Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1120/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2020. Зареєстровано: 16.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2020.
Дата набрання законної сили: 15.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/36846/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №822/1120/17
		провадження №К/9901/28853/18, К/9901/36846/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого  Смоковича М. І.,
		суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
		розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Північного регіонального управління ДПС України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, провадження по якій відкрито
		за касаційними скаргами Північного регіонального управління ДПС України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Курка О. П. (головуючий), ОСОБА_2 , Драчук Т. О.
		І. Суть спору
		1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Північного регіонального управління ДПС України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі також Житомирський прикордонний загін), у якому, з урахуванням уточнення, просив:
		1.1. визнати протиправними і скасувати:
		1.1.1. наказ начальника загону від 6 лютого 2017 року № 114-АГ щодо оголошення стягнення «сувора догана»;
		1.1.2. наказ начальника загону від 9 березня 2017 року № 272-АГ щодо оголошення стягнення «догана»;
		1.1.3. наказ начальника управління від 4 березня 2017 року № 156-АГ щодо оголошення стягнення «пониження в посаді»;
		1.2. визнати протиправним і скасувати наказ начальника Північного регіонального управління ДПС України від 10 березня 2017 року № 90-ос;
		1.3. визнати протиправним і скасувати наказ начальника Житомирського прикордонного загону від 13 березня 2017 року №44-ос, згідно якого ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу загону;
		1.4. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу прикордонної служби Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління ДПС України;
		1.5. стягнути з Державної прикордонної служби України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2017 року по дату фактичного поновлення на посаді.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
		2.1. Під час проходження служби він призначений начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Житомирського прикордонного загону з подальшим відрядженням до Житомирського прикордонного загону.
		2.2. ОСОБА_1 зазначав, що 13 березня 2017 року його викликав начальник прикордонного загону та довів до відома, що стосовно нього проведено службове розслідування, за результатами якого прийнято рішення про звільнення у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, в результаті чого видано наказ від 13 березня 2017 року № 44-ос про виключення ОСОБА_1 із списків військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби, виданого на підставі наказу начальника Північного регіонального управління ДПС України від 10 березня 2017 року № 90-ос.
		2.3. На думку позивача, в жодному з оскаржених наказів не обґрунтовано, які конкретні правопорушення вчинені, які негативні наслідки від цих дій наступили та чи є між ними прямий причинний зв`язок. Позивач указував, що розслідування проведені не повно, без викладення всіх фактів, а висновки ґрунтуються на припущеннях. 
		3. Відповідачі позов не визнали. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідачі наголошували на їх безпідставності та стверджували про правомірність спірних наказів.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.
		5. 21 жовтня 2016 року відповідно до наказу начальника Житомирського прикордонного загону № 243-ОС ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків на посаді начальника прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Житомирського прикордонного загону.
		6. 6 лютого 2017 року за результатами проведеного відділом прикордонної служби штабу прикордонного загону аналізу виконання наказу начальника Житомирського прикордонного загону від 14 грудня 2016 року № 11т «Про оперативно-службову діяльність у 2017 році» начальником Житомирського прикордонного загону видано наказ № 114-АГ, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана».
		Цей наказ видано на підставі доповідної записки першого заступника начальника закону - начальника штабу підполковника ОСОБА_3 від 6 лютого 2017 року. За змістом цієї записки, за результатами аналізу встановлено, що наказ начальника прикордонного загону від 14 грудня 2016 року № 11т «Про оперативно-службову діяльність у 2017 році» підрозділами охорони державного кордону у січні місяці 2017 року виконаний.
		Поряд із цим, виявлено ряд упущень з боку керівництва відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме: начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітаном ОСОБА_1 взаємодію з відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Луцького прикордонного загону 4 січня 2017 року проведено в телефонному режимі без виїзду на місцевість, як це визначено наказом начальника Житомирського прикордонного загону від 14 грудня 2016 року № 11т «Про оперативно-службову діяльність у 2017 році», про що ним доповіді здійснено не було, донесення до прикордонного загону не направлялось.
		Також у цьому наказі зазначено, що даний факт став можливим внаслідок особистих упущень начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітана ОСОБА_1 у питаннях організації та здійснення оперативно-службової діяльності підрозділу, невиконанням на практиці статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов`язку кожного військовослужбовця здійснювати доповідь своєму безпосередньому начальнику стосовно виконання ним службових обов`язків, та послаблення контролю в питаннях контролю за діяльністю посадових осіб відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з боку начальника відділу прикордонної служби штабу підполковника ОСОБА_4 за напрямком службової діяльності.
		7. Як установив апеляційний суд, у наказі від 6 лютого 2017 року нічого не зазначено про виконання підрозділами охорони державного кордону в січні 2017 року вимог наказу від 14 грудня 2016 року № 11т. Натомість указано про неналежне виконання позивачем вимог цього наказу та статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов`язку кожного військовослужбовця здійснювати доповідь своєму безпосередньому начальнику стосовно виконання ним службових обов`язків. З тексту оскаржуваного наказу вбачається, що ОСОБА_1 взаємодію з відділом прикордонної служби «Березове» Луцького прикордонного загону 4 січня 2017 року проведено в телефонному режимі без виїзду на місцевість, про що ним доповіді здійснено не було, донесення до прикордонного загону не направлялось. Разом з тим, у вищевказаній доповідній записці вказано, що ці події мали місце 6 січня 2017 року, а не 4 січня 2017 року, як це вказано в наказі.
		Крім того, відповідачами до матеріалів справи не наданий наказ від 16 грудня 2016 року № 11т з підстав його таємності.
		До того ж, позивач повідомив суду, що взаємодію з відділом прикордонної служби «Березове» Луцького прикордонного загону ним було проведено в телефонному режимі без виїзду на місцевість у зв`язку з несприятливими погодними умовами, а саме: великим сніговим покровом, про що ним і було повідомлено Житомирський прикордонний загін. Жодних доказів на спростування зазначених пояснень позивача, представниками відповідачів не надано. Також відповідачами не з`ясовані обставини взаємодії з боку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Луцького прикордонного загону.
		8. 4 березня 2017 року за неналежне виконання обов`язків начальника відділу прикордонної служби на ділянці відділу прикордонної служби, порушення вимог пунктів 5, 6 розділу ІІІ Положення про відділ прикордонної служби ДПС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 квітня 2016 року № 311, порушення вимог статей 166, 212 частини І Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби ДПС України затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 29 грудня 2009 року № 1040, що виразилось в допущенні прорахунків в організації охорони визначеної ділянки, в оцінці обстановки, невчасному реагуванні на її зміни, неефективному застосуванні підпорядкованого персоналу, неякісній організації проведення спеціальних заходів з пошуку правопорушників при отриманні інформації про протиправну діяльність на державному кордоні, недостатньому контролі за проведенням господарських робіт поблизу державного кордону та недостатньому контролі за станом слідового режиму на ввіреній ділянці підрозділу охорони кордону, що в свою чергу спричинило передумови до можливого переміщення товарно-матеріальних цінностей через державний кордон на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », неефективному застосуванні дільничних інспекторів прикордонної служби начальнику відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », капітану ОСОБА_1 наказом Північного регіонального управління ДПС України від 4 березня 2017 року № 156-АГ оголошено дисциплінарне стягнення «пониження в посаді».
		9. Щодо вказаного наказу апеляційний суд установив, що групою офіцерів Північного регіонального управління та групи внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до наказу Північного регіонального управління від 22 лютого 2017 року № 123-АГ проведено службове розслідування за фактом перевірки інформації, яка стосувалась можливої протиправної діяльності на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Житомирського прикордонного загону, зазначеної в рапорті начальника Регіонального центру оперативно-технічних заходів Північного регіонального управління полковника ОСОБА_5 від 16 лютого 2017 року № 61/13т.
		В ході проведення службового розслідування встановлено, що факти переміщення значних партій товарно-матеріальних цінностей на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в період з 8 по 14 лютого 2017 року на напрямку Копище (Україна) - Мілошевичі (Республіка Білорусь) в районі інформаційно-попереджувального знаку № 1169 з подальшим переміщенням до Республіки Білорусь мали місце. Крім цього, встановлені факти приховування реального стану справ на ділянці відповідальності керівництвом відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Також у наказі від 4 березня 2017 року вказано, що даний факт став можливим внаслідок: неякісної організації роботи структурних підрозділів управління Житомирського прикордонного загону; недостатньої координаційної ролі міжрайонного оперативно-розшукового відділу оперативно-розшукового управління Північного регіонального управління.
		Однак оскаржуваним наказом притягнуті до дисциплінарної відповідальності у виді пониження в посаді лише начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Житомирського прикордонного загону ОСОБА_1 і його перший заступник ОСОБА_6 . Натомість, жодна посадова особа управління Житомирського прикордонного загону до дисциплінарної відповідальності не притягнута. 
		Крім того, в оскаржуваному наказі вказано, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежну організацію оперативно-службової діяльності, за неналежне виконання обов`язків начальника відділу прикордонної служби на ділянці відділу прикордонної служби, порушення вимог пунктів 5, 6 розділу ІІІ Положення про відділ прикордонної служби ДПС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 квітня 2016 року №311, порушення вимог статей 166, 212 частини І Інструкції з організації оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби ДПС України затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 29 грудня 2009 року №1040, що виразилось в допущенні прорахунків в організації охорони визначеної ділянки, в оцінці обстановки, невчасному реагуванні на її зміни, неефективному застосуванні підпорядкованого персоналу, неякісній організації проведення спеціальних заходів з пошуку правопорушників при отриманні інформації про протиправну діяльність на державному кордоні, недостатньому контролі за проведенням господарських робіт поблизу державного кордону та недостатньому контролі за станом слідового режиму на ввіреній ділянці підрозділу охорони кордону, що в свою чергу спричинило передумови до можливого переміщення товарно-матеріальних цінностей через державний кордон на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », неефективному застосуванні дільничних інспекторів прикордонної служби. 
		За висновком Вінницького апеляційного адміністративного суду, належних і допустимих доказів вчинення зазначених порушень представниками відповідачів суду не надано. Також цей суд установив, що вищезазначені висновки ґрунтуються лише на припущеннях відповідачів.
		Крім того, апеляційний суд установив, що на вищезазначеній ділянці між Україною та Республікою Білорусь державний кордон не визначений, є умовна лінія.
		Посилання представників відповідачів на систематичний незаконний перетин кордону та факти переміщення значних партій товарно-матеріальних цінностей на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не ґрунтуються на матеріалах справи. Також не надано відповідної інформації про факти систематичного незаконного перетину кордону та переміщення значних партій матеріальних цінностей на цій ділянці кордону від компетентних органів республіки Білорусь.
		До того ж, як установив суд апеляційної інстанції, у вищезазначеному висновку службового розслідування відсутня інформація про обставини (час, місце) і наслідки даних подій, відсутнє обґрунтування наслідкам, які настали, не встановлена наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та діями позивача. 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд також звернув увагу на те, що в матеріалах справи містяться телефонограми ОСОБА_1 про направлення посилення, згідно з якими у зв`язку з малою чисельністю персоналу у відділенні управління службою відділу прикордонної служби «Копище» ІІІ категорії (тип Б) а саме: за штатом - 4, за списком - 3, в наявності - 1, позивач просив дати вказівки відповідним посадовим особам щодо направлення посилення для несення служби в прикордонному наряді «Черговий підрозділу охорони кордону».
		10. 9 березня 2017 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 42-ОС капітана ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІІ категорії (тип Б) і призначено старшим офіцером (з організації діяльності дільничних інспекторів прикордонної служби) відділу прикордонної служби штабу.
		11. Цього ж дня пунктом 2 наказу начальника Житомирського прикордонного загону від 9 березня 2017 року № 272-АГ «Про використання персоналу у пунктах пропуску протягом лютого 2017 року» за неналежне виконання розпорядження начальника Північного регіонального управління від 2 листопада 2016 року № Т/23-3257 «Про використання персоналу в пунктах пропуску», що виразилось у плануванні служби прикордонних нарядів протягом лютого 2017 року без урахування варіативності використання особового складу, який несе службу в пункті пропуску та наказу начальника прикордонного загону від 14 грудня 2016 року № 11т «Про оперативно-службову діяльність у 2017 році» на капітана ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана».
		12. При цьому суд апеляційної інстанції встановив відсутність належної кількості осіб у підпорядкуванні ОСОБА_1 , що підтверджується телефонограмами, наявними в матеріалах справи. Відтак, він був позбавлений можливості при плануванні служби прикордонних нарядів протягом лютого 2017 року залучати особовий склад з урахуванням варіативності.
		13. 10 березня 2017 року наказом начальника Північного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 90-ос капітана ОСОБА_1 , старшого офіцера (з організації діяльності дільничних інспекторів прикордонної служби) відділу прикордонної служби штабу, звільнено з військової служби згідно пункту «и» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини шостої із застосуванням чистини восьмої статті 26 в запас, без права носіння військової форми одягу.
		14. Наказом начальника Житомирського прикордонного загону від 13 березня 2017 року № 44-ос «По особовому складу» позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 13 березня 2017 року.
		15. Вважаючи зазначені накази протиправними, позивач звернувся до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		16. Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 20 вересня 2017 року в позові відмовив.
		17. Таке своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю у діяннях позивача дисциплінарних проступків по всіх спірних наказах і, відповідно, про наявність факту систематичного невиконання ним умов контракту.
		18. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2018 року скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив:
		18.1. визнав протиправним і скасував наказ начальника загону від 6 лютого 2017 року № 114-АГ щодо оголошення стягнення «сувора догана»;
		18.2. визнав протиправним і скасував наказ начальника загону від 9 березня 2017 року № 272-АГ щодо оголошення стягнення «догана»;
		18.3. визнав протиправним і скасував наказ начальника загону від 4 березня 2017 року № 156-АГ щодо оголошення стягнення «пониження в посаді»;
		18.4. визнав протиправним і скасував наказ начальника загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10 березня 2017 року № 90-ос;
		18.5. визнав протиправним і скасував наказ начальника Житомирського прикордонного загону від 13 березня 2017 року № 44-ос, згідно з яким позивача виключено зі списків особового складу;
		18.6. поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		18.7. стягнув з Державної прикордонної служби України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 за період з 13 березня 2017 року по 30 січня 2018 року грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 112433,07 гривень. 
		19. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із недоведеності з боку відповідачів обґрунтованості та, відповідно, правомірності наказів про накладення на позивача дисциплінарних стягнень. У підсумку, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність систематичного невиконання з боку позивача умов контракту та про безпідставність наказу начальника Північного регіонального управління ДПС України від 10 березня 2017 року № 90-ос і наказу начальника Житомирського прикордонного загону від 13 березня 2017 року № 44-ос про виключення позивача зі списків особового складу загону.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		20. Відповідачі подали касаційну скаргу, в якій посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
		21. У касаційних скаргах автори просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		22. Позивач правом на подання відзивів на касаційні скарги не скористався.
		V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
		23. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		24. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		25. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		26. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
		27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		28. Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		29. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
		30. Підстави припинення контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби наведені у статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу» та згідно з частиною 6 цієї статті однією з підстав припинення контракту є звільнення у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем (підпункт «и»).
		31. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі  Дисциплінарний статут).
		32. За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
		33. Статтею 4 Дисциплінарного статуту обумовлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		34. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту).
		35. Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
		36. Отже, суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
		37. Відповідно до статті 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 
		а) зауваження; 
		б) догана; 
		в) сувора догана; 
		г) попередження про неповну службову відповідність; 
		д) пониження в посаді; 
		е) пониження військового звання на один ступінь; 
		є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; 
		ж) позбавлення військового звання.
		38. За змістом статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
		Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
		Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
		Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
		Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
		Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
		39. Згідно зі статтями 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та з метою належної організації проведення службових розслідувань в органах Державної прикордонної служби України та прийняття законних рішень за їх висновками, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2005 року № 111 затверджена Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України (надалі Інструкція № 111).
		40. Згідно з пунктом 5 Інструкції № 111 рішення про проведення службового розслідування приймається начальником (командиром), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
		У кожному випадку вчинення адміністративного корупційного правопорушення або невиконання військовими посадовими особами вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається начальником (командиром) органу Державної прикордонної служби України самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.
		Службове розслідування призначається письмовим наказом. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, мета та термін проведення, а також посадова особа (особи), якій (яким) доручено його проведення.
		41. Пунктом 17 Інструкції № 111 обумовлено, що розслідування має встановити:
		наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки;
		осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення;
		наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця;
		конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення;
		вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено;
		ступінь провини кожної з осіб, причетних до правопорушення;
		форму провини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного;
		причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню;
		чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків.
		42. Відповідно до пункту 18 Інструкції № 111 за результатами службового розслідування складається висновок, у якому, крім положень, визначених пунктом 17 цієї Інструкції, обов`язково зазначаються:
		посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;
		підстави службового розслідування;
		час, місце, суть порушення;
		які вимоги законів чи інших нормативно-правових актів та керівних документів або посадових інструкцій, які було порушено кожним із військовослужбовців;
		обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину;
		заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення;
		висновок щодо наявності чи відсутності в діянні військовослужбовця складу дисциплінарного правопорушення та в чому воно (за наявності такого) полягало;
		пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності правами відповідного начальника (командира) без зазначення конкретного виду стягнення;
		інші заходи, які пропонується здійснити для усунення причин правопорушення та умов, що йому сприяли;
		дата складання висновку.
		Висновки щодо допущених військовослужбовцем порушень в обов`язковому порядку повинні підтверджуватися посиланнями на наявні докази.
		43. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі начальника (командира), що вирішив накласти на особу дисциплінарне стягнення (пункт 28 Інструкції №111).
		44. Згідно з пунктами 31, 32, 33 Інструкції № 111 дисциплінарне стягнення має бути накладене на військовослужбовця протягом місяця від дня закінчення службового розслідування. У цей період видається відповідний наказ начальника (командира) органу Державної прикордонної служби України про прийняте ним рішення.
		Наказ (витяг з наказу в частині, що його стосується) про притягнення до відповідальності посадовою особою, визначеною в наказі, доводиться до відома особи (осіб) під розписку із зазначенням дати доведення.
		У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу в частині, що його стосується) про притягнення до відповідальності складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвідчується підписами двох свідків цього факту.
		Про дату і номер відповідного наказу начальника (командира), виданого за результатами розслідування, робиться запис на висновку службового розслідування.
		Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому начальнику або звернутися до суду у визначений законом строк.
		45. З наведеного висновується, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни чи громадського порядку. У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
		46. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. 
		47. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. 
		48. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
		- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
		- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; 
		- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
		- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
		49. Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв`язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією апеляційного суду про недоведеність у даному випадку в діяннях позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з наказами від 6 лютого 2017 року, від 4 березня 2017 року та від 9 березня 2017 року.
		50. Доводи касаційних скарг указаних висновків не спростовують і зводяться виключно до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.
		51. Відтак, Верховний Суд погоджується із позицією суду апеляційної інстанції про протиправність наказу від 10 березня 2017 року, яким позивача звільнено за систематичне невиконання умов контракту, та виданого на його підставі наказу від 13 березня 2017 року і, відповідно, про наявність підстав для їх скасування із поновленням позивача на посаді.
		52. Період вимушеного прогулу та визначена судом сума грошового забезпечення за період вимушеного прогулу не є предметом касаційного оскарження.
		VІ. Висновки по суті вимог касаційних скарги
		53. За наведеного правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на належній юридичній оцінці встановлених фактичних обставин справи, із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		54. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення  без змін.
		VІI. Судові витрати
		55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційні скарги Північного регіонального управління ДПС України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
		2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1120/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		ГоловуючийМ. І. Смокович 
		СуддіВ. М. Бевзенко
		Н. А. Данилевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...