Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2609/28944/12 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2020.
Дата набрання законної сили: 17.02.2020
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		 У Х В А Л А
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		 
		головуючого судді   ОСОБА_1 , 
		 
		суддів  ОСОБА_2 ,
		 ОСОБА_3 ,  
		з участю прокурора  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		 Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року кримінальну справу № 09-22986 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, повернуто прокурору міста Києва для проведення додаткового розслідування.
		 
		 Органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він,13.07.2011 року приблизно о 02 год. 36 хв., направляючись вул. Петра Радченка в м. Києві на власному автомобілі «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_1 , зупинив вказаний автомобіль на проїжджій частині поблизу комплексу споруд, розташованих по вул. Петра Радченка, 33 в м. Києві, при цьому, зберігаючи в автомобілі заздалегідь придбані у невстановлений досудовим слідством день, час та невстановленим досудовим слідством способом гладкоствольну вогнепальну зброю - мисливську двоствольну рушницю моделі «Т03-34ЕР», споряджену снарядом у виді кулі «STAR» тa рукавички, вийшов із салону автомобіля, з метою конспірації власних протиправних дій вдягнув вказані рукавички, після чого, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв вказану вогнепальну зброю, споряджену зазначеними патронами, і, відійшовши на відстань приблизно 1,5 - 2 метри від переднього бамперу власного автомобіля, здійснив прицільний постріл із вказаної рушниці в напрямку лобового скла власного автомобіля. В результаті здійсненого пострілу було пошкоджено лобове скло, спинку-підлокітник заднього ____________________________________
		Справа №11/824/16/2020 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8 
		Категорія: ч. 2 ст. 383 КК України Доповідач ОСОБА_1  
		середнього сидіння, спинку заднього лівого сидіння, накладку задньої стінки дверей багажника та скло багажника автомобіля «Nissan Note», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , чим створив штучні докази посягання на його життя, здоров`я та пошкодження майна. Після цього  ОСОБА_7 викинув вищевказану вогнепальну зброю та рукавички до лісосмуги, розташованої на узбіччі ліворуч від проїжджої частини вул. Петра Радченка в місті Києві.
		Продовжуючи свої дії, ОСОБА_7 , 13.07.2011 року о 02 год. 37 хв., знаходячись на проїжджій частині вул. Петра Радченка, неподалік будівель, розташованих по вул. Петра Радченка, 33 в м. Києві, зупинив автомобіль таксі «ГАЗ Волга», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався по проїжджій частині вул. Петра Радченка в м. Києві під керуванням раніше незнайомого ОСОБА_9 водія таксі ОСОБА_10 , якого попросив надати йому мобільний телефон, пояснивши, що йому необхідно зателефонувати в органи міліції. 
		Коли ОСОБА_10 погодився та на прохання ОСОБА_11 здійснив виклик та передав йому свій мобільний телефон, то ОСОБА_7 13.07.2011року о 02 год. 37 хв. 55 сек. при розмові по спецлінії «102» умисно надав оператору спецлінії завідомо неправдиве повідомлення про вчинення відносно нього особливо тяжкого злочину, достовірно знаючи про відсутність події злочину, чим надав завідомо неправдиве повідомлення про вчинення особливо тяжкого злочину, поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення.
		У подальшому ОСОБА_7 , 13.07.2011року в приміщенні Солом`янського РУ ГУМВС України в місті Києві, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, згідно ст. 383 КК України, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, надав завідомо неправдиву заяву органу дізнання про вчинення відносно нього особливо тяжкого злочину, зміст якої ОСОБА_7 засвідчив своїм підписом.
		Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні завідомо неправдивого повідомлення органу дізнання про вчинення злочину, поєднаного із штучним створенням доказів обвинувачення, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.
		 
		Направляючи кримінальну справу для проведення додаткового розслідування, суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_7 у 2012 році отримав статус біженця через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками, визначеними у підпункті 2 частини А статті 1 Конвенції про статус біженців, а також, у тому числі і у зв`язку з кримінальним переслідуванням за даним обвинуваченням, однак, приймаючи постанову про оголошення ОСОБА_11 у розшук із зміною останньому запобіжного заходу на тримання під вартою, суд не мав достатніх об`єктивних даних щодо дійсних мотивів ухилення підсудного від явки до суду.
		 При цьому держава, яка надала ОСОБА_9 статус біженця, встановила наявність підстав побоюватись політичного переслідування в державі Україна, яке в тому числі може здійснюватися й шляхом кримінального переслідування, що підтверджено листом від 22.07.2013 року міністра безпеки та юстиції Нідерландів, в якому вказувалось на відмову у видачі ОСОБА_12 та звільненні останнього з під екстрадиційного арешту.
		За таких обставин, суд визнав за необхідне повернути кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_11 на додаткове розслідування, у ході якого необхідно детально перевірити усі доводи ОСОБА_11 щодо упередженого, необ`єктивного розслідування та можливої фальсифікації результатів слідства у справі, встановити обставини і підстави надання ОСОБА_9 статусу біженця.
		 
		На вказане судове рішення прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій, вважаючи постанову суду незаконною і необґрунтованою через істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить постанову суду скасувати та повернути кримінальну справу до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду.
		В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що слідчим на досудовому слідстві було вірно встановлено дані про особу підсудного, у тому числі місце його фактичного проживання, і судом при попередньому розгляді було перевірено ці відомості, у тому числі місце проживання ОСОБА_13 .
		Однак, ОСОБА_7 під час судового розгляду порушив підписку про невиїзд та змінив місце проживання, і саме у зв`язку з порушенням підписки про невиїзд та зміною ОСОБА_14 місця проживання судом постановою від 07.02.2012 було обґрунтовано змінено останньому запобіжний захід на взяття під варту та оголошено його у розшук.
		За таких обставин, наведені судом обставин, які необхідно з`ясувати під час додаткового розслідування, можливо усунути в ході судового слідства, а тому висновок суду про неповноту досудового слідства є необґрунтованим, у зв`язку з чим постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування підлягає скасуванню.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів поданої апеляції, а також заперечення захисника проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Відповідно до ст. 281 КПК України (1960 року), повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.  
		 Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження, всупереч вимогам статей22і64 КПК України (1960 року),не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з`ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).
		 Перевіривши наведені в постанові суду першої інстанції підстави направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки органом досудового слідства допущено істотну неповноту з`ясування передбачених законом обставин, яку суд першої інстанції позбавлений можливості усунути в судовому засіданні в силу своїх процесуальних можливостей та покладання зазначеного обов`язку, згідно ст.22 КПК України(1960 року), на органи досудового слідства та прокурора.
		Як вбачається з матеріалів справи, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, надійшла на розгляд до Солом`янського районного судум. Києва 22.12.2011 року (т. 12 а.с. 1).
		 Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.02.2012 року ОСОБА_6 оголошено в розшук, та йому змінено запобіжний захід із підписки про невиїзд на тримання під вартою, а провадження у справі зупинено до розшуку підсудного (т. 12 а.с. 38-40).
		 Виконання зазначеної постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 07.02.2012 було доручено Солом`янському РУ ГУ МВС України в м. Києві, яким було заведено оперативно-розшукову справу №09-3242 (т. 12 а.с. 49, 66-67, 93, 100, 101-102, 106-109,122-123, 126-127, 128-129, 131-132).
		20.06.2012 року ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук (т. 12 а.с. 100).
		Згідно листів Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 29.04.2013 року та від 18.05.2013 року, було отримано відповіді Бюро Інтерполу Республіки Литва про те, що ОСОБА_6 цією державою надано статус політичного біженця і він користується імунітетом, відповідно до міжнародного права (т. 12 а.с. 126-127, 128-129).
		Листом Солом`янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 02.08.2013 року повідомлено суд про те, що розшукуваного підсудного ОСОБА_6 затримано 13.07.2013 року у Голландії та вирішується питання щодо екстрадиції останнього (т.12 а.с. 131-132).
		Листом заступника прокурора міста Києва від 06.08.2013 № 14-85243 направлено лист Міністерства безпеки та юстиції Нідерландів від 22.07.2013 щодо ОСОБА_6 , який містить інформацію про те, що останній має статус біженця та не може бути виданий Україні відповідно до Женевської конвенції 1951 року та Директиви Ради Європейського Союзу 2004/83/ЕС (т. 13 а.с. 46-47).
		У зв`язку з отриманою інформацією відділу УКРБЮРО ІНТЕРПОЛУ ГУ МВС України в м. Києві про те, що ОСОБА_6 перебуває на території Литовської Республіки та згідно НЦБ Інтерполу у екстрадиції фігуранта до України Генеральною прокуратурою Литви відмовлено, Солом`янським районним судом м. Києва у грудні 2013 року - квітні 2014 року вживались заходи щодо передачі, у порядку перейняття, матеріалів кримінальної справи № 09-22986 для подальшого розгляду до Литовської Республіки, які виявились безрезультатними, оскільки були повернуті Міністерством юстиції України без виконання, у зв`язку із необхідністю здійснення перекладу матеріалів кримінальної справи, яка має обсяг 12 томів.
		При цьому міжнародний розшук ОСОБА_6 припинено 27.02.2014 року, тобто розшук ОСОБА_6 здійснюється лише на території України.
		Між тим, згідно листа Державної прикордонної служби України від 15.08.2019 року, остання стосовно ОСОБА_6 доручень уповноважених державних органів, ухвал (постанов, рішень) суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду з України, розшуку в пропускних пунктах не виконує.
		Водночас,Солом`янське УП ГУ НП у м. Києві як орган, що здійснює розшук підсудного  ОСОБА_11 , упродовж 2014-2019 років взагалі не повідомляло районний суд щодо актуального стану розшуку підсудного  ОСОБА_11 та про вжиті заходи щодо розшуку останнього за вказаний період часу з наданням відповідних документальних підтверджень.
		 
		Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 03.06.2019 року, за клопотанням захисника  ОСОБА_16 , відновлено судовий розглядкримінальної справи зі здійсненням її розгляду у відповідності до вимог п. 1 ч. 2ст. 262 КПК України(1960 року), з метою забезпечення права підсудного ОСОБА_11 на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		 
		При цьому, уході розгляду справи у межах порушеного у клопотанні захисника питання про повернення справи для проведення додаткового розслідування,судом були досліджені подані прокурором і захисником документи, які підтверджують, що 08.06.2012 року Департамент міграції Литовської Республіки надав  ОСОБА_9 повний статус політичного біженця на підставі Конвенції про статус біженців 1951 року та Директиви Ради ЄС 2004/83/ЄС, так як було встановлено політичні мотиви під час розслідування та судового розгляду кримінальних справ відносно  ОСОБА_11 в Україні, а також документи щодо припинення відносно нього міжнародного розшуку та відмову від здійснення екстрадиції на підставі вимог Женевської конвенції та Директиви Ради Європейського Союзу 2004/83/ЕС.
		Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, з 2014 року компетентними органами визначено місце знаходження підсудного ОСОБА_6 на території Королівства Нідерланди, отримана достовірна інформація про набуття ним статусу біженця та проживання в подальшому на території Литовської Республіки.
		Разом з тим, достовірну адресу місця перебування ОСОБА_6 на території Литовської Республіки органом досудового розслідування не встановлено і даних про те, що органом досудового слідства вчинялись дії, направлені на встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_6 , матеріали справи не містять.
		Отже, вказані обставинипро особу підсудногоз достатньою повнотою органами досудового слідства не з`ясовано, чим допущено таку неповноту досудового слідства, яку не можливо усунути під час судового розгляду справи.
		 Крім того,відповідно до підпункту 2 частини А статті 1 "Конвенціїпро статус біженців" яка підписана в Женеві 28.07.1951 та до якої приєдналась Україна на підставіЗакону України "Про приєднання України до Конвенції про статусбіженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10.01.2002 № 2942-III, термін «Біженець» означає особу, яка через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.
		 Як вірно встановив суд першої інстанції, підсудний ОСОБА_6 у 2012 році отримав статус біженця через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками, визначеними у підпункті 2 частини А статті 1 Конвенції про статус біженців.
		Держава, яка надала підсудному ОСОБА_6 статус біженця, встановила наявність підстав побоюватись політичного переслідування в державі Україна, яке в тому числі може здійснюватись й шляхом кримінального переслідування, що підтверджено листом від 22.07.2013 року Міністра безпеки та юстиції Нідерландів, в якому зазначено про відмову у видачі ОСОБА_6 та звільненні останнього з-під екстрадиційного арешту. 
		При цьому, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, факт надання ОСОБА_9 статусу політичного біженця додатково підтверджує, що виїзд ОСОБА_11 з України був вимушений та не переслідував мету ухилення від суду, а навпаки був здійснений з метою пошуку політичного притулку за кордоном у зв`язку з ймовірним упередженим його переслідуваннями в Україні.
		Тому, зазначені обставини та доводи підсудного в цій частині повинні бути перевірені органом досудового розслідування шляхом проведення слідчих та розшукових дій.
		 
		Доводи апеляції прокурора про те, що слідчим на досудовому слідстві було вірно встановлено дані про особу підсудного, у тому числі місце його фактичного проживання, які були перевірені судом при попередньому розгляді, а ОСОБА_7 під час судового розгляду порушив підписку про невиїзд та змінив місце проживання, у зв`язку з чим судом постановою від 07.02.2012 року було обґрунтовано змінено останньому запобіжний захід на взяття під варту та оголошено його у розшук, не спростовують висновки суду першої інстанції про неповноту досудового розслідування кримінальної справи, адже, процесуальна поведінка підсудного ОСОБА_11 , який не з`являвся у судові засідання і виїхав за межі України у січні 2012 року, - лише за фактично-формальними ознаками походить на ухилення від явки до суду, але таке ухилення з урахуванням мотивів підсудного ОСОБА_11 (побоювання в упередженому і політично мотивованому переслідуванні компетентними органами України, про що ним неодноразово робились заяви у ході досудового розслідування) у поєднанні з подальшим наданням підсудному статусу біженця Литовською Республікою свідчать про відсутність ухилення у юридично значимому (а не просто фактичному) розумінні.
		Інші доводи апеляції прокурора висновків суду першої інстанції про наявність підстав для повернення кримінальної справи для додаткового розслідування не спростовують.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування постанови суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності істотної неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, тому вважає за необхідне постанову суду залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
		 На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 366, 365, 382 КПК України (1960 року), колегія суддів 
		у х в а л и л а:
		апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2019 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України, направлено прокурору міста Києва для проведення додаткового розслідування, - без змін.
		 
		 Судді:
		 
		__________________ __________________ __________________
		  ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...