Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 178/982/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2020.
Дата набрання законної сили: 15.04.2020
Номер судового провадження: 61-19801ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                      
		Іменем України                                 
		 
		15 квітня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 178/982/18-ц
		провадження № № 61-19801св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Божедарівська селищна рада Криничанського району Дніпропетровської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2019 року у складі судді Цаберябого Б. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду                                 від 02 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В.,                   Варенко О. П., Городничої В. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області (далі - Божедарівська селищна рада) про визнання прав на земельну частку (пай) в порядку спадкування. 
		Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер               ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02 квітня              1999 року серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.
		Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) у розмірі 4,90 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП «Вільне» та розташована в                      с. Вільне Криничанського району Дніпропетровської області, згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 , виданого                         31 березня 2000 року.
		Належне майно ОСОБА_4 після його смерті фактично прийняла його дружина ОСОБА_5 , але юридично на себе не оформила.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 березня 2002 року серії НОМЕР_3 , виданим виконкомом Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області.
		25 січня 1999 року ОСОБА_5 складено заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області Кравченко Л. П. та зареєстровано в реєстрі за № 16, згідно якого ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 все своє майно.
		Посилався на те, що після прийняття ним спадщини після ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) не було включено до спадкової маси.
		Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) у розмірі 4,90 умовних кадастрових гектарів відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 , виданого 31 березня 2000 року, яку ОСОБА_5 фактично успадкувала після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року, у задоволенні позову                   ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 , на підставі якого ОСОБА_1 просить визнати за ним право на земельну частку (пай) в порядку спадкування, виданий на ім'я ОСОБА_4 31 березня 2000 року, тобто після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому право на земельну частку, (пай) посвідчене вказаним сертифікатом, ОСОБА_4 на час його смерті не належало і не входило до складу спадщини, яку отримала ОСОБА_5 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду,               представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду          від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що за життя ОСОБА_4 мав право на земельну частку (пай). Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 майнове право на земельну частку (пай) перейшло його дружині - ОСОБА_5 , оскільки вона фактично вступила в управління успадкованим майном.
		31 березня 2000 року ОСОБА_5 було отримано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 , виданий на ім'я  ОСОБА_6 на підставі рішення Криничанської районної державної адміністрації                              від 10 червня 1997 року № 313-р, відповідно до якого ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) на землі, які перебували у колективній власності КСП «Вільне», розміром 4,90 умовних кадастрових гектарів. Вказаний сертифікат зареєстровано 31 березня 2000 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0359. У сертифікаті зазначено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом успадкування.
		Зазначає, що рішення Криничанської районної державної адміністрації                      № 313-р, відповідно до якого ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) розміром 4, 90 умовних кадастрових гектарів, було прийняте                   10 червня 1997 року, тобто за життя ОСОБА_4 , тому і сертифікат видавався на його ім'я, але фактично був отриманий його дрижиною після його смерті.
		Факт отримання сертифікату ОСОБА_5 після смерті свого чоловіка не позбавляє її чоловіка ОСОБА_4 права на земельну ділянку та не виключає майнове право на пай зі складу спадщини, яка відкрилась після смерті останнього.
		Таким чином, майнове право на земельну частку (пай) перейшло до дружини померлого - ОСОБА_5 , а посилання судів на те, що на момент смерті ОСОБА_4 право на земельну ділянку йому не належало, є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.
		 
		Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_4 перебував у шлюбі з                 ОСОБА_5 .
		 
		Згідно свідоцтва про смерть від 02 квітня 1999 року, виданого Виконкомом Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.
		 
		Після смерті ОСОБА_4 належне йому майно фактично прийняла у спадщину ОСОБА_5 , але юридично на себе його не оформила.
		 
		31 березня 2000 року ОСОБА_5 було отримано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 , виданий на ім`я ОСОБА_4 , на підставі рішення Криничанської районної державної адміністрації                            від 10 червня 1997 року № 313-р, яка перебувала у колективній власності            КСП «Вільне» розміром 4,90 умовних кадастрових га. 
		 
		25 січня 1999 року ОСОБА_5 складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області Кравченко Л. П. та зареєстрований в реєстрі за № 16, за яким ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося і, взагалі все те, що їй належатиме на день її смерті і на що вона по закону матиме право.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, про що Виконкомом Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області було видано свідоцтво серія та номер НОМЕР_3 від 05 березня 2002 року.
		 
		При отриманні свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , позивачем право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 успадковане не було.
		 
		Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області письмово повідомив суд, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону  від 03 жовтня 2017 року  № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		 
		Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 , на підставі якого ОСОБА_1 просить визнати за ним право на земельну частку (пай) в порядку спадкування, виданий на ім'я ОСОБА_4                          31 березня 2000 року, тобто після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому право на земельну частку (пай), посвідчене вказаним сертифікатом,  ОСОБА_4 на час його смерті не належало і не входило до складу спадщини, яку отримала ОСОБА_5 .
		 
		Проте, погодитись із таким висновком судів попередніх інстанцій не можна.
		 
		Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		 
		Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. 
		 
		Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
		 
		Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
		 
		За змістом статті 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
		 
		Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
		 
		Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.  Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
		 
		Судами встановлено, що після смерті ОСОБА_4 належне йому майно фактично прийняла у спадщину ОСОБА_5 , хоча юридично на себе його не оформила. Разом із тим, вона вважається такою, що прийняла спадщину.
		Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом,             що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
		 
		Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року                № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
		 
		За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на  місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До  державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
		 
		Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня                2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку  (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
		Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України                           від 8 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. 
		 
		Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України                 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та  видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X «Перехідні положення» ЗК України).
		Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Криничанської районної державної адміністрації від 10 червня 1997 року № 313-р ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Вільне», розміром 4,90 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), тобто рішення, за яким ОСОБА_4 став власником майнових прав, прийнято за його життя.
		 
		31 березня 2000 року ОСОБА_5 було отримано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 , виданий на ім`я ОСОБА_4 , на підставі рішення Криничанської районної державної адміністрації                            від 10 червня 1997 року № 313-р, яка перебувала у колективній власності            КСП «Вільне», розміром 4,90 умовних кадастрових га. 
		 
		Посилання судів попередніх інстанцій про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 , виданий на ім'я ОСОБА_4 , отримано ОСОБА_5 31 березня 2000 року, тобто після смерті            ОСОБА_4 , а тому право на земельну частку (пай) останньому на час його смерті не належало та не входило до складу спадщини, яку прийняла ОСОБА_5 , є безпідставними, оскільки рішення Криничанської районної державної адміністрації, відповідно до якого ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай), було прийнято 10 червня 1997 року, тобто за життя останнього й, відповідно, майнові права увійшли до складу спадщини. 
		Факт видачі сертифіката на ім'я ОСОБА_4 свідчить, що останнього було включено до переліку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є обов'язковим додатком до акта.
		Сама по собі видача сертифікату після смерті не може бути підставою для виключення із спадкової маси, оскільки сертифікат є лише документом, що підтверджує належність, однак, права виникають з моменту прийняття рішення.
		 
		Наведеного суди попередніх інстанцій не врахували та не звернули уваги, що майнове право на земельну частку (пай) перейшло до дружини                   ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину відповідно до положень статті 549 ЦК УРСР 1963 року.
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		25 січня 1999 року ОСОБА_5 складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Щорської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області Кравченко Л. П. та зареєстрований в реєстрі за № 16, за яким ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_1 все своє майно.
		 
		Частиною першою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		 
		Заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.
		 
		Таким чином, ОСОБА_5 , складаючи заповіт на ім`я позивача, заповідала останньому також майнове право на земельну частку (пай) розміром 4,90 умовних кадастрових гектара, яке набула, приймаючи спадщину після смерті  ОСОБА_4 , відповідно до пункту 1 статті 549 ЦК УРСР 1963 року.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		 
		У зв`язку із задоволенням позову з Божедарівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області підлягають стягненню судовий збір: за подання позовної заяви у розмірі 352 грн 40 коп., за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057 грн 20 коп., за подання касаційної скарги у розмірі 1 409 грн 60 коп., а всього 2 819 грн 20 коп.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області                      від 06 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду                 від 02 жовтня 2019 року скасувати.
		 
		Позов ОСОБА_1 до Божедарівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити.
		 
		Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 4,90 умовних кадастрових гектарів відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0303726 від 31 березня 2000 року в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Стягнути з Божедарівської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 819 грн 20 коп. (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять гривень двадцять копійок).
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...