Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 670/584/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2020. Зареєстровано: 12.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2020.
Дата набрання законної сили: 29.07.2020
Результат оскарження 29.04.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: 2/670/1/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Віньковецький районний суд Хмельницької області
		 
		 
		Справа № 670/584/17
		Провадження № 2/670/1/20
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		10квітня 2020року                           смт. Віньківці
		 
		Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Потапова О.О,
		з участю секретаря Корчової А.І., Кушнір О.В.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		прокурора Козел Н.О.,
		 
		розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Хмельницької області, про відшкодування шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		31 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Віньковецького відділу Городоцької місцевої прокуратури, Державного казначейства України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Він просив стягнути за рахунок державного бюджету України на його користь завдану йому прокуратурою Віньковецького району матеріальну шкоду у розмірі 79537,28 грн. (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сім грн. 28 коп.) та в рахунок відшкодування частину моральної шкоди 1803787 (один мільйон вісімсот три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн.
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 грудня 2009 р. прокуратурою Віньковецького району проти нього порушено кримінальну справу № 31/0129 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 246, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України.    
		09 лютого 2010 року слідчим прокуратури Віньковецького району та прокурором йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 246, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України. В цей же день йому обрано запобіжний захід по кримінальній справі у виді підписки про невиїзд.
		10.09.2010 року Віньковецький районний суд, розглянувши матеріали кримінальної справи, виправдав його за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 246, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України.
		Разом з тим, суд визнав його винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 367 ч. 2 Кримінального кодексу України (службова недбалість) і призначив покарання - 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади строком на 2 роки. На підставі ст. 74 ч.4 КК України, з урахуванням бездоганної поведінки та сумлінного ставлення до праці, суд звільнив його від основного та додаткового покарання.
		Починаючи з вересня 2010 року, рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій його виправдано за трьома інкримінованими йому органом досудового слідства статтями, а саме: ч. 2 ст. 366, ст. 246, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України. 
		Проте за ч.2 ст. 364 КК України кримінальне переслідування не завершене, тому він подав заяву про збільшення позовних вимог. В ній він повідомляє, що оскільки за ст. 364 ч.2 КК України справа порушена 28 грудня 2009 року і на момент розгляду цивільної справи провадження по ній не закрито, то він незаконно перебуває під слідством і судом із 28.12.2009 року по 02.01.2020 року і за цей період просить стягнути спричинену йому шкоду. Представив розрахунок витрат пов`язаних із поїздками в суд, що складають 2355,15 грн., витрат на правову допомогу, що складають 78000 грн.
		Зазначає, що відносно нього протизаконно порушена кримінальна справа, протизаконно пред`явлено обвинувачення, протизаконно справа направлена до суду та протизаконно проти нього застосована міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд, яку скасовано тільки в 2018 році.
		Щонайменше, до вказаного часу продовжувала діяти підписка про невиїзд, тому порушувались його нормальні життєві зв`язки, були утруднені спілкування і стосунки з оточуючими людьми.
		З прямої вини слідчого та прокурора прокуратури Віньковецького району він був обмежений в гарантованих Конституцією України правах протягом 10 років і 6 днів з 28.12.2009 року по 02.01.2020 року, або 120 місяців і 6 днів.
		Позивач наголошує, що внаслідок цього були зганьблені його честь і гідність, завдано непоправимої шкоди престижу та діловій репутації, порушені нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя. Постійне очікування покарання, постійна нервова напруга та тривалий емоційний стрес важко гнітили позивача, позбавляли здорового сну.
		Тривалість його кримінального переслідування прокуратурою потягла суттєві зміни в його житті. Помер його батько, від переживань він отримав гіпертонічну хворобу, від нього відвернулись друзі, його сім`я виживала на мізерну зарплату його дружини-медика, діти були обмежені в засобах існування, а він в отриманні паспорта для виїзду за межі України та працевлаштування за кордоном, оскільки через кримінал його не хотіли брати на роботу в маленькому селищі Віньківці. Вимоги ним заявлені без урахування кримінального провадження внесеного в ЄРДР за ст. 364 ч.2 КК України.
		В судовому засіданні позивач підтримав заявлені та збільшені ним позовні вимоги з підстав зазначених у поданих заявах.
		Представник прокуратури в судовому засіданні просив прийняти рішення в межах чинного ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, наголошуючи на безпідставності позовних вимог, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.
		Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений судом про час та місце судового розгляду. Надіслав заперечення на позовну заяву, в якому зазначає, що діє відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, згідно якого проводить обслуговування державного та місцевих бюджетів та управляє наявними фінансовими ресурсами з метою обслуговування єдиного казначейського рахунку. Прав позивача ця служба не порушувала.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, матеріали наглядового провадження, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		31.07.2017 року до Віньковецького районного суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 .
		Ухвалою від 02.08.2017 року відкрито провадження по цій справі (а.с.34) і призначено попереднє судове засідання.
		Ухвалою від 02 жовтня 2017 року у справі в якості співвідповідача залучено прокуратуру Хмельницької області (а.с.65).
		Ухвалою суду 09 листопада 2017 року задоволено клопотання позивача та зупинено провадження у справі (а.с.106).
		Ухвалою суду 12 вересня 2019 року поновлено провадження у справі (а.с.151).
		Ухвалою суду 29 жовтня 2019 року проведено підготовче судове засідання у справі (а.с.174).
		В судовому засіданні 29 жовтня 2019 року було постановлено процесуальну ухвалу, що занесена до журналу судового засідання, про уточнення назви первісного відповідача з Державного Казначейства України на Державну казначейську службу України, та про виключення із числа відповідачів: Віньковецький відділ Городоцької місцевої прокуратури та Городоцьку місцеву прокуратуру України у Хмельницькій області, тобто залишено два співвідповідача: прокуратуру Хмельницької області та Державну казначейську службу України.
		Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Сторонами незаперечується і підтвердженов суді(а.с.22),що 28грудня 2009року відносно ОСОБА_1 слідчим прокуратури Віньковецькогорайону порушено кримінальні справи заст.364ч.2,ст. 366 ч.2, ст. 246, ст. 191 ч.2 КК України та за цими статтями йому в лютому 2010 року пред`явлено обвинувачення та обрано запобіжний захід  підписку про невиїзд (а.с. 22-25).
		Вироком Віньковецького районного суду в 2010 році (а.с.5-21) його виправдано за всіма статтями обвинувачення. Вирок оскаржено і справа направлялась для проведення досудового розслідування. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.06.2012 року його виправдано за ст. 367 ч. 1 КК України, а провадження у справі закрито.
		Слідчим Віньковецького відділу міліції 25.01.2014 року внесені відомості в ЄРДР за ч.2 ст. 364 КК України, де зазначено, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру. Призначено слідчі дії (а.с. 99,100), після проведення яких, провадження у справі закрито слідчим Віньковецького ВП 19.08.2014 року. У постанові слідчий зазначає про відсутність події кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 .
		Із змісту ухвали слідчого судді (а.с.128-129) слідує, що 06.03.2015 року прокурор скасував постанову слідчого від 19.08.2014 року. 24.03.2015 року призначив екологічну експертизу, а після її проведення 27.12.218 року закрив провадження у справі за п.2 ч.1ст.284 КПКУ- відсутністю складу злочину.
		З цим не погоджується ОСОБА_1 , тому починаючи з 2018 року неодноразово оскаржує до слідчого судді постанови прокурорів, які закривають справу порушену за ст. 364 ч.2 КК України за відсутністю складу цього кримінального правопорушення в діях позивача. Він бажає закрити її за відсутністю події злочину.
		За іншими статтями обвинувачення йому більше слідством не висувалось. 
		Постанова прокурора про закриття кримінального провадження скасовувалась і провадження поновлювалось. Воно за ч.2 ст. 364 КК України не завершено до цього часу, оскільки винесені постанови слідчого про закриття провадження за відсутністю складу злочину ОСОБА_1 оскаржує до суду, намагаючись довести відсутність в його діях події злочину оговореного ст. 364 ч.2 КК України.
		За статтями  366 ч.2, ст. 246, ст. 191 ч.2 КК України щодо ОСОБА_1 ухвалено виправдувальний вирок, який набрав законної сили. Обраний йому запобіжний захід у виді підписки про невиїзд в 2018 році скасовано.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно дост.56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Статтею 23ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
		Положеннями частин 1, 2, 7статті 1176ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду. 
		Статтею ст. 3 Закону зазначає що, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
		У випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 № 9-рп/99у справі № 1-15/99 встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. В даному випадку з 09 лютого 2010 року (а.с.23, 25).
		Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 755/1887/17, згідно якого на підставі положень Закону №266/94-ВР позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.
		Враховуючи вищезазначеніобставини,а такождосліджені всудовому засіданнідокази,суд дійшоввисновку,що позивачперебував підслідством тасудом з09лютого 2010року (пред`явленняобвинувачення у кримінальномупровадженні заст.364ч.2,ст. 366 ч.2 ст. 246. ст. 191 ч.2 КК України)по 27 грудня 2018 року  ухвалення прокурором постанови про закриття кримінального провадження оговореного ч. 2 ст. 364 КК України з підстав передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України  за відсутністю складу злочину. Закриття провадження з таких підстав є обставиною, яка реабілітує позивача, тому до цього часу він перебував під слідством і за період з 09.02.2010 року по 27.12.2018 року він вправі поновити порушені відповідачем права.
		В подальшому слідство проводилось тільки тому, що виникла суперечка між сторонами захисту та обвинувачення про підстави закриття провадження, відсутність події чи відсутність складу злочину, хоча обидві складові є обставинами, що реабілітують обвинуваченого, але саме ця суперечка затягнула процес розслідування.
		На момент розгляду цивільної справи спливли строки досудового розслідування оговорені ст. 219 КПК України (частина 10 розділу Х1 Перехідних положень КПКУ), що є підставою до закриття будь-якого кримінального провадження відповідно до ч.9 ст. 284 КПКУ.
		Період перебування під слідством та судом позивача становить 8 років 10 місяців 18 днів з 09.02.2010року по 27.12.2018року,тобто до винесення прокурором постанови про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину та скасування запобіжного заходу - підписки про невиїзд (а.с. 28 -34, т.2).
		Посилання прокурора на те, що у кримінальному провадженні за ст. 364 ч.2 КК України позивач не набув статусу підозрюваного (а.с.18 т.2) не відповідає дійсності, оскільки в самих відомостях внесених в ЄРДР про це сказано ( а.с.99 т.1).
		За вказаний період часу, позивач зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, позивач зазнав негативного впливу внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, він приймав участь під час досудового розслідування та розгляду справи в суді на протязі тривалого часу, останній був позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Він втратив робоче місце посадової особи, яке не може поновити, поховав батька, не реалізував себе як військовий, не зміг виїжджати за межі України, забезпечувати сім`ю, переніс страх майбутньої кари, витрачає час на лікування гіпертонічної хвороби, а тому суд погоджується із твердженням позивача про спричинення йому тривалих моральних страждань та заподіяння моральної шкоди.
		Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		Відповідно до п. 5ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1цього Закону випадках.
		Згідно п. 4 ст.4 цього Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Відповідно до п. 3ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з розміру, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.
		Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 13 Закону, розмір моральної шкоди не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди необхідно розраховувати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що на час розгляду справи становить4723 грн. 00 коп., відповідно дост. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»від 14 листопада 2019 року № 294-IХI, яким установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4723 гривні.
		Аналогічні роз`яснення надані й в абз. 2 п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Аналогічна позиція міститься у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16.
		Отже розмір моральної шкоди, обрахованої у відповідності до вищевказаних норм права становить:
		8 років 10 міс. 18 днів з 09.02.2010 року по 27.12.2018 року 
		8 років 10 місяців складе 8х12+10 = 106 місяців
		106 міс. х 4723 грн. 00 коп. = 500638 грн.00 коп.
		4723 грн. 00 коп. / 31 день = 152 грн. 35 коп. за день х 18 днів = 2742 грн. 38 коп.
		500638 грн.00 коп. + 2742 грн. 38 коп. = 503380 грн. 38 коп.
		За приписами статті 176 ЦК України, юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями держави.
		Також, згідно з ч. 1ст.1173ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.
		Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Частиною 2 ст.2ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Відповідно до ст.170ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Держава реалізує правосуб`єктність через систему своїх органів. Від імені держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Казначейська служба є юридичною особою, яка діє від імені держави.
		Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями (органів дізнання) органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, (попереднього слідства) органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в тому числі і моральної шкоди), провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону).
		Статтею 25Бюджетного кодексуУкраїни встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		Згідно п. п. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		На підставі п. 44 вказаного Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
		Не підлягають задоволенню вимога позивача про повернення витрат пов`язаних із наданням правової допомоги.. Відповідно до договору від 29.01.2009 року та наданих позивачем копій квитанцій № 21, № 30, № 28 (а.с. 32) про оплату юридичних послуг ним витрачено 18000 грн. = 04+05+09 тисяч грн. відповідно в 2010 році, 2012 році та в 2015 році на правову допомогу адвоката та становить 18000 грн. Представлена суду ксерокопія договору та квитанції (а.с. 31.32) являються недопустимими доказами в силу вимог ч. 5 ст. 91 ЦПК України, як такі, що не засвідчені підписом учасника та печаткою особи з якою укладено договір, а оригінали їх суду не представлено. Також не засвідчено печаткою адвоката акти виконаних робіт на а.с. 247-249 та не підтверджено позивачем, що зазначені роботи проплачено - не надано копії квитанцій про оплату виконаної роботи.
		Про долучені ним до справи квитки, які підтверджують його переміщення (поїздки, пов`язані із розглядом справи, підлягають частковому задоволенню в період до грудня 2018 року: 73,26 грн.+ 73,99 грн. (а.с. 250-251) + 29,63х26 + 13х40+ 153,08х2 = 1537,28 (а.с. 33) + 147,25= 1684,53 грн. 
		Всього  1684грн. 53коп.
		Таким чином,відшкодування шкодизавданої незаконнимидіями органівдізнання,досудового слідства,прокуратури ісуду здійснюється Державним казначейством України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
		Відповідно достатті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Позивачем при звернення до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 13 ч. 2ст. 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		Суд, вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст.141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст. ст. 1-18, 76-82, 95, 137, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 176, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд,
		УХ В А Л И В:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури  задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  на відшкодування:
		-моральної шкоди в розмірі  503380 грн. 38 коп. (п`ятсот три тисячі триста вісімдесят гривень 38 копійок);
		-матеріальної шкоди в розмірі  1684 грн. 53коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) гривні 53 коп.
		У задоволені інших вимог відмовити.
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Прокуратура Хмельницької області (місцезнаходження: провул. Військоматний, 3 м. Хмельницький, кодЄДРПОУ 02911102).
		Відповідач: Державна казначейська служба України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6 м. Київ, кодЄДРПОУ 37567646).
		 
		Суддя                                 О.О. Потапов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...