Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/5685/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.04.2020. Зареєстровано: 10.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2020.
Дата набрання законної сили: 18.11.2019
Номер судового провадження: 2/760/4523/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження №2/760/4523/19
		Справа №760/5685/19
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(заочне)
		09 жовтня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Кушнір С.І.
		за участю секретаря - Гаєвської С.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач ТОВ «ВЕЛЛФІН» в лютому 2019 р. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №9099 від 02.02.2016 року в розмірі 84586,00 грн., та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
		Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилається на те, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню грошових коштів у вигляді позики на умовах строковості, зворотності, платності.
		Також, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 у встановленому п.п. 4.1, 4.2 Правил надання грошових коштів у вигляді позики порядку оформила заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки. На підставі заповненої позичальником заявки 02.02.2016 р. між ТОВ «Веллфін» та позичальником було укладено Договір позики №9099, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 2000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Договором позики встановлено, що позика надається строком на 18 днів, і кінцевий термін повернення позики за умовами договору 20.02.2016.
		Відповідач, в свою чергу, зобов`язався сплатити проценти за користування позикою в розмірі 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 50 за перший день користування позикою, 1,9% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, 3,8 % від суми позики що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 договору.
		В порушення умов договору, відповідачем не повернуто суму позики та не сплачено нараховані проценти, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в розмірі 84586,00 грн., яка складається з: 2000,00 грн. - сума боргу за позикою; 82586,00 грн. - сума боргу за процентами, що порушує законі права та інтереси позикодавця, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися з позовом до суду.
		Ухвалою суду від 02.05.2019 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до  ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за договором позики, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 
		Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду надійшло клопотання, відповідно до якого просить розглядати справу за його відсутності.
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
		Згідно вимог ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;  відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.                               
		Виходячи з цього, суд, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних  доказів, проти чого не заперечує представник позивача. 
		Так, дослідивши матеріали справи‚ суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
		Згідно з ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
		Судом встановлено, що 02.02.2016 року між ТОВ «Веллфін» та відповідачем було укладено договір позики №9099, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у позику 2000,00 грн., строком на 18 календарних днів з кінцевим терміном повернення до 20.02.2016 року.
		Вказаний договір позики укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.
		З даних електронних реєстрів вбачається, що позивач - ТОВ «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, яка не перебуває в процесі припинення, та включене до Державного реєстру фінансових установ, як фінансова компанія, а тому має право надавати фінансові послуги відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
		Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
		Відповідач зобов`ячався сплатити проценти за користування позикою в розмірі 1,9 % від суми позики, але не менше ніж 50 за перший день користування позикою, 1,9% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, 3,8 % від суми позики щоденно, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 договору.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.  
		За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
		Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
		Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
		Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
		Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ВЕЛЛФІН» визначають порядок і умови надання ТОВ «ВЕЛЛФІН» грошових коштів у позику. Правила розміщені на веб-сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» є загальнодоступними та являють собою публічну оферту, у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору позики, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.Правила є невід`ємною частиною Договору позики.
		Із запропонованими умовами відповідач ознайомилась та погодилась з ними.
		За таких обставин суд вважає, що договір позики був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст.  6 , 627 ЦК України та ст. 11,  12 Закону України «Про електронну комерцію».
		Як вбачається з повідомлення ТОВ «Платежі онлайн» (система прийому платежів «Platon»), 02.02.2016 р. було проведено видачу займу на сайті CREDITUM.COM.UA в сумі 2000,00 грн. через вищезазначену систему прийому платежів на картку клієнта - відповідача ОСОБА_1 .
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Пунктом 1.5 договору сторони домовилися, що нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:
		-1,9 % від суми позики, але не менше ніж 50,00 гр., за перший день користування позикою;
		-1,9 % від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п. 1.2. цього договору;
		-3,8 % від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.
		У пункті 7.2 договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті позикодавця.
		Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.
		За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
		Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		ТОВ «ВЕЛЛФІН» свої зобов`язання за договором позики виконав повністю, що підтверджується повідомленням від 02.02.2016 року.
		Відповідач належним чином не виконала умов договору позики у встановлений строк, у зв`язку з чим, станом на 25.02.2019 року, з моменту звернення до суду, у відповідача перед ТОВ «ВЕЛЛФІН» виникла заборгованість в сумі 84586,00 грн., яка складається з: 2000,00 грн. - сума боргу за позикою; 82586,00 грн. - сума боргу за процентами, які позивач просить стягнути з відповідача.
		Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
		Відповідач своїм правом не скористалась, приведені позивачем обставини не спростувала, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надала.
		Виходячи з цього, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за договором позики.
		В частині вирішення спору про стягнення із ОСОБА_1 витрат на надання правової допомоги суд прийшов таких висновків.
		Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.
		Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
		Звертаючись до суду позивач надав договір юридичного аутсорингу від 11 жовтня 2018 року.
		При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 15 ЦПК України.
		Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 в справі № 372/1010/16-ц, який з точки зору ч.4ст.263 ЦПК України має враховуватися судом.
		При зверненні до суду позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в приведеному в позові розмірі.
		За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, відсутні.
		Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №9099 від 02.02.2016 р. у розмірі 84586,00 грн. В іншій частині позову слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1921,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 549, 610, 612, 622, 625, 629, 638, 641,644, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12,13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 280, 284, 289, ЦПК України, суд -
		ВИРІШИВ:
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до  ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_1  (ІПН: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398) заборгованість за договором позики №9099 від 02.02.2016 року в розмірі 34909 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот дев`ять) грн. 00 коп.
		Стягнути з  ОСОБА_1  (ІПН: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921 грн. 00 коп.
		В решті позовних вимог - відмовити.
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		  
		Суддя                                                                                                              С.І. Кушнір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...