Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/10727/16 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2020
Номер судового провадження: 61-42382ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 квітня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/10727/16
		провадження № 61-42382 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Головуючого - судді Крата В. І.,  
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І.,                    Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - акціонерне товариство «Укргазвидобування»,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення        учасників справи касаційну скаргу адвоката Кобець Олени Анатоліївни,               яка діє в інтересах акціонерного товариства «Укргазвидобування», на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року в складі судді Тітова М. Ю. та на постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року в складі колегії суддів Мараєвої Н. Є.,                    Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У 2016 році ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ПАТ «Укргазвидобування» та просив визнати незаконним і скасувати наказ від 25 липня 2016 року № 191-К про звільнення з посади, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу й 10 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		 
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 2003 року він працював у ДП «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» на посаді провідного економіста, 21 грудня 2015 року переведений на посаду заступника начальника департаменту - начальника управління планування, обліку грошових потоків та розрахунків з бюджетом департаменту фінансів, розрахунків та роботи з боргами. 
		 
		25 липня 2016 року він звільнений з роботи в зв`язку зі скороченням штату працівників та з відмовою від переведення на іншу роботу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. 
		 
		Вважає, що звільнений із посади з порушенням передбаченого законом порядку, оскільки фактично скорочення штату не відбулося.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року позов задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника начальника департаменту - начальника управління планування, обліку грошових потоків та розрахунків з бюджетом департаменту фінансів, розрахунків та роботи з боргами ПАТ «Укргазвидобування» з 25 липня              2016 року, стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_1                        961 416,4 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що на підприємстві не відбулося змін в організації праці, оскільки в травні 2016 року відбулося збільшення штату та чисельності працівників з 42-х самостійних підрозділів чисельністю 374 працівники до 44-х структурних підрозділів чисельністю 396 працівників, а не скорочення штату, а тому позивач звільнений із посади з порушенням установленого законом порядку. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу ДП «Укргазвидобування» залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2018 року - без змін. 
		 
		Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		15 серпня 2018 року адвокат Кобець О. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року дана справа призначена до судового розгляду. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на невідповідність висновків судів правильно встановленим фактичним обставинам справи.
		 
		Відзив на касаційну скаргу
		 
		Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що з 2003 року ОСОБА_1 працював на посаді провідного економіста сектора аналізу техніко-економічних показників відділу планування та аналізу техніко-економічних показників планово-економічного управління ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».
		 
		21 грудня 2015 року ОСОБА_1 переведений на посаду заступника начальника департаменту - начальника управління планування, обліку грошових потоків та розрахунків з бюджетом департаменту фінансів, розрахунків та роботи з боргами.
		 
		Наказом в. о. голови правління ПАТ «Укргазвидобування» від 25 травня 2016 року затверджено зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату управління товариства,  яким зі штатного розкладу апарату виключено, зокрема, Департамент фінансів, розрахунків та роботи з боргами, до якого входить:
		- управління планування, обліку грошових потоків та розрахунків з бюджетом у складі заступника начальника Департаменту - начальника управління (посада позивача), 
		- відділу по роботі з бюджетами в складі начальника відділу та заступника начальника відділу, 
		- відділу планування та обліку грошових коштів у складі навальника відділу та заступника начальника відділу.
		 
		У квітні 2016 року до штатного розкладу апарату управління було включено Управління фінансового контролю, завдання якого збігаються із завданнями виключеного зі штату управління, начальником якого був позивач, Положення про яке було затверджено у жовтні 2016 року після звільнення позивача.
		 
		Станом на 25 травня 2016 року в структурі апарату управління відповідача обліковувалося 42 самостійних підрозділи чисельністю 374 працівники, а станом на 26 липня 2016 року - 44 самостійні підрозділи чисельністю 396 працівників.
		 
		Фактично змін в організації виробництва і праці у відповідача не відбулося, штатна чисельність працівників не скорочувалась, а збільшилась.
		    
		25 травня 2016 року ОСОБА_1 в зв`язку зі змінами в організаційній структурі та штатному розкладі в апараті управління ПАТ «Укргазвидобування» та відповідно до статті 49-2 КЗпП України попереджено про вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та запропоновано вакантні посади.
		 
		Позивач відмовився від ознайомленням з письмовим попередженням про наступне вивільнення та переліком вакантних посад під розпис, про що складений відповідний акт.
		 
		21 червня 2016 року та 25 липня 2016 року ОСОБА_1 пропонувалися вакантні посади для подальшої роботи, від ознайомлення з якими позивач також відмовився, про що складено відповідні акти.
		 
		На засіданні профспілкового комітету ПАТ «Укргазвидобування» 25 липня 2016 року з урахуванням змін у штатному розкладі апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» та виключення з нього посади заступника начальника департаменту - начальника управління планування, обліку грошових потоків та розрахунків з бюджетом департаменту фінансів, розрахунків та роботи з боргами, а також неодноразових відмов ОСОБА_1 від запропонованих йому вакантних посад, профспілковий комітет вирішив надати згоду на його звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
		 
		25 липня 2016 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади в звязку зі скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу роботу за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
		 
		Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з передбаченої пунктом 1 частини першої статті цієї статті підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. 
		 
		Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (стаття 49-2 КЗпП України).
		 
		Юридична особа самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Закриття структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. І ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
		 
		Роботодавець вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Так як обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
		 
		При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).
		 
		Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права                в тотожних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду                 від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц (провадження                                № 61-38248св18). 
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суди виходили із фактичного збільшення кількості структурних підрозділів ПАТ «Укргазвидобування» та чисельності працівників, у зв`язку з чим зробили висновок, що відбулося не скорочення, а збільшення чисельності та штату працівників відповідача, а тому підстав для звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у нього не було.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду з таким висновком не погоджується.
		Перевіряючи наявність змін в організації виробництва і праці товариства, зокрема скорочення чисельності та/або штату працівників, суди першої й апеляційної інстанцій дослідили штатні розписи відповідача за період з  жовтня 2013 року до часу звільнення позивача та встановили, що зміни в організації виробництва і праці у відповідача відбулися, проте, помилково вважали, що такі зміни відбулися щодо збільшення, а не скорочення чисельності та штату працівників. 
		 
		Отже, сам по собі факт збільшення кількості працівників або структурних підрозділів не дає підстав для висновку, що на підприємстві не відбулися зміни в організації виробництва і праці. 
		 
		Суди встановили, що 25 травня 2016 року наказом в. о. голови правління відповідача № 272 затверджено організаційну структуру апарату управління товариства, наказом № 273 затверджено зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців апарату управління, відповідно до яких, зокрема, зі штатного розкладу виключено Департамент фінансів, розрахунків та роботи з боргами у складі одного управління та двох відділів чисельністю 5 осіб - начальника управління (посада позивача), двох начальників відділу та двох заступників начальника відділу, а у квітні 2016 року до штатного розкладу апарату управління включено Управління фінансового контролю, завдання якого збігаються із завданнями виключеного зі штату управління, у складі трьох відділів чисельністю 8 осіб - головних фахівців.
		 
		Висновок суду про те, що в організаційній структурі відповідача не відбулися зміни, у зв`язку з чим відсутні передбачені законом підстави для звільнення позивача, не грунтується на встановлених обставинах справи.
		 
		Питання дотримання відповідачем порядку звільнення позивача суди перевірили та встановили, що позивач своєчасно був попереджений про майбутнє вивільнення, йому були запропоновані вакантні посади, у тому числі у новоутворених структурних підрозділах, від яких позивач відмовився, отримано згоду профспілки на його звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
		 
		За таких обставин підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у суду не було, відповідно до статті 412 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.    
		 
		Керуючись статтями 400, 412,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу адвоката Кобець Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах акціонерного товариства «Укргазвидобування», задовольнити.
		 
		Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову  ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укргазвидобування» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.
		 
		Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 квітня 2018 року та постанова Апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2018 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         В. І. Крат
		 
		Судді                                                                                                      Н. О. Антоненко 
		 
		                                                                                                                 В. І. Журавель 
		 
		     Є. В. Краснощоков
		 
		     М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...