Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/2874/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2020. Зареєстровано: 24.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2020.

Номер судового провадження: 2/755/2243/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 755/2874/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"22" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		21 лютого 2020 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.
		Відповідно до предмету позовних вимог, позивач просить суд: скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби у Харківському р-ні б/н від 14.02.2001 року про арешт нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 реєстраційний номер обтяження 1453379 відносно ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) шляхом зняття арешту з всього майна і заборони на відчуження, внесенням відповідних змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і виключенням відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
		Обгрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду посилається на наступне, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер  ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія  НОМЕР_2  від 09.03.2019 року. Після його смерті залишилось спадкове майно квартира за адресою АДРЕСА_1 .  ОСОБА_1 є сином померлого,  ОСОБА_2 , тобто спадкоємцем першої черги за законом в порядку ст. 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Інших спадкоємців першої черги за законом не має. 10.05.2019 року Шостою Київською державною нотаріальною конторою (далі - нотаріальна контора) за заявою сина померлого,  ОСОБА_1 про прийняття спадщини, була заведена спадкова справа №278/2019 щодо спадщини  ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та який проживав в АДРЕСА_1 . 26.12.2019 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1  з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі довідки №102, виданої 15.06.1992 року, зареєстрованої в Бюро технічної інвентаризації міста Києва 30 червня 1992 року в реєстровій книзі 43 за реєстровим №419/32706. При перевірці відсутності заборони або арешту на спадкове майно, відповідно Інформації з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, отриманого шляхом безпосереднього доступу до нього від 26.12.2019 року за №194917857, нотаріусом Пінчук Л.І. було виявлено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований 09 листопада 2004 року №1453379 Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 14 лютого 2001 року Відділом Державної виконавчої служби у Харківському районі м. Києва. В зв`язку з цим, державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Пінчук Л.І. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , на майно, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 було відмовлено. Крім того, нотаріусом було роз`яснено, що якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту. 26.12.2019 року завідувачем Першої Київської державної нотаріальної контори І.Л. Мотицьким листом за вих. №11396/01-16 було надано копію документу на підставі якого Першою Київською державною нотаріальною конторою було внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 на 1 (одному) аркуші, а саме копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.02.01 року б/н. З даної постанови не вбачаються обставини та підстави накладення арешту. ОСОБА_1 не було відомо про наявність будь-яких виконавчих проваджень та будь-яких обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 , оскільки власником її він ніколи не був. 20.01.2020 року на адресу Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва адвокатом П.О. Диканем за вих. №1-2001/2020 було направлено адвокатський запит з проханням надати копію виконавчого документу, на підставі якого було винесено відділом Державної виконавчої служби у Харківському p-ні м. Києва Постанову від 14.02.2001р. про арешт майна боржника та накладення заборони його відчуження, відповідно до якої було накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та повідомити номер виконавчого провадження, прізвище та контактні дані державного виконавця, на виконанні у якого знаходиться Постанова від 14.02.2001р. про арешт майна боржника та накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ). 05.02.2020 року у відповідь на адвокатський запит Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом за вих. №33 від 29.01.2020 року було повідомлено, що: «ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого постановою державного виконавця №б/н від 14.02.2001 року накладено арешт на майно-квартиру АДРЕСА_1 , не вбачається за можливим у зв`язку з закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого п. 2 розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями». Враховуючи викладене, зважаючи на положення частини 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», запропоновано питання щодо зняття арешту з майна вирішити у судовому порядку.» Відтак, ОСОБА_1 не в змозі захистити свої права, а Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не має правового механізму зняття арешту на спадкове майно ОСОБА_1 , за таких обставин, позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.
		Ухвалою суду від 25.02.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
		19 березня 2020 року (вх. №19735) від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача, ухвалити судове рішення згідно чинного законодавства на розсуд суд.
		За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. 
		Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
		Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2001 року, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1044 виданого 30 травня 2000 року Дніпровським районним судом міста Києва про накладення арешту на кв. АДРЕСА_1 ,винесено постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, відповідно до якої, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 . (а.с. 5) 
		Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) Державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, 
		своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. 
		Згідно зі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02 червня 2016 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна..
		Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
		Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду посилається на те, що 26.12.2019 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі довідки №102, виданої 15.06.1992 року, зареєстрованої в Бюро технічної інвентаризації міста Києва 30 червня 1992 року в реєстровій книзі 43 за реєстровим №419/32706. При перевірці відсутності заборони або арешту на спадкове майно, відповідно Інформації з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, отриманого шляхом безпосереднього доступу до нього від 26.12.2019 року за №194917857, нотаріусом Пінчук Л.І. було виявлено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований 09 листопада 2004 року №1453379 Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 14 лютого 2001 року Відділом Державної виконавчої служби у Харківському районі м. Києва. В зв`язку з цим, державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Пінчук Л.І. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , на майно, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 було відмовлено. 
		05.02.2020 року у відповідь на адвокатський запит Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом за вих. №33 від 29.01.2020 року було повідомлено, що: «ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого постановою державного виконавця №б/н від 14.02.2001 року накладено арешт на майно-квартиру АДРЕСА_1 , не вбачається за можливим у зв`язку з закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, встановленого п. 2 розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями». Враховуючи викладене, зважаючи на положення частини 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», запропоновано питання щодо зняття арешту з майна вирішити у судовому порядку. Крім того, позивач вказує, що йому не було відомо про наявність будь-яких виконавчих проваджень та будь-яких обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 , оскільки власником її він ніколи не був
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлення Шостої Київської державної нотаріальної контори, 10 травня 2019 року заведена спадкова справа №278/2019, номер у спадковому реєстрі 64157417, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , спадкоємцем який прийняв спадщину є син померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Відповідно до ст. 1216-1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Згідно п. 4.17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012  № 296/5, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
		Позивач, звертався до Шостої Київської державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримав відмову, викладеної у постанові державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори від 27 грудня 2019 року з посиланням на те, що на квартиру АДРЕСА_1 ) накладено арешт. (а. с. 16)
		Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 накладено арешт, на підставі постанови б/н від 14.02.2001 року Відділу Державної виконавчої служби у Харківському районі.
		Згідно положень частин другої ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 15,16, 386, 391 ЦК гарантовано власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.
		У відповідності до положень норм статей 16,391,386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
		Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
		Згідно ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		Аналізуючи вищевикладене, оцінюючи докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач, як спадкоємець за законом, не може здійснити своє право на спадкування, що зумовлює вирішення питання про відновлення порушених прав позивача шляхом зняття арешту з квартири АДРЕСА_4 , в той же час, при зверненні з даним позовом до суду, позивачем не надано доказів, які б надавили змогу суду дослідити дійсні обставини справи, так, згідно постанови державного виконавця про накладення арешту від 04 лютого 2001 року, накладення арешту здійснювалось на підставі виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом міста Києва за №2-1044.
		Таким чином, оскільки державний виконавець, при винесенні постанови про накладення арешту на спірну квартиру, керувався виконавчим листом, виданого Дніпровського районного суду міста Києва, 30 травня 2000 року за №2-1044 про накладення арешту на кв. АДРЕСА_1 , слід дійти висновку, що арешт на майна було накладено в межах цивільної справи, в якій однією із сторін був померлий батько позивача ОСОБА_2 , в той же час, позивачем не зазначено суб`єктний склад сторін, інтереси яких можуть бути порушені при ухвалені рішення про задоволення вимог позивача.
		Крім того, незнання про наявність будь-яких виконавчих проваджень та будь-яких обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 не дають обгрунтованих підстав для скасування арешту.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст.. 4 Цивільного - процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 316, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 40 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		 
		у х в а л и в :
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна - відмовити.
		       
		 
		Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції  Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		Повний текст рішення складено 22 квітня 2020 року.    
		Учасники справи:
		Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 );
		Відповідач - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. К. Заслонова, буд 16, Код ЄДРПОУ 34968768) 
		С у д д я

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...