Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/3520/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.
Дата набрання законної сили: 15.04.2020
Номер судового провадження: 61-20348ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем  України
		 
		15 квітня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/3520/16-ц
		 
		провадження № 61-20348св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивачі, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС», комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства»,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		представник відповідача - адвокат Малиновська Анна Борисівна,
		треті особи: Глибоцька сільська рада Бориспільського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня                2019 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів:                 Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» (далі - ТОВ «ЕКО-СЕРВІС») звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 , третя особа - комунальне підприємство «Виробниче управління комунального господарства» (далі - КП «ВУКГ») про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.  
		 
		Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Київської обласної Ради народних депутатів від 05 грудня 2001 року № 305-18-ХХІІІ,  Виробничому управлінню комунального господарства (далі - ВУКГ) на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 6,0382 га                 у межах Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. На вказаній земельній ділянці було розпочато будівництво споруди, а саме: полігон для захоронення твердих побутових відходів.
		Відповідно до договору оренди від 26 жовтня 2002 року ВУКГ передало                  в оренду ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» недобудовану споруду (полігон твердих побутових відходів), що міститься на території зазначеної земельної ділянки.
		У 2013 році між ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» та ОСОБА_1 виник спір про межі та місцезнаходження земельних ділянок, що належить кожній зі сторін. ОСОБА_1 відмовляється визнати право ВУКГ на земельну ділянку площею 6,0382 га у зв`язку з тим, що відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської областівід 23 березня 2001 року № 33,  вона є власником земельної ділянки площею 8,76 га, що знаходиться на тому самому місці, що й земельна ділянка, належна ВУКГ. Земельна ділянка відповідача частково накладається на земельну ділянку, яку ВУКГ та ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» фактично використовують під розміщення полігону. 
		Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 15 квітня 2016 року на один і той самий геопросторовий об`єкт у межах території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області було видано два державних акти на землю, а саме: державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 6,0382 га ВУКГта державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 8,76 га ОСОБА_1 ,              яка зареєстрована під кадастровим номером № 3220882200:03:006:0116.
		Крім того, рішенням Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської областівід 23 березня 2001 року № 33 було незаконно збільшено межі земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1 на 0,8 га. Отже, рішення сільської ради було винесене з перевищенням повноважень. 
		Позивач вважав, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 було видано зі значними порушеннями законодавства, оскільки на момент винесення Глибоцької сільською радою Бориспільського району Київської областірішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 технічна документація була частково або повністю відсутня, було порушено порядок передачі власнику земельної частки (паю) в натурі, що свідчить про незаконність отримання відповідачем державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. 
		Ураховуючи викладене, ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», уточнивши позовні вимоги, просило суд: скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі рішення Глибоцької сільської радиБориспільського району Київської області від 23 березня 2001 року № 33 на ім`я ОСОБА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора                  Єдіханова М. Ш. реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 травня 2014 року, індексний номер 13231618, 11:10:04. 
		 
		Протокольною ухвалою від 03 червня 2016 року до участі в справі в якості третіх осіб залучено Глибоцьку сільську раду Бориспільського району Київської області та Головне управління Держгеокадастру у Київській області. 
		 
		У липні 2016 року КП «ВУКГ», яке є правонаступником ВУКГ, звернулось до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ  «ЕКО-СЕРВІС», про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.  
		 
		Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Київської обласної Ради народних депутатів від 05 грудня 2001 року № 305-18-ХХІІІ, ВУКГ на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 6,0382 га у межах Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. На вказаній земельній ділянці було розпочато будівництво споруди, а саме: полігон для захоронення твердих побутових відходів, відповідно до цільового використання. 
		26 жовтня 2002 року між ВУКГ та TOB «ЕКО-СЕРВІС» укладено договір оренди, за умовами якого передано в оренду земельну ділянку площею 6,0382 га (полігон ТПВ) з недобудованою спорудою.
		Позивачем зазначено, що у 2013 році між ВУКГ та ОСОБА_1 виник спір про межі та місцезнаходження земельних ділянок, що належить кожній зі сторін, ОСОБА_1 відмовляється визнати право ВУКГ на земельну ділянку площею 6,0382 га у зв`язку з тим, що відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області від 23 березня 2001 року № 33, вона є власником земельної ділянки площею 8,76 га, що знаходиться на тому самому місці, що й земельна ділянка ВУКГ. 
		КП «ВУКГ» стверджувало, що спірна належна відповідачу земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, яку TOB «ЕКО-СЕРВІС» фактично використовує під розміщення полігону відповідно до умов договору оренди від 26 жовтня 2002 року. 
		Ураховуючи викладене, КП «ВУКГ» просило суд: об`єднати в одне провадження його позовну заяву та цивільну справу № 359/3520/16-ц                  за позовом TOB «ЕКО-СЕРВІС» до ОСОБА_1 , третя особа - КП «ВУКГ», про скасування державного акта на право власності на землю та державної реєстрації права власності на земельну ділянку; скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого               ОСОБА_1 на підставі рішення Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області від 23 березня 2001 року № 33; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 8,76 га на ім`я ОСОБА_1 .
		 
		Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області                            від 26 грудня 2016 року задоволено заяву ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» та об`єднано               в одне провадження позов ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» до ОСОБА_1 , треті особи: КП «ВУКГ», Глибоцька сільська рада Бориспільського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області,                        про скасування державного акта на право приватної власності на землю,             за яким відкрито провадження в цивільній справі № 359/3520/16-ц, провадження № 2/359/1412/2016 та позов КП «ВУКГ» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», про скасування державного акта на право приватної власності на землю та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за яким відкрито провадження в цивільній справі № 359/9028/16-ц, провадження №2/359/2800/2016. 
		Об`єднаній цивільній справі присвоєно номер № 359/3520/16-ц.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області                          від 09 квітня 2019 року у задоволенні позову TOB «ЕКО-СЕРВІС» відмовлено.
		У задоволенні позову КП «ВУКГ» відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не надано доказів на підтвердження порушення їх прав внаслідок видачі                   ОСОБА_1 на підставі рішення Глибоцької сільської радиБориспільського району Київської області від 23 березня 2001 року № 33 державного акта на право приватної власності на землю, а також, що земельна ділянка була надана останній з порушенням вимог чинного законодавства.  
		ТОВ «Еко-Сервіс» самовільно займає земельну ділянку площею 6,6467 га під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області. Зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, а документи, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, у ТОВ «Еко-Сервіс» та КП «ВУКГ» відсутні.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ«ЕКО-СЕРВІС»залишено без задоволення.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області                             від 09 квітня 2019 року залишено без змін. 
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при виготовленні проєкту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею ВУКГ під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області Київським регіональним центром державного земельного кадастру були допущені помилки, внаслідок яких визначені за цим проєктом межі земельної ділянки (її координати)                         не співпадають з межами земельної ділянки, які погоджувались ВУКГ Бориспільського міськвиконкому (тепер - КП «ВУКГ») під розміщення сміттєзвалища на підставі рішення Київської обласної ради двадцять третього скликання від 06 вересня 2001 року № 288-17-ХХІІІ та відповідно до акта вибору земельної ділянки на місці колишнього піщаного кар`єру на землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області для заповнення (рекультивації) його відходами 4-го класу небезпеки                 від 26 грудня 2000 року.
		Земельна ділянка площею 6,0382, яка підлягала передачі у користування ВУКГ під розміщення сміттєзвалища, підлягала вилученню у Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», а не у колективного сільськогосподарського підприємства «Бориспільське» (далі - КСП «Бориспільське»), і відносилась до земель запасу Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, а не сільськогосподарських угідь. Проте матеріали справи не містять документів, які б свідчили, що земельна ділянка, яка передавалася ВУКГ для розташування сміттєзвалища, вилучалася у КСП «Бориспільське», у результаті розпаювання земель якого отримала земельну ділянку відповідач.
		Надана ВУКГ згідно з державним актом на право постійного користування землею земельна ділянка не накладається на земельну ділянку,                          яка перебуває у власності ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У листопаді 2019 року ТОВ«ЕКО-СЕРВІС»подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову ТОВ «ЕКО-СЕРВІС».   
		 
		Отже, судові рішення в частині позовних вимог КП «ВУКГ» не оскаржуються, тому у силу положень статті 400 ЦПК України в цій частині не переглядаються.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу                                 № 359/3520/16-ц з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
		Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
		 
		У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року касаційну скаргу                   КП «ВУКГ» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу за позовом ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» до ОСОБА_1 , треті особи: КП «ВУКГ», Глибоцька сільська рада Бориспільського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування державного акта на право приватної власності на землю та державної реєстрації права власності, за позовом КП «ВУКГ» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», про скасування державного акта на право приватної власності на землю та державної реєстрації права власності призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню,                а саме: пункти 1.3., 1.5., З.5., З.8., 3.9. Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств                          і організацій, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 червня 1996 року № 47/172/48; пункт 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376; пункт 2.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації                     і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку                       і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43; пункти 1, 2, 6 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.
		Суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не звернули увагу на те, що відповідно до державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_1 , площа земельної ділянки становить 8,76 га, тоді як відповідно схеми поділу земельна ділянка № НОМЕР_1 , на яку відповідачем одержано спірний державний акт, має площу 7,99 га.
		Таким чином, під час оформлення державного акта на ім`я ОСОБА_1 , було допущено помилку, у зв`язку з чим включено до складу земельної ділянки № НОМЕР_1 та незаконно передано у приватну власність болото площею 0,8 га. Зазначена обставина підтверджується листом Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області від 15 квітня 2016 року.
		Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не звернули увагу на цільове призначення земельної ділянки, на яку відповідачем одержано спірний державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, оскільки до її складу незаконно включено 0,8 га земель водного фонду.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У грудні 2019 року представник  ОСОБА_1 - адвокат Малиновська А. Б., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
		Зазначала, що  ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку на законних підставах і в передбаченому законодавством порядку. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		28 липня 1997 року КСП «Бориспільське» Глибоцькою сільською радою Бориспільського району Київської області  був виданий державний акт на право колективної власності на землю, площею 2 098,8 гектарів, згідно  з рішенням сільської ради від 11 червня 1997 року (а. с. 56-57, т. 1).
		Також у колективну власність КСП «Бориспільське» була передана земельна ділянка площею 1 729,7 га відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, виданого 28 липня 1997 року Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області, та площею 6 га відповідно до державного акта, виданого 08 серпня 1997 року Бориспільською міською радою народних депутатів Бориспільського району Київської області на підставі рішення Бориспільської міської ради від 24 червня 1997 року № 429.
		25 квітня 2000 року Глибоцька сільська рада Бориспільського району Київської області затвердила розроблену схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Бориспільське», якою передбачено розподіл сільськогосподарських угідь 3 552,2 га (а. с. 97, т. 2).
		Аналогічне рішення було прийнято 22 лютого 2000 року Іванківською сільською радою Бориспільського району (а. с. 98, т. 2).
		 
		Відповідно до затвердженого протоколу жеребкування номерів земельних ділянок (паїв) згідно схеми розпаювання земель колективної власності             КСП «Бориспільське» ОСОБА_1 надана земельна ділянка № НОМЕР_1 , яка була розташована у середині сільськогосподарських угідь КСП «Бориспільське» (а. с. 145-147, т. 1).
		При цьому на землях, які перебували у колективній власності                                   КСП «Бориспільський», не існувало піщаного кар`єру, сміттєзвалища, а також земель, які підлягали рекультивації.
		 
		Рішенням Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області від 15 березня 2001 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності                     у відповідності до сертифікатів на право на земельну частку (пай)                         (за списком) (а. с. 83, т. 1).
		 
		На підставі рішення Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області від 23 березня 2001 року № 33  ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 8,76 га.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ТОВ«ЕКО-СЕРВІС»задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Аналогічна норма була передбачена у частині першій статті 3 ЦПК України 2004 року.
		 
		Пунктами 1 та 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
		Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю)             у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
		Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		Згідно з частинами другою, третьою статті 23 ЗК України, у редакції                  1990 року, державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають       у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. 
		До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України. 
		 
		Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року                     № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу,         сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
		Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
		 
		Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України, у редакції 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
		 
		Частинами шостою та сьомою статті 6 ЗК України, у редакції 1990 року, було визначено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі   рілля), якими користуються підприємства,   установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. 
		Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. 
		 
		У частині першій статті 22 ЗК України у редакції, чинній на час надання земельної ділянки відповідачу, передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
		 
		Згідно зі статтею 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
		 
		Частиною п`ятою статті 7 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання позивачу у користування земельної ділянки) передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 6 ЗК України (у редакції, що була чинною на дату прийняття рішення про надання у власність земельної ділянки) передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
		                                                                       
		У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).
		 
		Судами установлено, що рішенням Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської областівід 14 лютого 2001 року                           № 88-XIII-XXIII надано згоду на використання колишнього піщаного кар`єру під полігон утилізації твердих відходів для м. Борисполя.
		Згідно з проєктом відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, земельна ділянка площею                      6,0382 га, розташована на місці колишнього піщаного кар`єру, глибиною               30 м, на землях запасу сільської ради. Також у проекті зазначено,                         що земельна ділянка передбачена для відведення в постійне користування під розміщення сміттєзвалища твердих і рідких побутових відходів, розташована в районі злітної полоси Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», на що адміністрація аеропорту дала згоду на розробку проекту, при умові проведення рекультивації та засипки кар`єру відходами 4 класу небезпеки та ліквідувати існуюче сміттєзвалище в районі льотної зони № 1 (а. с. 192-198, т. 1).
		 
		Висновком сільського голови Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області від 23 жовтня 2001 року № 119 погоджено проєкт відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничого управління комунального господарства площею 6,0382 га (порушені землі - кар`єр) за рахунок земель запасу сільської ради під розміщення сміттєзвалища.
		 
		Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення земельної-технічної експертизи від 18 вересня 2015 року № 10588/15-41 відсутнє накладання меж земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_1 та                     у користуванні КП «ВУКГ» відповідно до правовстановлюючих документів. Також експертом зазначено, що земельна ділянка, якою фактично користується позивач, не відповідає місцю розташування, конфігурації та площі земельної ділянки, на яку виданий державний акт на постійне користування II-КВ № 002478, і яка знаходиться на відстані приблизно               2 960 м від земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_1          (а. с. 190-203, т. 2).
		Аналогічний висновок було зроблено експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 21 липня 2016 року за результатами проведення комплексної земельно-технічної та інженерно-екологічної експертизи № 2005/16-41/2006/16-48 (а. с. 168-188, т. 2). 
		Також експертами зазначено, що земельна ділянка, яка використовується ТОВ «Еко-Сервіс», розташована на відстані 3 км від земельної ділянки, яка надана товариству у оренду на підставі договору оренди від 26 жовтня             2002 року і межі якої визначені при розробці проекту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області.
		 
		Згідно з висновками експертів за результатами проведення додаткової земельно-технічної та інженерно-екологічної експертизи від 15 червня              2017 року № 20722/16-41/20723/16-48 полігон площею 6,0382 га,                           що переданий в оренду ТОВ «ЕКО-СЕРВІС»на підставі договору оренди                від 26 жовтня 2002 року, затвердженого Бориспільським міським головою 02 грудня 2002 року, розташований згідно з координатами поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки, визначених при розроблені проекту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області - за межами земельної ділянки площею 9,0046 га, яка фактично використовується ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» для розташування та експлуатації полігону твердих побутових відходів (а. с. 191-222, т. 3).
		Також експертами встановлено, що згідно з робочим проектом рекультивації покинутого кар`єру на землях Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області «Полігон відходів IV класу небезпеки», текстових документів Проекту відведення земельної ділянки на право постійного користування землею Виробничому управлінню комунального господарства під розміщення сміттєзвалища на території Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області та викопіровки зі схеми генплану Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль», яка є складовою цього проекту землеустрою, полігон площею 6,0382 га, що переданий в оренду ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», знаходиться в межах земельної ділянки площею 9,0046 га, яка фактично використовується                 ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» для розташування та експлуатації полігону твердих побутових відходів.
		За результатами співставлення координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки площею 9,0046 га, яка фактично використовується                ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» для розташування та експлуатації полігону твердих побутових відходів, координат частини цієї земельної ділянки площею 5,8322 та, яка по факту використовується ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» для захоронення твердих побутових відходів, з Розбивочним планом та планом організації рельєфу полігону М 1:500, встановлено, що частина земельної ділянки площею 5,8322 га, яка на час проведення експертизи використовується ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» для захоронення твердих побутових відходів, розташована в межах запроектованих для організації полігону твердих побутових відходів.
		У зв`язку з зазначеним, експерт дійшов висновку, що в процесі розроблення Проекту землеустрою при визначення координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки ймовірно була допущена технічна помилка, внаслідок чого, згідно цих координат, земельна ділянка розташована в іншому місці, ніж передбачено Робочим проектом, текстовими документами проекту землеустрою та викопіровкою зі схеми генплану Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль» (а. с. 214, т. 3).
		 
		Частинами п`ятою та шостою статті 19 ЗК України у редакції 1990 року було передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває    у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.
		 
		Проте матеріали справи не містять документів, які б свідчили, що земельна ділянка, яка передавалася КП «ВУКГ» для розташування сміттєзвалища, вилучалася у КСП «Бориспільське», у результаті розпаювання земель якого отримала земельну ділянку відповідач.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		 
		У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		 
		Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей  89, 263-264, 382 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ЕКО-СЕРВІС». 
		 
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» не доведено позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком у силу статті 12, 81 ЦПК України. 
		 
		Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються                           з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами: Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі                   із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 червня                     1996 року № 47/172/48; пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376; пункту 2.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43; Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень, не заслуговують на увагу, оскільки Методичні рекомендації щодо порядку передачі власникам земельної частки (паю) в натурі із площі сільськогосподарських угідь колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій носили рекомендаційний характер та не були обов`язковими до використання, тому що не пройшли державну реєстрацію як нормативно-правовий акт у Міністерстві юстиції України. 
		Щодо Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок                 в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, то на час розпаючання колективних земель КСП «Бориспільське» не було встановлено порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), такий порядок з`явився 05 червня               2003 року з прийняттям Закону України «Про порядок виділення в натурі              (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Крім того, у разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним  у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження                       № 14-652цс18).
		 
		Також є безпідставними посилання касаційної скарги на відсутність технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки остання не несе відповідальність за наявність та порядок зберігання технічної документації органами, зазначеними у пункті 1.19. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі. Разом з тим науково-технічна документація розпаювання земель колективної власності КСП «Бориспільське» була предметом розгляду у господарській справі                            № 144/4-04 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком-Інвест» до КСП «Бориспільське» в особі ліквідатора Єлетіна О. В. про визнання права власності на земельні ділянки і в матеріалах справи наявна копія постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07 липня 2009 року, яка є преюдиційним судовим рішенням відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України.
		 
		Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»  ОСОБА_1 не мала права на отримання земельної ділянки у порядку паювання угідь               КСП «Бориспільське», оскільки позивачем не було надано доказів і судом не встановлено, що земельні угіддя, які були розпайовані між членами                   КСП «Бориспільське», не належали колективному сільськогосподарському підприємству.
		 
		Твердження у касаційній скарзі, що у складі переданої ОСОБА_1 земельної ділянки № НОМЕР_1 є болото площею 0,8 га, яке незаконно передано      у приватну власність, є безпідставними, оскільки цей факт не доведено під час розгляду справи і касаційний суд не має права переоцінювати докази,    а, крім того, заявник не зазначає, яким чином наявність болота порушує його права і які саме.  
		 
		Посилання касаційної скарги на те, що суди не звернули увагу на цільове призначення земельної ділянки, на яку відповідачем одержано спірний державний акт, спростовується матеріалами справи, оскільки суди надали оцінку судовому рішенню Господарського суду Київської області                         від 22 листопада 2007 року, в якому зазначено, що науково-технічна документація по паюванню земель, переданих у колективну власність                КСП «Бориспільське», затверджена розпорядженням голови Бориспільської районної державної адміністрації № 391 від 18 серпня 1997 року, встановлено площу угідь, що підлягала паюванню у розмірі 35552,2 га, кількість осіб, що мали право на земельну частку - 998 осіб. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю                         «ЕКО-СЕРВІС» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області                       від 09 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду                      від 01 жовтня 2019 року в частині вирішення позову товариства 
		з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» до ОСОБА_1 , треті особи: Глибоцька сільська рада Бориспільського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування державного акта на право власності на землю та державної реєстрації права власності залишити без змін.  
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		Б. І. Гулько 
		Р. А. Лідовець
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...