Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 355/832/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.
Дата набрання законної сили: 10.04.2020
Номер судового провадження: 61-27212ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 квітня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 355/832/17
		провадження № 61-27212св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., Журби С. В., від 15 лютого 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                        ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку частково недійсним  та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 01 травня 1965 року між його батьками: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, під час якого вони у 1970 році побудували житловий будинок по АДРЕСА_1 .
		На час смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у вказаному будинку проживали та були зареєстровані він та ОСОБА_3 . Вважаючи, що вони прийняли спадщину після смерті матері шляхом фактичного проживання у спірному будинку, ні він, ні батько, не зверталися в нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини.
		Після смерті ОСОБА_3 у січні 2008 року він та його сестра ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк подали до Баришівської районної державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини, але подальше оформлення документів на спадкове майно не здійснювали.
		Під час оформлення документів на прийняття спадщини після смерті матері у січні 2017 року йому стало відомо про те, що спадковий будинок зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування                             від 22 грудня 2007 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 .
		Під час укладення договору дарування не була виділена частка у будинку, яка належала померлій матері і входила до складу її спадкового майна, внаслідок чого порушено його майнові права як спадкоємця.
		За таких обставин, позивач просив суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 22 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в частині дарування ОСОБА_2 Ѕ  частки спірного майна, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати за останньою право власності на цю частку будинку.
		 
		Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
		 
		Рішенням Баришівського районного суду Київської області у складі судді Коваленка К. В. від 21 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано договір дарування житлового будинку від 22 грудня 2007 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо житлового будинку та надвірних будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , недійсним в частині дарування 1/2 частки даного майна, що належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , яка померла                         ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Визнано, що 1/2 частка житлового будинку та надвірних будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належать на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , у належному їй та її чоловіку ОСОБА_3 будинку, окрім них проживав їх син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті матері шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про що свідчить державна реєстрація його місця проживання у  цьому будинку. За таких обставин, батько позивача, який після смерті своєї дружини отримав свідоцтво про право власності на цей будинок, не мав права розпоряджатися належною позивачу часткою у цьому будинку та відчужувати його відповідачу за договором дарування від 22 грудня                           2007 року.
		 
		Постановою Апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано рішення Баришівського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів факт прийняття спадщини після смерті матері і, як наслідок, факт порушення своїх прав оскаржуваним договором дарування. У порушення вимог закону суд першої інстанції визнав право на частку у спірному майні за померлою особою - ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,                       ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд не врахував доказів проживання позивача у спірному будинку разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (реєстрацію місця проживання у вказаному будинку), і як наслідок її прийняття в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, безпідставно взявши до уваги неналежні докази на підтвердження протилежного - довідки органу місцевого самоврядування, який не є органом, компетентним підтверджувати місце проживання особи.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 травня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		01 травня 1965 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, під час якого вони у 1970 році побудували житловий будинок по АДРЕСА_1 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
		 
		Після її смерті ніхто із спадкоємців не подавав до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини.
		 
		Відповідно до договору дарування від 22 грудня 2007 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 вказаний житловий будинок.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
		 
		У встановлений законом шестимісячний строк сторони у справі подали до Баришівської районної державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Баришівської районної державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті матері.
		 
		Згідно із відомостями, зазначеними у паспорті позивача, з 16 лютого                       1988 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у вказаному будинку (а.с. 46).
		 
		Відповідно до відомостей, зазначених у довідках, виданих ОСОБА_3 виконкомом Баришівської селищної ради Київської області: № 2990                            від 22 жовтня 1999 року, № 1058 від 17 лютого 2003 року, № 7762 від 24 грудня 2003 року, № 600 від 15 березня 2006 року, № 136 від 10 січня 2007 року,                      № 2231 від 19 грудня 2007 року, у спірному спадковому будинку з 1999 року по 2006 рік проживав ОСОБА_3 разом з дружиною  ОСОБА_4 , а після її смерті - сам ОСОБА_3 .
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Згідно із частиною першою третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.
		 
		Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. 
		 
		Встановлення зазначених обставин є необхідним для вирішення питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України.
		 
		Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України 2004 року).
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів факт проживання із своєї матір'ю на час відкриття спадщини після її смерті, а також факт прийняття спадщини у вигляді належної матері частини спірного житлового будинку і, як наслідок, факт порушення своїх прав оскаржуваним договором дарування, за яким його батько ОСОБА_3 , що у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, прийняв спадщину після смерті дружини у вигляді частини спірного житлового будинку, подарував це нерухоме майно своїй дочці ОСОБА_2 .
		 
		У цій справі доведення факту спільного проживання позивача із спадкодавцем (матір`ю) на момент відкриття спадщини є підтвердженням факту прийняття ним спадщини у вигляді частини спірного житлового будинку.
		 
		Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
		 
		Таким чином, державна реєстрація позивача у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті матері за адресою реєстрації, оскільки документально спростована належними та допустимими доказами, якими є зазначені вище довідки органу місцевого самоврядування. 
		 
		Доводи касаційної скарги про неналежність цих доказів є безпідставними та необґрунтованими. Аналогічним доводам позивача судом апеляційної інстанції була надана належна правова оцінка.
		 
		При цьому частина третя статті 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що може бути відмінними один від одного. Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів фактичного проживання позивача разом із спадкодавцем на час його смерті стало наслідком ухвалення обґрунтованого судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із його недоведеністю. 
		 
		Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		За таких обставин, оскаржуване судове рішення ухвалене апеляційним судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
		Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  постанову Апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		                                                                                                           
		О. М. Осіян 
		                                                                                                        
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...