Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/146/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.04.2020.
Дата набрання законної сили: 19.03.2020
Номер судового провадження: 61-22886ав19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		19 березня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 824/146/19
		провадження № 61-22886ав19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., 
		за участю секретаря судового засідання: Трубникової Ю. О.
		 
		учасники справи: 
		стягувач - Акціонерне товариство «Норметімпекс»,
		представник стягувача - Бідний Є. М.,
		боржник: Приватне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор»,
		представник боржника - не з`явився,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі судді Немировської О. В. та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року у складі судді Немировської О. В. у справі за заявою Акціонерного товариства «Норметімпекс», боржник: Приватне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор», про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст заяви
		У серпні 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла заява АТ«Норметімпекс» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року.
		В обґрунтування заяви АТ «Норметімпекс» посилався на те, що між ним та ПрАТ «Запоріжтрансформатор» було укладено договори поставки від 28 червня 2013 року №13/1/31-020 та від 21 січня 2014 року №14/1/31-001. Зазначав, що у зв`язку з невчасним виконанням ПрАТ «Запоріжтрансформатор» своїх зобов`язань за договорами він звернувся до арбітражного суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості.
		Рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 02 жовтня 2015 року та 27 жовтня 2015 року з ПрАТ «Запоріжтрансформатор» на користь АТ «Норметімпекс» було стягнуто заборгованість за Договорами поставки. Вказані рішення були визнані на території України та виконані боржником у добровільному порядку 15 березня 2018 року та 02 лютого 2018 року відповідно.
		Заявник зазначав, що внаслідок несвоєчасного виконання боржником своїх зобов`язань та звернення ним за вирішенням спору про стягнення заборгованості до суду, ним були понесені збитки. У березні 2018 року він звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації з позовом про стягнення з ПрАТ «Запоріжтрансформатор» неустойки за прострочення виконання.
		Рішеннями Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року з ПрАТ «Запоріжтрансформатор» на користь АТ «Норметімпекс» було стягнуто неустойку в розмірі 552 757,98 дол. США та 57 205,09 дол. США витрат на сплату реєстраційного та арбітражного зборів.
		Заявник зазначав, що на момент звернення до суду з цією заявою арбітражне рішення не скасовано та боржником в добровільному порядку не виконано, а тому просив суд визнати рішення та надати дозвіл на його примусове виконання.
		 
		Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року заяву задоволено. Визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року у справі за позовом АТ «Норметімпекс» до ПрАТ «Запоріжтрансформатор» про стягнення неустойки.
		Видати виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року про стягнення з ПрАТ «Запоріжтрансформатор» на користь АТ «Норметімпекс» суму неустойки в розмірі 552 757,98 дол. США, а також стягнення суму у розмірі 57 205,09 дол. США відшкодування витрат позивача щодо сплати реєстраційного та арбітражного зборів. Стягнуто з ПрАТ «Запоріжтрансформатор» на користь АТ «Норметімпекс» сплачений судовий збір у сумі 960 грн. 50 коп.
		Ухвала мотивована тим, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача, однак вказане рішення боржником не оскаржено та в добровільному порядку не виконано. Під час судового розгляду справи боржником не було заявлено, що розгляд даного спору не було погоджено сторонами, а склад арбітрів не відповідав регламенту арбітражного суду, боржник не був належним чином повідомлений про склад арбітражного суду або про арбітражний розгляд, а рішення суду суперечить арбітражній угоді. Крім того, судом не встановлено, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року заяву представника АТ «Норметімпекс» про стягнення судових витрат задоволено частково.
		Ухвала мотивована тим, що стягувачем було надано детальний перелік і склад наданих послуг, що повністю відображає суть наданих послуг.
		 
		Надходження апеляційних скарг до Верховного Суду 
		23 грудня 2019 року ПрАТ «Запоріжтрансформатор» звернулось до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявипро визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року.
		26 грудня 2019 року ПрАТ «Запоріжтрансформатор» звернулось до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
		26 грудня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді: Мартєв С. Ю., Сімоненко В. М.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційними скаргами ПрАТ «Запоріжтрансформатор».
		22 січня 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви представника АТ «Норметімпекс» - Бідного Є. М. на апеляційні скарги ПрАТ «Запоріжтрансформатор».
		Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційних скарг
		Апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 рокуобґрунтовано тим, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, винесеною з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та такою, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
		Підстави для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу передбачені статтею 478 ЦПК України, зокрема суд відмовляє у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання і виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		Визнання і виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року є таким, що суперечить публічному порядку України із наступних підстав.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Судувід 24 грудня 1999 року «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених упорядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» під публічним порядкомналежить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
		Відповідно до пункту 85 Постанови Верховного Суду від 25 січня 2019 року по справі №796/165/18, як правило, застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними і, таким чином, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному цивільному процесі не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
		Відповідно до статті 107 Конституції України, статті 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при  Президентові України є Рада національної безпеки і оборони України. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
		Згідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України № 126/2018 від 14 травня 2018 року, до фізичних осіб, перелік яких визначено в додатку 1, застосовані персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
		У даному переліку вказані дві фізичні особи, які є бенефіціарами АТ «Норметімпекс», а саме: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , щодо яких, згідно із Законом України «Про санкції», застосовуються такі обмежувальні заходи: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися/розпоряджатися належним йому майном; запобігання виведення капіталів за межі України; відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України.
		Інформація про бенефіціарів АТ «Норметімпекс» міститься в листі АТ «Норметімпекс» від 24 січня 2018 року.
		Правовими наслідками визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року у справі № М-67/2018 є виведення капіталу (грошових коштів у загальному розмірі 609 963,07 доларів США) за межі України, що суперечитиме публічному порядку України.
		 
		Апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2019 рокуобґрунтовано тим, що сторона, яка заявляє про відшкодування витрат повинна надати докази щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт.
		Однак, ні до заяви про відшкодування судових витрат від 03 жовтня 2019 року, ні до клопотання про приєднання доказів на підтвердження стягувачем судових витрат від 12 листопада 2019 року не додано детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатами Бідним Є. М. та Сюсєль І. М. та здійснення оплати наданої правничої допомоги на загальну суму відшкодування у розмірі 15 000 дол. США.
		До матеріалів справи на підтвердження оплати наданої правничої допомоги додано розрахунок-квитанцію на загальну суму 6 000 дол. США, що більш як у два рази менше заявленої суми до відшкодування. Акт здачі-приймання наданих послуг між АО «Бейкер Макензі» та АТ «Норметімпекс» від 08 листопада 2019 року не містить опису фактично виконаної роботи. Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Крім того, законодавством України не передбачена можливість компенсації витрат на правничу допомогу у іноземній валюті. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом. Стягувачем не наведено правової підстави стягнення витрат на професійну правничу допомогу у іноземній валюті.
		Також не надано доказів оплати наданих (виконаних) додаткових послуг (нотаріальні послуги, переклад, поштові витрати) у загальному розмірі 38 250,30 грн. У зв`язку з цим, стягувач АТ «Норметімпекс» не поніс будь-яких додаткових витрат пов'язаних з розглядом справи.
		 
		Доводи особи, яка подала відзиви на апеляційні скарги
		22 січня2020 року представником АТ «Норметімпекс» - Бідним Є. М. було подано відзиви на апеляційні скаргиПрАТ «Запоріжтрансформатор».
		Стосовно доводів апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року зазначав, що стягувач не погоджується з аргументами боржника, викладеними в його апеляційній скарзі, вважає її необґрунтованою та наголошує, що, як вбачається зі змісту ухвали, суд першої інстанції, в порядку, встановленому ЦПК надав боржнику та стягувачу можливість реалізувати процесуальні права щодо надання та обґрунтування перед судом власної правової позиції. При цьому суд першої інстанції дослідив аргументи та докази сторін, надав їм належну правову оцінку та обґрунтовано задовольнив заяву про визнання арбітражного рішення.
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат представник АТ «Норметімпекс» зазначав, що зважаючи на наведені приписи ЦПК України, беручи до уваги зміст ухвали, належне надання апеляційним судом правової оцінки аргументам та доказам сторін з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні вимог процесуального права, стягувач вважає, що ухвала є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга боржника такою, що не підлягає задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Судом встановлено, що 28 червня 2013 року між сторонами було укладено договір (договір №1) поставки 1 512 тонн мідної катанки №13/1/3-020.
		21 січня 2014 року сторони уклали договір поставки №2 №14/1/31-001.
		Оскільки покупець лише частково сплатив за поставлену продукцію, продавець 23 березня 2015 року звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду Російської Федерації із позовними заявами.
		Рішеннями у справах №59/2015 та 60/2015 було стягнуто на користь позивача заборгованість по оплаті та неустойку за порушення строків її оплати.
		Ухвалами Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2017 року та 17 січня 2018 року було визнано на території України рішення МКАС у вказаних справах.
		15 березня 2018 року та 02 лютого 2018 року рішення були виконані відповідачем добровільно.
		30 березня 2018 року позивач звернувся до МКАС із позовом, в якому просив стягнути з відповідача неустойку та збитки за укладеними договорами поставки в сумі 1 125 515,96 дол. США.
		Рішенням МКАС від 26 листопада 2018 року позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з ПрАТ «Запоріжтрансформатор» на користь АТ «Норметімпекс» неустойку в сумі 552 757, 98 дол. США, а також 57 205,09 дол. США на відшкодування витрат позивача щодо сплати реєстраційного та арбітражного зборів.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.
		Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційні скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
		Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на території України і застосування засобів примусового виконання в порядку встановленому ЦПК України.
		Провадження у справах про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено главою 3 розділу IX ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».
		Відповідно до положень статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
		У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
		За змістом статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторона, проти якої воно спрямоване, подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято. У визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути відмовлено, якщо суд визнає, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
		Колегія суддів зазначає, що компанія АТ «Норметімпекс» звернулась до суду із заявою про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року у межах встановленого законом строку, заявником до заяви долучено документи згідно з переліком, передбаченим статтею 476 ЦПК України, на час звернення до суду із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 26 листопада 2018 року вступило в законну силу, було остаточним для сторін та підлягало негайному виконанню, сторони були належним чином повідомлені про арбітражний розгляд, надавали свої відзиви на заяву, контракти, які містять арбітражне застереження недійсними не визнавалися, а рішення винесено арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду та надання дозволу на його виконання та видачу виконавчого листа. Підстав для відмови у задоволенні заяви судом не встановлено.
		Державні суди і міжнародний комерційний арбітражний суд як юрисдикційні форми захисту цивільних прав є незалежними один від одного. Передумовою цього є насамперед визнання обов`язковості арбітражної угоди (статті 7, 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»). Водночас арбітражний розгляд справи, як інститут приватного вирішення спору, не виключає взаємодії із державними судами. Так, державні суди виконують щодо міжнародний комерційних арбітражів функцію контролю, що передбачає у тому числі перевірку законності арбітражного рішення під час його оспорювання.
		Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.
		Рішення державного суду про скасування арбітражного рішення як результат розгляду справи про оспорювання цього рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦАК України.
		Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання арбітражного рішення шляхом подання клопотання про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване.
		Зокрема, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України (підпункт «б» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України). Аналогічне положення закріплено у пункті 2 частини другої статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». 
		Доводи апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року про те, що Рішенням Ради національної безпеки і оборони України (далі - Рішення РНБО) від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України № 126 від 14 травня 2018 року, до фізичних осіб, перелік яких визначено в Додатку № 1 до Рішення РНБО, застосовано персональні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). У вказаному переліку, серед інших, зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є бенефіціарними власниками стягувача. Відповідно до Рішення РНБО, до вказаних осіб, серед іншого, застосовано наступні персональні санкції: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися і розпоряджатися належним йому майном; запобігання виведенню капіталів за межі України. 3 урахуванням викладених обставин, боржник стверджує, що правовими наслідками визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення стане виведення капіталу (грошових коштів) за межі України, що суперечитиме публічному порядку України.
		На спростування вищевказаного слід зазначити наступне.
		Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості, а також основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
		Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
		Також, із системного аналізу положень Закону України «Про санкції» та Рішення РНБО, яке приймалося на підставі статті 5 вказаного закону, слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк (у випадку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - на три роки), що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв`язку з цим, застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов`язань, а є, за своєю правовою природою, відстроченням виконання певних зобов`язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акту (Рішення РНБО).
		Тобто, Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами. Як наслідок, навіть за умови застосування санкцій за Рішенням РНБО щодо стягувача, відповідний факт не міг би свідчити про те, що арбітражне рішення, яким передбачається стягнення коштів з боржника, суперечило б публічному порядку України та, відповідно, призводило би до відмови у визнанні та наданні дозволу на його виконання в Україні.
		Стягувач не включений до списку юридичних осіб, затвердженого Рішенням РНБО, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші заходи (санкції).
		В той же час, ні Рішенням РНБО, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних та/або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов`язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санкційних списків, затверджених Рішенням РНБО.
		Таким чином, персональні економічні санкції, які були застосовані до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не застосовуються та не мають застосовуватися до стягувача.
		Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є бенефіціарними власниками стягувача слід зазначити наступне.
		Станом на 01 жовтня 2019 року, частки опосередкованого володіння (отримані шляхом множення часток у ланцюгу володіння) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у структурі власності стягувача є наступними: ОСОБА_1 - 7,372 %; ОСОБА_2 - 6,268 %.
		Бенефіціарним власником є фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.
		Розмір часток опосередкованого володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у капіталі стягувача є значно меншим за 25 %, а вказані особи не мають можливості на підставі закону чи договору контролювати дії стягувача. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є бенефіціарними власниками стягувача.
		Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність ухвали Київського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року, слід зазначити наступне.
		Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		22 липня 2019 року між cтягувачем та адвокатським об`єднанням було укладено договір відплатного надання послуг № 19/04/018, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язалося надати стягувачу юридичні послуги, пов`язані з юридичним супроводом процедури визнання і надання дозволу на виконання в Україні арбітражного рішення.
		За умовами Додатку № 1 до договору, адвокати адвокатського об`єднання надали стягувачу правничу допомогу у справі, а саме: підготовка та подання документів (зокрема, заяви про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення, яка була подана до суду першої інстанції 06 серпня 2019 року), необхідних для отримання виконавчого документа, з метою приведення до виконання в Україні арбітражного рішення; консультування стягувача щодо стратегії та тактики представництва в компетентних судах Україні, застосування процесуальних норм, правових наслідків здійснення тих чи інших процесуальних дій, оцінки процесуальних дій інших учасників судового процесу та правових наслідків таких дій, щодо питань змісту та правових наслідків судових рішень (рішень по суті та процесуальних рішень), які приймаються у цій справі; представництво інтересів стягувача в судах України (участь у судових засіданнях) з метою визнання та надання дозволу на виконання в Україні арбітражного рішення.
		Крім того, в рахунку № 2 від 08 листопада 2019 року та в акті здачі-приймання наданих послуг від 08 листопада 2019 року чітко визначено які саме послуги були надані адвокатським об`єднанням, а саме: юридичні послуги щодо підготовки документів, консультування та представництво інтересів замовника в суді першої інстанції.
		З урахуванням викладеного, наведений вище опис послуг, які були надані адвокатським об`єднанням, відповідає визначенню детального опису робіт (наданих послуг), згідно частини третьої статті 137 ЦПК України.
		Щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката слід зазначити, що згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		Згідно частини першої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
		З викладеного вбачається, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні положення договірного права, які надають юридичним особам приватного права можливість визначати умови договору, в тому числі, щодо ціни (вартості) послуг, за згодою сторін на власний розсуд.
		Таким чином, при підписанні договору стягувач та адвокатське об`єднання узгодили вартість юридичних послуг, які надаються адвокатським об`єднанням у справі. Так, положеннями додатку 1 до договору встановлено, що загальна вартість послуг з підготовки документів, консультуванню та представництва інтересів стягувача в суді першої інстанції становить 15 000 доларів США, без урахування кількості фактично витраченого часу (годин) адвокатами адвокатського об`єднання.
		Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Умови договору, які були належним чином узгоджені сторонами, не передбачали можливість односторонньої зміни (збільшення чи зменшення) вартості правничої допомоги, яка надається адвокатським об`єднанням, залежно від будь-яких обставин, в тому числі, з урахуванням того скільки часу (годин) адвокати адвокатського об`єднання фактично витратять з метою надання відповідної правничої допомоги.
		Крім того, доводи апеляційної скарги щодо неможливості стягнення витрат у іноземній валюті, є необґрунтованими, оскільки така форма оплати була передбачена умовами договору.
		Статтею 192 ЦК України визначено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
		Відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. 
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та на правильність рішення не впливають.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвал апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» залишити без задоволення.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залишити без змін.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Є. В. Петров
		 
		                                                                                                                      С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                                                                      В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...