Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/14686/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2020. Зареєстровано: 23.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2020.
Дата набрання законної сили: 23.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/45550/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №569/14686/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/45550/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Бучко Т.М. від 03.02.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі суддів: Охрімчук І.Г., Котік Т.С., Моніча Б.С. від 20.06.2017,
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Рівненської міської ради (далі - Міськрада, відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення про відмову в клопотанні ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 457 кв.м. по АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), в оренду на 49 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
		2.          В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 у спільну часткову власність шляхом викупу. В серпні 2014 року ОСОБА_3 купив у ТОВ «Рівне-Стиль» споруду по АДРЕСА_2 , а пізніше продав її ОСОБА_2 .
		3.          Надалі судом було визнано договір між ОСОБА_3 та ТОВ «Рівне-Стиль» неукладеним, а отже, ОСОБА_2 не є власником будівлі і не має права отримувати у користування земельну ділянку. Міська рада, не розглянувши в місячний строк клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, надала останній право замовити проект землеустрою без відповідного дозволу уповноваженого органу. 
		4.          Позивач вважає, що міська рада зобов`язана була винести рішення про відмову в клопотанні ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, адже земельна ділянка по АДРЕСА_1 не є вільною і спори щодо неї розглядаються у судових інстанціях.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		5.          Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.02.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо не прийняття рішення за зверненням ОСОБА_2 від 12.04.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0457 га за адресою АДРЕСА_1 в оренду на 49 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
		6.          Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірна бездіяльність відповідача призводить до порушення прав позивача, оскільки як встановлено під час розгляду даної справи, позивач довів, а суд встановив факт порушення прав і та інтересів ОСОБА_1 , який навів обґрунтовані доводи щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права, інтереси як особи, якій надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою стосовно цієї ж самої земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення у користування якої розроблено третьою особою.
		7.          Судами враховано й те, що стосовно вказаної земельної ділянки та розміщених на ній споруд існує ряд позовів, які розглядаються судами, і такі обставини не заперечувалося сторонами.
		8.          Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку, що Міськрада, до виключної компетенції якої відносить вирішення питань регулювання земельних відносин, не прийнявши рішення щодо заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у визначені законом строки, допустила протиправну бездіяльність, а тому позов в частині визнання бездіяльності протиправною підлягає задоволенню.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9.          Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		10.          Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 у спільну часткову власність шляхом викупу. 
		11.          У серпні 2014 року ОСОБА_3 купив у ТОВ «Рівне-Стиль» споруду по АДРЕСА_2 , а пізніше продав її ОСОБА_2 . 
		12.          Надалі судом було визнано договір між ОСОБА_3 та ТОВ «Рівне-Стиль» неукладеним.
		13.           12.04.2016 до Рівненської міської ради надійшло клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по  
		АДРЕСА_1. 14 .          Управлінням земельних відносин було підготовлено проект рішення Рівненської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. 
		15.          Однак, 19.05.2016 ОСОБА_2 повідомила про замовлення проекту землеустрою без надання дозволу на його розроблення, а тому її заява в подальшому не розглядалася, відповідне рішення з цього приводу Міськрада не приймала.
		16.          Вважаючи таку бездіяльність протиправною, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		17.          У касаційній скарзі Міськрада наполягає на порушенні судами попередніх інстанцій положень частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній станом на час здійснення провадження у справі та ухвалення рішення по суті спору, оскільки під час судового розгляду справи не враховано того, що позивач не є безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які, у даному випадку, виникли між відповідачем і третьою особою, а тому будь-які дії, бездіяльність або рішення скаржника, вчинені (прийняті) у межах цих правовідносин, не можуть порушувати права та/або інтереси ОСОБА_1 .
		18.          Окрім цього, скаржник зазначає, що діяв у межах повноважень і у спосіб, передбачений Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР), однак суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не надали жодної оцінки діям відповідача в контексті приписів цього акту законодавства, не з`ясували обставин справи в цій частині, у зв`язку з чим ухвалили незаконні та необґрунтовані судові рішення, які, як наслідок, підлягають скасуванню.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		19.          Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		20.          У пункті 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		21.          Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
		22.          Так, підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування визначаються у частині другій статті 116 ЗК України.
		23.          Відповідно ж до приписів частини першої статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		24.          Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
		25.          За змістом частин першої, третьої, четвертої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
		26.          Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України. 
		27.          Так, відповідно до змісту частини шостої цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		28.          Згідно з положеннями частини сьомої вказаної статті ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		29.          Крім того, за змістом частин восьмої, дев`ятої 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		30.          Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК України).
		31.          Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами (клопотаннями) для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
		32.          Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
		33.          У даному ж випадку, як виплаває з встановлених у цій справі обставин, третя особа - ОСОБА_2 звернулася до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування (в оренду) земельної ділянки, стосовно якої позивач раніше вже отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення у власність.
		34.          Втім, вищезазначене клопотання ОСОБА_2 не було розглянуто у встановлений статтею 118 ЗК України строк і з цього приводу не прийнято жодного рішення.
		35.          Посилаючись на приписи абзацу третього статті 118 ЗК України позивач, вважаючи, що набула право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки без надання такого дозволу, письмово повідомила про це відповідача, додавши до повідомлення договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення їй у користування вказаної земельної ділянки.
		36.          У зв`язку з наведеним Міськрада повідомила ОСОБА_2 про те, що подане нею клопотання розглядатися не буде.
		37.          Колегія суддів звертає увагу на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, де зазначено, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень.
		38.          У цій же постанові Верховного Суду зазначено, що абзацом третім частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17). 
		39.          Аналіз положень абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права. 
		40.          Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.
		41.          Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.
		42.          При цьому, частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
		43.          Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні. 
		44.          Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.
		45.          Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
		46.          При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.
		47.          Підсумовуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах строку, встановленого статтею 118 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові клопотання право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу.
		48.          В той же час, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце, це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю виключно особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність  або в користування (у даному випадку ОСОБА_2 ), оскільки створює перешкоди у реалізації зазначеного права саме для цієї особи, а не для позивача.
		49.          Поряд із цим, варто зауважити, що право на землю гарантовано однаково і у рівному обсязі усім без виключенням громадянам відповідно до Конституції та законів України. Отже, у разі звернення декількох осіб з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж самої земельної ділянки у власність або в користування Міськрада, як орган, уповноважений на розпорядження землями комунальної власності, не може відмовити у наданні такого дозволу жодній з цих осіб, якщо ними дотримані усі вимоги, передбачені статтею 118 стосовно оформлення таких клопотань та комплектності доданих до них документів. У такому випадку, прийняті органом місцевого самоврядування рішення, вчинені ним дії або бездіяльність не породжує взаємного впливу на права цих осіб, оскільки вищезгадані клопотання є самостійним і окремим предметом розгляду і стосуються прав лише їх заявників, які, до того ж, на цій стадії не мають жодних юридичних підстав володіти, розпоряджатися або ж користуватися земельною ділянкою, а лише виявили бажання (проявили інтерес) стосовно отримання її у власність або в користування.
		50.          Своєю чергою, колегія суддів відзначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а так само й розробка такого проекту на підставі абзацу третього статті 118 ЗК України, не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
		51.          Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що бездіяльність відповідача, яку оскаржує ОСОБА_1 , не призвела до порушення його прав та інтересів, оскільки за своєю правовою природою не породжує виникнення у особи, яка отримала право на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ( ОСОБА_2 ), права власності або користування на таку ділянку, натомість є всього лиш наслідком звернення особи за отриманням такого дозволу.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		52.          За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		53.          В свою чергу, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша, друга статті 351 КАС України).
		54.          Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи цей спір, неправильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і ухвалили незаконні судові рішення, їх слід скасувати, а в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		55.          Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Рівненської міської ради задовольнити.
		Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 03.02.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 скасувати.
		Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                                                    Н.В. Коваленко
		 
		Судді:                                                                                                                                                                 Я.О. Берназюк
		 
		                                                                                                                                                                                                 І.В. Желєзний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...