3ст. 36 КК Україниперевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК України.
		Згідно ч. 1, 2, 3ст. 37КК України- уявною обороною визнаються дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.
		Для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Посилання обвинуваченого на те, що він намагався спочатку присікти дії потерпілого, які знайшли своє вираження у нібито порушенні громадського порядку, браконьєрстві, а потім захищався від можливого нападу потерпілого, шляхом здійснення пострілів з автомату у повітря, ґрунтуються виключно на показах самого обвинуваченого та спростовуються дослідженими судом доказами, у тому числі показами потерпілого, який зазначив, що жодним чином в ніч нападу не порушував громадського порядку та не заважав іншим мешканцям населеного пункту, а лише в безлюдному місці, в лісі займався підводним рибальством, після того, як обвинувачений почав йому погрожувати, стріляти з автомата в повітря та вимагати вийти на берег і зняти та відати йому свої речі і спорядження, повністю виконав вимоги нападника, просив ОСОБА_4 не забирати речі, а коли впевнився в марності прохання, з дозволу обвинуваченого, без своїх речей покинув місце пригоди; висновками експертів; частково показами самого обвинуваченого і допитаних судом свідків, - що свідчитьпро направленістьумислу обвинуваченогона нападна потерпілогосаме зметою заволодінняйого майном, поєднанийз погрозоюзастосування насильства,небезпечного дляжиття чиздоров`я особи,яка зазналанападу (розбій).Погрожуючи потерпіломуохолощеним автоматом,призначеним дляімітації стрільби, обвинувачений не міг не передбачити, що з такої відстані, вночі без будь якого освітлення, потерпілий сприймає вказану зброю як бойову, а тим самим буде сприймати погрози обвинуваченого як реальні та такі, що є небезпечними для його життя чи здоров`я. При цьому, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_4 намагався іншим чином припинити поведінку потерпілого, яка нібито вважалась йому як порушення правил рибальства та громадського порядку. Не намагався обвинувачений здійснити й будь-яких інших дій, для запобігання нібито виявленому порушенню та можливого нападу з боку потерпілого, до здійснення пострілів та наказу зняти і передати речі. Навпаки, як встановлено судом та підтверджується дослідженими доказами, спочатку за допомогою зброї змусив переляканого потерпілого вийти на берег та віддати йому всі свої речі, лише потім дозволив потерпілому залишити місце пригоди, а сам намагався сховати речі потерпілого, щоб в майбутньому їх забрати, але не встиг оскільки, майже через декілька хвилин побачив транспортні засобі, які їхали до місця події. Наступного дня обвинувачений знову повернувся за речами потерпілого і не зміг їх забрати знову, оскільки на місці події вже були співробітники поліції.
		За таких обставин, фактичні умови обстановки, що склалася, за відсутності у матеріалах справи відповідного вироку суду про встановлення факту нанесення потерпілим 02.10.2019 року тілесних ушкоджень обвинуваченому, не свідчать про існування чи можливість існування реального посягання на життя чи здоров`я ОСОБА_4 , так як саме по собі наближення потерпілого до обвинуваченого саме на вимогу останнього, не є передумовами для виникнення необхідності вдавання до самооборони та застосування зброї.Суд приходить до висновку про недоведеність вчинення з боку потерпілого дій, які б свідчили про наявність дійсного, реального і об`єктивного суспільно небезпечного посягання, яке б за своїм характером і ступенем суспільної небезпечності могло реально заподіювати чи створити загрозу заподіяння шкоди правам та інтересам обвинуваченого. Визначальним у поведінці обвинуваченого у даному випадку було не відвернення нападу чи захист, а бажання заволодіти майном потерпілого.
		Не погоджується й суд з посиланнями обвинуваченого на те, що він вчинив інкриміновані йому дії у стані сильного душевного хвилювання, виходячи з наступного:
		Законодавцем не дано визначення поняттю «стан сильного душевного хвилювання». Необхідно зазначити, що дії, які вчиняються в афектованому стані, мають особливий характер. Специфіка таких дій полягає в тому, що вони обмежені в часі і тривалості стану фізіологічного афекту. Неправомірні дії потерпілого становлять обов`язкову умову для поведінки обвинуваченого і застосування зброї у стані сильного душевного хвилювання. Намір на нібито запобігання нападу з боку потерпілого дуже тісно пов`язаний зі станом фізіологічного афекту, він виникає несподівано, як і сам стан афекту, реалізується негайно (відразу), до моменту закінчення цього стану. Тобто стан афекту супроводжує формування і реалізацію злочинного наміру. Формування мотиву і наміру вчинення злочину відбувається завжди непередбачувано та швидко, хоча й не так стрімко, як виникає афект, але неодмінно за неправомірною поведінкою потерпілого й безпосередньо під впливом стану афекту.
		Стан сильного душевного хвилювання полягає в домінуванні у свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості.
		Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегіть обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії.
		Окрім типових елементів складу злочину, цьому притаманні такі особливі компоненти об`єктивної сторони, як час та обстановка, а також специфічний характер умислу  раптовий, афектований. Якщо за ймовірним афектом приховується продумана підготовка до заздалегіть спланованого злочину, такий злочин виключає фізіологічний афект. Характерною рисою афектованого наміру є те, що він виникає під безперервним, дедалі зростаючим до критичної межі хвилювання тиском емоцій, й у цьому сенсі він (намір) набуває змушеного характеру. Своєрідно змінюючи свідомість і переломлюючи волю винної особи, стан афекту «спонукає» її розв`язувати проблему і конфліктну ситуацію. Отже такий злочин не може бути заздалегідь задуманим і у зв`язку з цим виключає будь-які підготовчі дії.
		Фактичну основу діяння ОСОБА_4 , інкримінованого йому в провину, становить наступне: обвинувачений та потерпілий до моменту події взагалі не були знайомими та не перебували в жодних стосунках; обвинувачений, як зазначає сам, у ніч події, до моменту нападу звертався до потерпілого, оскільки думав, що це його знайомий, а коли зрозумів, що це не так та потерпілий його не чує, поїхав додому за зброєю; те, що факт нібито порушення потерпілим громадського порядку (що викликало у обвинуваченого стан сильного душевного хвилювання) не підтверджується жодними доказами, навпаки спростовується показами потерпілого; те, що обвинувачений протягом тривалого часу намагався, погрожуючи потерпілому зброєю, змусити останнього вийти на берег та роздягнутися, при цьому, навіть після того як потерпілий беззаперечно виконав всі вимоги обвинуваченого, вийшов із води, роздягнувся та поклав підводну рушницю та ніж на березі, обвинувачений висловлювався відносно нього нецензурною лайкою, обзивав браконьєром, не намагався викликати співробітників поліції, а навпаки дав можливість потерпілому залишити місце події, заборонивши при цьому забрати з собою спорядження для рибальства. Із поєднання та оцінки установлених обставин у сукупності випливає, що такі дії ОСОБА_4 охоплюються диспозицією норми закону про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 187 КК України, при цьому судом не встановлено наявності обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, а саме передбаченої ст. 66 ч. 1 п. 7 КК України. 
		Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема спосіб вчинення злочину, причини припинення злочинних дій, поведінку обвинуваченого та потерпілого, що передувала події, суд доходить до обґрунтованого висновку про направленість умислу обвинуваченого саме на розбій та кваліфікацію його дій за ч. 1ст. 187КК України, а тому ОСОБА_4 повинен нести кримінальну відповідальність за скоєння вказаного кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23.02.2006року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
		З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду цого кримінального провадження.
		Відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.
		При призначенніпокарання ОСОБА_4 суд,згідно звимогами ст.ст.65та 68КК України,враховує характерта ступіньтяжкості вчиненогозлочину,який згіднозі ст.12КК Україниє тяжким злочином, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він офіційно не працює, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності жодного разу, має на утриманні малолітню доньку, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується нейтрально, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ст. 187 ч. 1 КК України у межах санкцій цієї статті.
		Таким чином, враховуючи вище приведене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, що скоїла злочин повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі, але із застосуванням ст. 75 КК України, тобто зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, одночасно поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню. Призначення даного покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи від 11.10.2019 року за №3403/19 - 320 грн., судової трассологічної експертизи від 30.10.2019 року за №12/730СЕ-19 - 1884,12 грн., судово-балістичної експертизи за №11/366СЕ-19 від 28.12.2019 року - 6280,40 грн.
		Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вважає за необхідне визначити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 08.10.2019 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 08.10.2019 року, після спливу строку дії вказаних обов`язків, стороною обвинувачення клопотання щодо обрання обвинуваченому запобіжного заходу не надходило.
		Цивільний позов не заявлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки, поклавши на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертиз у розмірі 8484, 52 гривень.
		Речові докази: охолощений автомат чорного кольору, на корпусі якого маються маркувальні позначки «СХ-АК 103», 7,62*39 світлозвуковий, НОМЕР_2 ; технічний паспорт «ИЖ-161ПС», три предмети циліндричної форми, зовні схожі на патрони, калібру 7,62 мм з маркуванням 539 68, три предмети, схожі на гільзи, слід протектора шин, вилучений на гіпсовий зліпок, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області  знищити; мотоцикл «Ford 200», д/н НОМЕР_3 , що знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_4  залишити в його розпорядженні; речі, що знаходяться на відповідальному зберіганні потерпілого ОСОБА_5 , а саме - гідрокостюм (штани та куртка), підводні шкарпетки, дві пари підводних рукавиць, підводна маска, підводна трубка, ніж, ласти, пояс з грузами, груза для ніг, підводна пневматична рушниця, укомплектована стрілою та ліхтарем «Дніпро ХР6-3» - залишити в розпорядженні потерпілого. 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		 
		Головуюча -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...