Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0270/4337/12 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання ринків фінансових послуг, з них; операцій із цінними паперами.
Надіслано для оприлюднення: 15.04.2020. Зареєстровано: 17.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2020.
Дата набрання законної сили: 15.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/43278/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №2а/0270/4337/12
		адміністративне провадження №К/9901/43278/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Барське автотранспортне підприємство-10513» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Яремчука К.О., Томчука А.В., Чернюк А.Ю. від 31 жовтня 2012 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Смілянця Е.С., Полотнянка Ю.П., Сторчака В.Ю. від 16 січня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Совгири Д.І., Білоуса О.В., Курка О.П. від 14 лютого 2017 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2012 року відкрите акціонерне товариство «Барське автотранспортне підприємство-10513» (далі - ВАТ «Барське АТП-10513», позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - ЦТД НКЦПФР, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 1637-ЦД-1-Е від 27 серпня 2012 року, якою на ВАТ «Барське АТП-10513» накладено штраф у розмірі 17000 грн.
		В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова про застосування штрафних санкцій є протиправною, оскільки розпорядження № 24-ВІ від 10 січня 2012 року можливо було виконати лише шляхом прийняття рішення на загальних зборах акціонерів ВАТ «Барське АТП-10513». Незважаючи на те, що загальні збори акціонерів неодноразово скликалися, однак, не могли відбутися в зв`язку з відсутністю кворуму. Неможливість розпочати збори акціонерів пов`язана із тим, що між спадкоємцями ОСОБА_2 , який був одним із акціонерів товариства та володів 65,4464% акцій цього товариства, існував спір з приводу розподілу спадщини.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та від 14 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним законодавством не передбачено випадків, які б дозволяли ЦТД НКЦПФР або її територіальним органам за невиконання вимог розпоряджень не застосовувати відповідних санкцій, а також з того, що товариству в ході розгляду справи надавався час та продовжувався строк для приведення статуту у відповідність до вимог пункту 5 розділу 17   Закону України «Про акціонерні товариства».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та від 14 лютого 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в які просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано до суду 9 березня 2017 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 2а/0270/4337/12, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 2а/0270/4337/12 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та 14 лютого 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
		Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що 11 липня 2011 року Вінницьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку винесено розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 208-ВІ. Даним розпорядженням встановлено, що статут ВАТ «Барське автотранспортне підприємство-10513» не приведено у відповідність із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» в частині зміни найменування товариства, що є порушенням пункту 5 розділу 17 згаданого Закону.
		В зв`язку з невиконанням зазначеного вище розпорядження у встановлений строк товариству продовжено термін його виконання до 30 квітня 2012 року, про що свідчить розпорядження № 24-ВІ про усунення порушень чинного законодавства на ринку цінних паперів.
		Однак, станом на 30 квітня 2012 року ВАТ «Барське автотранспортне підприємство-10513» не приведено у відповідність статут в частині зміни найменування, що передбачено пунктом 5 розділу 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства», внаслідок чого 14 серпня 2012 року центральним територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку складено акт № 1658-ЦД-1-Е про правопорушення на ринку цінних паперів, а 27 серпня 2012 року винесено постанову № 1637-ЦД-1-Е про накладення на ВАТ «Барське автотранспортне підприємство-10513» штрафу в розмірі 17000 грн.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що розпорядження відповідача № 24-ВІ від 10 січня 2012 року можливо було виконати лише шляхом прийняття рішення на загальних зборах акціонерів ВАТ «Барське АТП-10513», оскільки внесення змін до статуту товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів та не може бути передано іншому органу товариства. Зазначає, що судами не враховано, що незважаючи на те, що загальні збори акціонерів неодноразово скликалися, проте останні не могли відбутися в зв`язку з відсутністю кворуму; неможливість розпочати збори акціонерів пов`язана із тим, що між спадкоємцями ОСОБА_2 , який був одним із акціонерів товариства та володів 65,4464 % акцій цього товариства, існував спір з приводу розподілу спадщини.
		Від представника ЦТД НКЦПФР надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повного з`ясування всіх обставин справи; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		11 лютого 2020 року до Верховного Суду від представника ВАТ «Барська АТП-10513» надійшла заява, якою підтримано вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що зареєструвати право власності на цінні папери ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали можливість лише у 2015 році після закінчення розгляду судами справи про розподіл спадщини та набранням судовим рішенням законної сили. 
		17 лютого 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові матеріали, які скаржник просить долучити до справи, зокрема, копії: ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року у справі № 2-201/1/12; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року у справі № 2-201/1/12 та ін., які, на його думку, підтверджують неможливість проведення загальних зборів у встановлений ЦТД НКЦПФР строк та відповідно, виконати розпорядження № 24-ВІ від 10 січня 2012 року.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та від 14 лютого 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Повноваження НКЦПФР та її територіальних органів у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про акціонерні товариства» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою, зокрема: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; захисту прав учасників фондового ринку; інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства.
		Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється, зокрема, у формі прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням.
		Частиною першою статті 5 вказаного Закону передбачено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
		Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень (пунктч4 частини першої статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).
		Згідно з положеннями пункті 10 та 14 частини першої статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» НКЦПФР може виконувати такі повноваження, зокрема: надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов`язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
		Отже, НКЦПФР є органом, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів, та органом, уповноваженим приймати обов`язкові для виконання емітентами та іншими учасниками фондового ринку розпорядження, спрямовані на захист інтересів держави та інвесторів, а також застосовувати до учасників фондового ринку штрафні санкції за невиконання таких розпоряджень.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 826/2212/17 та у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/25791/15.
		Правовий статус та порядок діяльності акціонерних товариств визначені Законом України «Про акціонерні товариства». 
		Статтею 13 даного Закону передбачено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут.
		Пунктом 5 розділу 17 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Цей Закон набрав чинності 24 квітня 2009 року, тобто крайній термін приведення діяльності акціонерних товариств, які були утворені до прийняття вказано Закону, до нових вимог, є 24 квітня 2011 року.
		Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що у зв`язку із тим, що ВАТ «Барське АТП-10513» самостійно не привело свою діяльність у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» у частині зміни назви шляхом внесення відповідних змін до статуту товариства, Вінницьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 11 липня 2011 року винесено розпорядження № 208-ВІ про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким, після продовження терміну виконання розпорядження, встановлено строк для приведення статуту товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» до 30 квітня 2012 року.
		Разом з тим, розпорядження № 208-ВІ від 11 липня 2011 року у встановлений строк товариством виконано не було, внаслідок чого ЦТД НКЦПФР складено акт № 1658-ЦД-1-Е від 14 серпня 2012 року про правопорушення на ринку цінних паперів, а 27 серпня 2012 року винесено постанову № 1637-ЦД-1-Е про накладення на ВАТ «Барське АТП-10513» штрафу в розмірі 17000 грн.
		Судами також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що оскаржуваною постановою № 1637-ЦД-1-Е від 27 серпня 2012 року до товариства застосовано санкції за невиконання вимог розпорядження № 208-ВІ від 11 липня 2011 року, яким зобов`язано позивача привести у відповідність із вимогами пункту 5 розділу 17 Закону України «Про акціонерні товариства» статут товариства.
		На цій підставі колегія суддів доходить до висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що ЦТД НКЦПФР під час винесення оскаржуваної постанови діяло у межах повноважень та у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а тому відсутні підстави для визнання постанови № 1637-ЦД-1-Е від 27 серпня 2012 року протиправною та її скасування.
		Стосовно доводів скаржника про об`єктивну неможливість виконати товариством розпорядження відповідача у зв`язку зі смертю у 2005 році акціонера, який володів контрольним пакетом акцій, та тривалим судовим спором між його спадкоємцями, колегія суддів зазначає наступне. 
		Як вбачається зі змісту адміністративного позову та апеляційної скарги, аналогічні мотиви щодо об`єктивної неможливості виконати розпорядження відповідача покладено в обґрунтування позовних вимог та вимог апеляційної скарги. 
		Суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку вказаним доводам та дійшли до висновку, що не можуть слугувати підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови посилання представника позивача на те, що рішення суб`єктом владних повноважень прийнято без урахування всіх обставин справи, адже, по-перше, чинним законодавством не передбачено випадків, які б дозволяли НКЦПФР або її територіальним органам за невиконання вимог розпоряджень не застосовувати відповідних санкцій, а по-друге, такі пояснення спростовуються тим, що товариству в ході розгляду справи надавався час та продовжувався строк для приведення статуту у відповідність із вимогами пункту 5 розділу 17 Закону України «Про акціонерні товариства».
		Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що представник позивача та апелянта не зміг пояснити, яку саме норму законодавства порушено центральним територіальним департаментом, приймаючи оскаржувану постанову.
		На підставі системного аналізу норм статей 35-38, 47 Закону України «Про акціонерні товариства» судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що наданий відповідачем строк є достатнім для скликання загальних зборів акціонерів та усунення позивачем наявних порушень. При цьому, наявність спірних відносин між спадкоємцями померлого акціонера не можуть бути підставою для задоволення адміністративного позову.
		Колегія суддів погоджується з такою оцінкою та не вбачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
		Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Посилаючись у касаційній скарзі на обставини, яким судами попередніх інстанцій надавалась правова оцінка з посиланням на конкретні правові норми, та не зазначаючи, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, скаржник фактично просить надати переоцінку встановленим обставинам та зібраним у справі доказам, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Виключним повноваженням суду касаційної інстанції, за загальним правилом, під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій є перевірка правильності застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
		Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та прийняття рішень, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року та від 14 лютого 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  І.В. Желєзний
		                                                                                                      Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...