Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 181/581/17(2-а/181/17/17) : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2020. Зареєстровано: 12.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2020.
Дата набрання законної сили: 09.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/4351/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		09 квітня 2020 року 
		 
		м. Київ
		справа №181/581/17(2-а/181/17/17)
		адміністративне провадження №К/9901/4351/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,   
		 
		розглянув у письмовому провадженні
		касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
		на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року (суддя Літвінова Л.Ф.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (колегія суддів у складі Білак С.В., Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.)
		у справі №181/581/17
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - заступника начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Тягло Станіслава Петровича
		про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.          13.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Межівського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - заступника начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Тягло С.П.
		2.          Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №37-ДК/0030По/08/01/-17 від 29.06.2017 на суму 510 грн.
		3.          Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18.09.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, позов задоволено та визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновлено строк оскарження постанови.
		4.          28.12.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Скаржник просить скасувати судові рішення, ухвалити нове про відмову в позові.
		5.          У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.
		6.          16.01.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження.
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		7.          28.03.2006 між СФГ «Дорошенко» та Межівською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 85 га (кадастровий номер 1222687700:02:002:0351), розташованої на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, строком на 10 років. Державна реєстрація договору відбулась 31.07.2006.
		8.          Маючи намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди від 28.03.2006 на новий строк, СФГ «Дорошенко» завчасно 15.04.2016 направило Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області клопотання вих.№ 3 від 15.04.2016 про надання дозволу на поновлення договору від 28.03.2006.
		9.          Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянуло заяву вих.№3 від 15.04.2016 та листом від 31.05.2016 вих.№27-4-777.32-6085/2-16 повідомило про неможливість поновлення договору, оскільки до заявник не додав засвідченого проекту додаткової угоди.
		10.          Вдруге, 21.06.2016 СФГ «Дорошенко» направило до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області додаткове клопотання вих.№ 5 від 21.06.2016 про надання дозволу на поновлення договору від 28.03.2006, до якого долучило проект Додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 (а.с.19).
		11.          На наступний день після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 (зареєстрований 31.07.2006), 01.08.2016 СФГ «Дорошенко» подало до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області письмову заяву з вимогою надати відповідь на звернення про поновлення договору.
		12.          Відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області СФГ «Дорошенко» не отримало.
		13.          26.09.2016 СФГ «Дорошенко» направило Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області лист про поновлення договору оренди від 28.03.2006. До листа долучило три екземпляри Додаткової угоди від 26.09.2016 про поновлення договору оренди від 28.03.2006 з підписом голови СФГ «Дорошенко» для підписання їх керівником Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
		14.          Листом вих. №27-4-0.332-5275/2-17 від 24.03.2017 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області направило СФГ «Дорошенко» свої заперечення щодо можливості поновлення договору оренди від 28.03.2006 у зв`язку з його припиненням.
		15.          11.05.2017 СФГ «Дорошенко» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання поновленим з 01.09.2016 на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 та про визнання укладеною з 26.09.2016 між СФГ «Дорошенко» і Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області Додаткової угоди від 26.09.2016 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.03.2006 року.
		16.          На час розгляду судами першої та апеляційної інстанції даної справи господарську справу №904/5839/17 ще не було розглянуто.
		17.          Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2017 відмовлено в позові про поновлення договору оренди, а ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги.
		18.          22.05.2017 скасовано державну реєстрацію даної земельної ділянки при реєстрації нових ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО.
		19.          Відповідач, знаючи, що СФГ «Дорошенко» звернувся з позовною заявою до господарського суду про поновлення договору оренди, 29.06.2017 склав протокол №37-ДК/0030По/08/01/-17 відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 54 КУпАП (несвоєчасне повернення земельної ділянки) та виніс постанову №37-ДК/0030По/08/01/-17 від 29.06.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки), накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		20.          Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що постанова про накладення штрафу за самовільне зайняття земельної ділянки підлягає скасуванню, оскільки позивач вчиняв усі залежні від нього дії щодо поновлення договору оренди, проте відповідач своєчасно не давав згоди на його поновлення. За таких обставин позивач вважав, що продовжує правомірно користуватись цією земельною ділянкою на підставі раніше укладеного договору оренди. З метою зобов`язати відповідача поновити договір оренди, позивач звертався з позовом до господарський суд. Крім того, вважає, що під час винесення постанови про накладення штрафу було допущено ряд порушень, передбачених КУпАП: резолютивна частина суперечить мотивувальній частині; не вказано, якими доказами підтверджується факт вчинення правопорушення; минув строк накладення стягнення.
		21.          Відповідач заперечував проти задоволення позову. Стверджував, що стягнення було накладено у строк встановлений ст. 38 КУпАП, з моменту виявлення порушення, а саме відповідач не знав, що позивач продовжує використовувати землю, незважаючи на закінчення строку дії договору оренди. 
		22.          Окрім того, позивач пропустив строк оскарження постанови. Тому наполягав на залишенні позову без розгляду. 
		23.          Крім того, відповідач розглянув звернення позивача від 15.04.2016, та від 31.05.2016 про можливість поновлення договору оренди та листом від 31.05.2016 (до закінчення строку дії договору) повідомлено про негативне рішення щодо поновлення договору. У зв`язку з цим, було скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, якою користувався позивач, проведено перевірку та встановлено порушення ОСОБА_1 ст. 54 КУпАП, а саме порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель. Зазначення у постанові про визнання винним позивача у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП є звичайною опискою.
		 
		VI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		24.          Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивач користувався земельною ділянкою правомірно на підставі договору оренди від 28.03.2006. Відмова відповідача від укладення додаткової угоди до договору оренди землі оскаржена позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області. На час розгляду даної справи рішення у господарській справі не прийнято. Таким чином, у відповідача на час складання протоколу та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були відсутні будь-які фактичні дані його вини у вчиненні правопорушення. Тобто, відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки, за що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
		25.          Відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 54 КУпАП (порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або не приведення їх у стан придатний для використання за призначенням), а оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки). Таким чином, описова, мотивувальна та резолютивна частини постанови суперечать між собою, а штраф за порушення ст. 54 КУпАП України для громадян у розмірі 510 грн. взагалі не передбачено ст. 54 КУпАП, передбачено накладення штрафу від 10 до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (170 - 340 грн.).
		26.          Відповідачем не доведено, яку земельну ділянку використовував чи своєчасно не повернув позивач, її кадастровий номер, якщо на момент складання протоколу та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (червень 2017 року), державну реєстрацію земельної ділянки вже було скасовано (22.05.2017). Таким чином, під час складення протоколу не встановлено місце вчинення адміністративного правопорушення.
		27.          Поновлюючи строк звернення до суду, суди виходили з того, що строк оскарження постанови від 29.06.2017 має відраховуватися з моменту її отримання 06.07.2017, а позов до суду надійшов 13.07.2017. Тому причини пропуску строку є поважними.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		 
		28.          У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області наводить такі підстави скасування судових рішень:
		А) суди не надали належної оцінки доказам, які підтверджують, що ще до закінчення строку дії договору оренди землі, відповідач повідомляв позивача про своє негативне рішення з цього питання;
		Б) знаючи про відсутність у позивача правових підстав для продовження користування земельною ділянкою, відповідач провів огляд її використання та встановив, що позивач продовжує її використовувати, тобто своєчасно її не повернув;
		В) суди перевіряли правомірність притягнення позивача до відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, натомість не звернули уваги на те, що відповідач притягнув позивача до відповідальності за інше - порушення строків повернення земельної ділянки. Посилання на іншу статтю є опискою;
		Г) суди поновили строк звернення до суду, незважаючи на те, що позивач не навів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
		29.          05.02.2018 позивач подав відзив на касаційну скаргу. Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач покликався фактично на ті самі аргументи, якими обґрунтовував позов.
		 
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		30.          Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
		31.          Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		32.          Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		33.          До повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 963-IV).
		34.          Згідно із статтею 53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		35.          Згідно з статтею 54 КУпАП порушення строків повернення тимчасово зайнятих земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		36.          Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		37.          Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
		38.          37. Згідно із статтею 242-1 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, 52 - 53-1, 53-3 - 54, 59 - 77-1, статтею 78 (крім порушень санітарних норм), статтями 78-1 - 79, статтями 80-83 (крім порушень санітарних норм), частинами першою і третьою статті 85, статтями 86-1, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90-1 (крім порушень санітарних норм), статтями 91-1 - 91-4, статтею 95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188-5 цього Кодексу.
		39.          Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.
		40.          Пунктом 7-1 частини другої статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення має право складати громадський інспектор сільського господарства (статті 52 - 53-1, 53-3, 53-4).
		41.          Згідно підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
		42.          Отже, державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.
		43.          Частиною третьою статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.   
		44.          Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених як статтею 53-1, так і 54 КУпАП державні інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб`єкти владних повноважень, а діють від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. 
		45.          Отже, державні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у судових справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, як суб`єкт владних повноважень на який положеннями КУпАП покладаються повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення.
		46.          Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа (інспектор), яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення.
		47.          При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не призначений ним інспектор.
		48.          Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у справах про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема у постанові від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а.
		49.          З матеріалів цієї справи вбачається, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення №37-ДК/0030По/08/01/-17 від 29.06.2017 на гр. ОСОБА_1 складена заступником головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - заступником начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Тягло Станіслава Петровича.
		50.          Водночас, відповідачем у справі є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі заступника головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Дніпропетровській області - заступника начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Тягло Станіслава Петровича.
		51.          Тобто, належним відповідачем у справі є Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а не зазначений суб`єкт в особі посадової особи, що винесла оскаржуване рішення. Державний інспектор у таких справах може виступати як третя особа на стороні відповідача. 
		52.          Положення частини першої статті 52 КАС України (у редакції, яка діяла на час подання позову та розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) передбачали, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина третя статті 52 КАС України).
		53.          Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.
		54.          З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
		55.          Водночас, позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
		56.          Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, пред`явлений до Головного управління в особі державного інспектора, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача.
		57.          Також колегія суддів вважає неправильним висновок судів попередніх інстанцій про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, з огляду на наступне.
		58.          Порушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, полягає у використанні земельної ділянки з порушенням строків повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок, передбачене ст. 54 КУпАП (зазначено у мотивувальній частині постанови), натомість у її резолютивній частині зазначено про визнання позивача винним у порушенні ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки).
		59.          Відповідач акцентував увагу судів на тому, що позивача притягнуто до відповідальності саме за порушення ст. 54 КУпАП, решту є звичайною опискою. Водночас, суди попередніх інстанцій розглядали спір по суті, виходячи з того, що йдеться про самовільне зайняття земельної ділянки. При цьому, суди не мотивували з чого дійшли такого висновку. Таким чином, для правильного вирішення спору слід було з`ясувати об`єктивну сторону правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності. Доводи судів про те, що мотивувальна та резолютивна частина постанови дещо суперечать, а тому йдеться саме про ст. 53-1 КУпАП, не є обґрунтованими. Ці обставини залишились не з`ясованими. Крім того, суди правильно звернули увагу на те, що санкція статті має відповідати накладеному стягненню, що слід врахувати при новому розгляді справи.
		60.          Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		61.          Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема,.
		62.          Відповідно до пункту 4 частини 2 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		63.          Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
		64.          Враховуючи наведене Верховний Суд приходить до висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		65.          Судові витрати суб`єкту владних повноважень не відшкодовуються.
		Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задовольнити частково.
		Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                          В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                               А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                              О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...