Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 201/3827/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.04.2020
Номер судового провадження: 61-18805ск19

ких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини 
		у розумінні статті 1193 ЦК України.
		При цьому встановлення прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони 
		є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є VIP-клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та власником карткового рахунку та відповідно держателем картки MasterCard Platinum № НОМЕР_1 , імітованої на його ім`я.
		01 лютого 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір № ФП 01-2/2015 поворотної фінансової допомоги у розмірі 450 000 грн, строком до 25 червня 2015 року. 
		25 червня 2015 року картку ОСОБА_1 MasterCard Platinum 
		№ НОМЕР_1 без попередження позивача банк заблокував. 
		09 жовтня 2015 року ОСОБА_1 повернув кошти ОСОБА_2 , про що складена розписка. Але у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань, ОСОБА_2 нарахував ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 
		211 450,50 грн, які було стягнуто рішенням Ленінського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року (а.с. 25-27 т. 1).
		11 лютого 2016 року ОСОБА_1 на виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року з метою недопущення примусового його виконання і понесення додаткових витрат, перерахував на рахунок ОСОБА_2 кошти у розмірі 211 450,50 грн платіжним дорученням від 11 лютого 2016 року № 9 (а.с. 39 т. 1).
		Саме цю суму штрафних санкцій ОСОБА_1 розцінює як збитки, завдані ПАТ КБ «ПриватБанк» внаслідок блокування картки, оскільки блокування картки ОСОБА_1 банком здійснено 25 червня 2015 року (в останній день виконання зобов`язань перед ОСОБА_2 ).
		Позивач посилався на те, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/15998/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 
		2017 року, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» визнано неправомірними та незаконними і зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» усунути перешкоди 
		в користуванні грошовими коштами, що знаходяться на платіжній картці позивача MasterCard Platinum № НОМЕР_2 шляхом її негайного розблокування.
		Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
		Згідно з частинами восьмою та десятою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкти первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноважений орган є відповідальними за дотримання видів та умов застосування санкцій, що передбачені у вищезазначеному переліку.
		Зупинення фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідно до частин першої-третьої, п`ятої цієї статті, частини третьої статті 23 цього Закону не є підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності суб`єкта первинного фінансового моніторингу та його посадових осіб за порушення умов відповідних правочинів.
		Отже, зупинення фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідно до частин першої - третьої та п`ятої статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не є підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності банку у вигляді збитків за правочином його клієнта 
		з третіми особами.
		Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що не встановлено прямого зв`язку між блокуванням картки ПАТ КБ «ПриватБанк» і сумою збитків саме у такому розмірі 211 450,50 грн, яка нарахована позивачеві третьою особою на підставі укладеного між ними договору, учасником якого банк не був. При цьому позивачем самостійно обрано такий спосіб виконання своїх зобов`язань, а також строк їх виконання, а отже, витрати, понесені позивачем на виконання рішення Ленінського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 28 грудня 2015 року, не є збитками у розумінні положень статті 22 ЦК України.
		Також судами правильно зазначено, що позивач у своїй діяльності не був обмежений використанням лише коштів, що зберігалися на картці MasterCard Platinum № НОМЕР_1 , що обслуговувалась ПАТ КБ «Приватбанк», при цьому, ані договором про надання фінансової допомоги від 01 лютого 2015 року з ОСОБА_2 , ані законом не передбачено обов`язок здійснювати розрахунки виключно за допомогою конкретного засобу платежу, а не будь-яким іншим способом, передбаченим Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Крім того, згідно з укладеним між позивачем та ОСОБА_2 договором позики від 01 лютого 2015 року, позивач зобов`язувався повернути позику 
		в строк до 25 червня 2015 року. А його картку заблоковано відповідачем 
		25 червня 2015 року.
		Посилання заявника на те, що протиправна поведінка ПАТ КБ «ПриватБанк» позбавила його як сторону в цивільному зобов`язанні можливості 
		належного виконання такого зобов`язання та спричинило настання негативних наслідків у вигляді нарахування штрафних санкцій, 
		є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
		Інші доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для стягнення 
		з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди - грошових коштів у розмірі 211 450,50 грн.
		Доводи наведенні в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 
		2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                           І. А. Воробйова
		 
		                                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                                        Р. А. Лідовець
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...