Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/4923/13-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2020
Номер судового провадження: 51-5986км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013200000000150

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		08 квітня 2020 року
		м. Київ
		справа № 583/4923/13-к
		провадження № 51-5986 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора     ОСОБА_5 ,
		виправданого (у режимі відеоконференції)    ОСОБА_6 ,
		захисника (у режимі відеоконференції)    ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18січня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від04вересня 2019року,у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013200000000150 від 31 жовтня 2013року, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Охтирка Сумської області, який згідно матеріалів кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365 та ч. 4 ст.368Кримінального кодексу України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2014року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст. 365 та ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі  КК України) (уредакції на час вчинення злочину) та призначено йому покарання.
		Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 27 листопада 2014 року вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2014 року відносно ОСОБА_6 скасував та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
		За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2015року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч1ст. 365 (в редакції Закону України N 3207-VI від 7 квітня 2011 року), ч. 4 ст.368КК України (у редакції Закону України №222-VII від 18 квітня 2013 року) тапризначено йому покарання.
		Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 22 лютого 2016 року вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 жовтня 2015 року відносно ОСОБА_6 змінив в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 з ч.4 ст.368на ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України (у редакції Закону України № 221-VII від18квітня 2013 року), частково виключив відомості з мотивувальної частини вироку.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 24 листопада 2016 року скасував ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 22 лютого 2016 року та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		В подальшому апеляційний суд Сумської області ухвалою від 14 лютого 2017року вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від05жовтня 2015 року скасував у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначив новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18січня 2019року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 365 та ч.4ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України). Вирішено питання щодо речових доказів.
		Згідно з цим вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, будучи представником влади та являючись службовою особою правоохоронного органу, приблизно в середині жовтня 2013року, зупинив автомобіль БМВ 5301 із державним номером НОМЕР_1 підкеруванням ОСОБА_9 та вказав, що в нього підроблене свідоцтво прореєстрацію транспортного засобу. Не повідомив про виявлення нимкримінального правопорушення, залишив собі раніше передане йому ОСОБА_9 дляперевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, при цьому будь-який процесуальний документ не склав. Почав вимагати унього неправомірну вигоду всумі 1000 доларів США за повернення незаконно вилученого документа та неповідомлення про виявлення підроблення. Черезособу, на яку вказав ОСОБА_6  таксиста ОСОБА_10 , ОСОБА_9 передав грошові кошти всумі 1000гривень. В подальшому в ході розмов ОСОБА_6 повідомив, пронеобхідність передачі грошових коштів  неправомірної вигоди через ОСОБА_10 , який після отримання коштів має віддати свідоцтво прореєстрацію транспортного засобу. 01 листопада 2013року ОСОБА_9 передав грошові кошти у сумі 6000 гривень ОСОБА_10 , а останній повернув йому вилучене ОСОБА_6 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. 
		Сумський апеляційний суд ухвалою від 04 вересня 2019 року вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 січня 2019 року, яким ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.365та ч.4 ст. 368 КК України, визнано невинуватим та виправдано, залишив беззмін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на те, що судовий розгляд був проведений судами першої та апеляційної інстанції за відсутності потерпілого, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Зазначає, що підчас нового судового розгляду не були перевірені обставини, на які вказував суд касаційної інстанції в постановленій ухвалі. Посилається, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що прокурором у 2018 році підчасрозгляду були надані документи, які стосувались дозволів напроведення негласних слідчих (розшукових) дій. Вказує на те, що не був проведений допит свідків обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 . Також посилається на те, що апеляційним судом не було розглянуто клопотання прокурора продослідження письмових доказів, що було викладене вапеляційній скарзі. 
		У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_7 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, аоскаржувані рішення  без зміни. Вважає,щопрокурор вказав недостовірну інформацію в касаційній скарзі щодо розгляду кримінального провадження у відсутність потерпілого, оскільки ОСОБА_9 особисто відмовився брати участь у розгляді справи. Зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодлядоведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а також документи, які стали правовою підставою їхпроведення. Вказав, що стороною обвинувачення не були відкриті та надані дляознайомлення стороні захисту клопотання слідчого (прокурора) про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, ухвали слідчого судді за наслідками їх розгляду.
		У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_9 зазначив, щодоводи прокурора про проведення судового розгляду без належного повідомлення потерпілого не заслуговують на увагу, оскільки він був обізнаним про дату, час та місце судових засідань у судах першої та апеляційної інстанцій. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор  ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу та просив їїзадовольнити.
		Потерпілий ОСОБА_9 подав заяву про розгляд касаційної скарги безйогоучасті, просив вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від18січня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 04вересня 2019року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
		Виправданий ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 проти касаційної скарги заперечували тапросили залишити їїбез задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, щокасаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Згідно зіст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин іне має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3ст. 374 КПК Українимотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави длявиправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється уразі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, вякомуобвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1ст. 284 цього Кодексу.
		В силу ч. 3ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також наприпущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться наїїкористь.
		Відповідно дост. 17 КПКУкраїни, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно зіст. 22 КПКУкраїни, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення істороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор непогоджуючись із виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_6 , оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі прокурор навів доводи, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції.
		Так, за наслідками апеляційного розгляду, суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення тверджень апеляційної скарги прокурора в частині дотримання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України при відкритті матеріалів НСРД.
		Відповідно до ч. 2ст. 290 КПКУкраїни прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які євйогорозпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі абовсукупності зіншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Згідно з ч. 12ст. 290 КПКУкраїни, якщо сторона кримінального провадження нездійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Суд зазначає, що відповідно до ст. 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК України обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, якіхарактеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
		Отже, для перевірки доказів на предмет їх допустимості ці рішення мають бути відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України, що єважливою гарантією змагальності і рівності сторін у кримінальному провадженні.
		Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року №13-37кс18 у справі № 751/7557/15-к, для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їхпостанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки за змістом цихдокументів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД.
		Ці документи (процесуальні рішення) виступають правовою підставою дляпроведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування заініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор  процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст.36 КПК України прокурор має повний доступ доматеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, тозазмістом статей 85, 92, 290 КПК України прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цихдокументів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Також Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року усправі 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19) уточнила висновки щодозастосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у провадженні № 13-37кс18, акцентувавши увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою дляпроведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до ст. 290 КПК України.
		Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих нарозсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою дляпроведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК.
		Незважаючи на те, що інкримінована ОСОБА_6 подія мала місце щеу2013році, стороною обвинувачення ані на етапі закінчення досудового розслідування, аніпісля цього, протягом кількох років не вживалось будь-яких заходів длявідкриття стороні захисту матеріалів, які стали підставою дляпроведення НСРД.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції відповідаючи на доводи сторони обвинувачення дійшов правильного висновку про недопустимість доказів, оскільки стороною обвинувачення не було доведено дотримання обов`язкових умов їхдопустимості через порушення ст. 290 КПК України.
		Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку і щодо відхилення доводів апеляційної скарги прокурора в частині здійснення судового провадження завідсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження та змістом ухвали апеляційного суду, згідно якої судом першої інстанції здійснювалось повідомлення потерпілого про кожне із21судових засідань. Водночас потерпілий ОСОБА_9 подав до суду 16березня 2017 року заяву, в якій просив всі судові засідання провести без його участі.
		Крім цього, згідно поданих безпосередньо до суду касаційної інстанції заперечень, потерпілий ОСОБА_9 спростовує доводи касаційної скарги прокурора та стверджує, що був обізнаним про дату, час та місце розгляду справи.
		Враховуючи наявні в матеріалах кримінального провадження відомості, зміст ухвали апеляційного суду та позицію самого потерпілого, Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора в частиніздійснення судового провадження за відсутності потерпілого, належним чином неповідомленого про дату, час і місце розгляду справи
		Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги процесуального закону, належним чином незабезпечив явки свідків сторони обвинувачення  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 в судове засідання та не допитав їх, токолегія суддів вважає занеобхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання пройоговиклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження узабезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.
		Більш того, згідно ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення зметою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Однак, в порушення вказаних норм, стороною обвинувачення, якою заявлялось клопотання про допит свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , не було забезпечено їх явку до суду першої інстанції.
		При цьому, в ухвалі апеляційного суду детально проаналізовані із посиланням наконкретні аркуші кримінального провадження заходи, які були вжиті судом зметою сприяння стороні обвинувачення в забезпеченні явки до суду свідків обвинувачення, шляхом направлення судових повісток, судових доручень, постановлення ухвал про примусовий привід, накладення грошового стягнення.
		Враховуючи викладене, касаційний суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції були вжиті всі заходи длявиклику до суду вказаних свідків та застосовані заходи процесуального примусу. 
		У зв`язку з цим, доводи касаційної скарги прокурора щодо неврахування судами викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24листопада 2016 року висновків, які стосувались, утому числі допиту свідків, є безпідставними.
		Крім того, не залишилися поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій доводи прокурора про не перевірку наявності чи відсутності свідоцтва прореєстрацію транспортного засобу та самого автомобіля у потерпілого. Прицьому доводи прокурора визнані безпідставними, оскільки під час проведення досудового розслідування у визначеному кримінальним процесуальним законом порядку, невилучались та не визнавались речовими доказами: транспортний засіб  автомобіль марки «БМВ» модель 530і державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 15 листопада 2013 року, яке єпредметом вчинення кримінального правопорушення.
		У порушення вимог ст. 290 КПК України, вказаний транспортний засіб та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не були відкриті для ознайомлення стороні захисту.
		Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам прокурора щодо невстановлення часу зупинки транспортного засобу та де саме в цей момент знаходився обвинувачений. Відхиляючи вказані доводи прокурора, апеляційний суд послався на статті 91, 92 та ч. 1 ст. 93 КПК України, які покладають обов`язок доведення обставин вчинення кримінального правопорушення, збирання та збереження доказів саме на сторону обвинувачення. Проте, стороною обвинувачення, під час проведення досудового розслідування, не було встановлено точної дати можливого вилучення обвинуваченим у потерпілого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
		Апеляційний суд на обґрунтування безпідставності доводів апеляційної скарги прокурора надав оцінку тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, з дотриманням вимог статей86,87, 94 КПКУкраїни, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правильного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365 та ч. 4 ст. 368 КК України.
		В ухвалі також знайшло відображення те, що клопотання про дослідження певних письмових доказів, яке містилось в апеляційній скарзі прокурора, не було підтримано ним під час апеляційного розгляду кримінального провадження та нове клопотання з цього приводу також не заявлялось.
		Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про те, що надані стороною обвинувачення докази єнедопустимими, оскільки отримані з істотним порушенням вимогкримінального процесуального закону.
		Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповіднодовимогст. 419 КПК Українидав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, таобґрунтовано визнав їх неспроможними. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
		Враховуючи те, що під час касаційного розглядуне встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
		На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив: 
		Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18січня 2019 року таухвалу Сумського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року укримінальному провадженні № 42013200000000150 від 31 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1     ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...