Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/9540/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 22.04.2020. Зареєстровано: 23.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2020.
Дата набрання законної сили: 21.04.2020
Номер судового провадження: 852/1957/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		21 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9540/19
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді-доповідача:  Шальєвої В.А.
		суддів:                           Білак С.В., Олефіренко Н.А.,     
		розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 р. (суддя Неклеса О.М., повне судове рішення складено 21.12.2019 р.) в справі № 160/9540/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ Трейд» до Дніпровської митниці  Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, 
		ВСТАНОВИВ:
		          Товариство з обмеженою відповідальністю «АМТ Трейд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості № UA110000/2019/400065/2 від 23.08.2019 р. та № UA110000/2019/400070/2 від 04.09.2019 р.
		          Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовано  рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 23.08.2019 р. №UA110000/2019/400065/2 та рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 04.09.2019 р. №UA110000/2019/400070/2.
		          В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.  Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції, що під час митного контролю товарів за митними деклараціями, поданими позивачем, програним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення перевірки правильності визначення митної вартості. В поданих декларантом для митного оформлення товарів документах містяться розбіжності, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості та всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягала сплаті.
		          Так, надані до митного оформлення інвойси не містять посилань на специфікації, у рамках яких вони складені, а висновок суду першої інстанції, що номер кожного інвойсу включає в себе номер специфікації, не відповідає дійсності. 
		          Відповідно до п. 2.2 контракту якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу виробника, проте такі документи до митного оформлення не надано.
		          Умовами контракту не передбачено включення витрат з транспортування до ціни товару. Надані до митного оформлення документи не містять інформації стосовно вартості послуг транспортування товару чи включення цих витрат до ціни товару.
		          Позивачем не дотримано термінів  оплати товару, що з урахуванням п. 8.2 контракту щодо відповідальності сторін за несвоєчасне виконання зобов`язань  вказує на можливість збільшення митної вартості товару. Крім того, надані до митного оформлення платіжні доручення неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару.
		          Судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги висновки ТПП, складені з урахуванням інформації, розміщеній  на інтернет-ресурсах. При цьому у висновках йде мова про ринкову вартість товару, що не є тотожною митній вартості.
		          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
		На виконання розпорядження голови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 р. № 12-РО щодо рекомендації розгляду в порядку письмового провадження справ,  призначених до розгляду в судовому засіданні на час, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження, про що повідомлені учасники справи.
		Від учасників справи не надійшло заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження та клопотань про призначення  розгляду справи за участі учасників справи, відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим  суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи в порядку письмового провадження.
		Перевіривши  законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
		          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що 23.01.2018 р. ТОВ «АМТ Трейд»  укладено з компанією Chongqing Meiqi Industry  CO., LTD. (Китай) зовнішньоекономічний контракт №MQ/6 на поставку товарів в асортименті, кількістю та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною вказаного контракту.
		Поставка партій товару відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 23.01.2018 року №MQ/6, специфікацій  від 23.01.2018 р. №2018-1А2,  від 03.05.2018 р. №2018-3А, від 06.06.2018 р. №2018-3С здійснювалася  на умовах поставки CFR-Одеса згідно з Інкотермс 2010.
		З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем  задекларовано частину товарів з кожної партії поставленого товару за окремими митними деклараціями.
		Так, 16.08.2019 р. подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД)  №UA110180/2019/413996 на частину товарів,  ввезених ТОВ «АМТ Трейд» за  зовнішньоекономічним контрактом від 23.01.2018 р. №MQ/6, специфікацій від 23.01.2018 р. № 2018-1А2, від 03.05.2018 р. №2018-3А, від 06.06.2018 р. № 2018-3С, - трактори, що керуються водієм, який іде поряд, нові: мотоблоки  Кентавр МБ2010Д-3, в кількості 48 шт., мотоблоки  Кентавр МБ2013Б-3, в кількості 50 шт., мотоблоки  Кентавр МБ2070Б/М2, в кількості 150 шт.
		Для митного оформлення вказаного товару декларантом подано  комерційні та товаросупровідні документи: рахунки-фактури (інвойс) від 13.04.2018 р. №MQ2018-1A2, від 27.04.2019 р. №MQ2018-3А-1 (покриваючий), від 27.07.2018 р. №MQ2018-3A, від 27.08.2018 р. №MQ2018-3C; коносаменти від 27.04.2018 р. №COSU6162376510, від 10.08.2018 р. №MRFB18080912, від 07.09.2018 р. №MRFB18090577. 
		Митна вартість товару декларантом  визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1  ст.57 Митного кодексу України   за основним методом - за  ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій).
		На підтвердження митної вартості товару підприємством подано митниці  документи, передбачені частинами 2, 3  статті 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 ЕМД  №UA110180/2019/413996:  декларація митної вартості;  зовнішньоекономічний контракт від 23.01.2018 р. № MQ/6 та додатки (специфікації) до нього від 23.01.2018 р. № 2018-1А2, від 03.05.2018 р. № 2018-3А, від 06.06.2018 р. №2018-3С;  рахунки-фактури (інвойси) від 13.04.2018 р. №MQ2018-1A2, від 27.04.2019 р. №MQ2018-3A-1 (покриваючий), від 27.07.2018 р. №MQ2018-3A, від 27.08.2018 р. №MQ2018-3C;  пакувальні листи від 13.04.2018 р., від 27.07.2018 р., від 27.08.2018 р.;  коносаменти від 27.04.2018 р. №COSU6162376510, від 10.08.2018 р. №MRFB18080912, від 07.09.2018 р. №MRFB18090577; додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту №3 від 24.12.2018 р., № 4 від 01.03.2019 р., № 5 від 12.04.2019 р.;  контракт зберігання на митному складі №188-Хр від 25.06.2018 р.; висновки експерта щодо визначення ринкової вартості товарів № ГО-916/1, №ГО-916/2, №ГО-916/4 від 16.04.2019 р.; лист-роз`яснення № 367 від 16.08.2019 р.; платіжне доручення в іноземній валюті №38 від 17.04.2019 р.; комерційні пропозиції від 08.01.2018 р., від 25.04.2018 р., від 21.05.2018 р.; прайс-листи на товари від 08.01.2018 р., від 25.04.2018 р., від 21.05.2018 р.; запит ТОВ  «АМТ Трейд»  до AT  «ОТП Банк»  № 1 від 17.04.2019 р.;  лист АТ  «ОТП Банк»  № 300-3-300-3-1 від 17.04.2019 р.;  лист ZENITH ELECTRIC TOOLS LIMITED від 15.04.2019 р.;  технічні характеристики товарів від 23.01.2018 р.
		Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів декларанту  направлено повідомлення від 19.08.2019 р., в якому зазначено про  виявлення розбіжностей у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
		Цим же повідомленням додатково витребувані  документи:  якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити,  необхідні для ідентифікації ввезеного товару;  виписку з банківської документації;  копію митної декларації країни відправлення.
		Листом № 377 від 23.08.2019 р. декларантом додатково надано митниці наступні документи:  копію ліцензії підприємства-виробника з перекладом на українську мову;  копію додаткової угоди № 6 від 17.06.2019 р., якою продовжено термін оплати за товар за специфікацією 1А2 від 23.01.2018 р.;  копію платіжного доручення в іноземній валюті № 49 від 07.05.2019 р.; копію заявки про купівлю іноземної валюти № 52 від 07.05.2019 р.;  копію платіжного доручення в іноземній валюті № 66 від 28.05.2019 р.;  копію заявки про купівлю іноземної валюти № 69 від 28.05.2019 р.;  копію платіжного доручення в іноземній валюті № 76 від 10.06.2019 р.;  копію заявки про купівлю іноземної валюти № 80 від 10.06.2019 р.;  копію платіжного доручення в іноземній валюті № 98 від 31.07.2019 р.;  копію заявки про купівлю іноземної валюти № 105 від 31.07.2019 р.;  копію листа AT«ОТП Банк » № 300-3-300-3-1/434 від 22.08.2019 р.
		Цим же листом позивач повідомив відповідача, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані разом з митною декларацією  та цим листом, подані документи повною мірою підтверджують фактурну вартість товару як єдину складову митної вартості товару, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть. 
		23.08.2019 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/400065/2, яким скориговано митну вартість  за резервним методом товару № 1 на рівні 387,790 дол.США/шт., товару № 2 на рівні 387,790 дол.США/шт., товару № 3 на рівні 234,0665 дол.США/шт.
		Крім того, 02.09.2019 р. позивачем подано ЕМД №UA110180/2019/414760 на частину товарів,  ввезених ТОВ «АМТ Трейд» за  зовнішньоекономічним контрактом від 23.01.2018 р. №MQ/6, специфікаціями 03.05.2018 р. № 2018-3А, від 06.06.2018 р. №2018-3С, рахунками-фактурами (інвойсами) від 27.04.2019 р. №MQ2018-3A-1 (покриваючий), від 27.07.2018 р. №MQ2018-3A, від 27.08.2018 р. №MQ2018-3C, коносаментами від 10.08.2018 р. №MRFB18080912, від 07.09.2018 р. №MRFB18090577,  - трактори, що керуються водієм, який іде поряд, нові: мотоблоки  ДТЗ 585Д, в кількості 100 шт., мотоблоки  ДТЗ 570Б, в кількості 100 шт.          
		Митна вартість товару декларантом  визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1  ст. 57 Митного кодексу України   за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій).
		На підтвердження митної вартості товару декларантом подано  документи, передбачені частинами 2, 3  статті 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації №UA110180/2019/414760:  декларація митної вартості;  зовнішньоекономічний контракт від 23.01.2018 р. № MQ/6; специфікації від 03.05.2018 р. № 2018-3А, від 06.06.2018 р. №2018-3С;  рахунки-фактури (інвойси) від 27.04.2019 р., № MQ2018-3A-1 (покриваючий), від 27.07.2018 р. № MQ2018-3A, від 27.08.2018 р. № MQ2018-3C;  пакувальні листи від 27.07.2018 р., від 27.08.2018 р.;  коносаменти від 10.08.2018 р. №MRFB18080912, від 07.09.2018 р. №MRFB18090577; додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту  № 4 від 01.03.2019 р., № 5 від 12.04.2019 р., № 7 від 29.07.2019 р., № 8 від 14.08.2019 р.;  контракт зберігання на митному складі №188-Хр від 25.06.2018 р.;  лист-роз`яснення № 385 від 29.08.2019 р.;  платіжне доручення в іноземній валюті № 38 від 17.04.2019 р.;  платіжне доручення в іноземній валюті № 98 від 31.07.2019 р.;  комерційні пропозиції від 25.04.2018 р., від 21.05.2018 р.;  прайс-листи на товари від 25.04.2018 р., від 21.05.2018 р.;  запит ТОВ  «АМТ Трейд»  до АТ  «ОТП Банк»  № 1 від 17.04.2019 р.;  лист АТ  «ОТП Банк»  № 300-3-300-3-1/297 від 17.04.2019 р.;  лист AT «ОТП Банк» № 300-3-300-3-1/434 від 22.08.2019 р.;  заява на купівлю іноземної валюти № 105 від 31.07.2019 р.;  технічні характеристики товарів від 23.01.2018 р.
		Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею  направлено декларанту повідомлення від 03.09.2019 р., в якому зазначено про  виявлені розбіжності у поданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також вказано про встановлення, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
		Цим же повідомленням митницею  додатково витребувані  документи:  якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;  виписку з банківської документації;  копію митної декларації країни відправлення.
		Листом від 04.09.2019 р. №389 ТОВ «АМТ Трейд» повідомило відповідача, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані разом з митною декларацією, документи повною мірою підтверджують фактурну  вартість товару як єдину складову митної вартості товару, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть.
		04.09.2019 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості №UА110000/2019/400070/2, яким скориговано митну вартість  за резервним методом товару № 1 на рівні 387,79 дол.США/шт., товару № 2 на рівні 277,90 дол.США/шт.
		Судом першої інстанції зазначено,  що  відповідачем  не наведено доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. З урахуванням того, що в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, документи  містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, а відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржених рішень.
		Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 
		Як встановлено ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:
		1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
		2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
		3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
		          Декларація митної вартості подається у разі:
		1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
		2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
		3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.
		Згідно з ч. ч. 8-9 цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
		Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
		Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
		1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
		2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
		3) розрахунок ціни (калькуляцію).
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
		Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:
		1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
		3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
		4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
		у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
		у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
		у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному  органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
		Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
		1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
		2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
		3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
		4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
		Згідно з ч. 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2)  неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
		4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару. 
		Судом встановлено, що декларантом  для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2    ст. 53 Митного кодексу України.
		При перевірці правильності визначення митної вартості товару Дніпропетровською митницею  встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.
		В межах апеляційного перегляду справи такими обставинами орган доходів і зборів зазначає: 
		1) надані до митного оформлення інвойси не містять посилань на специфікації, у рамках яких вони складені;  
		           2) відповідно до п. 2.2 контракту якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу виробника, проте такі документи до митного оформлення не надано;
		           3) умовами контракту не передбачено включення витрат з транспортування до ціни товару. Надані до митного оформлення документи не містять інформації стосовно вартості послуг транспортування товару чи включення цих витрат до ціни товару;
		           4) підприємством не дотримано термінів  оплати товару, що з урахуванням п. 8.2 контракту щодо відповідальності сторін за несвоєчасне виконання зобов`язань  вказує на можливість збільшення митної вартості товару. Крім того, надані до митного оформлення платіжні доручення неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару;
		           5) висновки ТПП, складені з урахуванням інформації, розміщеній  на інтернет-ресурсах, щодо   ринкової вартості товару, що не є тотожною митній вартості, не можуть братися до уваги.
		Стосовно зауваження відповідача про те, надані до митного оформлення інвойси не містять посилань на специфікації, у рамках яких вони складені, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що номер кожного інвойсу, на підставі яких здійснювались поставки партій товару та які подані декларантом разом з митними деклараціями, включає в себе номер кожної специфікації, доданої до митної декларації. В кожному інвойсі зазначено найменування, кількість та ціна товару в кожній партії, що повністю співпадає з тими ж відомостями, зазначеними в кожній специфікації.
		Відповідно, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що  шляхом співставлення номеру кожного інвойсу та специфікації, зазначених в них найменування, кількості та ціни товару, можливо ідентифікувати, до якого саме інвойсу має відношення специфікація, відповідно до якої здійснювалось формування кожної окремої партії товару.
		Також є правильним зазначення судом першої інстанції про відсутність обґрунтування  у рішеннях про коригування митної вартості, яким чином відсутність в інвойсах посилання на специфікації унеможливлює перевірку складових митної вартості та унеможливлює ідентифікацію конкретного інвойсу з конкретною партією товару.
		Апелянт вказує, що відповідно до п. 2.2 контракту якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу виробника, проте такі документи до митного оформлення не надано. При цьому відповідач вважає, що такі документи мають вплив на  ціну товару, та посилається на   Закон України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин».
		Судом встановлено, що декларантом на вимогу відповідача  листом №377 від 23.08.2019 р. додатково надано  ліцензію з перекладом, що підтверджує якісні характеристики товару.
		Надані позивачем для митного оформлення документи, перелік яких зазначено вище, підтверджують в повній мірі числові значення митної вартості та дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
		Частиною 2  статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які надаються для підтвердження митної вартості. 
		Частиною 5  статті 53 Митного кодексу України заборонено органу доходів і зборів вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Документи про якість товару не входять у цей перелік, відповідно є правильним зазначення судом першої інстанції, що  зауваження митниці щодо відсутності документів виробника про якісні характеристики товару не може розцінюватися  як розбіжність, яка впливає на числові значення митної вартості.
		Верховним Судом в постанові від 16.11.2018 р. в справі №813/1012/17 висловлена правова позиція стосовно не надання до митного оформлення декларантом документів на підтвердження якості товару, яка полягає у тому, що виключний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості, наведений у статті 53 Митного кодексу  України, і серед цього переліку відсутні документи щодо якості товарів. 
		Суд вказує, що документи щодо якості товарів не підтверджують та не спростовують ціну товару, відповідно  не впливають на числові значення  митної вартості товару.
		З урахуванням наведеного,  відсутності в зовнішньоекономічному контракті обов`язку постачальника надавати покупцю документи на підтвердження якості товару,   подання декларантом до митного оформлення відомостей про технічні характеристики товару,  які дозволяють ідентифікувати задекларований товар, суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно обов`язковості надання документів на підтвердження якості товару.
		Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до  статті 1 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин»  виробником вважається юридична або фізична особа (підприємство, організація, установа, громадянин - підприємець), яка виготовляє машини для реалізації, представляючи себе виробником, а також будь-яка інша особа, яка імпортує машини на територію України для торгівлі або іншого виду діяльності.
		Тобто, позивач у розумінні приведеної правової норми є імпортером сільськогосподарських машин - мотоблоків та вважається виробником такої машини.
		Апелянтом також зазначається, що умовами контракту не передбачено включення витрат з транспортування до ціни товару, а надані до митного оформлення документи не містять інформації стосовно вартості послуг транспортування товару чи включення цих витрат до ціни товару.
		З цього приводу суд зазначає таке.
		Поставка оцінюваного товару здійснювалась  на комерційних умовах поставки CFR Одеса. 
		Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс 2010) термін CFR означає, що продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов`язаний заключити договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення. 
		Тобто, за умовами поставки CFR саме на продавця покладено виконання митних формальностей у країні експорту.           
		Згідно з пунктом 3.1 контракту №MQ/6 поставки товару здійснюються на умовах Інкотермс  в редакції 2010 року, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються у специфікаціях (додатках) до контракту.
		В цьому випадку поставка товару здійснювались на підставі специфікацій  від 23.01.2018 р. №2018-1А2,  від 03.05.2018 р. №2018-3А, від 06.06.2018 р. №2018-3С, якими передбачені умови поставки CFR Одеса.
		Тобто, здійснення поставки на умовах CFR Одеса прямо передбачено умовами зовнішньоекономічного контракту, положення  якого не суперечать умовам поставки CFR, визначеним в міжнародних торгівельних правилах  Інкотермс 2010, тому пряме посилання в контракті на такі умови поставки не може носити інформативний характер, як зазначає відповідач.
		Відповідно до умов поставки CFR у редакції Інкотермс 2010   продавець постачає товар на борт судна. Продавець зобов`язаний укласти договір та сплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, тобто саме  продавець несе витрати на транспортування товарів до порту призначення, витрати на навантаження.
		Тому суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ціна товару за умовами постанови CFR  означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару зі сплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки (фрахта) до порту призначення, без вивантаження в порту, відповідно,  узгоджуючи умови поставки на зазначених умовах сторони контракту погодились в тим фактом, що ціна товару, зазначена у специфікації та інвойсі, вже включає в себе додаткові витрати, у тому числі витрати на завантаження та транспортні витрати (фрахт) до порту Одеса.
		Таке правозастосування узгоджується з правової позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 09.04.2019 р. в справі №825/1990/17. Верховним Судом в цьому судовому рішенні зазначено, що згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CFR (вартість та фрахт) означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для поставки товару в зазначений порт, однак ризик втрати чи ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна у порту відвантаження. За умовами CFR на продавця лягає відповідальність з очищення товару від стягнень для його вивозу. Таким чином, витрати на фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.
		Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно неможливості перевірити митну вартість товару внаслідок відсутності доказів включення до ціни товару витрат на транспортування.
		Наступним недоліком, який за доводами апелянта дає обґрунтовані сумніви у заявленій декларантом митній вартості, є те, що  підприємством не дотримано термінів  оплати товару, що з урахуванням п. 8.2 контракту щодо відповідальності сторін за несвоєчасне виконання зобов`язань  вказує на можливість збільшення митної вартості товару;  надані до митного оформлення платіжні доручення неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару.
		Судом першої інстанції ретельно розглянуті зазначені доводи апелянта та зроблено обґрунтований висновок про те, що надані до митного оформлення документи, з урахуванням додатково наданих документів, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли органу доходів і зборів  провести обчислення митної вартості за основним методом.
		Суд у спростування доводів апелянта вважає за необхідне зазначити, що недотримання термінів  оплати товару та наявність у контракті положень щодо відповідальності сторін за несвоєчасне виконання зобов`язань жодним чином не вказує на збільшення ціни товару та заявлення декларантом недостовірних відомостей про митну вартість товару.
		Вказані твердження апелянта є суто припущеннями. Апелянтом не підтверджено відповідними доказами сплату позивачем будь-яких штрафних санкцій за порушення строків здійснення передплати, а також збільшення ціни товару у зв`язку з цим.
		Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену  у постанові від 20.03.2018 р. в справі № 815/4132/17, відповідно до якої уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.
		Посилання апелянта на те, що надані до митного оформлення платіжні доручення неможливо ідентифікувати з партією оцінюваного товару, аналогічні підставам, за якими відповідач заперечував проти позову.
		Зважаючи на те, що апелянтом не спростовано в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції з цього питання, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що належними доказами, зокрема, платіжними дорученнями, листами АТ «ОТП Банк», додатковими угодами щодо продовження термінів здійснення передплати тощо, підтверджено здійснення позивачем оплати за товар, а надані платіжні документи мають усі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікувати платежі з певними поставками.
		          Стосовно зазначення апелянтом, що висновки ТПП, складені з урахуванням інформації, розміщеній  на інтернет-ресурсах, щодо   ринкової вартості товару, що не є тотожною митній вартості, не можуть братися до уваги, суд зазначає таке.
		          Висновок ТПП, наданий декларантом відповідачу при здійсненні митного оформлення, в сукупності з іншими документами підтверджує митну вартість, заявлену декларантом.
		Тобто, висновок ТПП не є тим документом, на підставі якого позивачем заявлена митна вартість, а документом, який підтверджує рівень цін на оцінюваний товар.  
		Суд вважає,  що не зважаючи на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили певні недоліки в оформленні, проте такі недоліки не перешкоджали органу доходів і зборів  перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості.
		Відтак, суд визнає  необґрунтованими доводи відповідача  про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
		Суд зазначає,  що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем  при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості. 
		10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). 
		Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. 
		          Пунктом 2(b)  статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від  "дійсною вартістю" слід розуміти ціну,  за яку,  під  час та в місці,  визначеними  законодавством  імпортуючої  країни, такий  чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної  конкуренції.  У  тому ступені,  в  якому  на  ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої  трансакції,  ціна,  що  розглядається,  повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями,  не менш сприятливими для імпортерів,  ніж ті,  в  яких  більший  обсяг  товарів  продається  у  торгівлі між країнами експорту та імпорту.
		Суд не піддає сумніву право органу доходів і зборів контролювати митну вартість,  заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
		Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з  наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості.  Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за  попередніми методами.
		При цьому суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за резервним методом за декларацією, зазначеною у рішенні,  є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у оспорених рішеннях не наведено мотивів  щодо того, що товари за приведеними митними деклараціями та митними деклараціями, поданими позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорювані рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями  ст. 64 Митного кодексу України,  ґрунтується на митній вартості подібного товару, враховуючи валюту контракту, країну виробництва та відправлення, назву товару.
		Суд зазначає, що  відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який  є ідентичним чи аналогічним оцінюваному товару, відповідно, така митна вартість  є співставною із митною вартість спірного товару та  може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.
		Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для  застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також  в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого  митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені  статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає    ч. 2  ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, орган доходів і зборів мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у  статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.
		Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.
		Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
		Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність  визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у  ст. 58 Митною кодексу України.
		Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не  спростовані відповідачем.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
		Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9,   242, 243,   308, 311,  315,   316,   321,   322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 р. в справі № 160/9540/19 залишити без задоволення.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 р. в справі № 160/9540/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМТ Трейд» до Дніпровської митниці  Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень  залишити без змін.
		Постанова  набирає законної сили з дати її прийняття 21.04.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		          Повне судове рішення  складено 21.04.2020 р. 
		   
		             Суддя-доповідач                                                                      В.А. Шальєва 
		 
		                               суддя                                                                      С.В. Білак 
		 
		                               суддя                                                                      Н.А. Олефіренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...