Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/13021/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.04.2020
Номер судового провадження: 51-409км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100100002879

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		7 квітня 2020 року
		м. Київ
		справа № 761/13021/19
		провадження № 51-409 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 , засудженого   ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора  ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100100002879, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився та зареєстрований у АДРЕСА_1 ), проживає на АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2019 року затверджено угоду про визнання винуватості від 25 березня 2019 року, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_9 та підозрюваним ОСОБА_7 . 
		ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК та призначено узгоджене сторонами покарання: за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік, за ч. 4 ст. 358 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік 5 місяців, за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
		Прийняте рішення щодо процесуальних витрат. 
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у пособництві в підроблені офіційних документів, які видаються установою, і які надають права, з метою використання їх іншою особою; у використанні завідомо підроблених документів; а також в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, за обставин, наведених у вироку.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції  без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційні скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 469 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) угода про визнання винуватості у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, може бути укладена за умови викриття підозрюваним злочинних дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Однак доказів на підтвердження викриття  ОСОБА_7 інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів матеріали кримінального провадження не містять. Тому, на думку прокурора, суд безпідставно затвердив угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК така угода не може бути укладена. Вказані обставини залишились без уваги суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам ст. 419 КПК доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, не зазначив в ухвалі підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні прокурор не підтримав касаційну скаргу, захисник і засуджений заперечили проти її задоволення. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Вирок місцевого суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_7 , цим вимогам відповідає.
		Так, у ч. 4 ст. 469 КПК зазначено випадки коли між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про визнання винуватості. Зокрема, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК така угода може бути укладена у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
		У кримінальному провадженні, у якому бере участь потерпілий або потерпілі, укладення угоди про визнання винуватості не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення угоди. 
		Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості визначено у ст. 472 КПК. В угоді мають бути зазначені її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, та наслідки невиконання угоди.
		За змістом статтей 474, 475 КПК суд зобов`язаний перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону і може відмовити в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. В іншому випадку, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на розгляд суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена між прокурором та підозрюваним ОСОБА_7 , згідно якої останній беззастережно визнав вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, у тому числі передбаченого ч. 4 ст. 190 КК, що згідно ст. 12 КПК є особливо тяжким, погодився з призначенням узгодженого сторонами покарання та зобов`язався надавати стороні обвинувачення всю відому йому інформацію, що стосується цієї справи, не замовчувати факти щодо злочинів, учасників та своєї участі у злочині, співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті інших осіб, що причетні до вчинення інкримінованого йому злочину, а також інших кримінальних правопорушень, вчинених цими особами. Згідно з п. 2 угоди при вирішенні питання про її укладення прокурором враховано, зокрема, викриття підозрюваним організатора особливо тяжкого злочину, вчиненого групою осіб. Також прокурором отримано письмову згоду потерпілого на укладення угоди.
		Таким чином, перевіривши дотримання сторонами вимог ст. 472 КПК щодо змісту угоди про визнання винуватості, переконавшись у добровільності позиції ОСОБА_7 , правильному розумінні останнім суті угоди та її наслідків, не встановивши передбачених ч. 7 ст. 474 КПК обставин, які були б підставою відмови у затвердженні угоди, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість затвердження угоди з призначенням ОСОБА_7 узгодженої сторонами міри покарання.
		Вирок суду на підставі угоди є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 475 КПК.
		Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам прокурора, які є аналогічними доводам касаційної скарги, та з зазначенням підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, правильно відмовив у її задоволенні. Ухвала апеляційного суду достатньо мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК. 
		За змістом ст. 474 КПК перевірка доказів щодо викриття підозрюваним дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів не належить до повноважень суду при прийнятті рішення щодо затвердження угоди про визнання винуватості. Натомість відповідно до приписів ст. 470 КПК обов`язок враховувати ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб при укладенні угоди про визнання винуватості покладено саме на прокурора. 
		За наявності сумнівів у достовірності повідомленої підозрюваним інформації щодо викриття злочинних дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів, прокурор на підставі ч. 1 ст. 474 КПК вправі був відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до завершення проведення слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації відповідних доказів, однак з огляду на вимоги касаційної скарги цього не зробив.
		Тому доводи прокурора про порушення судом вимог процесуального закону у зв`язку з затвердженням угоди за відсутності у матеріалах кримінального провадження доказів викриття ОСОБА_7 інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів є безпідставними. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
		Разом із цим, невиконання засудженим умов угоди може мати наслідки у виді скасування вироку, яким затверджено угоду, у межах передбаченої ст. 476 КПК процедури з направленням матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, а в окремих випадках за наявності для того підстав  притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 389-1КК. 
		За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		За наслідками розгляду касаційної скарги Суд дійшов такого висновку. Перевірка достовірності обставин, які згідно ст. 470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов`язком прокурора. При цьому, зважаючи на визначені законом наслідки невиконання угоди (процесуального характеру, передбачені ст. 476 КПК, або за наявності для того підстав  ініціювання прокурором кримінального провадження за ст. 389-1 КК) на суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст. 474 КПК. 
		Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 13 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...