Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1728/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2020. Зареєстровано: 23.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2020.
Дата набрання законної сили: 23.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/43018/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №816/1728/16
		адміністративне провадження №К/9901/43018/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого Тацій Л.В., 
		суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області (далі - управління Держпраці) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (прийняту судом у складі судді Канигіної Т.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Калитки О.М., суддів: Калиновського В.А., Бондара В.О.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до       управління Держпраці про       скасування постанови,       -
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2016 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову про накладення штрафу від 16.09.2016 № 16-20-203/739-128 (далі - Спірна постанова).
		 
		Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
		Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2016 року позов задовольнив.
		Визнав протиправною та скасував постанову управління Держпраці про накладення штрафу від 16.09.2016 № 16-20-203/739-128.
		Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що, як убачається із книги нарахування заробітної плати за 2016 рік, табелів обліку відпрацьованого робочого часу за травень-липень 2016 року, платіжних відомостей за травень-липень 2016 року заробітна плата продавця ОСОБА_2 виплачувалась на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Водночас відповідачем не надано пояснень та обґрунтованого розрахунку розміру заробітної плати ОСОБА_2 з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Таким чином, відповідачем не доведено наявність порушення позивачем статті 96 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", з огляду на відсутність обґрунтованого розрахунку заробітної плати продавця ОСОБА_2 з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		20 березня 2017 року управління Держпраці звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		У скарзі зазначає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Судові рішення ґрунтуються на тому, що управління Держпраці не надало обґрунтованого розрахунку розміру заробітної плати ОСОБА_2 з урахуванням міжкваліфікаційних співвідношень розмірів окладів, що не передбачено законодавством України, це не є повноваженнями управління Держпраці як органу державного нагляду.
		У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 березня 2017 року відкрив касаційне провадження.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
		Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців   М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року №       999/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.
		У зв`язку з відпусткою судді Шарапи В.М. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року №     640/0/78-20 здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну судді Шарапи В.М. та відповідно до протоколу від 22 квітня 2020 року визначено такий склад суду: головуючий суддя Тацій Л.В., суддя: Рибачук А.І., Стеценко С.Г.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		31.08.2016 головним державним інспектором управління Держпраці Гармаш    С.М. проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 31.08.2016 № 16-20-203/739.
		Під час перевірки виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 статті 96 КЗпП та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці", а саме: за травень-липень 2016 року продавцю ОСОБА_2 виплачувалась заробітна плата на рівні та з розрахунку мінімальної заробітної плати без урахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок   (посадових окладів); частини шостої статті 95 КЗпП, статті 33 Закону України "Про оплату праці", а саме: не проведено індексацію заробітної плати продавця ОСОБА_2 за лютий-квітень 2016 року.
		16.09.2016 начальником управління Держпраці Щербак С.Л. видано       постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-20-203/739-128, якою на позивача на підставі статті 265 КЗпП накладено штраф у розмірі 14 500 грн.
		Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
		Відповідно до частини другої       статті 12 Закону України "Про оплату праці"       норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї       статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
		Частина перша цієї статті передбачає норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються       Кодексом законів про працю України       та іншими актами законодавства України.
		Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").
		Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
		Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").
		Згідно з частиною першою статті 95 цього Кодексу мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
		Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб (частина четверта статті 95 КЗпП).
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, <…>.
		Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що мінімальна заробітна плата та індексація заробітної плати є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці, і державними соціальними гарантіями, оскільки стосується працівників і їх сімей.
		Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого       постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №   1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
		Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
		Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
		Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
		У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
		Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.
		Згідно із       статтею 8 Закону України від 25.12.2015 №   928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 грн, а з 01.05.2016 - у розмірі 1450 грн.
		Оскільки на момент проведення перевірки підвищення заробітних плат не було, тому позивач зобов`язаний був виплачувати фіксовану суму індексації ОСОБА_2 за лютий, березень та квітень 2016 року.
		Суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про те, що  фактично позивач мав провести індексування заробітної плати ОСОБА_2 за період з лютого по квітень 2016 року. 
		Разом із тим, суди, встановивши порушення позивачем вимог частини шостої статті 95 КЗпП та статті 33 Закону України «Про оплату праці», через усунення зазначеного порушення під час перевірки, дійшли помилкового висновку про протиправність спірної постанови, оскільки така обставина як те, що позивачем наказом від          31  серпня 2016 року №   4 продавцю ОСОБА_2 нараховано індексацію за лютий-квітень 2016 року, а згідно з платіжною відомістю від 05 вересня 2016 року №   16 за другу половину серпня 2016 року здійснено виплату суми донарахованої індексації, не звільняє позивача від відповідальності за таке порушення.
		Відповідно до абзацу 4 частини другої       статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що управлінням Держпраці правомірно застосовано адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про працю, а саме за ненарахування індексації заробітної плати, у розмірі 14       500,00 грн (1450 грн х 10 (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП) х 1 ( ОСОБА_2 ).
		Верховним Судом вже була висловлена правова позиція щодо відповідальності роботодавців щодо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, а саме ненарахування індексації заробітної плати, у постанові від 12 квітня 2018 року (справа №   816/2325/16). 
		Разом із тим, як встановлено судами, позивачем здійснювалася оплата праці ОСОБА_2 у розмірі мінімальної заробітної плати, яка є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, тому підстав вважати, що позивач допустив порушення, передбачене абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці), в цій частині немає. Проте такий висновок Суду не спростовує правомірності Спірної постанови про накладення штрафу, оскільки не зменшує відповідальності за ненарахування індексації заробітної плати та не змінює розміру санкції.
		Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій за встановлених у справі обставин, неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення, постановлені у цій справі, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.
		З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15        січня 2020 року №       460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		постановив:
		Касаційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області задовольнити частково.
		Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017    року скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                             Л.В. Тацій
		Судді          :                                                                             А.І. Рибачук                                                                                                                            
		                                                                                                 С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...