Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/9020/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2020
Номер судового провадження: 61-17269ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 квітня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 638/9020/14
		провадження № 61-17269св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б. Бурлака І. В., Карімової Л. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
		Позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу сторонами було придбане майно, однак між позивачем та відповідачем не досягнуто домовленості щодо поділу спільно придбаного майна, а відповідач зі свого боку всіляко перешкоджає позивачці в володінні, користуванні та розпорядженні спільно придбаною спірною квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позасудове вирішення спору не можливе.
		Враховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, просила суд: 
		- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таке майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 81-1 - 81-9 загальною площею 59,7 кв. м у житловому будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 995 000,00 грн; будівельні матеріали, з яких складається автобокс № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Кіровець», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 вартістю 116 500,00 грн; цифрову рентгенографічну систему HDS, установку стоматологічну GRANUM TS 8830 зі стоматологічним кріслом, рентгенівський апарат Gendex 765 DC, інше медичне устаткування та інструменти, офісні меблі на загальну суму 261 805,00 грн;
		- у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 вищевказаних нежитлових приміщень,а також визнати за    ОСОБА_2 право власності на таке майно: будівельні матеріали, з яких складається автобокс № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Кіровець», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 вартістю 116 500,00 грн; цифрову рентгенографічну систему HDS, установку стоматологічну GRANUM TS 8830 зі стоматологічним кріслом, рентгенівський апарат Gendex 765 DC, інше медичне устаткування та інструменти, офісні меблі, всього майно на загальну суму 378 305,00 грн; 
		- стягнути з        ОСОБА_2 на її користь компенсацію різниці між вартістю присудженого кожному майна у розмірі 189 152,50 грн, а також вартість понесених витрат на проведення оцінки спільного майна подружжя у сумі 6 800,00 грн;
		- визначити порядок користування сторонами вказаними нежитловими приміщеннями відповідно до їх часток у спільному майні подружжя.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року позов задоволено частково.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлових приміщень першого поверху № № 81-1, 81-2, 81-3, 81-4, 81-5, 81-6, 81-7, 81-8,       81-9, загальною площею 59,7 кв. м у житловому будинку літ. «А-5», буд. АДРЕСА_3 .
		Установлено між співвласниками нежитлових приміщень першого поверху № № 81-1, 81-2, 81-3, 81-4, 81-5, 81-6, 81-7, 81-8, 81-9, загальною площею 59,7 кв. м в житловому будинку літ. «А-5», буд. АДРЕСА_3 , відповідно до часток у праві власності, кожного з них, на вказані приміщення (по 1/2) такий порядок користування приміщеннями: виділено в користування ОСОБА_1 приміщення № 81-3 площею 12,5 кв. м, виділено в користування ОСОБА_2 приміщення № 81-1 площею 12,8 кв. м, приміщення № 81-2 площею 0,8 кв. м, № 81-4 площею 3,4 кв. м, № 81-5 площею 14 кв. м, № 81-6 площею 2,1 кв. м, № 81-7 площею 2,1 кв. м, № 81-8 площею 9,0 кв. м, № 81-9 площею 3,0 кв. м залишено у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне майно: будівельні матеріали, з яких складається автобокс № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Кіровець», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (вартість - 116 500,00 грн); установка стоматологічна «АМ 2000» (вартість - 44 107,00 грн); стіл з мийкою, полицями та дверцями із ДСП 2000x500x800 (вартість - 1 950,00 грн); рентгенівський апарат Gendex 765 DС (вартість - 72 922,00 грн); комплект лотків з інструментарієм, 15 штук (вартість - 600,00 грн); зонд, 15 шт. (вартість - 360,00 грн); пінцет, 15 шт. (вартість - 600,00 грн); шпатель, 15 шт. (вартість - 360,00 грн); гладілка, 15 шт. (вартість - 360,00 грн); ручка для дзеркала, 15 шт. (вартість - 360,00 грн); дзеркало, 15 шт. (вартість - 480,00 грн); стіл з полицею та дверцями із ДСП ламінованованої 2500x400x800 (вартість - 1 625,00 грн); диван 1500 мм. (вартість - 2 056,00 грн); шафа платяна 1500x2000x500 мм (вартість -2 600,00 грн). Разом на суму -  244 880,00 грн.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на таке майно: цифрова рентгенографічна система НDS (вартість - 50 297,00 грн); установка стоматологічна GRANUM TS 8830 зі стоматологічним кріслом (вартість - 60 730,00 грн); стерилізатор повітряний ГП-40 (вартість -4 745,00 грн); фартух рентгенозахисний (вартість - 1 547,00 грн); стіл з мийкою, полицею та дверцею із ДСП ламінованої 2500x600x800 (вартість - 2 275,00 грн); тумба з 4-ма ящиками на колесах 600x800x600 мм (вартість - 520,00 грн); шафа для документів 1500x2000x500 мм (вартість - 2 600,00 грн); шафа-купе 1600x2400x500 мм (вартість - 3 900,00 грн); комплект лотків з інструментарієм, 15 штук (вартість - 600,00 грн); зонд, 15 шт. (вартість - 360,00 грн); пінцет, 15 шт. (вартість - 600,00 грн); шпатель, 15 шт. (вартість - 360,00 грн); гладілка, 15 шт. (вартість - 360,00 грн); ручка для дзеркала, 15 шт. (вартість - 360,00 грн); дзеркало, 15 шт. (вартість - 480,00 грн); стіл з полицею та дверцями із ДСП ламінованого 2500x400x800 (вартість - 1 625,00 грн); диван 1500 мм. (вартість - 2 056,00 грн). Разом на суму - 133 415,00 грн.
		Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації різниці у вартості присудженого майна, кошти в розмірі 55 732,50 грн, а також половину вартості проведеного висновку про комісійне будівельно-технічне дослідження майна від 12 травня 2016 року №25/04-Н, яке виконане повним господарським товариством «Баранов і К» упоряджувальним підприємством «Центр-Персонал» (далі - ПГТ «Баранов і К» УП «Центр-Персонал») у сумі 3 400,00 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що усе придбане сторонами під час шлюбу майно, про поділ якого заявила позивач, відповідно до статті 60 СК України є спільним сумісним майном подружжя і тому відповідно до статей 69, 70 СК України це майно підлягає поділу з урахуванням висновків оцінювача про його вартість.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2017 року скасовано.
		Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 448 153,35 грн - половину вартості спільного майна подружжя.
		У решті позову відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 2 768,89 грн. 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки спірне майно подружжя належить до речей для професійних занять відповідача, а реальний його поділ позбавить відповідача можливості продовжувати свою професійну діяльність, відповідно до наведених норм матеріального права, виходячи із загального принципу цивільного судочинства, справедливості, добросовісності та розумності в порядку поділу цього майна його варто залишити у особистій приватній власності відповідача, а позивач натомість має право отримати грошову компенсацію половини його вартості. З цих підстав, а також з урахуванням недоведеності технічної можливості, також не підлягають задоволенню вимоги позивача про визначення порядку користування стоматологічним кабінетом. Відповідач сплатив борг за кредитом вже після припинення шлюбних відносин з позивачем, тобто за рахунок особистих коштів, а тому половина його вартості припадає на частку позивача.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		У касаційній скарзі поданій до Верховного Суду у квітні 2018 року ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		У касаційній скарзі поданій до Верховного Суду у квітні 2018 року ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення з нього грошової компенсації, зменшивши її розмір до 317 493,37 грн, перерозподілити розмір відшкодування судових витрат, стягнути з позивача на його користь судові витрати понесені ним за подання касаційної скарги.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року, витребувано справу з суду першої інстанції. 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року, задоволено клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення та зупинено виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року, витребувано справу з суду першої інстанції. 
		У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Заяви та клопотання
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що усе придбане сторонами майно під час шлюбу є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу. Просила суд повідомити про час та місце розгляду справи та розглянути справу за її участю.
		Згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Враховуючи викладене відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю учасників справи, у зв`язку з чим клопотання ОСОБА_1 щодо розгляду справи за її участю задоволенню не підлягає. 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд помилково відніс його особисті кошти, які були сплачені в рахунок погашення боргу за кредитом після припинення шлюбно - сімейних відносин, до складу спільного майна подружжя та поділив їх між сторонами порівну.
		Відзиви на касаційні скарги не надходили.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суд установив, що з 06 серпня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі. 13 серпня 2014 року відповідно до рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова шлюб розірвано.
		Із рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2014 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що сторони не проживали разом однією сім`єю і шлюбні відносини між ними були припинені з жовтня 2013 року (а. с. 35 т. 1).
		Під час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя 06 серпня 2007 року за договором купівлі-продажу придбало квартиру АДРЕСА_1 , загальна вартість якої становила 348 450,00 грн. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 
		У 2007 році ОСОБА_2 здійснив реконструкцію спірної квартири та облаштував у ній стоматологічний кабінет з окремим виходом.
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2007 року у цивільній справі № 2-8443/07 за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежитлові приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_3 , які складаються таких приміщень:              № № 81-1, 81-2, 81-3, 81-4, 81-5, 81-6, 81-7, 81-8, 81-9, загальною площею 59,7 кв. м. Згідно з технічним паспортом нежитловому приміщенню присвоєно літеру «А-5».
		Також під час шлюбу було придбано установку стоматологічну «АМ 2000», установку стоматологічну GRANUM TS 8830 зі стоматологічним кріслом, рентгенівський апарат Gendex 765 DС, фартух рентгенозахисний, цифрову рентгенографічну систему НDS, стерилізатор повітряний ГП-40, стіл з мийкою, полицями та дверцями із ДСП 2000x500x800, стіл з полицею та дверцями із ДСП ламінованого 2500x400x800, 2 шт., диван 1500 мм., 2 шт., шафу платяну 1500x2000x500 мм, стіл з мийкою, полицею та дверцею із ДСП ламінованої 2500x600x800, тумбу з 4-ма ящиками на колесах 600x800x600 мм, шафу для документів 1500x2000x500 мм, шафу-купе 1600x2400x500 мм, комплект лотків з інструментарієм, 30 штук, зонд, 30 шт., пінцет, 30 шт., шпатель, 30 шт., гладілка, 30 шт., ручку для дзеркала, 30 шт., дзеркало, 30 шт.
		Згідно з висновком ПГТ «Баранов і К» УП «Центр-Персонал» від 12 травня 2016 року ринкова вартість приміщень стоматологічного кабінету 1-го поверху загальною площею 59,7 кв. м у жилому будинку літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_2 складає 995 000,00 грн, без урахування ПДВ. 
		Загальна вартість стоматологічного устаткування, інструментів та меблів, стосовно яких виник спір, складає 261 805,00 грн, у тому числі цифрової рентгенографічної системи HDS-50297 грн, установки стоматологічної «АМ 2000» - 44 107,00 грн; стерилізатора повітряного ГП-40 - 4745; автобоксу № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Кіровець», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 69-70 т. 2).
		Як вбачається із наданої головою гаражного кооперативу «Кіровець» довідки від 20 січня 2018 року № 4 ОСОБА_2 є членом цього кооперативу. Гаражний бокс № 3050 на праві власності належить не йому, а кооперативу. Ордер від 02 вересня 2004 року № 085 не є документом, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на вказаний автобокс, він був наданий для безперешкодного входу/заїзду на територію гаражного кооперативу (а. с. 306 т. 2).
		У матеріалах справи наявні ліцензії МОЗ України на право здійснення ОСОБА_2 медичної практики (ортопедична стоматологія) в якості фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) реєстраційний номер НОМЕР_11 з 09 червня 2003 року, строк дії яких неодноразово продовжувався. 
		У довідці від 06 червня 2011 року № 103 про стан матеріально-технічної бази суб`єкта господарської діяльності, необхідної для провадження господарської діяльності з медичної практики, яку здійснював ОСОБА_2 у приміщенні стоматологічного кабінету загальною площею 59,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , зазначено перелік оснащення медичного призначення (медобладнання), що використовуються в цьому стоматологічному кабінеті: установка стоматологічна «АМ 2000»-1, лампа бактерицидна-2, стерилізатор повітряний-1, комплект лотків з інструментом - 2, одноразовий текстиль - 20, рентгенівський апарат «Gendex 765 DС»-1, фартух рентгенівський захисний, набір меблів - 2 (а. с. 117-122 т. 1).
		Як вбачається з договору від 22 травня 2013 року № 31 установку стоматологічну «АМ-2000» разом з компресором ДК 50 103 на умовах 100 % попередньої оплати придбав ОСОБА_2 і при цьому він діяв в якості ФОП (а. с. 132 т.1). 
		Відповідно до накладної від 26 жовтня 2010 року № 38 та специфікації до договору від 22 жовтня 2010 року № 38 стерилізатор повітряний ГП-40 також був придбаний ФОП ОСОБА_2 (а. с. 135-136 т. 1).
		Сторони придбали квартиру у 2007 року за рахунок, зокрема, споживчого кредиту, що підтверджує наявна в матеріалах справи копія цього договору від 06 серпня 2007 року № 11188063000, а також - заява позивача від 06 серпня 2007 року про її згоду на укладення цього договору (а. с. 70-73, 200 т.1).
		Із договору відомо, що кредит від банку в сумі 45 000,00 дол. США, що на той день складало 227 250,00 грн, зі строком повернення 06 серпня 2028 року отримав ОСОБА_2 . 
		Згідно з випискою за кредитним договором (а. с. 40-65 т.1), а також наданими відповідачем банківськими квитанціями, відомо, що за період з жовтня 2013 року ОСОБА_2 достроково погасив кредит на суму 9 625,02 дол. США (а. с. 292-304 т. 2).
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		За загальним правилам, відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (стаття 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
		Тільки в разі встановлення цих фактів норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.
		Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
		Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.
		Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).
		Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.
		Так, згідно зі статтею 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
		ФОП, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
		Отже, майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
		Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.
		Таким чином, системний аналіз статей 57, 60 та 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно ФОП може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.
		Майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
		Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому відповідно до частини третьої статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
		Такий правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-1752цс15.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що пай за автомобільний бокс був повністю сплачений подружжям, а також того, що у складі спільного сумісного майна подружжя є цифрова рентгенографічна система HDS вартістю 50 297,00 грн.
		Крім того, спірне майно було придбане відповідачем не за спільні кошти подружжя, а в результаті здійснення підприємницької діяльності, тобто за кошти, які належали йому особисто, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України свідчить про належність цього майна до особистої приватної власності ОСОБА_2 і тому воно не підлягає поділу.
		Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що автомобільний бокс вартістю 116 500,00 грн, а також цифрова рентгенографічна система НDS вартістю 50 297,00 грн, установка стоматологічна «АМ-2000» з компресором вартістю 44 107,00 грн і стерилізатор повітряний ГП-40 вартістю 4 775,00 грн, а всього майно на суму 215 679,00 грн, не повинно бути включено до складу спільного майна подружжя, яке підлягало поділу.
		Оскільки відповідач сплатив борг за кредитом вже після припинення шлюбних відносин з позивачем, тобто за рахунок особистих коштів, відповідно до змісту статей 57, 60, 69, 71 СК України половина його вартості, в сумі 4 812,51 дол. США, припадає на частку позивача.
		Сторони визнали, що приватною стоматологічною практикою у вищевказаною стоматологічному кабінеті займався лише відповідач, позивач здобула медичну освіту пізніше і працює стоматологом в іншому закладі охорони здоров`я.
		Таким чином, спірне майно, у тому числі переобладнаний з жилого приміщення у нежитлове приміщення - стоматологічний кабінет з усім його наповненням (меблі, медичне устаткування, інструменти та матеріали), крім майна, яке увійшло до складу спільного майна подружжя, - використовував для здійснення професійної діяльності, стоматологічної практики, в якості ФОП лише ОСОБА_2 .
		Способи та порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені статтею 71 СК України. При здійсненні поділу в судовому порядку суд також виходить з презумпції рівності часток та «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшень, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо.
		Згідно з частиною третьою статті 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
		Оскільки спірне майно подружжя належить до речей для професійних занять відповідача, а реальний його поділ позбавить відповідача можливості продовжувати свою професійну діяльність, виходячи із загального принципу цивільного судочинства, справедливості, добросовісності та розумності - в порядку поділу цього майна його варто залишити у особистій приватній власності відповідача, а позивач натомість має право отримати грошову компенсацію половини його вартості. З цих підстав, а також з урахуванням недоведеності технічної можливості, також не підлягають задоволенню вимоги позивача про визначення порядку користування стоматологічним кабінетом. 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що усе придбане сторонами майно під час шлюбу є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги). 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд помилково відніс особисті кошти відповідача, які були сплачені ним в рахунок погашення боргу за кредитом після припинення шлюбно-сімейних відносин, до складу спільного майна подружжя та поділив їх між сторонами порівну, також не знайшли свого підтвердження.
		При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Оскільки ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року зупинено виконання рішення постанови Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання (дію) цих судових рішень.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року залишити без змін. 
		Поновити виконання (дію) постанови Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Мартєв
		 
		Є. В. Петров
		 
		В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...