Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/5889/16-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2020
Номер судового провадження: 61-909ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 квітня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 462/5889/16-ц
		провадження № 61-909св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М., 
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач - Львівське комунальне підприємство «Сяйво»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року у складі судді Боровкова Д. О. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Сяйво» (далі - ЛКП «Сяйво») про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг, визнання відсутності договірних відносин та зобов`язань у зв`язку з відсутністю договірних відносин, визнання безпідставним нарахування заборгованості з оплати за утримання будинку, прибудинкової території та послуг за централізоване опалення.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що відносини в сфері надання житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірній основі, заборгованість власників квартири з оплати комунальних послуг стягується в судовому порядку виключно за наявності укладеної угоди. Отже, за умови відсутності договору, ЛКП «Сяйво» як виконавець житлово-комунальних послуг в силу положень пункту 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не несло перед позивачами зобов`язань щодо забезпечення вчасного надання житлово-комунальних послуг відповідної якості та кількості, а вони обов`язку щодо сплати за надані послуги. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги про визнання відсутності договірних відносин між позивачами та ЛКП «Сяйво» та зобов`язань у них перед ЛКП «Сяйво» у зв`язку з відсутністю договірних відносин є безпідставними та необґрунтованими.
		Позовні вимоги про визнання безпідставним нарахування заборгованості з оплати за утримання будинку, прибудинкової території та послуг за централізоване опалення не відповідають способу захисту, передбаченому статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Виключено з мотивувальної частини рішення два абзаци, які починаються словами: «З пояснення позивача…» та закінчуються словами: «… послуги неналежної якості».
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і надав їм належну правову оцінку.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		18 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. 
		У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення компетентного органу про передання на обслуговування ЛКП «Сяйво» будинку АДРЕСА_1 . Суди проігнорували той факт, що 27 грудня 2010 року позивачі зверталися до ЛКП «Сяйво» із заявою про укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, однак відповіді не отримали. 12 лютого та 15 березня 2011 року позивачі вдруге зверталися до ЛКП «Сяйво» з аналогічною заявою, однак відповіді також не отримали.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати відсутність передбачених та оформлених відповідно до статей 1, 16, 19, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договірних відносин між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ЛКП «Сяйво»; визнати відсутність зобов`язань у  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ЛКП Сяйво» у зв`язку з відсутністю договірних відносин; визнати безпідставним нарахування заборгованості солідарно  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за утримання будинку і прибудинкової території за умови відсутності державного акта на цю територію та сформованого виконавцем послуг і погодженого з органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 та новою редакцією цього Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529; визнати безпідставним нарахування заборгованості солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за централізоване опалення у зв`язку з відсутністю договірних відносин.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно типовим договором.
		Згідно зі статтею 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
		Пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону визначено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
		Як відомо із пояснень осіб, що беруть участь у справі, сторонами визнано відсутність укладеного між ними договору на надання житлово-комунальних послуг.
		Посилання позивачів на вину відповідача у неукладені договорів суд вважав необґрунтованим, оскільки, як відомо із пояснень відповідача, що підтверджено і зверненнями позивачів до відповідача, відповідач надсилав позивачам типовий договір на надання житлово-комунальних послуг, який ними отриманий 02 лютого 2011 року, тобто відповідачем вжиті заходів, передбачених законом щодо укладення договору на основі типового договору.
		Між сторонами формально відсутні договірні відносини, оскільки відповідний договір не укладався, однак доказів про односторонню вину в неукладені договору відповідача позивачами не надано та судом не здобуто. Зобов`язання у споживача можуть виникати і за відсутності формальних договірних стосунків.
		Що стосується інших позовних вимог, оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
		Що стосується нарахування заборгованості за теплопостачання за відсутності між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг, між сторонами наявний спір про таке стягнення (справа № 462/8853/14 Залізничного районного суду м. Львова), отже, позивачі в змозі доводити незаконність нарахування такої заборгованості, її частини, тощо у іншому спорі.
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення два абзаци, які починаються словами: «З пояснення позивача…» та закінчуються словами: «… послуги неналежної якості», оскільки встановлення судом першої інстанції цих обставин здійснено помилково, що не відповідає предмету та підставам позову.
		Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування судових рішень немає. Виключення судом апеляційної інстанції двох абзаців з рішення суду першої інстанції не впливає на обґрунтованість цього рішення.
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції  - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:                                                                                                            С. Ю. Мартєв 
		 
		 
		                                                                                                                        Є. В. Петров 
		 
		 
		                                                                                                                        В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...