Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/5527/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2020. Зареєстровано: 17.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.
Дата набрання законної сили: 15.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/33304/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №296/5527/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/33304/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача)  Данилевич Н.А.,
		суддів  Бевзенка В.М., 
		Шевцової Н.В., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2016 року (головуючий суддя  Шалота К.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року (головуючий суддя  Жизневська А.В., судді  Котік Т.С., Охрімчук І.Г.) у справі №296/5527/16-а
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції
		про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції ГУНП в Житомирській області, в якому просив скасувати постанову серії ПС2 №628399 по справі про адміністративне правопорушення від 15.06.2016, якою до останнього за порушення ч. 1 ст. 126 КпАП України застосовано штраф у розмірі 425 грн, як незаконну та таку, що винесена з порушенням порядку розгляду матеріалів про вчинення адміністративних правопорушень, без з`ясування всіх обставин справи та з порушенням прав позивача, визначених законом.
		Поданий позов обґрунтовувався тим, що 15.06.2016 позивач на автомобілі «Renault Kango», д.н. НОМЕР_1 , який перебував у його тимчасовому користуванні рухався по вул. Мала Бердичівська в м. Житомирі. Вказує, що з незрозумілих причини був зупинений працівниками поліції з вимогами надати для перевірки документи на автомобіль та водійські права. Зазначає, що позивач виявив у себе відсутність полісу обов`язкового страхування. Позивач посилався на те, що засобами зв`язку він не користувався та відшукавши поліс обов`язкового страхування передав його патрульному поліції. Зазначає, що ним подавалося клопотання про приєднання до матеріалів справи копії поліса та письмові пояснення. Зауважує, що обставини правопорушення, описані в постанові, не відповідають подіям, які мали місце насправді, у зв`язку з чим просив скасувати постанову серії ПС2 №628399 від 15.06.2016.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП є необов`язковим. З дослідженого відеозапису, що міститься на наданому відповідачем ДВД-диску, долученому до матеріалів справи, суд встановив, що в період часу з 9 год 22 хв до 9 год 24 хв позивач ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та при спілкуванні з ними вказував на те, що у нього відсутній поліс загальнообов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, вказував на його наявність в іншому місці та пропонував працівникам поліції підвезти поліс. Водночас з наявних в матеріалах справи відомостей про вхідні/вихідні з`єднання мобільного терміналу НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 та з наданих ним пояснень у судовому засіданні, суд встановив, що в період часу 15.06.2016 в 9:12:28 з мобільного терміналу був здійснений вихідний дзвінок тривалістю 21 сек, в 9:20:56 був здійснений вхідний дзвінок тривалістю 63 сек, та 9:28:11 був здійснений вихідний дзвінок тривалістю 82 сек. Отже, суд дійшов висновку про доведеність того факту, що ОСОБА_1 під час руху транспортним засобом користувався засобом мобільного зв`язку та не пред`явив на вимогу працівників поліції поліс загальнообов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови від 15.06.2016 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення ч.1 ст.126 КпАП України та прийнято в цій частині нову постанову.
		Скасовано постанову інспектора роти №2 батальону УПП в м.Житомирі від 15.06.2016 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КпАП України.
		В решті постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2016 року залишено без змін.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції в наведеній частині, апеляційний суд виходив з того, що автомобіль, на якому рухався ОСОБА_1 , йому не належить і вказаний поліс ним було віднайдено в автомобілі по спливу певного часу. Щодо особи ОСОБА_1 , суд врахував, що він є учасником АТО і звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України. Про надання ОСОБА_1 полісу підтверджують свідки, допитані при апеляційному розгляді справи. Вказане підтверджено і представленими письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15.06.2016, наданими ним інспектору патрульної роти, де він зазначив про долучення до матеріалів справи копії полісу. У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КпАП України, відсутні.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		04 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року, в якій позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та прийняти у справі нову постанову про задоволення позову у повному обсязі. 
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що страховий поліс надав відповідачу разом із поясненнями щодо того, що не порушував Правил дорожнього руху, однак відповідач не врахував цих пояснень та виніс оскаржувану постанову. Вказує, що відповідач виніс оскаржувану постанову за місцем вчинення правопорушення без розгляду адміністративної справи та складення протоколу та за відсутності доказів вчинення самого правопорушення. Вказує, що адміністративна справа щодо вчинення ним адміністративного правопорушення мала бути розглянута «за місцем його вчинення», тобто у адміністративно-територіальній одиниці , на яку поширюється юрисдикція органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Таким чином, вказує на порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності. Вважає, що матеріали справи не містять доказів факту тримання ним телефону в руках та одночасного керування транспортним засобом, а також факту відсутності страхового полісу. 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспектором роти №2 батальйону УПП у м. Житомирі рядовим поліції Запорожець Д.Ю. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 628399 від 15.06.2016, згідно з якою ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Kango, номерний знак НОМЕР_1 , 15 червня 2016 року о 9 год 20 хв в м. Житомирі по вул. Мала Бердичівська, 17, під час руху транспортним засобом користувався засобами зв`язку тримаючи їх у руках, а саме розмовляв по мобільному телефону, а також не мав при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункт 2.9 «д», 2.1 «г» Правил дорожнього руху. 
		Вказується, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді 425 грн (а.с. 4).
		З дослідженого судами відеозапису, що міститься на наданому відповідачем ДВД-диску, долученому до матеріалів справи, суди встановили, що в період часу з 9 год 22 хв до 9 год 24 хв позивач ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та при спілкуванні з ними вказував на те, що у нього відсутній поліс загальнообов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також вказував його наявність в іншому місці та пропонує працівникам поліції підвезти поліс.
		З наявних в матеріалах справи відомостей про вхідні/вихідні з`єднання мобільного терміналу НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , та з наданих ним пояснень у судовому засіданні, суди встановили, що в період часу 15.06.2016 в 9:12:28 з мобільного терміналу був здійснений вихідний дзвінок тривалістю 21 сек, в 9:20:56 був здійснений вхідний дзвінок тривалістю 63 сек, та 9:28:11 був здійснений вихідний дзвінок тривалістю 82 сек (а.с.44).
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Як встановлено частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП) порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі  ПДР України).
		Відповідно до вимог п. 2.9 «д» Правил Дорожнього руху України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв`язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		У випадках, передбачених ч.ч. 1,2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
		Відповідно до 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
		Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права  на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
		Щодо доводів скаржника про недотримання процедури накладення адміністративного стягнення в частині нескладення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення Суд зауважує наступне.
		Приписами статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Нормами статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 1-3 статті 122, статтею 126 КУпАП.
		З аналізу вказаних приписів слідує, що складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 122, частиною 1 статті 126 КУпАП є необов`язковим.
		Зважаючи викладене, Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій відповідача при винесенні виключно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення відповідного протоколу.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №753/17124/16.
		Щодо тверджень скаржника про недоведеність відповідачем під час розгляду цієї справи обставин ведення ним телефонних розмов під час керування транспортним засобом, що слугувало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, Суд зазначає, що надаючи оцінку інформації оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», за якою час здійсненого вихідного з`єднання з телефону позивача складав з 9 год 21 хв по 9 год 22 хв в сукупності з наявними відео матеріалами, за якими час зупинки позивача працівниками поліції відбувся у 9 год 22 хв, суди дійшли обґрунтованого висновку про доведеність того факту, що ОСОБА_1 під час руху транспортним засобом користувався засобом мобільного зв`язку.
		Беручи до уваги те, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП України (щодо наявності та пред`явлення на вимогу поліцейського поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) скасована при розгляді цієї справи в суді апеляційної інстанції, Судом не надається оцінка доводам позивача, викладеним в касаційній скарзі, щодо цих позовних вимог, адже рішення суду апеляційної інстанції в цій частині ухвалено на користь позивача.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній позивачем частині  без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідачН.А. Данилевич
		Судді В.М. Бевзенко
		Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...