Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/562/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2020. Зареєстровано: 27.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2020.
Дата набрання законної сили: 27.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/7401/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		27 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №802/562/18-а
		адміністративне провадження №К/9901/7401/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді Желєзного І.В.,
		суддів: Бевзенко В.М., Чиркіна С.М.
		розглянув у попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Крапівницької Н. Л. від 08.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду   у складі колегії суддів: головуючого судді Гонтарука В. М., суддів: Граб Л.С., Білої Л.М. від 31.01.2019 
		у справі № 802/562/18-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області
		про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач)   звернувся до суду з даним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області (далі також - відповідач), в якому просив скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області № 17/1002-09-1932 про накладення на нього штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.12.2017.
		2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2018, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, позовну заяву ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови залишено без розгляду.
		3. 14.03.2019 до Верховного Суду від позивача надійшла касаційна скарга на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		4. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 відкрито касаційне провадження у даній справі.
		5. 13.05.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів Бевзенка В.М., Чиркіна С.М.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
		8. 14.12.2017 головним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області Поліщуком С.Л. прийнято постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 63   432,00 грн.
		9. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №17/1002-09-1932 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 14.12.2017 позивач отримав 18.12.2017 (в графі «вручено» зазначено, що повідомлення отримав особисто « ОСОБА_1 »).
		10. В усіх рекомендованих поштових повідомленнях, які надсилались судом позивачу, містяться ідентичні відмітки, що повідомлення отримав особисто « ОСОБА_1 » та відсутній підпис.
		11. З даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що вперше до суду позовна заява №802/92/18-а за позовом ОСОБА_3 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови,  зобов`язання вчинити дії надійшла 12.01.2018. 
		12.          Вказана позовна заява не надсилалась поштою, а подана позивачем особисто через відділ прийому суду 12.01.2018 та у подальшому повернута особі, яка її подала, ухвалою суду від 06.02.2018 у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви. Ухвала від 06.02.2018 про повернення позовної заяви ОСОБА_3 не оскаржувалась.
		13. 15.02.2018 ОСОБА_3 знову звернувся до суду з позовом про скасування постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №17/1002-09-1932 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 14.12.2017.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		14. Представник відповідача, заявивши під час розгляду справи судом першої інстанції, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду      у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом, посилався на те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»   постанову про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову. Таким чином, процесуальними нормами чинного законодавства обмежується право звернення особи до адміністративного суду певними часовими рамками, що сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
		15. Позивач, не погоджуючись з поданим клопотанням, зазначив, що відомості, викладені у такому, не відповідають дійсності і долучені до клопотання письмові докази є неналежними і не підтверджують того факту, що позивачем оскаржувана постанова отримана 18.12.2018, так як у бланку рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу в графі «розписка в одержанні» відсутній підпис про отримання поштової кореспонденції, надісланої відповідачем. Вперше з позовом про оскарження постанови Державної архітектурно - будівельної інспекції №17/1002-09-932 від 14.12.2017 звернувся в січні 2018 року в строки, визначені законом. Також позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що отримав постанову №17/1002-09-1932 від 14.12.2017 лише 19.12.2017 та мав право оскаржити її протягом 15 днів, а відтак не мав можливості оскаржити постанову №17/1002-09-1932 від 14.12.2017 протягом 15 днів з дня її винесення, але суд може поновити строк в разі його пропуску з поважних причин.
		16. У апеляційній скарзі позивач також зазначав, що оскаржувану постанову отримав лише 19.12.2017 та в січні 2018 року звернувся до суду з адміністративним позовом.
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		17. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк оскарження постанови № 17/1002-09-1932 від 14.12.2017, встановлений статтею 5 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а вказані позивачем доводи не спростовують факт пропуску строку та не підтверджують поважність пропуску такого строку.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
		18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що такі ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом апеляційної інстанції не враховано подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання через хворобу, а відтак він був позбавлений можливості надати додаткові докази; не враховано, що у матеріалах справи відсутній будь-який належний доказ про отримання ним оскаржуваної постанови відповідача, так як у поштовому повідомленні відсутній його підпис у графі про отримання поштової кореспонденції. Також судами не враховано те, що його незаконно притягнуто до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності на підставі Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а відтак помилково зроблено висновок, що до правовідносин, які виникли у зв`язку із притягненням позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, повинні застосовуватися норми вказаного Закону. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що первинно позовна заява була поданою до суду 12.01.2018, оскільки позовну заяву він надіслав засобами поштового звя`зку до суду 03.01.2018, однак квитанція про направлення такої у позивача відсутня. 
		19. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а відтак не підлягають скасуванню, а доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		21. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		22. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		24. Згідно з частинами першою - третьою статті 122 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		25. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		26. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		27. За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
		28. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), частинами третьою та четвертою якої передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		29. Вказані норми кореспондують з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом), згідно з яким суд своєю ухвалою залишає позовну заяву   без розгляду, зокрема, з підстав, визначених частинами   третьою   та   четвертою   статті 123 цього Кодексу.
		30. Колегія суддів звертає увагу, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
		31. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
		32. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів, за захистом яких вона звертається до суду.
		33. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 14.12.2017 головним інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області Поліщуком С.Л. прийнято постанову, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 63   432,00 грн.
		34. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» 
		суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника  і  підрядника  одночасно,  несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а  також  наведення недостовірних  даних у такому повідомленні, вчинене  щодо  об`єктів,  що  за  класом  наслідків (відповідальності) належать  до  об`єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових  мінімумів для працездатних осіб.
		35. Відповідно до статті 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.
		36. З огляду на викладене, предметом оскарження в даній справі є постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яка може бути оскаржена до суду протягом 15 днів з дня її винесення.
		37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області №17/1002-09-1932 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 14.12.2017 позивач отримав 18.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
		38. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що вказане поштове повідомлення не є належним доказом отримання ним оскаржуваної постанови, оскільки на такому відсутній його підпис у графі про отримання поштової кореспонденції, з огляду на те, що, як встановлено судами, у даному поштовому повідомленні в графі «вручено» зазначено, що повідомлення отримав особисто «ОСОБА_1».
		39. Окрім цього, як встановлено судом першої інстанції, в усіх рекомендованих поштових повідомленнях, які надсилались судом позивачу, містяться ідентичні відмітки, що повідомлення отримав особисто « ОСОБА_1 » та відсутній підпис (позивач отримання саме ним таких документів не оспорює, а навпаки підтверджує даний факт у поданих до суду заявах, скаргах).
		40. Будь-яких доказів щодо отримання оскаржуваної постанови відповідача 19.12.2017 (як стверджує позивач) ОСОБА_1 судам не надав.
		41. З огляду на наведене, у судів попередніх інстанції були відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова відповідача отримана неналежною особою.
		42. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про надсилання ним вказаного позову засобами поштового зв`язку 03.01.2018, колегія суддів зазначає наступне.
		43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в адміністративному позові, заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду та апеляційній скарзі позивач зазначав, що подав адміністративний позов у січні 2018 року та не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів та спростування тих доказів, які містяться в матеріалах справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення (постанови) ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
		44. Колегія суддів зауважує, що вперше про подання адміністративного позову до суду саме 03.01.2018 позивач ствердив у касаційній скарзі, одночасно зазначивши, що відповідні докази у нього відсутні.
		45. Враховуючи те, що судом першої інстанції, з даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позовна заява у справі №802/92/18-а не надсилалась позивачем поштою, а подана позивачем особисто через відділ прийому суду 12.01.2018, позивачем дані обставини не спростовані жодними належними, допустимими та достатніми доказами, колегія суддів відхиляє доводи позивача про надсилання даного позову до суду засобами поштового зв`язку 03.01.2018.
		46. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень не враховано, що оспорюваною постановою позивача незаконно притягнуто до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності на підставі Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки він не належить до суб`єктів, на яких поширюється відповідальність у сфері містобудування згідно з вказаним Законом, оскільки наявність складу правопорушення, у тому числі суб`єкта, підлягає встановленню під час розгляду справи по суті, що у даному випадку суди попередніх інстанцій не здійснювали, оскільки дійшли висновку про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
		47. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про неврахування судом апеляційної інстанції клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання через хворобу, колегія суддів зазначає наступне.
		48. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		49. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
		50. Українським законодавством визначено принципи адміністративного судочинства, серед яких - рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).
		51. Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
		52. Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 та у справі № 2а-4552/11, від 05.06.2018 у справі № 2а-14/11.
		53. Відповідно до частин першої, другої статті 313 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення суду апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		54. Верховний Суд враховує, що у касаційній скарзі позивач не оспорює факту повідомлення його належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, натомість зазначає, що таким не враховано подане ним клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку.
		55. Як видно із матеріалів справи, позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою та таке обґрунтовано залишено судом без задоволення з огляду на його належне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду, ненадання будь яких доказів, які б підтверджували факт неможливості прибуття в судове засідання через хворобу, до суду апеляційної інстанції, необов`язковість його явки при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та з урахуванням закінчення строку розгляду апеляційної скарги, передбаченого статтею 309 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення суду апеляційної інстанції).
		56. Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення суду апеляційної інстанції) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		57. Оскільки зі змісту касаційної скарги та наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що ОСОБА_1 був позбавленим можливості подати до апеляційного суду нові докази, які не досліджувалися під час розгляду справи у суді першої інстанції та які об`єктивно не могли бути подані до суду першої інстанції, а також враховуючи, що позивач був повідомленим про час та місце розгляду справи в апеляційному порядку належним чином, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що його право на участь у судовому засіданні під час розгляду справи в апеляційному порядку було порушеним шляхом незадоволення судом клопотання про відкладення судового засідання.
		58. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №462/5892/15-а.
		59. Відтак колегія суддів зауважує, що в даному випадку (за обставин встановлених судами попередніх інстанцій) вирішення питання про задоволення або відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є виключно дискреційним повноваженням суду апеляційної інстанції.
		60. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.06.2018 у справі №826/4504/17.
		61. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем пропущено строк оскарження постанови №17/1002-09-1932 від 14.12.2017, встановлений статтею 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зазначені ним доводи не спростовують факт пропуску строку звернення до суду та не підтверджують поважність причин пропуску такого строку, у зв`язку з чим суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
		62. Колегія суддів звертає увагу, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини другої   статті 341 КАС України   суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		63. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		64. Також колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
		65. Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
		66. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		67. Закон України "Про судоустрій і статус суддів"   встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		68. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"   суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		69. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (заява №      3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
		70. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява №      8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
		71. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" №      11681/85).
		72. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).
		73. З урахуванням вищезазначеного, враховуючи положення статті 350 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили їх, не допустивши порушень норм матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		74. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019  - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                    І.В. Желєзний
		Судді:                                                                                                       В.М. Бевзенко
		                                                                                                              С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...