Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 452/1490/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Службова недбалість.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2020.
Дата набрання законної сили: 14.04.2020
Номер судового провадження: 51-8688км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014140000000559

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 квітня 2020 року
		м.Київ
		справа № 452/1490/15-к
		провадження № 51-8688км18
		Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючої ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 , 
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь усудах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 8 червня 2018року укримінальному провадженні щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Усть-Чорна Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Ухвалений вирок, оскаржене судове рішеннята встановлені обставини
		За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від4вересня 2017року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 367 КК до покарання увиді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю та виконанням керівних та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, вустановах та організаціях незалежно від форми власності, на строк 1 рік. 
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		Суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні за викладених увироку обставин службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки.
		За висновками згаданого суду, ОСОБА_6 , обіймаючи з 1 квітня 2012року по 18серпня 2014 року посаду заступника начальника ЦПЗ №2 із технічних питань, будучи службовою особою, яка виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, неналежно виконував свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них. Зокрема, маючи реальну можливість забезпечити роботу ЦПЗ № 2 з отримання, перевезення поштової кореспонденції та грошей, усупереч вимогам підпунктів 1.3, 1.4, 1.8, 1.9, 1.15 Інструкції з супроводження та охорони пошти при перевезеннях, затвердженої наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 29 грудня 1999 року № 158; підпунктів 5.1.13, 5.2.2, 5.2.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» від 12 травня 2006року № 211; наказу від 28 лютого 2014 року № 56 «Про розподіл функціональних обов`язків» між начальником ЦПЗ № 2, заступниками начальника та головним бухгалтером; п. 4 наказу начальника ЦПЗ № 2 від4квітня 2014 року № 90 «Про призначення відповідальних по ЦПЗ № 2 ЛДУДППЗ «Укрпошта» за облік, збереження, використання службової вогнепальної зброї та боєприпасів»   ОСОБА_6 не забезпечив належного виконання положень цих нормативно-правових актів та організації роботи відповідно до покладених на нього службових обов`язків, що призвело до настання тяжких наслідків. Достовірно знаючи, що згідно з наказом начальника Самбірського центрального відділення зв`язку № 2 «Укрпошти» від 30 липня 2014 року№997-к оператора   ОСОБА_7 було тимчасово з 5 по 9 серпня 2014 року призначено на посаду листоноші із супроводження пошти,    ОСОБА_6 не забезпечив контролю за станом збереження, організації видачі, перевезення поштових відправлень, товарно-матеріальних цінностей і грошей, перевезення їх спеціалізованим автотранспортом, не ініціював перед керівництвом зазначеного ЦПЗ прийняття рішення про закріплення за ОСОБА_7 засобів безпеки  бронежилета і вогнепальної зброї, не забезпечив цього працівника вказаними засобами та не провів із ним інструктажу. Крім того, знаючи, що останній не отримав таких засобів, не має дозволу на носіння зброї, а водій, котрий повинен був разом із листоношою супроводжувати перевезення пошти, не приступив до виконання своїх обов`язків і відсутній спеціально обладнаний автомобіль,  ОСОБА_6 фактично допустив самостійне розвезення ОСОБА_7 поштової кореспонденції та грошей. Унаслідок цього 9серпня 2014 року о 10:45 на ділянці дороги між селами Болозів та Скелівка Старосамбірського району Львівської області ОСОБА_7 , який за згодою, у тому числі й    ОСОБА_6 , одноособово без засобів безпеки розвозив кореспонденцію та гроші, було застрелено невстановленими особами й викрадено 283600 грн. 
		Апеляційний суд Львівської області 8 червня 2018 року, задовольнивши касаційну скаргу сторони захисту, скасував обвинувальний вирок і закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 через відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.
		Мотивуючи прийняте рішення, суд послався на те, що з 28 липня по6серпня 2014 року ОСОБА_6 надавалася щорічна відпустка, 9 серпня 2014 року для нього був вихідним днем, а тому цього дня він не виконував своїх службових обов`язків і не знав про тимчасове призначення ОСОБА_7 листоношою та одноособове розвезення останнім пошти. Як зазначено в ухвалі, не було і законних підстав для видачі ОСОБА_7 зброї, адже той не мав відповідного дозволу на її носіння. За висновками апеляційного суду, листоношу застрелили нападники, а тому його смерть не перебуває у прямому причинному зв`язку з виконанням ОСОБА_6 службових обов`язків. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, ухвалу суду апеляційної інстанції іпризначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що апеляційний суд здійснив провадження упереджено, зпорушенням приписів статей 23, 404вказаного Кодексу, не дав в аспекті ст. 94 КПК належної оцінки зібраним у справі доказам і занаявності достатніх фактичних даних для доведеності винуватості ОСОБА_6 незаконно закрив щодо нього кримінальне провадження. На думку сторони обвинувачення, оспорювана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 зазначеного Кодексу.
		На касаційну скаргу захисник ОСОБА_8 подав заперечення, вяких, наводячи аргументи, зазначає про необґрунтованість заявлених прокурором вимог.
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило. На адресу Верховного Суду 8 квітня 2020року від ОСОБА_6 та його захисника надійшли клопотання про можливість здійснення такого розгляду без їхньої участі. При цьому сторона захисту також зазначила про неспроможність доводів у касаційній скарзі.
		Позиції учасників судового провадження 
		У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі й у запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду натаке.
		У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою; при скасуванні вироку в ухвалі належить зазначити, які норми закону порушено та в чому саме полягають ці порушення. Отже, рішення суду апеляційної інстанції повинно містити переконливу правову аргументацію щодо неправильності висновків місцевого суду про винуватість особи у вчиненні інкримінованого злочину, звідси і наявності передбачених законом підстав для закриття кримінального провадження. При цьому в разі незгоди з установленими в оспорюваному вироку фактичними обставинами справи та оцінкою доказів судом першої інстанції апеляційний суд повинен безпосередньо їх дослідити, керуючись правилами статей 23, 404 КПК, й оцінити відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. 
		При перегляді обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд не дотримався наведених законодавчих положень.
		Як убачається з матеріалів справи, не погодившись із вироком, сторони обвинувачення та захисту оскаржили його в апеляційному порядку. У своїй скарзі прокурор порушив питання про зміну вироку, вважаючи за необхідне зазначити в постановленому рішенні про звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням; також він просив задовольнити цивільний позов, який місцевий суд залишив без розгляду. Натомість захисник обвинуваченого, заперечуючи законність вироку, наполягав на його скасуванні та закритті кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. 
		За наслідками апеляційного розгляду суд залишив без задоволення апеляційні вимоги прокурора, а скаргу сторони захисту визнав обґрунтованою та задовольнив її. 
		Однак, приймаючи таке рішення, апеляційний суд належним чином його невмотивував, не з`ясував суті пред`явленого ОСОБА_6 та визнаного увироку доведеним обвинувачення і, надавши іншу, ніж місцевий суд, оцінку доказам безпосередньо не дослідив їх, не проаналізував у взаємозв`язку васпекті ст. 94 КПК, зважаючи також на особливості застосування ст. 367 КК.
		Так, за матеріалами кримінального провадження, висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6  у службовій недбалості, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті листоноші, суд першої інстанції дійшов на підставі аналізу безпосередньо розглянутих доказів: зокрема показань допитаних свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 ,    ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 ; окрім того, досліджених документів, якими регламентовано здійснення поштового зв`язку, супроводження та охорону пошти при перевезенні, а також визначено службові обов`язки обвинуваченого.
		Попри зазначений обсяг фактичних даних, які після їх оцінки з точки зору належності, допустимості, достовірності й достатності слугували підставою для ухвалення обвинувального вироку, апеляційний суд, провівши часткове слідство, обмежився вибірковим дослідженням письмових доказів і не допитав жодного свідка.
		Між тим, згідно з покладеними в основу вироку показаннями деяких свідків, ОСОБА_6 , на котрого було покладено обов`язки контролю за технічним станом транспорту, за видачею зброї, збереженням товарно-матеріальних цінностей та готівкових коштів, не тільки знав про автомобілі, що виїжджають у рейс, але й неодноразово допускав і навіть просив водіїв розвезти пошту власним транспортним засобом. При цьому, за показаннями свідка ОСОБА_13 , отриманими в порядку ст. 225 КПК, оціненими як достовірні місцевим судом, ОСОБА_6 був обізнаний про факт несправності службового автомобіля, закріпленого за ОСОБА_13 , відсутність останнього на роботі 9серпня 2014 року та про одноособове без засобів захисту перевезення пошти ОСОБА_7 . Наведені свідчення також не були предметом безпосереднього дослідження суду апеляційної інстанції та залишилися поза увагою. 
		Недодержання принципу безпосереднього дослідження доказів, оцінених по іншому, ніж місцевим судом, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Крім того, за змістом обвинувачення, визнаного доведеним судом першої інстанції, неналежне виконання ОСОБА_6 своїх службових обов`язків мало тривалий системний характер і цей період не обмежувався декількома днями чи 9 серпня 2014 року. Тому посилання в ухвалі на дані про вихідний для ОСОБА_6 день у зазначену дату та про його відпустку з 26 липня по6серпня 2014 року як на такі, що виключають вчинення ним інкримінованого злочину, є непереконливими. Згаданий висновок апеляційного суду було зроблено без перевірки та врахування всіх установлених у вироку фактичних обставин справи, тобто всупереч закріпленим у ст. 2 КПК завданням кримінального провадження.
		Не можна визнати прийнятною і позицію вказаного суду про відсутність удіянні ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, через факт заподіяння смерті листоноші (тяжкі наслідки) іншими особами під час збройного нападу.
		За нормативним визначенням, об`єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражається: у їх невиконанні або у неналежному виконанні; успричиненні істотної шкоди (ч. 1 ст. 367 КК) або у тяжких наслідках (ч. 2 ст.367КК); і таке ставлення знаходиться в причинному зв`язку із зазначеними наслідками.
		Невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків може виявлятися не лише в одноразовій бездіяльності або дії, але й у тривалій бездіяльності або ряді дій, виконаних неналежним чином. 
		З юридичної точки зору суб'єктивна сторона недбалості найчастіше полягає у необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків. Можлива і змішана форма вини  умисел до діяння і необережна вина до наслідків цього діяння. Не виключається недбалість й у тих випадках, коли умисне порушення службових обов`язків призводить до наслідків, яких винний хоча й не бажав, але свідомо припускав їх настання (непрямий умисел  ч. 3 ст. 24 КК). 
		У цьому кримінальному провадженні встановлено і ніким не оспорюється, що ОСОБА_6 як заступник керівника ЦПЗ № 2 з технічних питань відповідно до своїх службових обов`язків мав забезпечити організацію перевезення пошти спеціалізованим автомобільним транспортом та контроль за станом збереження поштових відправлень. Він також був обізнаний, що додержання технології надання послуг поштового зв`язку, охорона пошти, забезпечення листоноші засобами безпеки є необхідними, адже все це в комплексі запобігає настанню шкідливих наслідків. Вочевидь, що за відсутності вказаних засобів одноособове на власному транспорті перевезення листоношею пошти та готівки є небезпечним, а тому може призвести до тяжких наслідків.
		Проте апеляційний суд не врахував наведеного й замість аналізу зібраних доказів, які підтверджують або спростовують факт усвідомлення службовою особою можливості нападу на листоношу і настання його смерті в разі незабезпечення належної організації перевезення пошти й за відсутності засобів для захисту, помилково констатував, що сам собою факт позбавлення ОСОБА_7 життя нападниками виключає наявність причинного зв`язку між службовою діяльністю ОСОБА_6 та тяжкими наслідками. Таким чином, суд апеляційної інстанції штучно звузив сферу кримінальної відповідальності службової особи (суб`єктивну сторону ч. 2 ст. 367 КК), допустивши неправильне застосування цієї норми матеріального права. 
		У контексті викладеного висновки апеляційного суду про відсутність удіянні ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину та про необхідність закриття кримінального провадження є необґрунтованими, а постановлена ухвала  незаконною, про що слушно йдеться в касаційній скарзі прокурора.
		Тому оспорюване рішення не можна залишити в силі, воно підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового апеляційного розгляду слід урахувати зазначене, здійснити провадження з додержанням правил глави 31 вказаного Кодексу, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи в апеляційних скаргах сторін захисту та обвинувачення й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК. 
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 8 червня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		  ОСОБА_2    ОСОБА_1   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...