Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/1433/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.04.2020
Номер судового провадження: 14-35цс20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		07 квітня 2020 року
		 
		м. Київ
		 
		Справа № 473/1433/18
		 
		Провадження № 14-35цс20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаТкачука О.С.,
		суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М.,  Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г. 
		 
		розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє «Головні убори» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє «Головні убори» на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2019 року, ухвалене суддею Лузан Л.В., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року, прийняту у складі суддів Царюк Л.М., Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
		1. У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ательє «Головні убори» (далі - ТОВ «Ательє «Головні убори») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , який у подальшому уточнило і просило визнати за ним право власності на 11/100 частин у загальному складі будівлі по АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлових приміщень площами 29 кв. м та 5,9 кв. м, а всього площею 34,9 кв. м. 
		1.1. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 29 серпня 1995 року між представництвом Фонду державного майна України у Вознесенському районі та Товариством покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори», у власність останнього було передано державне майно та приміщення ательє «Головні убори», що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке складається з приміщення № 1 площею 29 кв. м, приміщення № 2 площею 5,9 кв. м, загальною площею 34,9 кв. м. 06 вересня 1995 року до цього договору було складено та підписано акт приймання-передачі.
		1.2. Відповідно до чинного на час укладення цього договору законодавства та                        п. 5.4  договору покупець був зобов`язаний в місячний строк з моменту підписання акта приймання-передачі підготовити установчі документи та провести державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, однак протягом цього строку це зроблено не було.
		1.3. У 2017 році голова Товариства покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори» ОСОБА_7 звернувся до державного реєстратора з приводу реєстрації права власності на нерухоме майно (приміщення) на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу. Державним реєстратором було відмовлено у реєстрації, оскільки не пред`явлені документи, які б підтверджували створення юридичної особи відповідно до ст. 5, 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ст. 8 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». Крім того, державним реєстратором було виявлено, що частину нежитлової будівлі по  АДРЕСА_1 зареєстровано за іншою особою. 
		1.4. У зв`язку з цим членами Товариства покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори» було прийнято рішення про створення ТОВ «Ательє «Головні убори», яке, як зазначено у статуті, стало правонаступником Товариства покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори». 
		1.5. У 2018 році ТОВ «Ательє «Головні убори» звернулося до державного реєстратора з приводу реєстрації за ним права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований по АДРЕСА_1 , однак у цьому було відмовлено, оскільки відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не встановлено, що ТОВ «Ательє «Головні убори» є правонаступником Товариства покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори». Крім того, з інформації КП «Вознесенське МБТІ» стало відомо, що станом на 01 січня 2013 року за адресою:  АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля загальною площею 318,4 кв.м, яка зареєстрована за наступними власниками: ОСОБА_8 (нежитлове приміщення площею 38,3 кв.м.), ОСОБА_2 (магазин площею 64,9 кв.м), ОСОБА_3 (магазин площею 74,1 кв.м), ОСОБА_6 (нежитлова будівля,  котельня площею 85 кв.м), ОСОБА_4 (18/100 часток будівлі площею 56,1 кв.м). Державний реєстратор зазначав, що провести реєстрацію всієї цілої частини на заявлений об`єкт нерухомого майна за заявником, як просив останній у своїй заяві, неможливо, оскільки це порушить права третіх осіб, що відповідно до отриманої інформації є власниками частин нежитлової  будівлі, що знаходиться по   АДРЕСА_1 . Разом із цим визначити частку із цієї нежитлової будівлі також не є можливим. 
		1.6. У зв`язку з цим ТОВ «Ательє «Головні убори» просило визнати за ним право власності на 11/100 частин у загальному складі будівлі по АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлових приміщень площами 29 кв. м та 5,9 кв. м, а всього площею 34,9 кв. м.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		2. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ательє «Головні убори» відмовлено.
		3. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Ательє «Головні убори», суд першої інстанції виходивіз недоведеності заявлених позивачем вимог. Зокрема, встановивши, що відповідно до статуту ТОВ «Ательє «Головні убори» є правонаступником Товариства покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори», між тим доказів передачі майна Товариством покупців трудового колективу ательє «Головні убори» до статутного фонду ТОВ «Ательє «Головні убори» суду надано не було. Крім того, позивачем не надано доказів того, що між сторонами існує спір щодо спірного майна, навпаки вказана обставина спростовується поданими відповідачами заявами про визнання позову.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		4. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2019 року скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		5. Закриваючи провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), а саме п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, який передбачає, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду. Суд встановив, що спір у справі виник з приводу укладення договору купівлі-продажу державного майна, укладеного в порядку його приватизації та переходу прав власності на це нерухоме майно на підставі малої приватизації від держави до Товариства покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори», що в подальшому зареєструвалося як суб`єкт господарювання - ТОВ «Ательє «Головні убори». З огляду на положення вищезазначеної статті ГПК України спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		6. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до актового запису про смерть № 391 від 08 серпня 2017 року, ОСОБА_2 , який зазначений як один із відповідачів у даній справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, який на час звернення з позовом до суду ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) помер, що виключало можливість відкриття провадження у справі за позовними вимогами до цього відповідача. З огляду на це апеляційний суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. У липні 2019 року ТОВ «Ательє «Головні убори» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		8. Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суть позовних вимог зводиться не до оспорювання процедури приватизації чи порядку набуття права власності в ході приватизації державного майна, а неможливістю зареєструвати вже набуте позивачем під час приватизації право власності на нерухоме майно.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		9. Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		10. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 403 ЦПК України.
		12. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		13. Ураховуючи те, що заявник оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.  
		14. 02 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		15.Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		16. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		17. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. 
		18. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		19. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		20. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір у справі виник з приводу укладення договору купівлі-продажу державного майна, укладеного в порядку його приватизації та переходу прав власності на це нерухоме майно на підставі малої приватизації. За таких обставин суд першої інстанції безпідставно розглянув заявлений позов за нормами ЦПК України, хоча його вирішення законом віднесено до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду в порядку, передбаченому ГПК України, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
		21. На момент приватизації спірного майна діяв Закон України від 06 березня 1992 року № 2171-XII «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі - Закон № 2171-XII), який встановлював правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.
		22. У ч. 2 ст. 1 Закону № 2171-XII (у редакції чинній на момент приватизації спірного майна) зазначено, що відповідно до цього Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 цього Закону або якщо це передбачено планами їх приватизації. До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств» (далі - Закон 2163-XII).
		23. Відповідно до ст. 1 Закону 2163-XII (у редакції чинній на момент приватизації спірного майна) приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
		24. Відповідно до ст. 24 Закону № 2171-XII (у редакції чинній на момент приватизації спірного майна) до покупця, який придбав на аукціоні, конкурсі об`єкт приватизації, переходить право володіння, користування і розпорядження цим об`єктом з моменту удару молотка ліцітатора або підписання протоколу засідання конкурсної комісії про визначення остаточного переможця, при викупі підприємства - з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп.
		25. У п. 1 ст. 25  Закону № 2171-XII (у редакції чинній на момент приватизації спірного майна) право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.
		26. Пунктами 5 та 6 ст. 25 Закону № 2171-XII (у редакції чинній на момент приватизації спірного майна) передбачено, що після виплати повної ціни продажу об`єкта або передбаченого договором першочергового внеску уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі майна державного підприємства, а договір купівлі-продажу підлягає реєстрації місцевою Радою народних депутатів.
		27. З юридичної точки зору, приватизація - це майновий правочин, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження державного та комунального майна. Згідно з приватизаційним законодавством, право власності на приватизований об`єкт переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
		28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 серпня 1995 року між представництвом Фонду державного майна України у Вознесенському районі, як продавцем, та Товариством покупців членів трудового колективу ательє «Головні убори», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу державного майна та приміщення ательє «Головні убори», який був посвідчений державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори 29 серпня 1995 року та зареєстрований у Вознесенській районній раді народних депутатів 30 серпня 1995 року за № 9, а 06 вересня 1995 року сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до договору купівлі- продажу від 29 серпня 1995 року, додатку № 1 до нього.
		29. Таким чином, в даних правовідносинах процедура приватизації державного майна завершена, жодна із сторін не ставить під сумнів правильність процедури приватизації, а сторони договору від 29 серпня 1995 року його чинність та дійсність.
		30. У справі, що розглядається, суть позовних вимог зводиться не до оспорювання процедури приватизації чи порядку набуття права власності в ході приватизації державного майна, а до неможливості зареєструвати набуте майно.
		31. Отже, суд апеляційної інстанції, не перевіривши належним чином предмет та підстави заявленого позову, дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі з огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, оскільки такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		32. Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 відповідно до актового запису про смерть № 391 від 08 серпня 2017 року помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер.
		33. Згідно із ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
		34. Згідно із ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
		35. Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
		36. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.
		37. Таким чином процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
		38. За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених  до ОСОБА_2 підлягало закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, як правильно зробив суд апеляційної інстанції.
		39. Пунктом 2 ч. 1 ст. 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		40. Згідно із ч. 6 ст. 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		41. Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до помилкового закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Ательє «Головні убори» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, постанова Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи у цій частині для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		42. При цьому, ураховуючи те, що рішення суду першої інстанції по суті спору апеляційним судом не переглядалося, Велика Палата Верховного Суду позбавлена процесуальної можливості перегляду цього рішення в касаційному порядку.
		Щодо судових витрат
		43. Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		44. Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справу необхідно направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє «Головні убори» задовольнити частково.
		Постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє «Головні убори» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно скасувати, справу у цій частині направити для продовження розгляду до Миколаївського апеляційного суду. 
		Постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2019 року в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ательє «Головні убори» до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно залишити без змін.
		Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                            О.С. Ткачук
		Судді:                         Н.О. Антонюк                                              О.Р. Кібенко
		С.В. Бакуліна                                               В.С. Князєв 
		Ю.Л. Власов                                                Л.М. Лобойко
		М.І. Гриців                                          Н.П. Лященко
		Д.А. Гудима                                       О.Б. Прокопенко
		В.І. Данішевська                               Л.І. Рогач  
		Ж.М. Єленіна                                               О.М. Ситнік
		О.С. Золотніков                                 В.Ю. Уркевич
		                                                            О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...