Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/12396/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2020.
Дата набрання законної сили: 25.03.2020
Номер судового провадження: 61-10481ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		25 березня2020 року
		м. Київ
		справа № 296/12396/18
		провадження № 61-10481св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), 
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_2 ,
		відповідач -  ОСОБА_3 ,
		третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2019 року в складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог
		У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та просила визначити додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті вітчима ОСОБА_5 .   
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим ОСОБА_5 , після смерті якого залишилось спадкове майно, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . 
		Зазначала, що вона пропустила строк для вступу в спадщину із поважних причин, оскільки з жовтня 2003 року постійно проживає в Іспанії, не мала можливості приїздити в Україну у зв`язку із загостренням хвороби сина ОСОБА_6 . Про факт смерті вітчима та існування заповіту на своє ім`я не знала. Про смерть ОСОБА_5 їй 06 жовтня 2018 року повідомила відповідач, тобто вже після спливу шестимісячного строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. 
		Одразу після отримання від відповідача інформації про смерть вітчима вона звернулася до Генерального консульства України в Барселоні та написала відповідну заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_5 та видачу свідоцтва про право на спадщину. Вказані документи засобами авіазв`язку були передані уповноваженому представнику позивача ОСОБА_7 , яка і подала документи до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В. Я. Однак, нотаріусом 20 грудня 2018 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2019 року позов задоволено.
		Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_8 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність хвороби сина позивача та неможливість його залишення без постійного стороннього догляду, факт перебування позивача за межами України, відсутність у неї відомостей про смерть спадкодавця та наявність заповіту на її ім'я є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини. Окрім цього суд врахував, що приватний нотаріус не вчинив жодних дій для повідомлення позивача, як особи на яку померлий склав заповіт, про відкриття спадщини.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2019 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач, незважаючи на свою відсутність в Україні, мала об`єктивну можливість реалізувати свої спадкові права, подавши відповідну заяву в консульську установу за місцем свого проживання, а необізнаність позивача про смерть спадкодавця та наявність заповіту, на які вона посилається, не є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У травні 2019 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_10 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2019 року і залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2019 року.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, оскільки з жовтня 2003 року вона постійно проживає в Іспанії, в 2018 році не мала можливості приїхати в Україну в зв`язку із тяжкою хворобою сина, про факт смерті вітчима та наявність заповіту на її ім`я дізналася вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, після чого відразу вчинили всі можливі дії для її прийняття, а тому вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував рішення місцевого суду про задоволення позову.
		Окрім цього, вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки правовим наслідкам відсутності відомостей про вчинення приватним нотаріусом дій щодо повідомлення особи, на яку складено заповіт, про факт смерті спадкодавця та не врахував, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		12 червня 2019 року справа № 296/12396/18 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Судувід 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		Від ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються          у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивача ОСОБА_5 .
		Після смерті ОСОБА_5 залишилось майно, а саме: 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 . 
		ОСОБА_2 , яка з 2003 року постійно проживає в Іспанії, як громадянка України, 16 жовтня 2018 року звернулась до Генерального консульства України в Барселоні із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , в якій нею було зазначено, що вона приймає спадщину в порядку спадкування за заповітом та просила видати свідоцтво на спадщину за заповітом відповідно до чинного законодавства України.
		Постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я. від 20 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у зв`язку із пропущенням строку для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
		За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша  статті 1269 ЦК України).
		Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
		Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
		У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
		Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17.
		Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
		Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
		Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
		30 березня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. на підставі заяви ОСОБА_3 було заведено спадкову справу № 72/2018 щодо майна померлого ОСОБА_5 . При цьому нотаріус не вчиняв дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснив її виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це в пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця ОСОБА_5 .
		Встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 сплив 21 серпня 2018 року, а із відповідною заявою про прийняття спадщини позивач звернулася 16 жовтня 2018 року.
		Обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_2 посилалась на те, що з жовтня 2003 року вона постійно проживає в Іспанії, про факт смерті вітчима та наявність заповіту дізналась лише 06 жовтня 2018 року, після чого відразу вчинила всі можливі дії для прийняття спадщини. 
		У матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач до 06 жовтня 2018 року знала про наявність заповіту.
		Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску заявником строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки необізнаність позивача про наявність заповіту, невчинення нотаріусом дій для повідомлення її про відкриття спадщини призвели до неможливості подати нею заяву про прийняття спадщини в строк, передбачений статтею 1270 ЦК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційної інстанції скасовано та рішення суду першої інстанції залишено в силі, то сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 409, 60 грн підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд  у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2  задовольнити.
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 21 травня 2019 рокускасувати, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 березня 2019 року залишити в силі.  
		Стягнути з  ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_2  1 409 (одну тисячу чотириста дев`ять) гривень 60 копійок судового збору за подання касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Ю. ТітовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...