Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/869/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; інші скарги.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2020. Зареєстровано: 24.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2020.
Дата набрання законної сили: 25.05.2020
Результат оскарження 25.05.2020 Херсонський апеляційний суд: скасовано ухвалу (постанову) повністю з ухваленням нової ухвали
Номер судового провадження: 1-кс/766/3685/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62020080000000014

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №766/869/20
		н/п 1-кс/766/3685/20
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 квітня 2020 року м. Херсон
		Слідчий суддяХерсонського міськогосуду Херсонськоїобласті ОСОБА_1 за участюсекретаря судовихзасідань ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 захисника -адвоката ОСОБА_4 ,прокурора ОСОБА_5 ,слідчого ОСОБА_6 розглянувши усудовому засіданніскаргу захисника ОСОБА_3  адвоката ОСОБА_4 на повідомлення прокурора про підозру,
		в с т а н о в и л а :
		13 квітня 2020 року захисник, ОСОБА_3  адвокат ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на повідомлення прокурора про підозру, в якій просила скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 118 КК України у кримінальному провадженні №62020080000000014, відомості про яке внесено до ЄРДР 10.01.2020.
		Обґрунтування скарги:
		ОСОБА_3 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, у кримінальному провадженні №62020080000000014, відомості про яке внесені до ЄРДР 10.01.2020.
		17.01.2020 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру в умисному вбивстві, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
		Вважає повідомлення про підозру таким, що не відповідає вимогам КПК України, а тому має бути скасованим.
		Суть справи:
		10.01.2020 близько 17.00 ОСОБА_7 , інженер ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство», під час виконання службових обов`язків по охороні лісу, виявив, що за адресою: Голопристанський район с. Малі Копані, 1 квартал Виноградівського ЛМГ четверо невідомих осіб здійснювали незаконну порубку лісу. Після того як невідомі чоловіки помітили ОСОБА_3 , один з них раптово сів в машину і не реагуючи на три попереджувальні постріли вгору з мисливського карабіну, почав рухатись в сторону ОСОБА_8 з вимкненими фарами. Після цього троє чоловіків зникли з місця пригоди, а той, що сидів в автомобілі, продовжував рух у бік ОСОБА_3 . Після цього останній, з метою зупинки авто, здійснив постріл в бік зазначеного автомобіля.
		При цьому водій автомобіля ОСОБА_9 нахилився вниз вправо в бік пасажирського сидіння, намагаючись заховатись від пострілу. Оскільки ОСОБА_3 стріляв саме по радіатору авто, а не у вікно (тому що не мав наміру завдати шкоди водію) - то пуля потрапила в область передньо еправої поверхні грудної клітини у верхніх відділах ОСОБА_10 . Під час допитів 11.01.2020 та 17.01.2020 ОСОБА_3 повідомляв що постріл прийшовся вище, ніж очікувалось, тому що приціл знаходився в стані транспортування, що ОСОБА_3 не помітив. Внаслідок вогнепального поранення ОСОБА_11 помер. ОСОБА_3 сам викликав поліцію та швидку медичну допомогу.
		Варто зауважити, що в різних процесуальних документах викладено різні версії -
		згідно з показаннями підозрюваного, що також викладено в окремих клопотаннях, підготованих слідчим, потерпілий ОСОБА_12 почав рухатись в сторону підозрюваного на авто ще до того як ОСОБА_3 стріляв в повітря. З метою припинення незаконних дій невідомих осіб ОСОБА_3 здійснив три постріли вгору з мисливського карабіну. Після цього троє чоловіків зникли з місця пригоди, а той, що сидів в автомобілі, продовжував рух у бік заявника.
		В інших документах, наприклад у постанові про залучення спеціаліста від 17.01.2020, взагалі згадується лише про два постріли - один до початку руху авто, інший після.
		У ОСОБА_3 були всі підстави вважати, що його життю та здоров`ю загрожує реальна небезпека: на нього зі схилу рухався автомобіль, після трьох пострілів автомобіль не виявляв ознак гальмування, було темно, фари автомобіля були вимкнені, відстань до автомобіля була невелика.
		При цьому стан здоров`я ОСОБА_3 не дозволяв йому швидко покинути лінію руху автомобіля. Про це повідомляв як сам ОСОБА_3 , так і підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 107 від 30.10.2018 (зокрема, там вказано, що підозрюваний потребує милиць, йому доступні лише інтелектуальні та офісні види праці з урахуванням протипоказань), довідкою військово-лікарської комісії № 973 від 03.06.2018 року, посвідченням інваліда І групи № НОМЕР_1 , документами ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначення ОСОБА_3 пенсії по інвалідності).
		Незважаючи на вищевикладене, ОСОБА_3 вжив співмірних заходів для усунення небезпеки для свого життя - вистрілив в автомобіль, а не в водія. Смерть водія настала внаслідок зміни траєкторії руху пулі, та дій самого ОСОБА_12 , який вирішив нахилитись. Варто також звернути увагу, що під час допиту ОСОБА_3 пояснив, чому не стріляв по колесах автомобіля, а цілився в капот (що безумовно знизило б ризик для водія) - по колесах важко попасти, тим більше в темноті, а часу на повторний постріл могло і не бути, крім того інформація про попередні спроби затримання браконьєрів на автомобілях за допомогою металевих «їжаків» вказувала на те, що авто може продовжувати рух з пробитими шинами.
		Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2020 року на момент четвертого пострілу відстань між автомобілем і ОСОБА_3 складала 18,8 метра - що, свідчить про те, що точка, після якої авто не встигло б загальмувати і переїхало підозрюваного, була досить близько, залежно від швидкості руху автомобіля. Крім того, слід враховувати і нерівний рельєф місцевості, по якій рухався автомобіль.
		Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
		В Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про необхідну оборону» №1 від 26.04.2002 вказується, що слід мати на увазі, що:
		1. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди  очевидно загроза заподіянню шкоди життю та здоров`ю ОСОБА_3 була, інакше як загрозою життю автомобіль «Нива», що рухається прямо на людину та є джерелом підвищеної безпеки, назвати не можна.
		2. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну - в ОСОБА_3 були всі підстави вважати, що загроза реальна, оскільки автомобіль не зупинився після трьох пострілів в повітря, крім того на небезпеку вказувати траєкторія руху автомобіля та наявна в ОСОБА_3 інформація про часті випадки травмування працівників лісництва під час спроб затримати осіб, що намагались здійснювати незаконну порубку лісу.
		3.    При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання - з вищевикладеного випливає, що іншого ефективного і достатнього способу самозахисту в ОСОБА_3 не було (стрільба по колесах автомобіля не була б ефективною, а фізично швидко відбігти в бік ОСОБА_3 не міг).
		В даному випадку ОСОБА_3 захищав себе від небезпечного для життя протиправного посягання, що могло б бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 286 КК України або за ст. 348 КК України (яке є особливо тяжким злочином), у випадку доведення до кінця. Об`єкт посягання в даному випадку  життя та здоров`я ОСОБА_3 . Дії ОСОБА_3 цілком відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту - звісно автомобіль при наїзді міг як вбити ОСОБА_3 так і завдати йому тілесних ушкоджень, але ОСОБА_3 , враховуючи ситуацію, мав повне право захищати себе від найбільш небезпечного для себе сценарію.
		Також звертаю увагу, що жодна особа, крім ОСОБА_10 , дії якого і загрожували підозрюваному, не постраждала внаслідок дій ОСОБА_13 , що також вказує на не перевищення ним меж необхідної оборони.
		Таким чином, в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину.
		При цьому слідчим ОСОБА_14 в повідомленні про підозру від 17.01.2020 року не надано пояснення, в чому полягало перевищення меж необхідної оборони.
		В повідомленні про підозру вказано «..застосовані засіб захисту та заходи для затримання злочинця та заподіяння у зв`язку з цим шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту та затримання злочинця, а відтак ОСОБА_3 вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав на інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони та межі заходів, необхідних для затримання злочинця.».
		При цьомуза дваабзаци довищенаведеного твердженнязазначається що « ОСОБА_7 , який побоювався бути смертельно травмованим під колесами автомобіля, сприйняв раптово виниклу загрозу для свого життя та здоров`я як реальну, оскільки маючи інвалідність 1 групи через тяжке захворювання ніг, не міг швидко пересуватися з метою уникнення наїзду автомобіля. При таких обставинах в нього виникла підстава для необхідної оборони, тобто виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, для припинення цього посягання.».
		В повідомленні про підозру не вказано, як і чому ОСОБА_3 вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх прав, якщо «побоювався бути смертельно травмованим під колесами автомобіля, сприйняв раптово виниклу загрозу для свого життя та здоров`я як реальну».
		У зв`язку з вищевикладеним вважає, що повідомлення про підозру підлягає скасуванню як таке, що необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.
		Доводи сторін у судовому засіданні:
		Захисник та підозрюваний у судовому засіданні підтримали скаргу, просили суд її задовольнити.
		Прокурор та слідчий просили у задоволенні скарги відмовити. Пояснили, що підозра відповідає вимогам, визначеним КПК України.
		Мотивація суду:
		Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи за скаргою, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав:
		Відповідно до п.10 ч.1 ст.303КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
		Відповідно до ст. 276 КПК України, а саме п.п. 1-3 ч. 1 вказаної статті, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Відповідно доч.1ст.277КПК України,письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
		Повідомлення має містити такі відомості:
		1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
		2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
		3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
		4) зміст підозри;
		5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
		6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
		7) права підозрюваного;
		8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
		КПК України передбачає можливість оскарження підозри, але при цьому не визначає межі перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.
		Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та у випадках, передбачених статтею 247цього Кодексу.
		Із зазначеного слідує, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя повинен перевірити чи виконані вимоги КПК України щодо порядку вручення підозри та викладення відомостей в ній, визначених статтею 277КПК України.
		У скарзі захисник в основному викладає доводи на відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину і обґрунтовує правомірність дій ОСОБА_3 , а саме: що він, з метою спасіння власного життя від посягання діяв в межах необхідної оборони, вважає, що докази, які покладені в основу підозри не підтверджують вчинення злочину, яке йому інкримінують, не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_3 .    
		Скаржник аналізує зміст підозри, вказуючи на невідповідність правової оцінки встановленим в ході досудового розслідування обставинам.
		В КПК України не виписано що повинно складати зміст підозри. 
		Щодо обґрунтованості підозри, то тільки в ч.1 ст.194КПК України зазначається про те, що «суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення».
		Відповідно доп.6ч.1ст.277КПКУкраїни підозраповинна міститистислий викладфактичних обставинкримінального правопорушення,у вчиненніякого підозрюється особа,в томучислі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
		Із зазначеного слідує, що міст підозри складає стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, що базуються на зібраних в ході досудового розслідування доказах.
		У підозрі викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, як їх встановлено слідчим, зібрані докази на підтвердження цих обставин. Про наявність доказів свідчить їх аналіз скаржником.
		Встановлення обставин і їх виклад у підозрі є повноваженням органу досудового розслідування і прокурора, і слідчий суддя не може досліджувати правильність (об`єктивність) встановлення фактичних обставин події (кримінального правопорушення), оцінювати зібрані на підтвердження цих обставин докази.
		Проте слідчий суддя вважає, що повідомлення про підозру не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , що підтверджується наступним:
		Правова кваліфікація злочину у кримінальному праві  це точна кримінально-правова оцінка конкретної небезпечної дії у суспільстві. Вона полягає у встановленні відповідності між ознаками абсолютної небезпечно - суспільної дії ознакам, передбаченого в нормах кримінального закону.
		У повідомленні про підозру зазначається, що « ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.118 КК України  умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
		Правову кваліфікацію вчиненого вказують з посиланням на норму закону (статтю, частину статті) про кримінальну відповідальність, після чого зазначають конкретну суспільно-небезпечну дію, визначено статтею (частиною статті). яку вчинив підозрюваний.
		Проте замість конкретної правової кваліфікації слідчий виклав зміст статті 118КК України, яка передбачає два різних склади злочинів  умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, і убивство, вчинене у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
		Те, що ст.118 КК України містить ознаки двох різних злочинів вказує та обставина, що межі необхідної оборони та їх перевищення визначені ст.36 КК України, а межі допустимості дій особи при затриманні особи, що вчинила злочин, та перевищення цих заходів визначені ст.38 КК України.
		Слідчий перерахуваввсі можливісуспільно-небезпечнідії,які підпадаютьпід ознакист.118КК України,але якуконкретну суспільно-небезпечнудію вчинив ОСОБА_3  слідчийне зазначив. 
		Кваліфікація суспільно-небезпечного діяння не передбачає ділемності, як в даному випадку  «а також у разі…».
		Якщо особа вчинила два різні злочини, то має бути визначено окремо кваліфікацію кожного суспільно-небезпечного діяння.
		Підозра щодо заходів по затриманню злочинця може бути тільки коли є твердження особи, яка вчинила такі дії. А згідно змісту скарги підозрюваний тільки стверджує про необхідну оборону і наполягає на цьому, і не зазначає, що він вчиняв заходи по затриманню злочинця.
		Враховуючи, що ст.277 КПК України встановлює чіткий зміст письмового повідомлення про підозру і вказує на його імперативність, а відтак відсутність хоча б одного із елементів, визначених в цій статті, у письмовому повідомленні про підозру, таке повідомлення не може вважатись повідомленням про підозру в розумінні КПК, а тому не повинно створювати будь-яких процесуальних наслідків для особи, якій воно повідомлено.
		Керуючись ст.277, п.10 ч.1 ст.303, ч.1 ст.307КПК України, слідчий суддя
		п о с т а н о в и л а:
		Скаргу задовольнити.
		Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62020080000000014 за ст.118 КК України від 17.01.2020року.
		Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскарження шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
		 
		Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 10 хвилин 22 квітня 2020 року.
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...