Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/4314/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2020.
Дата набрання законної сили: 17.04.2020
Номер судового провадження: 61-5992ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                     
		17 квітня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 686/4314/15-ц
		провадження № 61-5992св19
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
		позивач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,
		відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
		третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня               2018 року у складі судді Салоїд Н.М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Спірідонової Т.В., Купельського А.В., Ярчук Т.О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		В березні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила встановити факт проживання між нею та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу в період з січня 2009 року до реєстрації шлюбу, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; поділити майно, набуте за період проживання однією сім`єю та під час шлюбу з ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на автомобіль «Renault Traffic», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 12 000 доларів США, виділивши їй його в натурі; визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на майно, виділивши йому в натурі: телевізор «Samsung», вартістю 3 000 грн., телевізор «Sony», вартістю 6 000 грн., холодильник «Samsung», вартістю 2 500 грн., духовку «Bosch», вартістю 3 200 грн., варочну поверхню «Bosch», вартістю 1 600 грн., пральну машину «Bosch», вартістю 3 500 грн., витяжку, вартістю 1 200 грн., меблі для кухні (мийку, барну стійку зі штучного каменю, 4 стули, навісні шафи, напольні тумби, пенал, декоративна поверхня на стіну зі штучного каменю, стільницю зі штучного каменю), меблі до спальної кімнати (шафа-купе, ліжко, комод, дзеркало), шафу - купе в коридор, тумбу, дзеркало, дверцята в ванну кімнату з алюмінієвого профілю, загальною вартістю 9 414 доларів США, штори на вікна, вартістю 6 000 грн.
		Позов мотивовано тим, що з 2010 році вона з ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних стосунках та проживали однією сім'єю в квартирі, яка належить на праві власності матері відповідача, ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що вони мали спільний бюджет, разом вели спільне господарство, допомагали один одному в усіх справах. В червні 2010 року вона завагітніла, а в січні 2011 року вона з відповідачем офіційно зареєстрували шлюб. Під час спільного проживання за спільні кошти ними було придбано: автомобіль «Renault Traffic», 2006 року випуску, вартістю 12 000 доларів США, телевізор «Samsung» вартістю 3 000 грн., телевізор «Sony» вартістю 6 000 грн., холодильник «Samsung» вартістю 2 500 грн., духовку «Bosch» вартістю 3 200 грн., варочну поверхню «Bosch» вартістю 1 600 грн., пральну машину «Bosch» вартістю 3 500 грн., витяжку вартістю 1 200 грн., меблі для кухні, спальної кімнати, шафу - купе в коридор, тумбу, дзеркало, дверцята в ванну кімнату з алюмінієвого профілю загальною вартістю 9 414 доларів США, штори на вікна вартістю 6 000 грн. Сімейне життя між подружжям не склалося, а тому в лютому 2015 року шлюб між ними був розірваний.
		Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2015 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2009 року до офіційної реєстрації шлюбу, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поділено майно, набуте за період проживання однією сім'єю. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2015 року скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2015 року та призначено справу до розгляду.
		Уточнивши позовні вимоги позивач просила встановити факт проживання між нею та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з січня             2008 року до 19 січня 2011 року; стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину кредитних коштів по договору про іпотечний кредит №11-1-2008-03 від 02 квітня 2008 року у сумі 49 179 грн., виплачених ними за час спільного проживання; визнати її особистою приватною власністю, вилучити та передати наступне майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 : меблі для кухні (мийка, барна стійка зі штучного каменю, 4 стули, навісні шафи, напольні тумби, пенал, декоративна поверхня на стіну зі штучного каменю, стільниця зі штучного каменю), меблі до спальної кімнати (шафа-купе, ліжко, комод, дзеркало), шафу-купе в коридор, тумбу, дзеркало, дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю; пилосос «Samsung 1800w» сіро-зеленого кольору; праску «Philips» біло-синього кольору; пральну машину «Bosch», вартістю 3 500 грн; телевізор «Samsung» білого кольору, вартістю 3 000 грн; тюль в гостинній кімнаті бузкового кольору без візерунків; тюль в спальній кімнаті білого кольору з квітковим візерунком; тюль на кухні, з вертикальними смужками білого кольору; штори в гостинній кімнаті бузкового кольору, інкрустовані кольоровим штучним камінням; штори в спальній кімнаті персикового кольору без візерунку; штору-лабрикен в кухонній кімнаті, сірого кольору, вартістю 13 200 грн; визнати спільною сумісною власністю подружжя та поділити: вмонтовану в кухню духовку «Bosch», сірого кольору, вартістю 3 200 грн., варочну поверхню марки «Bosch», чорного кольору, вартістю 1 600 грн., витяжку, сірого кольору марки «САТА», вартістю 1 200 грн., телевізор «Sony», вартістю 6 000 грн., виділивши їй телевізор «Sony», вартістю 6 000 грн.; визнати спільною сумісною власністю подружжя та виділити ОСОБА_2 легковий автомобіль «Renault Traffic», 2006 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину вартості зазначено автомобіля, з врахуванням індексу інфляції, в сумі 87 354 грн.
		Позивач зазначила, що в позовній заяві була допущена помилка в частині написання дати створення сім`ї та початку спільного проживання. З січня 2008 року вони почали проживати як одна сім`я в її батьків, а потім відповідач запропонував зробити ремонт та проживати в квартирі його матері по АДРЕСА_1 . В квітні 2008 року вони отримали споживчий кредит у сумі 80 000 грн., за який придбали будівельні матеріали, обладнання, проводили оплату робіт по ремонту квартири. Всього за час спільного проживання по тілу кредиту та процентам сплачено кошти у сумі 98 359 грн. У червні 2010 року її брат ОСОБА_6 придбав автомобіль «Renault Traffic», 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , вартістю 12 000 доларів США, який оформив на ОСОБА_2 . Однак, кошти за автомобіль відповідач не повернув ОСОБА_6 . За спільні кошти сторін були придбані телевізор «Sony», духовку «Bosch», варочну поверхню «Bosch», холодильник «Samsung», витяжку. Також, у 2010 - 2011 роках батьки позивача ОСОБА_1 (прізвище після шлюбу ОСОБА_1 ) передали їй в особисту власність пилосос «Samsung», праску «Philips», пральну машину «Bosch», телевізор «Sony», вартістю 3 000 грн. Крім того, на фірмі її брата ОСОБА_6 були виготовлені меблі для кухні, спальної кімнати, коридору на загальну вартість 9 414 доларів США. В січні 2016 року вона розрахувалась за зазначені меблі, а тому вони належать їй на праві приватної власності.
		В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просив встановити факт проживання його та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2009 року до реєстрації шлюбу, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати кіоск для торгівлі продовольчими товарами, загальною площею 8,4кв.м., біля будинку АДРЕСА_3 , кімнатний спліт-кондиціонер «Saturn» спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , поділити майно, залишивши його у власності ОСОБА_1 , та стягнути з неї на користь ОСОБА_2 Ѕ частину вартості вказаного майна.
		Позов мотивовано тим, що з грудня 2009 року вони з відповідачем ОСОБА_1 вступили у фактичні шлюбні стосунки та проживали однією сім'єю без шлюбу у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності його матері ОСОБА_4 . Під час спільного проживання вони придбали кіоск для торгівлі продовольчими товарами, загальною площею 8,4 кв.м., що розташований поблизу будинку    АДРЕСА_3 . Кіоск був придбаний ОСОБА_1 в інтересах сім`ї за їх спільні кошти відповідно до біржового договору купівлі-продажу від 16 березня 2010 року. Крім того, для опалення кіоску за спільні кошти був придбаний сторонами кондиціонер «Saturn».
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року справи об`єднано в одне провадження.
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2018 року залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача ОСОБА_1 без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2008 року по 19 січня 2011 року (часу реєстрації шлюбу). 
		Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Renault-Trafic вСі100», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнуто грошову компенсацію з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості Ѕ частини автомобіля марки «Renault-Trafic вСі100», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного на праві власності ОСОБА_2 в сумі 80 333 грн. 50 коп. Визнано особистою власністю ОСОБА_1 меблі в квартирі АДРЕСА_1 , для кухні: мийку, барну стійку зі штучного каменю, 6 навісних шаф, 5 напільних тумб, пенал темно-коричневого кольору, декоративну поверхню на стіну зі штучного каменю, загальною вартістю 37 605,95 грн., 4 стільці вартістю 2 400грн.; меблі для спальної кімнати: шафу-купе вартістю 111 210 грн., ліжко вартістю 4 860 грн., комод вартістю 2 290 грн., дзеркало 640 грн., дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю в кількості 4 штук вартістю 3 600 грн., меблі для коридору: шафу-купе вартістю 8 978 грн., комод вартістю 1 762 грн., дзеркало вартістю 1 260 грн. У задоволенні решти вимог ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з грудня 2009 року, визнання кіоску для торгівлі продовольчими товарами загальною площею 8,4 кв.м., розташованого біля будинку № НОМЕР_2 , та кімнатний спліт-кондиціонер «Sаturn» спільною сумісною власністю та його розподілу відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3 654 грн.
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2018 року виправлено описку у резолютивній та мотивувальній частинах рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 жовтня 2018 року та зазначено, що правильним слід вважати найменування транспортного засобу «Renault Traffic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вартість шафи-купе «11 210 грн.».
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) проживають однієї сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2008 року. За час спільного проживання за спільні кошти сторони придбали автомобіль «Renault Traffic», 2006 року випуску, вартістю 160 667 грн. Співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Відповідач погодився сплачувати грошову компенсацію, однак не надав доказів того, що його частка у праві власності на автомобіль збільшилась у зв`язку з внесенням коштів, отриманих від реалізації автомобіля ВАЗ 21070, належного йому на праві власності. Меблі для кухні, спальної кімнати, шафи-купе в коридор, тумба, дзеркало, дверцята в ванну кімнату з алюмінієвого профілю належать на праві особистої власності позивачу ОСОБА_1 , оскільки вони не були набуті за рахунок спільних коштів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Разом з тим, не доведено позивачем належними та допустимими доказами, що побутова техніка, а саме пилосос «Samsung», праска «PHILIPS Elance», пральна машина «Bosch», телевізор «Samsung» є її особистим майном. Відповідачем заперечується придбання ними в період спільного проживання предметів домашньої обстановки та вжитку, зокрема духовки марки «Bosch», варочної поверхні марки «Bosch», кухонної витяжки «САТА», телевізора «Sonу», тюлі та штор у квартирі, а позивачем не надано жодних письмових доказів на підтвердження часу їх придбання та вартості спірного майна, а також придбання зазначеної побутової техніки та предметів домашньої обстановки та вжитку за рахунок спільних коштів подружжя. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення половини коштів, сплачених на погашення заборгованості по кредитному договору, укладеному ОСОБА_2 , суд виходив з того, що поділу підлягає майно подружжя, в тому числі і грошові кошти, наявні у подружжя, а також майно подружжя, яке знаходиться у третіх осіб. Кошти, сплачені подружжям за час шлюбу на користь третіх осіб за самостійними зобов`язаннями кожного з них, а також за спільними зобов`язаннями, в тому числі в рахунок погашення кредитних зобов`язань, не є майном, в розумінні статті 61 СК України, яке належить подружжю, а також майном, яке належить подружжю, та перебуває у третіх осіб, оскільки право власності на кошти з моменту їх передачі належать кредитору, а не платнику таких коштів. Станом на 07 листопада 2016 року заборгованість по кредитному договору сплачена повністю. Сторони на свій власний розсуд витратили кредитні кошти, отримані позичальником ОСОБА_2 на споживчі потреби, а тому вони не є спільним майном подружжя та не підлягають поділу.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня               2018 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в частині поділу автомобіля задовольнити частково, стягнути грошову компенсацію з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ) вартості Ѕ автомобіля в сумі 38441, 50 грн, в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві                Петрову Є. В.
		01 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
		Аргументи учасників справи 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не враховано, що частка ОСОБА_2 в спірному автомобілі є більшою, оскільки його придбання було здійснено з урахування коштів, отриманих після реалізації іншого автомобіля, який належав на праві приватної власності ОСОБА_2 . Тому, відповідачем значно збільшено частку у спірному майні.
		Також судами не враховано, що спірні корпусні меблі не можуть бути предметом поділу майна подружжя, оскільки дане майно не було придбане ними за рахунок спільних коштів подружжя та вони знаходяться у квартирі, власником якої є його мати. 
		Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову зазначав, що кошти на придбання кіоску витрачені з його підприємницької діяльності, ведення якої ОСОБА_1 не заперечувала. Жодних доходів в той період ОСОБА_1 не отримувала.
		Вважає, судом безпідставно не взято до уваги висновок судового експерта про оцінку кіоску. Як підставу для відмови у зустрічному позові суд зазначав, що на момент прийняття рішення спірний кіоск зареєстрований на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 матір ОСОБА_1 , тобто суд фактично прийняв доказ, як належний, але відмовив у позові по суті, при цьому суд вказав, що ОСОБА_2 не надано доказів щодо збільшення вартості кіоску до вартості визначеної судовим експертом до 238,364 грн. ОСОБА_1 не довела та не надала доказів, про те, що спірний кіоск був придбаний за її особисті кошти.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однієї сім`єю без шлюбу з січня 2008 року.
		Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили, що з січня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, проводили ремонт у квартирі АДРЕСА_1 .
		Відповідно до довідки, виданої головою правління ОСББ «Енергія» 20 липня           2015 року, ОСОБА_1 проживала у квартирі АДРЕСА_1 з грудня 2009 року по грудень 2013 року.
		Допитана як свідок голова правління ОСББ «Енергія» ОСОБА_14 підтвердила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали з грудня 2009 року у квартирі АДРЕСА_1 .
		Також, відповідач ОСОБА_2 визнав факт проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 з грудня 2009 року.
		19 січня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 лютого                  2015 року.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилась донька ОСОБА_15 .
		У рішенні Хмельницького міськрайонного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу встановлено, що шлюбні відносини між подружжям припинено з грудня                2013 року.
		16 грудня 2016 року ОСОБА_1 у зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
		За час проживання однією сім'єю 24 червня 2010 року сторонами за спільні кошти придбано автомобіль марки «Renault Traffic», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи №031/11/2015 року від 26 листопада 2015 року вартість автомобіля «Renault Traffic», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час розгляду справи становить 160667грн.
		16 березня 2010 року ОСОБА_1 придбала кіоск для торгівлі продовольчими товарами, загальною площею 8,4кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується біржовим договором купівлі-продажу.
		Відповідно до п.4 біржового договору купівлі - продажу загальна вартість кіоску становить 100 грн.
		04 лютого 2011 року ОСОБА_1 подарувала зазначений кіоск приватному підприємцю ОСОБА_6 , який 20 грудня 2013 року подарував спірний кіоск ОСОБА_3 .
		Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи №607/018 від 18 вересня 2018 року ринкова (дійсна) вартість кіоску для торгівлі продовольчими товарами станом на 17 вересня 2018 рік становить 238 364грн.
		Відповідно до договору поставки від 02 квітня 2010 року приватний підприємець ОСОБА_6 зобов`язувався поставити і передати у власність ОСОБА_1 корпусні меблі: меблі для кухні (комплект кухонних меблів, стілець кухонний в кількості 4 штук), меблі для спальної кімнати (шафу-купе, ліжко, комод, дзеркало), меблі для коридора (шафу-купе, комод, дзеркало), меблі для ванної кімнати (дверцята з алюмінієвого профілю та фарбованим склом), загальна вартість яких становить 74 605 грн. 95 коп.
		Згідно з актом прийому-передачі від 30 квітня 2010 року зазначені меблі приватним підприємцем ОСОБА_6 передані ОСОБА_1 та встановлені у квартирі АДРЕСА_1 .
		Власником зазначеної квартири є мати відповідача - ОСОБА_4 , що не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.
		Свідок ОСОБА_16 пояснив, що він працює у ОСОБА_6 та встановлював у квартирі, де проживає його сестра ОСОБА_1 , меблі для кухні, спальної кімнати, коридора, ванної кімнати.
		Факт наявності спірного майна у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується актом опису й арешту майна від 09 серпня 2016 року, складеного державним виконавцем Карським Л. І., та показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
		Сторони не заперечували того, що спільні кошти у придбання меблів не вносилися.
		Відповідно до довідки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 розрахунок за встановлені меблі згідно з договором від 02 квітня 2010 року у квартирі АДРЕСА_1 здійснила ОСОБА_1 20 січня 2016 року.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		За правилами частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
		Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
		Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК Українимайно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
		Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
		Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
		Згідно з частиною другою статті 74 СК Українина майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК Українита ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
		У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі №6-2925цс15 зроблено висновок, що суд має встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
		Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї головної функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.
		Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з січня 2008 року по 19 січня 2011 року, зробив обґрунтований висновок про задоволення цієї позовної вимоги на підставі належним чином оцінених доказів, які підтверджують доведеність такого факту.
		З урахуванням встановлених обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду про визнання автомобіля спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та, з огляду на те, що спірний автомобіль знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_2 , який він просив залишити у його власності, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача ОСОБА_1 половини вартості спірного автомобіля.
		Також є обґрунтованим висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на корпусні меблі, оскільки сторонами було підтверджено, що спільні кошти у придбання меблів не вносились, а розрахунок було проведено позивачем ОСОБА_1 після розірвання шлюбу.
		Доводи касаційної скарги про те, що обидві судові інстанції проігнорували заявлені за зустрічним позовом вимоги про визнання кіоску для торгівлі продовольчими товарами та кімнатного спліт-кондиціонера «Saturn» спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу. Суд першої інстанції правильно вирішив вказані позовні вимоги та дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний кіоск не є спільним майном подружжя, оскільки 04 лютого 2011 року ОСОБА_1 подарувала зазначений кіоск приватному підприємцю ОСОБА_6 , який 20 грудня 2013 року подарував спірний кіоск ОСОБА_3 , а тому у зв`язку з цим у задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо здійснення йому компенсації Ѕ частини вартості вказаного майна відмовлено.
		 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                Є. В. Петров
		 
		                                                                                                          С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                                                          В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...