Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/4656/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2020. Зареєстровано: 19.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2020.
Дата набрання законної сили: 18.05.2020
Номер судового провадження: 1-кп/592/518/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019200000000205

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                   Справа № 592/4656/20
		                               Провадження № 1-кп/592/518/20 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   15 квітня 2020 року                                     м. Суми
		 
		Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження № 42019200000000205, відомості за яким 26.09.2019 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_3 , уродженця с. Пархомівка, Краснокутського р-ну, Харківської обл. , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який займає посаду військовослужбовця за контрактом з 27.03.2020 року до теперішнього часу у військовій частині НОМЕР_1 , має військове звання солдат Збройних сил України (рядовий) , має спеціальне звання молодший сержант внутрішньої служби (наказ начальника державної установи  ІНФОРМАЦІЯ_2  № 131/ОС-19 від 27.06.2019 року) , неодруженого, який має неповну вищу освіту (у 2018 році отримав диплом молодшого спеціаліста після закінчення ІНФОРМАЦІЯ_3 ) , громадянина України, українця, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 307 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора: ОСОБА_4 , захисника: адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого: ОСОБА_3 , -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		   Наказом начальника державної установи Сумський слідчий ізолятор № 62/ОС-19 від 28.03.2019 року ОСОБА_3 було зараховано на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України на посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони державної установи Сумський слідчий ізолятор та цього ж дня наказом начальника державної установи Сумський слідчий ізолятор № 63/ОС-19 йому було присвоєно спеціальне звання рядовий внутрішньої служби. Положенням ст. 14 Закону України Про Державну кримінальну-виконавчу службу України передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Ст. 2 Закону України Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів передбачено, що до правоохоронних органів належать, зокрема, органи і установи виконання покарань. Будучи співробітником правоохоронного органу, ОСОБА_3 наділений правом пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними та фізичними особами, та рядом інших владних повноважень. Ст. ст. 18, 19 Закону України Про Державну кримінальну-виконавчу службу України , передбачено, що він, як посадова особа органу і установи виконання покарань, має право, зокрема, вимагати від засуджених, осіб, узятих під варту, та інших осіб, які перебувають на території та в приміщеннях органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, додержання норм кримінально-виконавчого законодавства; проводити огляди і обшуки засуджених та осіб, узятих під варту, їх речей, огляд інших осіб та їх речей, транспортних засобів, які знаходяться на територіях установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підприємств установ виконання покарань і на прилеглих до них територіях, на яких установлені режимні вимоги, а також вилучати заборонені для використання в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах речі та документи; входити безперешкодно в будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, а за згодою власників  також у жилі та підсобні приміщення громадян і перебувати в них; зупиняти та проводити огляд транспортних засобів; перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу; затримувати і доставляти до правоохоронних органів осіб, які розшукуються; проводити особистий огляд затриманих осіб та речей, що знаходяться при них. Окрім цього, ОСОБА_3 має право в порядку і випадках, передбачених КВК України та іншими законами України, застосовувати фізичну силу, використовувати службових собак, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів. Обіймаючи зазначену посаду, ОСОБА_3 був службовою особою, оскільки постійно здійснював функції представника влади, тобто, відповідно до п. д ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції , він є суб`єктом відповідальності за корупційне правопорушення. Використовуючи своє службове становище та надані повноваження, ОСОБА_3 вступив у позаслужбові стосунки із засудженим ОСОБА_6 , який утримувався в державній установі Сумський слідчий ізолятор , що виразилися у прийнятті ОСОБА_3 обіцянки одержання неправомірної вигоди від засудженого за передачу заборонених предметів до території, що охороняється державній установі Сумський слідчий ізолятор , а саме: наркотичних засобів та психотропних речовин, спиртовмісних напоїв, мобільних телефонів та sim-карток операторів мобільного зв`язку до них та одержанні за це неправомірної вигоди. У невстановлений органом досудового розслідування час засуджений ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_3 з пропозицією передачі йому останнім до місця утримання наркотичних засобів, психотропних речовин, спиртних напоїв та мобільного телефону із sim-карткою оператора мобільного зв`язку для власного користування. Будучи письмово попередженим при проходженні 28.03.2019 року службових інструктажів про кримінальну відповідальність за вчинення злочинів, передбачених ст. ст. 307, 368 КК України, за вчинення інших дій, пов`язаних із незаконним збутом наркотичних засобів і психотропних речовин, достовірно знаючи про те, що, відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань , затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2186/5 від 29.12.2014 року та ст. 107 КВК України, придбання, зберігання, вживання засудженими лікарських і наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи інших одурманюючих засобів, алкогольних напоїв, та інших виробів на спиртовій основі, мобільних телефонів і sim-карток операторів мобільного зв`язку  заборонено, ОСОБА_3 вирішив стати на злочинний шлях, прийняти пропозицію засудженого ОСОБА_6 та вчинити за неправомірну вигоду в інтересах останнього передачу наркотичних засобів та психотропних речовин, а також інших заборонених предметів, до камери № 22 державної установи Сумський слідчий ізолятор , тобто до місць позбавлення волі, де утримувався засуджений ОСОБА_6 , із використанням при цьому наданої йому влади та службових повноважень. На початку жовтня 2019 року, більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилося за можливе, ОСОБА_3 під час особистої розмови з засудженим ОСОБА_6 заявив йому про те, що згодний отримати від невідомої йому особи та передати на охоронювану територію державної установи Сумський слідчий ізолятор вказані заборонені предмети та речі за грошову винагороду в сумі 1500 грн. . При цьому 500 грн. ОСОБА_6 повинен був перерахувати відразу ОСОБА_3 на його банківську картку АТ КБ ПриватБанк , а іншу частину коштів у розмірі 1000 грн.  після передачі заборонених предметів та речей до камери засудженого ОСОБА_6 . На виконання досягнутої домовленості, на прохання засудженого ОСОБА_6 22.10.2019 року о 16 годині 20 хвилин невстановлена органом досудового розслідування особа перерахувала на картковий банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ ПриватБанк на ім`я ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 500 грн. через термінал самообслуговування, який знаходиться за адресою: 40004, м. Суми, вул. Металургів, буд. 13. Одержавши вказану неправомірну вигоду, ОСОБА_3 , у невстановлені органом досудового розслідування час та місці придбав у невідомої особи, з метою подальшої передачі та збуту на території державної установи Сумський слідчий ізолятор , особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс та особливо небезпечну психотропну речовину PVP, спиртовмісну рідину, мобільний телефон Sony Ericsson із батареєю живлення та sim-карткою оператора мобільного зв`язку, для передачі до камери № 22 державної установи Сумський слідчий ізолятор , де утримувався засуджений ОСОБА_6 . Придбані предмети та речовини, які заборонені на території державної установи Сумський слідчий ізолятор , ОСОБА_3 зберігав при собі, і, заступаючи на службу у складі чергової зміни 22.10.2019 року близько 18 години 45 хвилин, використовуючи засоби конспірації та побоюючись викриття, заніс на охоронювану територію державної установи Сумський слідчий ізолятор , яка знаходиться за адресою: 40002, м. Суми, проїзд Гайовий, буд. 19, приховуючи вказані предмети і речі під форменим одягом та в його кишенях. Маючи право вільно та безперешкодно відвідувати державну установу Сумський слідчий ізолятор , тобто використовуючи своє службове становище, ОСОБА_3 зайшов до охоронюваної території вказаної державної установи Сумський слідчий ізолятор , та спрямував у напрямку камери № 22, де утримувався засуджений ОСОБА_6 для того, щоб передати останньому заборонені речі. При цьому, з метою приховати заборонені предмети від виявлення, ОСОБА_3 продовжував зберігати їх у кишенях та під форменим одягом. Однак, передати вказані заборонені предмети та речовини до камери № 22 ОСОБА_3 не зміг, оскільки після його появи на території державної установи Сумський слідчий ізолятор співробітниками оперативного відділу державної установи Сумський слідчий ізолятор було проведено його особистий огляд і всі заборонені предмети та речовини були вилучені у відповідності до вимог ст. 102 КВК України та розд. 17 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань , затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2186/5 від 29.12.2014 року. Згідно висновкам судових експертиз, вилучена у ОСОБА_3 речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого на території України заборонений,  канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 66,25 г, а порошкоподібна речовина є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої на території України заборонений,  PVP , масою 0,3127 г. Крім цього, у ОСОБА_3 було вилучено мобільний телефон Sony Ericsson SN: НОМЕР_4 із карткою оператора мобільного зв`язку, гумову грілку зі спиртовмісною рідиною із вмістом спирту етилового (міцністю) 35,88 % . Вчиняючи вищевказані кримінальні правопорушення, ОСОБА_3 усвідомлював протиправний характер своїх дій та розумів суспільно небезпечні їх наслідки, керувався мотивом особистого незаконного протиправного збагачення, тобто він вчинив вказані злочини з прямим умислом та з корисливих мотивів. Своїми умисними, протиправними, суспільно небезпечними діями, які виразились у тому, що, займаючи посаду молодшого інспектора 2-ї категорії відділу режиму і охорони державної установи Сумський слідчий ізолятор та будучи особою рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України і службовою особою правоохоронного органу, на початку жовтня 2019 року ОСОБА_3 прийняв пропозицію від засудженого ОСОБА_6 отримати неправомірну вигоду у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. та одержав із вказаної суми 22.10.2019 року о 16 годині 20 хвилин її частину у розмірі 500 (п`ятсот) грн. за пронос на територію державної установи Сумський слідчий ізолятор предметів і речовин, зберігання та використання яких засудженими заборонене, а саме: особливо небезпечного наркотичного засобу  канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 66,25 г, та особливо небезпечної психотропної речовини  PVP, масою 0,3127 г, мобільного телефону Sony Ericsson SN: НОМЕР_4 із карткою оператора мобільного зв`язку, спиртовмісної рідини із вмістом спирту етилового (міцністю) 35,88 % , які в подальшому мав передати засудженому ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України, тобто прийняття службовою особою пропозиції неправомірної вигоди та одержання такої вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням службового становища. Своїми умисними, протиправними, суспільно небезпечними діями, які виразились у придбанні та зберіганні з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу  канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 66,25 г, та особливо небезпечної психотропної речовини  PVP, масою 0,3127 г, та їх передачі до державної установи Сумський слідчий ізолятор з метою збуту ув`язненому ОСОБА_6 , ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, тобто придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту та передача їх у місця позбавлення волі з метою збуту. Правова кваліфікація підозри (обвинувачення) . ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, тобто в прийнятті службовою особою пропозиції неправомірної вигоди та одержання такої вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто в придбанні та зберіганні особливо небезпечних наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту та в передачі їх у місця позбавлення волі з метою збуту. Істотними для цього кримінального провадження обставинами є те, що підозрюваний ОСОБА_3 у ході досудового розслідування щиро розкаявся; активно сприяв розкриттю злочину; позитивно характеризується за місцем проживання та колишнього навчання; відзначається за місцем несення військової служби з позитивного боку; вчинив злочини вперше; має тяжкі та хронічні хвороби (диспластична кардіоміопатія, дисциркуляторна енцефалопатія, хронічний дуоденіт) ; відсутність тяжких наслідків через вчинення протиправних дій. Вищезазначені обставини є такими, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 та характеризують його особу. Вказані вище обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому до підозрюваного можливо застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 307 КК України. Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, не встановлені. Підозрюваний ОСОБА_3 , діючи добровільно, під час провадження досудового розслідування ініціював укладення угоди про визнання винуватості і, щиро каючись, беззастережно визнав свою вину у вчинені інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 307 КК України, та підтвердив обставини, зазначені в повідомленні про підозру від 17.02.2020 року, які є істотними для даного кримінального провадження (а. с. 1  6) .
		   07.04.2020 року прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань прокуратури Сумської області ОСОБА_4 , підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_7 уклали угоду про визнання винуватості. Підозрюваний ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненні вищезазначених злочинів і зобов`язується: - беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні; - сприяти судовому розгляду даного кримінального провадження щодо себе; - сприяти у викритті злочину, вчиненого іншою невстановленою особою, яка надала ОСОБА_3 наркотичні засоби для передачі їх ув`язненому ОСОБА_6 шляхом надання послідовних і правдивих показань з цього приводу у якості свідка у відповідному кримінальному провадженні. Сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 307 КК України. Призначення покарання ОСОБА_3 . При вирішенні питання щодо міри покарання підозрюваному сторони погоджуються на те, що стосовно підозрюваного відсутні обставини, що обтяжують покарання, проте, наявні обставини, які пом`якшують покарання, а саме: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; відзначається за місцем несення військової служби з позитивного боку; наявність тяжких та хронічних хвороб (диспластична кардіоміопатія, дисциркуляторна енцефалопатія, хронічний дуоденіт) ; відсутність тяжких наслідків через вчинення протиправних дій. Беручи до уваги наявність вищенаведених обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, являється солдатом військової служби за контрактом та перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 , за місцем колишнього навчання та за місцем реєстрації характеризується позитивно, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 : - за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна; - за ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права обіймати посади в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та інших державних органах, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 (два) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та інших державних органах, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 (два) роки. Покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. , виконувати самостійно. Із запропонованим видом та мірою підозрюваний ОСОБА_3 покарання згодний. ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для сторін є: а) для прокурора і обвинуваченого  обмеження права на оскарження вироку. Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 394 КПК України. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку: 1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4  7 ст. 474 цього Кодексу, у тому числі нероз`яснення засудженому наслідків укладення угоди, підозрюваному ОСОБА_3 роз`яснено і є зрозумілими; б) для підозрюваного чи обвинуваченого  відмова від здійснення прав, передбачених абз. абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; 2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 цього Кодексу; 3) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; 4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом) . Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого мені кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів підозрюваному ОСОБА_3 роз`яснено і є зрозумілими. Підозрюваний розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення укладеної угоди. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Підозрюваний ОСОБА_3 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України (Ст. 389-1 Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості - умисне невиконання засудженим угоди про примирення або про визнання винуватості,  карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років) (а. с. 13  21) .
		   Встановивши особу підозрюваного ОСОБА_3 , суд роз`яснив йому суть обвинувачення, з`ясував, що воно йому зрозуміле, що він визнає себе винним. Після роз`яснення суті обвинувачення ОСОБА_3 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості.
		   Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості під час підготовчого судового засідання суд з`ясував у ОСОБА_3 , що той цілком розуміє: - що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; - наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; - характер обвинувачення; - вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		   Суд з`ясував, що ОСОБА_3 правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розд. ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи Відносно спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. ст. 468  475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного та скороченого розгляду.
		   Суд переконався в підготовчому судовому засіданні шляхом проведення опитування сторін, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		   Суд з`ясував у ОСОБА_3 , що він реально зможе виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, зокрема вчинити дії, перелік яких в ній зазначено.
		   Суд перевірив угоду на відповідність вимогам КПК України. При цьому: - умови угоди не суперечать вимогам КПК України, під час досудового розслідування не була допущена неправильна правова кваліфікація кримінальних правопорушень, які не є більш тяжкими ніж ті, щодо яких передбачена можливість укладення угоди; - умови угоди відповідають інтересам суспільства; - умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; - обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, не існує; - можливість виконання ОСОБА_3 взятих на себе за угодою зобов`язань очевидна.
		   Суд перевірив угоду на відповідність вимогам закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, щодо узгоджених виду та міри покарання.
		   Для застосування інституту угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості обов`язковою і важливою умовою є відповідна поведінка підозрюваного. Це має бути не тільки фактичне визнання вини, а й активні дії, спрямовані на сприяння розслідуванню і розкриттю злочину. Також він може бути застосований тільки після повідомлення конкретній особі про підозру й до моменту виходу суду в нарадчу кімнату для прийняття остаточного рішення. Крім того, обов`язковою є добровільна згода підозрюваного/обвинуваченого. Остаточне рішення про застосування зазначеного інституту або про відмову в цьому приймає суд. В кримінальному процесуальному законі передбачено, що факт визнання винуватості фіксується у відповідній угоді. Також ст. 472 КПК України визначає зміст такої угоди, яка складається і підписується обома сторонами і подається суду. Прокурор є одним із суб`єктів, які можуть ініціювати укладення угоди про визнання винуватості. Перед цим прокурор зобов`язаний роз`яснити підозрюваному/обвинуваченому його право укласти таку угоду, пояснити правові наслідки й механізми його реалізації. Після підписання угоди вона приєднується до матеріалів провадження та з обвинувальним актом надсилається до суду для прийняття остаточного рішення. У разі укладення угоди на стадії судового розслідування суд зобов`язаний негайно приступити до її розгляду. Зокрема, суд перевіряє відповідність угоди нормам закону, з`ясовує добровільність досягнутої угоди і розуміння підозрюваним/обвинуваченим правових наслідків. Угода про визнання винуватості може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, а також тяжких злочинів. У разі відповідності критерію тяжкості злочину, відсутності заперечень сторін кримінального провадження, підтвердження факту щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину зазначається, що додаткові умови неможливості застосування угоди відсутні. Угода про визнання винуватості може бути укладена тільки щодо тих злочинів, внаслідок яких матеріальну шкоду було заподіяно виключно державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди щодо уповноваженої особи юридичної особи, стосовно якої відкрите кримінальне провадження, а також у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається. Застосування інституту угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості можливо необмежену кількість разів. Невиконання умов досягнутої угоди може призвести до перегляду прийнятого на її підставі рішення, а в разі умисного ухилення від виконання  до притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. Активне сприяння розкриттю злочину, вчиненого підозрюваним/обвинуваченим, може полягати в наданні правдивих свідчень, зазначенні місцезнаходження об`єкта злочинного посягання, наданні доказів тощо. Угода про визнання винуватості може передбачати не тільки дії, необхідні для застосування цього інституту, а й обов`язки щодо активного сприяння розкриттю злочину, вчиненого скоєного іншими особами. Таке активне сприяння можливе й після укладення угоди, про що обов`язково вказується в документі. Невиконання цих умов може призвести до перегляду прийнятого рішення й притягненню до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. У разі затвердження угоди між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим про визнання винуватості ухвалюється вирок, за яким особа визнається винною. Їй призначається вид та міра покарання або вона звільняється від відбування покарання з іспитовим строком, якщо це було визначено угодою. При цьому погашення судимості відбувається в загальному порядку. Якщо особа відмовляється від укладення угоди, досудове або судове розслідування проводяться в загальному порядку. Безумовно, з`явлення й існування інституту угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості є проявом гуманності правосуддя та прагненням держави до досягнення цілей кримінального провадження. Укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим має цілу низку переваг як для держави, так і для підозрюваного/обвинуваченого. Держава отримує повну або часткову компенсацію заподіяної шкоди, можливість закінчити кримінальне провадження в більш стислі строки з економією часу та ресурсів, а також притягти до відповідальності інших осіб. Підозрюваний/обвинувачений, у свою чергу, може отримати більш м`яке покарання. І якщо, за КПК України (в редакції 1960 року) , щиро розкаятися можна було тільки один раз, а в подальшому розраховувати на щире каяття як на обставину, що пом`якшує покарання, то КПК України (в редакції 2012 року) надав таку можливість з конкретними зобов`язаннями та гарантіями від держави без обмежень, тим самим зробивши ще один крок у бік гуманності правосуддя.
		   Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень) , склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) , його матеріальний стан тощо.
		   Як особа обвинувачений ОСОБА_3 характеризується наступним чином.
		   Має спеціальне звання молодший сержант внутрішньої служби (наказ начальника державної установи Сумський слідчий ізолятор № 131/ОС-19 від 27.06.2019 року) (а. с. 43  54) .
		   Виключно позитивно характеризується за місцем реєстрації проживання (а. с. 64) .
		   Виключно позитивно характеризується за попереднім місцем роботи (а. с. 65, 66) .
		   Має постійне місце реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 67, 71, 98  100) .
		   Зареєстрований 25.04.2014 року реєстраційний номер облікової картки платника податків: РНОКПП НОМЕР_2 (а. с. 67, 100) .
		   Має вкрай незадовільний стан здоров`я у зв`язку із встановленим йому діагнозом: диспластична кардіопатія, ПМК І ступеню; рецидивіруючий аденоітит на фоні аденоїдних вегетацій ІІ-ІІІ ступеню; гіпотрофія піднебенних мигдаликів ІІ-ІІІ ступеню; двобічний секреторний отит; дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ступеню з лікворно-гіпертензіонним вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами; хронічний гастродуоденіт, хронічний пієлонефрит в стадії нестійкої ремісії (а. с. 68, 75) .
		   Виключно позитивно характеризується за колишнім місцем навчання (а. с. 69, 70) .
		   Має військове звання солдат Збройних сил України (рядовий) (а. с. 72, 101  105) .
		   Займає посаду: номер обслуги протитанкової артилерійської батареї протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 (а. с. 73, 101  105) .
		   Раніше не судимий, відомості про наявність адміністративних стягнень у суду відсутні (а. с. 77) .
		   Має неповну вищу освіту (Охтирський коледж Сумського національного аграрного університету) (а. с. 101  105) .
		   Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
		   Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
		   Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - щире каяття (а. с. 6, 17) ; - активне сприяння розкриттю злочину (а. с. 6, 17) ; - вчинення винною особою кримінальних правопорушень вперше (а. с. 77) ; - позитивні навчальна, побутова та службова характеристики винної особи (а. с. 64  66, 69, 70) ; - молодий вік винного у вчиненні злочинів (а. с. 67, 74, 98  100, 101  105) ; - вкрай незадовільний стан здоров`я (хворобливий стан винного у вчиненні злочинів) (а. с. 63, 68, 75) ; - повне визнання винною особою своєї вини у вчиненні злочинів (а. с. 18) .
		   Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  вчинення винною особою кримінальних правопорушень вперше при призначенні покарання обґрунтовується тим, що це може свідчити про відсутність у винної особи стійких злочинних навичок, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи. Крім того, суд враховує положення абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, згідно якому судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  позитивні навчальна, побутова та службова характеристики особи винної у вчиненні злочинів при призначенні покарання обґрунтовується тим, що така поведінка в побуті, за місцем роботи, навчання, служби, як правило, свідчить про відсутність у такої особи стійких антисуспільних поглядів, і дає підстави вважати, що вчинення злочину є випадковим (а. с. ) .
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  молодий вік винного у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що молодий вік винного межує з віком неповнолітнього, що може свідчити про відсутність у винного стійких злочинних навичок, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи (а. с. ) .
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  хворобливий стан винного у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що певні соматичні захворювання знижують ясність уявлення про навколишню дійсність, особа позбавлена того ступеня уважності та обачливості, якими володіє фізично здорова людина. Хворобливий стан робить людину дратівливою і легко збуджуваною; тяжка хвороба може сприяти розвитку егоїзму, відчуженості, і це, звичайно, може здійснювати вплив на особу при вчиненні злочину. Крім того, визнання хворобливого стану винного обставиною, яка пом`якшує покарання, пов`язується з принципами доцільності призначеного покарання та гуманізму. Хворобливий стан винного може створити перешкоди для відбування винним покарання та для досягнення мети покарання. Застосування до особи, яка має певне соматичне захворювання, покарання може завдати їй фізичних та моральних страждань, і навіть створити загрозу її життю чи призвести до серйозно погіршення здоров`я. На необхідність з`ясування стану здоров`я при дослідженні даних про особу винного вказується також в абз 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року. 
		   Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи,  повне визнання винним своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину. 
		   Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом встановлено не було (а. с. ) .
		   Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 53 КК України штраф  це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Суд, встановивши, що такий злочин вчинено у співучасті і роль виконавця (співвиконавця) , підбурювача або пособника у його вчиненні є незначною, може призначити таким особам покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу. З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
		   Згідно ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
		   Погіршення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, за ініціативою суду не допускається.
		   Із змісту п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 року вбачається, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд відповідно до положень ч. 3 ст. 337 КПК України має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, погіршення становища особи за ініціативою суду не допускається.
		   Отже, суд вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 337, абз. 5 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не застосовувати ст. 54 КК України, оскільки це погіршує, не покращує, не поліпшує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження,  стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , що у повній мірі узгоджується та не суперечить вимогам, передбаченим ст. ст. 421, 437 КПК України, а саме: засуджуючи ОСОБА_3 за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який має спеціальне звання молодший сержант внутрішньої служби, не позбавляти його за вироком суду цього звання. Отже, призначення судом факультативного додаткового покарання допускається лише в напрямку покращення, поліпшення становища обвинуваченого, і не допускається в напрямку погіршення становища обвинуваченого.
		   Згідно ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Позбавлення права обіймати певні посади як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України Про очищення влади , призначається на строк п`ять років. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк  воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу  з моменту набрання законної сили вироком.
		   Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		   Також, суд бере до уваги положення абз. абз. 1  4 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, із змісту яких вбачається, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній  послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК України, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо. З підстав, зазначених в ч. 1 ст. 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове.
		   У відповідності до абз. 1 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року, виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, Пленум Верховного Суду України постановив рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового. При цьому треба мати на увазі, що додаткові покарання можуть приєднуватися до будь-яких видів основного покарання, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.
		   Із змісту абз. абз. 1, 3, 4 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року вбачається, що з метою забезпечення правильного застосування законодавства, усунення недоліків і помилок у діяльності судів при розгляді кримінальних справ Пленум Верховного Суду України постановив роз`яснити судам, що відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Це покарання призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) КК України, за якою підсудний визнаний винним, а якщо воно нею не передбачене, - в межах, установлених ст. 55 КК України. Та обставина, що до постановлення вироку підсудний вже не обіймав посаду або не займався діяльністю, з якими було пов`язане вчинення злочину, не є перешкодою для застосування цього покарання. Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Якщо в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, ст. ст. 286, 287 КК України) , рішення про призначення додаткового покарання, наведене в резолютивній частині вироку, повинне відповідати змісту цієї санкції. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю 69 КК України не потрібно.
		   Крім того, суд бере до уваги положення абз. 6 п. 3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод № 223-1679/0/4-12 від 15.11.2012 року, із змісту якого вбачається, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення ст. ст. 65, 75 КК України у редакції Закону України від 13.04.2012 року № 4652-VI мають право, застосовуючи положення ст. 69 КК України, визначати (узгоджувати) : а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або б) інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; в) не призначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України. 
		   Враховуючи наявність семи обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів, з урахуванням особи винного, переслідуючи мету забезпечення пропорційності соціально виправданих цілей покарання, реалізуючи принцип справедливості покарання, суд дійшов висновку про доцільність та можливість при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, а саме: до обмеження волі.
		   Крім того, враховуючи наявність семи обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів, з урахуванням особи винного, переслідуючи мету забезпечення пропорційності соціально виправданих цілей покарання, реалізуючи принцип справедливості покарання, суд дійшов висновку про доцільність та можливість при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції ч. 2 ст. 307 КК України як обов`язкове, у виді конфіскації майна, виходячи з наступного.
		   Так, суддівська дискреція, або суддівський розсуд, визначається як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна. Судова дискреція  це передбачена юридичними нормами, здійснювана в процесуальній формі мотивована правозастосовна діяльність суду, що полягає у виборі варіанта рішення правового питання, яка має загальні та спеціальні межі. Дискреційні повноваження в звуженішому розумінні визначаються, як можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) . Згідно з таким трактуванням суддівської дискреції, очевидною є необхідність визначення співвідношення цього явища з принципом верховенства права. В юридичній науці є доволі багато вказівок на пов`язаність верховенства права та суддівського розсуду, проте чітка характеристика напрямів їх взаємодії відсутня. Так, зокрема, існує думка, що верховенство права не дозволяє розглядати як тотожні або такі, що повністю збігаються, закон і право (навіть у суто нормативістському його розумінні) . Іманентне для верховенства права завдання суду визнавати неправовими і тому нечинними норми закону, що порушують загальновизнані принципи права і норми Конституції, означає, що не всі норми закону можна віднести до права. Зважаючи на це, варто визначати дискреційні повноваження суду як один із основних засобів втілення верховенства права у повсякденну реальність суспільного та державного життя. Основною метою здійснення правосуддя є захист порушених прав і свобод особи. У зв`язку з цим застосування такого фундаментального принципу, як верховенство права, не повинно обмежуватись лише правотворчістю, а саме: встановленням ефективних правових процедур відправлення правосуддя. Цей принцип повинен набувати продовження у професійній діяльності усього суддівського корпусу, яка має бути спрямована на максимально чітке, зрозуміле і якісне виконання процесуальних норм, забезпечення вільного доступу до правосуддя усіх громадян. Одним з важливих аспектів реалізації принципу верховенства права є уникнення надмірної та штучної бюрократизації судового процесу, що перешкоджає реалізації мети правосуддя загалом та унеможливлює панування верховенства права. Проте головним є те, що прийняття суддею певного рішення у межах його дискреційних повноважень повинно ґрунтуватися передусім на об`єктивному та загальному принципі верховенства права. Отже, дискреційні повноваження суду є потенційним підґрунтям для реалізації принципу верховенства права лише за певних умов. Однією із основних перешкод у практичному втіленні принципу верховенства права є такі загальні негативні явища вітчизняної правової культури, як низький рівень правової освіти громадян, несформованість правової ідеології, правовий нігілізм, інфантилізм та інші деформації їх правосвідомості. Ці фактори заважають суб`єктам правозастосування осягнути сутність принципу верховенства права як такого, що може бути реалізований не лише у правотворчості, але й у застосуванні права. Проте не можна заперечувати той факт, що визначальною у процесі реалізації дискреційних повноважень є саме особа судді, його світогляд, незалежність, здатність протидіяти професійним деформаціям. Важливим аспектом реалізації верховенства права, що пов`язаний із професіоналізмом суддів, є стабільність та послідовність у процесі здійснення ними правосуддя. Задля розвитку правової держави механізм здійснення судочинства повинен бути достатньо надійним і вселяти громадянам впевненість у наявності в них можливості звернутись до суду за захистом своїх прав і свобод. Отже, одноманітне застосування судами норм права є ознакою присутності принципу верховенства права у їх діяльності, оскільки буква закону може тлумачитись по-різному, проте права і свободи людини і громадянина завжди залишаються незмінними. Обмеження на суддівську дискрецію під час тлумачення можуть бути двох видів: процесуальні та органічні. Процесуальні обмеження гарантують справедливість під час здійснення судової дискреції у судовому процесі (суддя повинен рівно ставитися до сторін у процесі, своє рішення приймати на підставі фактів та доказів, представлених до суду, власне рішення він має обґрунтовувати та вмотивовувати, суддя повинен бути незалежним та безстороннім, не мати особистої зацікавленості у результатах розгляду справи та бути неупередженим тощо) . Органічні обмеження означатимуть, що здійснення дискреції має бути раціональним, послідовним та узгодженим, суддя також повинен діяти розумно, беручи до уваги ті обмеження, що накладаються правовою системою. Отже, верховенство права може бути засобом обмеження суддівської дискреції лише за вищезгаданих умов. Основними серед них є розуміння сутності верховенства права усіма суб`єктами здійснення судочинства, як суддями, так і громадянами, а також належне правове регулювання сфери правозастосування, що передбачає наявність механізмів захисту прав і свобод людини та громадянина. Стає очевидним той факт, що реалізація принципу верховенства права у процесі відправлення правосуддя та здійснення дискреційних повноважень судом завжди безпосередньо пов`язана із учасниками судового процесу. Саме усвідомлення ними сутності верховенства права, його гуманістичного спрямування, співвідношення понять право та закон , а, відповідно, і принципів верховенства права та законності і є основою здійснення правосуддя.
		   Отже, враховуючи тяжкість злочинів, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість і доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а саме: - за ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. ; - за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, із застосування ч. 2 ст. 69 КК України, без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів слід визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та інших державних органах, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 (два) роки. Покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. та покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та інших державних органах, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 (два) роки, слід виконувати самостійно.
		   Вислухавши думку прокурор щодо наведеного, думку обвинуваченого та його захисника щодо можливості затвердження угоди, що розглядається, які не заперечували проти затвердження угоди про визнання винуватості, суд переконався, що угода може бути затверджена, що можливо ухвалити вирок, яким затвердити угоду та призначити узгоджену сторонами міру покарання.
		   Крім того, оскільки розмір середньомісячного заробітку обвинуваченого ОСОБА_3 становить 2065,96 грн. , враховуючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 про розстрочення виплати штрафу певними частинами на один рік (дванадцять місяців) , відтак, з урахуванням майнового стану обвинуваченого ОСОБА_3 , суд дійшов до висновку про доцільність та можливість призначення йому основного покарання за ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу із розстрочкою виплати певними частинами (по 1416,67 грн. ) строком на один рік (дванадцять місяців) (а. с. 106  109) .
		   Цивільний позов у справі пред`явлений не був (а. с. 6) .
		   Кримінальним правопорушення матеріальної шкоди державним чи суспільним інтересам заподіяно не було (а. с. 6) .
		   Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08.11.2019 року по справі № 54/9652/19, провадження № 1-кс/554/15559/19, шляхом заборони володіти, користуватися та розпоряджатися, на речі, які були вилучені під час їх огляду 22.10.2019 року в приміщенні державної установи Сумський слідчий ізолятор за адресою м. Суми, проїзд Гайовий, буд. 19, а саме: 1. Грошові купюри у валюті українська гривня наступним номіналом, серіями та номерами: - купюра двісті гривень серії КВ № 0514667; - купюра двісті гривень серії № УВ0154036; - купюра двісті гривень серії УЖ № 4742887; - купюра п`ятдесят гривень серії ТС № 3543196; - купюра п`ятдесят гривень серії ТЗ  7727466; - купюра дві гривні серії СЕ № 0594311; - купюра дві гривні серії ТИ № 6882146; - купюра одна гривня серії ТЄ № 9088889. 2. Банківська картка АБ Укргазбанк НОМЕР_5 . 3. Банківська картка АБ Укргазбанк НОМЕР_6 . 4. Банківська картка АТ КБ ПриватБанк НОМЕР_7 . 5. Мобільний телефон Sony Ericsson SN: НОМЕР_4 . 6. Поліетиленовий пакет (зіп-пакет) Normal Clinic із подрібленою рослинною речовиною зеленого кольору всередині, за зовнішніми ознаками схожу на канабіс. 7. Прозорий поліетиленовий пакет із подрібленою речовиною зеленого кольору рослинного походження, за зовнішніми ознаками схожу на канабіс. 8. Гумову грілку зеленого кольору із рідиною всередині, за запахом схожу на алкогольну. 9. Порошкоподібна речовина, яка загорнута у плівку, обмотану скотчем чорного кольору, слід скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України (http://reyestr.court.gov.ua/Review/85561233) (а. с. 7, 9, 96) .
		   Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України (а. с. 8, 34  36, 95, 96) .
		   Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно довідці № 19/119/7-2/1780е від 14.11.2019 року, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин і виробів в сумі 1256,08 грн. ; згідно довідці № 19/119/7-2/1781е від 14.11.2019 року, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин і виробів в сумі 2198,14 грн. , слід відшкодувати на користь держави за рахунок обвинуваченого ОСОБА_3 (а. с. 6, 7, 9, 78  86, 87  92) .
		   Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 57 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов`язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку. Уповноважений орган з питань пробації надсилає засудженому виклик, за яким він зобов`язаний з`явитися для вручення припису та ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання. З урахуванням особи та інших обставин кримінального провадження суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
		   Таким чином, підставою направлення засуджених до обмеження волі до місця відбування покарання є вирок суду, що вступив в законну силу, а для осіб, яким невідбута частина іншого покарання замінена покаранням у виді обмеження волі,  ухвала суду. Після одержання вироку чи ухвали суду уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого чи орган, що виконує покарання (виправна установа) , вручають засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. У припису про виїзд вказується місце, куди повинний прибути засуджений, маршрут і час прибуття до місця призначення з урахуванням необхідного для проїзду часу, а також попередження про наслідки ухилення засудженого від виїзду у встановлений строк у виправний центр. Засуджений зобов`язаний прибути туди в строк, обумовлений з урахуванням необхідного для проїзду часу і вказаному у розпорядженні. Не пізніше 3-х діб з дня одержання припису засуджений зобов`язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку. Якщо особи, засуджені до обмеження волі, перебувають під вартою, то вони звільняються із слідчого ізолятора після набрання вироком законної сили. Адміністрація слідчого ізолятора вручає засудженим припис про виїзд до місця відбування покарання. З урахуванням особи засудженого до обмеження волі, який знаходиться до набрання вироком законної сили під вартою, та інших обставин справи суд може направити його до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому разі засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання, затримується уповноваженим органом з питань пробації для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання. У разі невиїзду без поважних причин уповноважений орган з питань пробації направляє затриманого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання оголошується його розшук. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. Облік засуджених, які відбувають покарання у виправних центрах, здійснюється відділом спеціального обліку виправного центру. Після прибуття засуджених до місця відбування покарання і їх постановки на облік їм оголошуються під розписку правила внутрішнього розпорядку, що діють у виправному центрі. При цьому засудженим роз`ясняються їхні права й обов`язки. Одночасно вони попереджаються про відповідальність за ухилення від відбування покарання, порушення порядку відбування покарання, самовільний виїзд за межі території виправного центра. 
		   Враховуючи наявність семи обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 злочинів, з урахуванням особи винного, переслідуючи мету забезпечення пропорційності соціально виправданих цілей покарання, реалізуючи принцип справедливості покарання, суд дійшов висновку про доцільність та можливість направити обвинуваченого ОСОБА_3 , засудженого до обмеження волі, за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно, на підставі ч. 1 ст. 57 КВК України.
		   На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 314, 468, 469, 471, 473  476 КПК України; ст. ст. 12, 53, 320 КК України, -
		У Х В А Л И В :
		 
		   Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07.04.2020 року між прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних слідчим Державного бюро розслідувань прокуратури Сумської області ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю його захисника адвоката ОСОБА_7 .
		   Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 307 КК України.
		   Призначити ОСОБА_3 покарання:
		   - за ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. ;
		   - за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, із застосування ч. 2 ст. 69 КК України, без конфіскації майна.
		   На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без конфіскації майна з позбавленням права обіймати посади в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та інших державних органах, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 (два) роки.
		   Покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. та покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та інших державних органах, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на 2 (два) роки виконувати самостійно.
		   З урахуванням майнового стану обвинуваченого ОСОБА_3 призначити йому основне покарання за ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу із розстрочкою виплати певними частинами (по 1416,67 грн. щомісяця) строком на один рік (дванадцять місяців) .
		   Не призначати ОСОБА_3 факультативне додаткове покарання, що передбачене ст. 54 КК України, у виді позбавлення спеціального звання молодший сержант внутрішньої служби, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		   Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08.11.2019 року по справі № 54/9652/19, провадження № 1-кс/554/15559/19, шляхом заборони володіти, користуватися та розпоряджатися, на речі, які були вилучені під час їх огляду 22.10.2019 року в приміщенні державної установи Сумський слідчий ізолятор за адресою м. Суми, проїзд Гайовий, буд. 19, а саме: 1. Грошові купюри у валюті українська гривня наступним номіналом, серіями та номерами: - купюра двісті гривень серії КВ № 0514667; - купюра двісті гривень серії № УВ0154036; - купюра двісті гривень серії УЖ № 4742887; - купюра п`ятдесят гривень серії ТС № 3543196; - купюра п`ятдесят гривень серії ТЗ  7727466; - купюра дві гривні серії СЕ № 0594311; - купюра дві гривні серії ТИ № 6882146; - купюра одна гривня серії ТЄ № 9088889. 2. Банківська картка АБ Укргазбанк НОМЕР_5 . 3. Банківська картка АБ Укргазбанк НОМЕР_6 . 4. Банківська картка АТ КБ ПриватБанк НОМЕР_7 . 5. Мобільний телефон Sony Ericsson SN: НОМЕР_4 . 6. Поліетиленовий пакет (зіп-пакет) Normal Clinic із подрібленою рослинною речовиною зеленого кольору всередині, за зовнішніми ознаками схожу на канабіс. 7. Прозорий поліетиленовий пакет із подрібленою речовиною зеленого кольору рослинного походження, за зовнішніми ознаками схожу на канабіс. 8. Гумову грілку зеленого кольору із рідиною всередині, за запахом схожу на алкогольну. 9. Порошкоподібна речовина, яка загорнута у плівку, обмотану скотчем чорного кольору, слід скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
		   Речові докази по справі, а саме:
		   - грошові купюри у валюті українська гривня наступним номіналом, серіями та номерами: - купюра двісті гривень серії КВ № 0514667; - купюра двісті гривень серії № УВ0154036; - купюра двісті гривень серії УЖ № 4742887; - купюра п`ятдесят гривень серії ТС № 3543196; - купюра п`ятдесят гривень серії ТЗ  7727466; - купюра дві гривні серії СЕ № 0594311; - купюра дві гривні серії ТИ № 6882146; - купюра одна гривня серії ТЄ № 9088889; - банківська картка АБ Укргазбанк НОМЕР_5 ; - банківська картка АБ Укргазбанк НОМЕР_6 ; - банківська картка АТ КБ ПриватБанк НОМЕР_7 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 42019200000000205 від 26.09.2019 року,  повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;
		   - мобільний телефон Sony Ericsson SN: BX9002DK61 35851601-057388-2, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 42019200000000205 від 26.09.2019 року,  звернути в дохід держави;
		   - речовину рослинного походження в двох пакетах з безбарвного полімерного матеріалу, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом,  канабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 53,66 г, 12,59 г; порошкоподібну речовину, яка загорнута в плівку, обмотана скотчем чорного кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено,  PVP, маса PVP в порошкоподібній речовині становить 0,3127 г; рідину в гумовій грілці зеленого кольору, яка є спиртовмісною рідиною, вміст етилового спирту у рідині становить 35,88 % , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження № 42019200000000205 від 26.09.2019 року,  знищити;
		   - -мобільний телефон Lenovo S60-а, ІМЕІ1: НОМЕР_8 , ІМЕІ2: НОМЕР_9 разом із флеш-карткою MісrоSD 8Gb, який зберігається в матеріалах кримінального провадження № 42019200000000205 від 26.09.2019 року,  звернути в дохід держави.
		   Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно довідці № 19/119/7-2/1780е від 14.11.2019 року, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин і виробів в сумі 1256,08 грн. ; згідно довідці № 19/119/7-2/1781е від 14.11.2019 року, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин і виробів в сумі 2198,14 грн. , відшкодувати на користь держави за рахунок обвинуваченого ОСОБА_3 .
		   Направити обвинуваченого ОСОБА_3 , засудженого до обмеження волі, за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно, на підставі ч. 1 ст. 57 КВК України.
		   Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив вирок.
		   Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		   Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...