Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/3853/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; застосування адміністративного арешту коштів та/або майна.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2020. Зареєстровано: 19.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.
Дата набрання законної сили: 14.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/25760/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №803/3853/15
		касаційне провадження №К/9901/25760/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 (головуючий суддя - Сеник Р.П., судді - Хобор Р.Б., Попко Я.С.) у справі за позовом Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про арешт коштів на рахунках платника,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області подала до суду позов, в якому просила накласти арешт на кошти на рахунках Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
		 
		Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що у зв`язку з наявністю у відповідача податкового боргу і виникненням права податкової застави на його майно було прийнято рішення 02.12.2015 № 587 про опис майна платника податків у податкову заставу на підставі статті 89 Податкового кодексу України. Проте при виїзді податкового керуючого за юридичною адресою відповідача останній не допустив податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу, унаслідок чого податковий керуючий склав акт від 08.12.2015 № 399/23 відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, відповідно до підпункту 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК України має бути застосовано адміністративний арешт майна. Оскільки згідно з абзацом другим підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду, позивач просить здійснити арешт коштів на рахунках відповідача та його філій у банках.
		 
		Волинський окружний адміністративний суд постановою від 18.01.2016 у задоволенні позову відмовив повністю. 
		 
		Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.07.2016 постанову суду першої інстанції скасував та задовольнив позов, наклав арешт коштів на рахунках Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та на рахунках його філій.
		 
		Дочірнє підприємство «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. 
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права та помилково скасував правильну за своєю суттю постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не мав права накладати арешт коштів на рахунках філій, оскільки ці рахунки належать філіям, а не юридичній особі. Окрім того, суд незаконно наклав арешт коштів на всіх рахунках юридичної особи та її філій, зокрема на спеціальних рахунках, на які зараховані страхові кошти, що можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. 
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.07.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від    03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
		 
		Верховний Суд ухвалою від 13.04.2020 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 14.04.2020.
		 
		Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
		 
		Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
		 
		Луцька ОДПІ 13.11.2014 з підстав, визначених статтею 89.4 Податкового кодексу України (платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна у податкову заставу за рішенням про опис від 12.11.2014 № 80), звернулася до суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків - ДП Волинський облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
		 
		Волинський окружний адміністративний суд постановою від 14.11.2014 у справі № 803/2342/14 задовольнив подання та зупинив видаткові операції на рахунках ДП Волинський облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» до складання акта опису майна платників податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. При цьому суд застосував положення підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 та пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.03.2015 у справі № 803/2342/14 залишив без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2014.
		 
		Згідно з довідкою про наявність боргу у відповідача станом на 03.12.2015 обліковується податковий борг в сумі 2097128,70 грн. У зв`язку зі збільшенням податкового боргу до цієї суми, Луцька ОДПІ на підставі статті 89 Податкового кодексу України прийняла рішення від 02.12.2015 № 587 про опис майна платника податків ДП Волинський облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у податкову заставу.
		 
		Податковий керуючий склав акт від 08.12.2015 № 399/23 про відмову платника податків від опису майна у податкову заставу.
		 
		У зв`язку з тим, що платник податків не допустив податкового керуючого до складення на підставі рішення від 02.12.2015 № 587 акта опису майна, яке передається в податкову заставу, позивач 09.12.2015 звернувся до суду з позовом про арешт коштів на рахунку платника податків, при цьому правовою підставою для такого звернення визначив підпункт 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, яким передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Волинський окружний адміністративний суд постановою від 14.11.2014 у справі № 803/2342/14, яка набрала законної сили, задовольнив подання Луцької ОДПІ та зупинив видаткові операції на рахунках відповідача до складання акту опису майна платників податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий борг позивача не переривався. Вжиті у Податковому кодексі України поняття «арешт коштів» та «зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків» за цілями регулювання податкових правовідносин є тотожними. Отже, арешт коштів відповідача відбувся за вказаним судовим рішенням і діє на період зупинення видаткових операцій - до складання акту опису майна платників податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано в податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Тому, стягнення податкового боргу, який не переривався, Луцька ОДПІ має здійснювати в межах ініційованих процедур, тобто в межах виконання судового рішення про зупинення видаткових операцій.
		 
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосування адміністративного арешту майна платника податків у разі якщо платник не допускає податкового керуючого до складання акта опису майна, яке передається в податкову заставу, відповідно до підпункту 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України є підставою для арешту майна платника. Контролюючий орган має право звернутися до суду як на підставі статті 89 Податкового кодексу України так і на підставі статті 94 цього кодексу. Окрім того, позовна вимога про застосування арешту коштів на рахунках філій відповідача не була предметом розгляду у справі № 803/2342/14, тому має бути задоволена задля притягнення відповідача - юридичної особи до відповідальності за недопуск податкового керуючого до складання акта опису майна, яка тягне за собою позбавлення юридичної особи можливості здійснювати операції з коштами через рахунки філій.
		 
		Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що суд дійшов таких висновків унаслідок неправильного застосування норм матеріального права. 
		 
		Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно з пунктами 88.1, 88.2 статті  88 ПК з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
		 
		Відповідно до підпунктів 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статі 89 ПК право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
		 
		Згідно з абзацом 1 пункту 89.2 статті 89 ПК з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
		 
		Відповідно до абзацу четвертого пункту 89.2 статті 89 ПК у разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
		 
		Згідно з абзацами першим, третім пункту 89.3 статті 89 ПК майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		 
		Відповідно до пункту 89.4 статті89 ПК у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
		 
		Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
		 
		Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов`язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.
		 
		Відповідно до пункту 93.1 статті 93 ПК майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1); визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2); набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3); отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (підпункт 93.1.4)
		 
		Згідно з пунктом 93.2 статті 93 ПК підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
		 
		Відповідно до підпункту 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
		 
		Згідно з пунктом 94.6 статті 94 ПК керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
		 
		Аналіз зазначених норм закону засвідчує, що податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом. Право податкової застави виникає згідно з ПК та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата у строки, встановлені ПК, сум грошових зобов`язань. Податкова застава виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу з грошових  зобов`язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв`язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу. При цьому у разі збільшення суми податкового боргу до початку складання акту опису майна у податкову заставу такий акт складається до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків. 
		 
		Отже, податкова застава виникає з дня виникнення податкового боргу і поширюється на майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У разі збільшення такого боргу податкова застава не припиняється, а продовжує діяти, тому акт опису майна складається на виконання рішення контролюючого органу про опис майна у податкову заставу, але до суми, відповідної збільшеній сумі податкового боргу платника податків. Тому, ініційовані контролюючим органом після виникнення права податкової застави процедури, направлені на погашення платником податків податкового боргу, мають бути завершені і відсутні підстави для початку нових аналогічних процедур.
		 
		Установлені судом першої інстанції обставини засвідчують, що керівник контролюючого органу після виникнення права податкової застави у зв`язку податковим боргом прийняв рішення від 12.11.2014 № 80 про опис майна у податкову заставу. З метою опису майна у податкову заставу податковий керуючий здійснив виїзд, однак платник податків - відповідач не допустив його для здійснення опису майна та не надав документів, необхідних для такого опису, унаслідок чого податковий керуючий склав акт про відмову платника податків від опису майна, а контролюючий орган 13.11.2014 звернувся на підставі пункту 89.4 ПК до адміністративного суду з поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, у порядку, передбаченому статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час такого звернення).  
		 
		Волинський окружний адміністративний суд постановою від 14.11.2014 у справі № 803/2342/14, яка набрала законної сили, задовольнив подання та зупинив видаткові операції на рахунках відповідача до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі, як того вимагає пункт 89.4 статті 89 ПК.
		 
		Отже, у справі № 803/2342/14 суд зупинив видаткові операції на рахунках відповідача до складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі, і після цього судового рішення контролюючий орган мав вжити заходів до завершення процедури складання акту опису майна у податкову заставу. У разі ж збільшення податкового боргу та повторного недопуску платником податку до такого опису зупинення його видаткових операцій на рахунках продовжує діяти і відсутня необхідність у накладенні арешту коштів на рахунках, зокрема і у накладенні арешту коштів і на рахунки філій юридичної особи яке фактично посилює відповідальність за недопуск до складання акта опису майна, адже, як правильно зазначив суд першої інстанції та неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.08.2019 у справі №520/11050/18 (адміністративне провадження №К/9901/15416/19), від 27.08.2019 у справі №520/9866/18 (адміністративне провадження № К/9901/17054/19), від 18.04.2019 у справі № 820/2522/17 (адміністративне провадження № К/9901/1106/17), від 12.11.2019 у справі №813/8587/14 (адміністративне провадження № К/9901/8324/18), поняття «арешт коштів на рахунках» та «зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків» відповідно до норм ПК за цілями регулювання податкових правовідносин є тотожними, адже спрямовані на забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань, зокрема щодо погашення податкового боргу.
		 
		Аналіз норм Податкового кодексу України, а також законодавства у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.
		 
		Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».
		 
		Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Тому, зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.
		 
		За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.31, 20.1.32 пункту 20.1 статті 20, пунктом 89.4 статті 89 ПК), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.
		 
		При цьому зазначені вимоги могли бути розглянуті судами як у загальному порядку позовного провадження, так і за поданням органу державної податкової служби про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, внесеного до суду на підставі пункту 1 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), із додержанням відповідних особливостей розгляду цієї категорії звернень податкових органів. В усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, що є однаковим за своїми правовими наслідками. Ці наслідки полягають у виникненні арешту коштів і зупиненні через цю обставину видаткових операцій. 
		 
		Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законну та обґрунтовану постанову про відмову в задоволенні позову, яку суд апеляційної інстанції скасував помилково. Тому, постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Волинський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити. 
		 
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18.01.2016.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна 
		 В.В. Хохуляк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...