Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/8714/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.
Дата набрання законної сили: 07.11.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		№ 33/824/4088/2019                                                                              Постанова винесена суддею Кабанячим Ю.В.
		Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП                                                                     
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		07 листопада 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута              до адміністративної відповідальності -  ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу 
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні доньку, 2012 р.н., працюючого менеджером з маркетингу в ТОВ «Єсмаш», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,  
		 
		на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2019 року, 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1                ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
		Також постановлено стягнути з  ОСОБА_1 судовий збір у розмірі             384 грн. 20 коп.  
		 
		Згідно з постановою суду, 19 серпня 2019 року в 0 год. 30 хв. на а/д Кучаків-Лебедин Бориспільського району Київської області ОСОБА_1  керував автомобілем «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив              п. 2.5 ПДР України.
		Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях  ОСОБА_1 наявний склад ад міністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		 
		В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 , вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		 В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції було поверхнево розглянуто дану справу, не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, та порушено ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. 
		Зокрема, як вбачається з протоколу, місце вчинення правопорушення зазначено а/д Кучаків-Лебедин, без зазначення району та області, але  автодорога Кучаків-Лебедин має протяжність близько 300 км, та пролягає через Київську та Сумську область, проте суд в оскаржуваній постанові, перейняв на себе обов`язки патрульної поліції, самостійно виправив недоліки протоколу, та зазначив, що інкриміноване правопорушення відбулося 19.08.2019 року                         в 0 год. 30 хв. на а/д Кучаків-Лебедин Бориспільського району Київської області, чим порушив ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу, що свідчить про помилковість оскаржуваної постанови.
		Також були відсутні підстави для направлення його на огляд, оскільки направлення  є законним виключно за наявності у водія ознак сп`яніння, визначених Інструкцією, проте, такі ознаки у нього не встановлювались, а вимога про проходження огляду була висунута після того, як він їм повідомив, що поспішає.
		Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про наявність його вини виключно на підставі відомостей, зазначених у протоколі та письмових пояснень свідків. 
		Між тим, як вбачається з протоколу, місце вчинення правопорушення зазначено а/д Кучаків-Лебедин, аналогічні обставини встановлені і в оскаржуваній постанові, разом з тим, як вбачається з пояснень свідків, вони були свідками, нібито, його відмови від проходження огляду у м. Бориспіль по вул. Колінського, 4, що повністю суперечить обставинам зазначеним у  протоколі, а згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Таким чином, судом першої інстанції не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, а висновки суду в оскаржуваній постанові ґрунтуються на недопустимих доказах.
		 
		Також  ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, як пропущений з поважних причин, оскільки він не був присутнім під час розгляду справи, а копію постанови йому не вручали та не надсилали, про зміст якої він дізнався лише після того, як 01.10.2019 року ознайомився з матеріалами справи. А щодо зазначення в оскаржуваній постанові, що він був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчить його підпис у протоколі, то таке повідомлення не відповідає закону, оскільки належним повідомленням, згідно приписів ст. 277-2 КУпАП, є саме вручення повістки, а не підпис в протоколі під час його складання, при цьому, його фактично не ознайомлювали з протоколом, а лише в грубій формі наполягали на його підписанні.
		 
		Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
		 
		Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення                    ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,                  з таких підстав. 
		             
		Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно                ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність  винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
		 
		Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який, на противагу твердженням апелянта, складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, свідками та й самим                     ОСОБА_1 , який вказав, що від огляду відмовляється, а також поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, та направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого,  ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.
		До того ж, і під час апеляційного розгляду ОСОБА_1  не заперечував того, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, однак зазначив, що під час його зупинки він погодився пройти огляд у лікаря-нарколога, але так як протягом години вони нікуди не поїхали, він попросив його відпустити, оскільки почував себе дуже погано через сильні приступи від сечокам`яної хвороби, і тоді працівники поліції зупинили двох свідків та у їх присутності запропонували йому проїхати на огляд до медичного закладу, але він відмовився, після цього було складено протокол і його відпустили, та він поїхав додому на тому ж самому автомобілі, на якому їхав з дачі, а вдома випив знеболювальні засоби, дочекався ранку і вже потім викликав швидку.
		Про безпідставність таких тверджень  ОСОБА_1  про наявність у нього бажання пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, яке не реалізував внаслідок того, що він себе погано почував, а працівники поліції біля години так нікуди з ним і не їхали, тому він відмовився від проходження такого огляду, вказує і те, що під час апеляційного розгляду жодних доказів того, що  ОСОБА_1  після складання відносно нього протоколу самостійно звертався у відповідні медичні заклади для проходження огляду на стан сп`яніння з метою спростування підозр працівників поліції щодонаявності у нього ознак наркотичного сп`яніння, не надано.  
		 
		Тобто з наявних у справі доказів слідує те, що  ОСОБА_1  не лише самостійно та добровільно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, але й не мав наміру його проходити, а тому такі твердження ОСОБА_1 розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
		 
		         З вищевказаних підстав не заслуговують на увагу і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що були  відсутні підстави для направлення його на огляд, так як ознаки сп`яніння у нього не встановлювались, а вимога про проходження огляду була висунута після того, як він їм повідомив, що поспішає, оскільки встановлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, відповідно до визначених в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння, затвердженої наказом  Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, зазначені у направленні його на огляд, яке видається лише у разі наявності згоди водія пройти огляд в закладі охорони здоров`я, а як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , наданих ним в суді апеляційної інстанції, він спочатку надав згоду на проходження огляду у медичному закладі, але в подальшому відмовився від проходження такого огляду через погане самопочуття.
		 
		Посилання апелянта на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення місце вчинення правопорушення зазначено а/д Кучаків-Лебедин, а за поясненнями свідків, вони були свідками, нібито, його відмови від проходження огляду у м. Бориспіль по вул. Колінського, 4, що суперечить обставинам зазначеним у протоколі, спростовуються даними протоколу серії ДПР18 № 508379, який складено уповноваженою на те особою та за своїм змістом, хоча і містить певні недоліки, зокрема, у ньому не вказано конкретного місця автодороги (прив`язки до місцевості), де ОСОБА_1 керував транспортним засобом, але зазначено місце складання протоколу, що відбувалосьпісля невиконання ОСОБА_1 вимоги працівників поліції про проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку у медичному закладі - на вул. Камінського, 4 в м. Бориспіль, але в цілому відповідають вимогам ст. 256 КУпАП та не вплинули на правильність прийнятого рішення. 
		Не ґрунтуються на вимогах закону і посилання ОСОБА_1 щодо неправомірного виправлення судом недоліків протоколу у вказаній частині, у зв`язку із зазначенням у постанові, що правопорушення відбулося                           19.08.2019 року в 0 год. 30 хв. на а/д Кучаків-Лебедин Бориспільського району Київської області, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суд виносить по справі постанову, яка, серед іншого, повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи.
		Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
		 
		Таким чином, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про вчинення  ОСОБА_1  правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
		При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм  видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила,                          та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.  
		За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому  підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Поновити  ОСОБА_1  строк на апеляційне оскарження постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 вересня 2019 року. 
		 
		         Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення,                                 а постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області                 від 19 вересня 2019 року, якою  ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1                ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
		         Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		                              Суддя
		         Київського апеляційного суду                                                           Горб І.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...