Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 321/1753/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2020.
Дата набрання законної сили: 15.04.2020
Номер судового провадження: 51-3755км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016080290000178

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 квітня 2020 року
		м. Київ
		справа № 321/1753/16-к
		провадження № 51-3755км19
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника  ОСОБА_6 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Великобілозерського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24квітня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080290000178, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Перевєрзєвка Михайлівського району Запорізької області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Великобілозерського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2018року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, за ч. 2 ст.172 КК України (в редакції чинній на час злочину) до покарання у виді позбавлення права займати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій щодо приймання та звільнення працівників строком на 2 роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням вимог ч. 3 
		ст. 72 КК України, призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, та позбавлення права займати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій щодо приймання та звільнення працівників строком на 2 роки, які належить виконувати самостійно.
		Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні. 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено.
		Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
		На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 172 КК України у зв`язку із закінченням строку давності.
		Виключено з вироку суду посилання на призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172 та ч. 2 ст. 172 КК України із застосуванням статей 70, 72 КК України.
		В решті вирок суду залишено без змін.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що 17 квітня 2014 року він, обіймаючи посаду директора ТОВ «Лан», будучи посадовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції, умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та вимоги ст. 43 Конституції України, усвідомлюючи можливість безпосереднього впливу на ОСОБА_8 , з особистих мотивів, а саме з метою усунення останнього від можливості контролювати законність виділення йому частки майна ТОВ «Лан» та бажаючи влаштувати на звільнене робоче місце свою дружину - ОСОБА_9 , всупереч вимогам КЗпП України, підписав наказ № 9, яким незаконно звільнив ОСОБА_8 з посади головного бухгалтера ТОВ «Лан» за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов`язків.
		Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2014року задоволено позов ОСОБА_8 до ТОВ «Лан» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлено 
		ОСОБА_8 на посаді головного бухгалтера ТОВ «Лан» та стягнуто з ТОВ «Лан» на користь ОСОБА_8 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 590 грн.
		07 серпня 2015 року ОСОБА_7 , обіймаючи посаду директора ТОВ «Лан», будучи посадовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції, умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та вимоги ст. 43 Конституції України, усвідомлюючи можливість безпосереднього впливу на ОСОБА_8 , з особистих мотивів, через неприязні стосунки до останнього, які виникли на протязі 2013 - середини 2015 років, та у зв`язку з відмовою потерпілого виконувати обов`язки щодо передачі первинних документів бухгалтерського обліку за 2012-2014 роки для зберігання в сейфі бухгалтерії підприємства, які на нього були накладені 
		ОСОБА_7 всупереч посадовій інструкції бухгалтера ТОВ «Лан», в порушення вимог КЗпП України, підписав наказ № 19, яким незаконно звільнив ОСОБА_8 з посади бухгалтера ТОВ «Лан» у зв`язку з невиконанням ним наказів директора ТОВ «Лан» 
		№ 16 від 14 липня 2014 року, № 21 від 1 серпня 2014року, № 13 від 5 червня 2015 року та № 18 від 30 червня 2015 року.
		Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2015 року визнано незаконними накази директора ТОВ «Лан» ОСОБА_7 № 12 від 
		2 червня 2015 року, № 14 від 8 червня 2015 року та № 17 від 24 червня 2015року про накладення на ОСОБА_8 дисциплінарних стягнень у виді догани та наказ № 19 від 7 серпня 2015 року про звільнення ОСОБА_8 з посади бухгалтера ТОВ «Лан», поновлено ОСОБА_8 на посаді бухгалтера ТОВ «Лан», стягнуто з ТОВ «Лан» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4400,22 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 4 000 гривень.
		07 грудня 2015 року ОСОБА_7 , обіймаючи посаду директора ТОВ «Лан», будучи посадовою особою, на яку покладено організаційно-розпорядчі та керівні функції, умисно, грубо порушуючи законодавство про працю та вимоги ст. 43 Конституції України, усвідомлюючи можливість безпосереднього впливу на ОСОБА_8 , з особистих мотивів, через неприязні стосунки до нього, які виникли на протязі 2013-2015 років, достовірно знаючи про відсутність у потерпілого обов`язків касира, в порушення вимог КЗпП України, підписав наказ № 27, яким незаконно звільнив ОСОБА_8 з посади бухгалтера ТОВ «Лан», у зв`язку з порушенням касової дисципліни, порядку ведення бухгалтерського обліку, недостачею грошових коштів в касі підприємства та недовірою власника та уповноваженого ним органу.
		Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2016 року визнано незаконним наказ директора ТОВ «Лан» ОСОБА_7 № 27 від 7грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_8 з посади бухгалтера ТОВ «Лан» та поновлено на посаді бухгалтера ТОВ «Лан», стягнуто з ТОВ «Лан» на користь ОСОБА_8 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4133,54 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 гривень.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій викладені у відповідних рішеннях не відповідають фактичним обставинам справи, так як в його діях відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172 КК України, оскільки обов`язковою ознакою складу вказаних злочинів є звільнення з особистих мотивів, однак у суді не було доведено, що ОСОБА_8 було звільнено саме з особистих мотивів. Стверджує, що звільнення потерпілого відбувалося суто через невиконання ним своїх професійних обов`язків. Крім цього, пред`явлене обвинувачення не було доведено в ході судового розгляду «поза розумним сумнівом», так як відсутні належні та допустимі докази його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів. 
		Потерпілий ОСОБА_8 в запереченнях на касаційну скаргу, наводячи відповідні аргументи, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити.
		Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні 12 лютого 2020 року, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.
		Прокурор вважала судові рішення законними і обгрунтованими та просила залишити їх без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно ч. 1 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК України не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. 
		При перевірці кримінального провадження не встановлено обставин, які б ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7  у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими його засуджено.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, доводи про недоведеність його вини за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 172 КК України засуджений  ОСОБА_7  висловлював під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнані безпідставними. Свої висновки щодо винуватості  ОСОБА_7 , з якими погоджується і колегія суддів, суди належним чином умотивували у постановлених судових рішеннях. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили. 
		Жодних даних, які ставили б під сумнів достовірність наявних у справі доказів, у тому числі послідовних та незмінних показань потерпілого ОСОБА_8 щодо конкретних обставин незаконних звільнень його з посади бухгалтера ТОВ «Лан» з особистих мотивів, свідків, даних зазначених у письмових доказах, під час перевірки матеріалів справи не було встановлено. Ці докази узгоджуються між собою, а підстав вважати їх недостовірними матеріали справи не містять. 
		Хоча засуджений  ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та 2 ст. 172 КК України, не визнав, його винуватість підтверджується усією сукупністю безпосередньо досліджених доказів у кримінальному провадженні, що дає підстави зробити висновок, що  ОСОБА_7 тричі незаконно звільнив ОСОБА_8 з посади бухгалтера з особистих мотивів.
		Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, ретельно перевірив усі посилання й доводи викладені засудженим у апеляційній скарзі, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, й вмотивовано відмовив у задоволенні заявлених апеляційних вимог, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.
		Так, апеляційний суд визнаючи необґрунтованими та безпідставними твердження засудженого про те, що звільнення потерпілого ОСОБА_8 не було незаконним, і у нього не було особистих мотивів для такого звільнення вказав, що з об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 172 КК України характеризується порушенням конкретних норм трудового законодавства, що пов`язані з незаконним звільненням працівника з роботи, причому, звільнення з роботи працівника вважається незаконним, якщо воно здійснене з порушенням установленого порядку або без законних підстав для цього.
		Суб`єктивна сторона даного злочину виявляється в прямому умислі, при цьому, незаконне звільнення, на відміну від інших грубих порушень законодавства про працю, передбачає як обов`язкову ознаку наявність особистих мотивів.
		В даному кримінальному провадженні обов`язковому встановленню підлягало вирішення питання про те, чи були звільнення потерпілого ОСОБА_8 незаконними та чи були такі звільнення вчинені з особистих мотивів.
		Так, рішеннями Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2014року, 11 листопада 2015 року та 11 березня 2016 року підтверджено, що обвинувачений ОСОБА_7 протягом менш ніж двох років тричі незаконно звільнив потерпілого ОСОБА_8 із займаної посади.
		Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2014року було встановлено,що в наказі № 9 від 17 квітня 2014 року про звільнення ОСОБА_8 взагалі не було зазначено, який саме проступок став підставою для розірвання трудового договору, укладеного сторонами, а також дати його вчинення, у зв`язку з чим неможливо було перевірити правомірність застосування заходів дисциплінарного впливу, зокрема, звільнення, що свідчить про відсутність підстав для застосування п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а. п. 210-212).
		РішеннямМихайлівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2015 року було встановлено, щоневиконання ОСОБА_8 наказів директора ТОВ «Лан» та недотримання ним посадової інструкції та Правил внутрішнього трудового розпорядку, про що вказано в наказі про звільнення, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки накази про накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_8 були визнані судом незаконними, і за таких обставин суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_8 було проведено незаконно (т. 1, а. п. 219-223).
		РішеннямМихайлівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2016 року було встановлено, щозвільнення ОСОБА_8 було проведено незаконно, за відсутності передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстав, та відбулося в день видачі наказу про його поновлення  7 грудня 2015 року (т. 1. а. п. 228-232).
		Разом з тим, при розгляді судами в порядку цивільного судочинства категорії справ, які стосуються незаконного звільнення та поновлення на посаді, не є обов`язковим встановлення факту наявності чи відсутності мотиву такого звільнення, в тому числі особистого мотиву, оскільки суди в таких справах повинні лише констатувати законність або ж незаконність звільнення працівника з посади.
		Щодо наявності особистого мотиву у засудженого ОСОБА_7 при звільненні потерпілого ОСОБА_8 , судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що він підтверджується, окрім показань безпосередньо потерпілого, показаннями допитаних в судовому засіданні свідків та дослідженими документами.
		Так, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 категорично зазначали, що в ТОВ «Лан» конфлікти виникали виключно між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , останній на зборах критикував директора, який в свою чергу говорив про те, що ОСОБА_8 не виконує свої посадові обов`язки, хоча ні в кого з інших працівників на підприємстві, окрім ОСОБА_7 , претензій до роботи бухгалтера не було. 
		Матеріалами кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_7 звільнив ОСОБА_8 з метою влаштувати на це місце свою дружину 
		ОСОБА_9 , яка була працевлаштована після звільнення потерпілого.
		Даних про те, що ОСОБА_7 намагався підібрати іншого спеціаліста на посаду бухгалтера, матеріали кримінального провадження не містять, що підтверджується наданою Михайлівським районним центром зайнятості інформацією про те, що ОСОБА_7 з 17 квітня по 10 червня 2014 року не надавав інформацію про наявну в ТОВ «Лан» вакантну посаду бухгалтера (т. 1 а. п. 72), а також відсутні відомості про те, що засуджений дійсно пропонував дружині потерпілого ОСОБА_8 зайняти цю посаду. Зазначене свідчить про незаконне звільнення 
		ОСОБА_8 з роботи саме з особистих мотивів.
		З огляду на викладене, висновки судів про наявність у ОСОБА_7 особистого мотиву при незаконному звільнені ОСОБА_8 з посади бухгалтера, є правильними.
		Отже, Верховний Суд погоджується з рішеннями місцевого та апеляційного судів щодо винуватості  ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172 та ч. 2 ст. 172 КК України, яка доведена поза розумним сумнівом, а доводи, викладені засудженим у касаційній скарзі, є безпідставними.
		Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень в касаційній скарзі не наведено та колегією суддів не встановлено.
		За таких обставин касаційна скарга засудженого  ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Великобілозерського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 24квітня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...