Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 373/2237/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2020. Зареєстровано: 28.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2020.
Дата набрання законної сили: 23.04.2020
Номер судового провадження: 1-кп/373/96/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019110240000205

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 373/2237/19 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		23 квітня 2020 року     Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю:
		   секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_5 , 
		його захисника  адвоката ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		його захисника  адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		його захисника  адвоката ОСОБА_10 
		неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_11 
		його законного представника ОСОБА_12 
		його захисників  адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_8 ,
		потерпілої ОСОБА_14 , 
		представника потерпілої  адвоката ОСОБА_15 
		представника ювенальної превенції 
		Переяслав-Хмельницького ВП ОСОБА_16 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславіклопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 в кримінальному провадженні № 12019110240000205 від 01.06.2019 про обвинувачення за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 119 КК України, 
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що як працівник Національної поліції був обізнаний з правилами зберігання та використання вогнепальної зброї, а також необхідністю дотримання заходів безпеки при поводженні з нею, проте 31.05.2019 в період часу з 13 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., знаходячись на території домоволодіння по АДРЕСА_1 разом із поліцейським ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_9 та неповнолітнім ОСОБА_11 , за домовленістю з двома останніми та спільно з ними, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка полягала у створенні небезпеки життю та здоров`ю невизначеної кількості людей, через здійснення пострілів з вогнепальної зброї, свідомо нехтуючи тим, що місце ураження кулі є громадським місцем, здійснив постріли з невстановленої вогнепальної зброї калібру 5,6 мм, використовуючи набої кільцевого спалаху, які споряджені кулями калібру 5,6 мм ( 22 LR), в напрямку будинку № 46 по вул. Героїв Дніпра в м. Переяславі-Хмельницькому, біля якого в той час перебували малолітні особи, в тому числі і ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Під час вчинення вищевказаних хуліганських дій, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, неодноразово, без відповідного дозволу, тримаючи в руках невстановлену вогнепальну зброю, калібру 5,6 мм, здійснював її переміщення у стані, можливому для швидкого використання (здійснення пострілів), споряджав набоями та здійснював із неї постріли.
		31.05.2019 приблизно о 15 год. 36 хв., під час вчинення вищевказаних хуліганських дій, перебуваючи на ганку будинку АДРЕСА_1 , з невстановленої вогнепальної зброї, з використанням набоїв кільцевого спалаху, споряджених кулями калібру 5,6 мм (22 LR), не маючи на меті заподіяння смерті іншій людині, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, здійснив постріл в бік однієї з умовних мішеней, яка по траєкторії знаходилася між будинком АДРЕСА_2 , внаслідок якого куля влучила в голову малолітньому ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинивши ушкодження, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Окрім того, у невстановлені місце та час, діючи умисно, придбав бойові припаси  набої, калібром 9 мм з маркуванням «ЛПЗ», набої, калібром 9 мм, з маркуванням «МАКАRОV», магазин від пістолету «Макаров» з маркуванням « НОМЕР_1 » з набоями в кількості 8 шт., 7 з яких з маркуванням « НОМЕР_2 та 1 шт. з маркуванням «36,70», які незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігав за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_3 .
		Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 24.02.2020 відносно нього було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення альтернативного виду запобіжного заходу  застави. Строк дії запобіжного заходу відповідно до цієї ухвали до 24 квітня 2020 року.
		23 квітня 2020 року прокурором ОСОБА_3 подано до суду письмове клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, що свідчить про можливість його переховування від суду та про можливість незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів. Місце знаходження знаряддя злочину (вогнепальної зброї) та місце придбання набоїв не встановлено, що свідчить про можливість обвинуваченого, перебуваючи на волі, приховувати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, не встановлено коло осіб, причетних до переховування зброї та набоїв. 
		Вважає, що обвинуваченому слід продовжити обраний запобіжний захід з підстав, що зазначені в клопотанні з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки застосування до нього більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.
		Потерпіла ОСОБА_14 та їїпредставник погодилисяіз такоюпозицією прокурораі вважають,що саметакий видзабезпечення кримінальногопровадження яктримання підвартою будедостатнім дляобвинуваченого зогляду накваліфікацію йогодій,його особу,тяжкість покараннята наслідкивчинення злочинів.Зазначають проможливий впливобвинуваченого насвідків,ухилення йоговід суду,оскільки вінобвинувачується увчиненні тяжкогозлочину.Вказують нате,що ризикине зменшилися,обвинувачений своєївини невизнає.Застосування такоговиду запобіжного заходуяк домашнійарешт небуде ефективним,оскільки контрольнад дотриманням обвинуваченим такого запобіжного заходу будуть здійснювати його колишні колеги  працівники НП України.
		Обвинувачений ОСОБА_5 та йогозахисник вважають,що клопотанняє необґрунтованим і базується лише на припущеннях, оскільки саме обвинувачення є нікчемним, бо слідчі визначили ОСОБА_5 винуватцем у смерті малолітньої особи, а ознак хуліганства в справі взагалі не вбачається. Прокурор без достатніх підстав вважає, що наявні певні ризики, не зазначаючи про них. Вплив на експертів є неможливим, оскільки вони не змінять свого висновку. Вчинення хуліганства не має ознак кримінально-караного діяння, а свідчить про вчинення адміністративного правопорушення. Докази по незаконному поводженню зі зброєю є сфальсифікованими.
		Окрім того, захисник обвинуваченого подав клопотання про зміну запобіжного заходу своєму підзахисному з тримання під вартою на особисту поруку чи домашній арешт. До клопотання додав письмові зобов`язання трьох депутатів Переяслав-Хмельницької міської ради та одного депутата Переяслав-Хмельницької районної ради. Вказує на те, що з огляду на зміст та характер обвинувачення, наявність доказів у сторони обвинувачення ОСОБА_5 жодним чином не може впливати на хід судового розгляду; забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків гарантовано поручителями. Окрім того, зазначає про те, що альтернативою особистої поруки може бути домашній арешт або застава.
		Перевіривши надані матеріали клопотання та заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		Судом встановлено, що прокурором подане клопотання у строк, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 184 та ч. 1 ст. 199 КПК України. Зокрема, клопотання надане обвинуваченому пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання та пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Відповідно до приписів ст. ст. 199, 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути таке клопотання прокурора.
		Суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення наданідокази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим низки кримінальних правопорушень. Зокрема, до суду направлено обвинувальний акт, що є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування.
		Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і на які вказує прокурор: переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його винуватості. 
		Стосовно такогоризику,як приховатиречі ідокументи,що маютьістотне значеннядля справисуд констатує,що досудоверозслідування закінчено.Встановлення зброї,що булапредметом злочину,після направленнядо суду обвинувального акту жодним чином не впливатиме на кваліфікацію дій обвинуваченого. Відсутність такої зброї може свідчити лише про суб`єктивне ставлення самого обвинуваченого до вчиненого, приховування ним чи його спільниками предмету злочину, намагання ухилитися від відповідальності.
		У судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень у поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дає підстави вважати, щоіснує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду. Крім того, судове провадження тільки розпочинається, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків наявний. 
		   Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.
		   Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання за умови застосування більш м`якого запобіжного заходу.
		   Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
		   Стосовно ризику перешкоджання здійснення правосуддя ЄСПЛ в своєму Рішенні в справі «Летельє проти Франції» (пункт 39) зазначив «Суд визнає, що реальна небезпека вчинення тиску на свідків могла таки бути на початку цієї справи, але вважає, що з часом вона значно зменшилася і в решті зникла зовсім». Розгляд даної справи по суті не розпочатий, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик впливу на свідків наявний. 
		   У справі «Гюсеїн Есен проти Туреччини» ЄСПЛ в своєму Рішенні (пункт 77) зазначив, що «… якщо «стан доказів» можна вважати таким, що вказує на наявність серйозних ознак вини та якщо загалом такі обставини можуть бути важливими обвинувальними факторами, однак самі по собі не можуть бути достатніми, щоб виправдати продовження оскаржуваного позбавлення свободи впродовж такого тривалого періоду». 
		   При розгляді даного клопотання суд звертає увагу на такі чинники: особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зав`язків у місці постійного проживання, наявність місця роботи, репутацію, майновий стан тощо.
		Зважаючи назаконодавчо визначенумету заходівзабезпечення кримінальногопровадження досягнення дієвостіцього провадження(ч.1ст.131КПК України),а також мету застосування запобіжного заходу  забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду (ч. 1 ст. 177 КПК України), суд доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу має буди досягнута зазначена вище мета.
		ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, направлених на порушення громадського порядку із застосуванням вогнепальної зброї, що свідчить про особливу зухвалість його дій та їх підвищену суспільну небезпечність. Також обвинувачується у вбивстві через необережність.
		Тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України»).
		У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
		В силу п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
		ОСОБА_5 раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання, в тому числі і на строк понад п`ять років.
		Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, а продовження саме такого виду запобіжного заходу є доцільним. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначається розмір застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.
		Вирішуючи питання щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на особисту поруку чи домашній арешт суд виходить з такого.
		Судом було роз`яснено трьом поручителям, які з`явилися до суду, у вчиненні яких злочинів обвинувачується ОСОБА_5 ; передбачене законом покарання за його вчинення; обов`язки поручителя та наслідки їх невиконання, а також право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань та порядок реалізації свого права. 
		Жоден із поручителів не зміг своїми поясненнями довести в суді факту спроможності забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і свого зобов`язання доставити його в суд на першу про те вимогу. Загальні твердження про те, що вони сподіваються, що обвинувачений виправдає їх довіру і поручительство у разі застосування судом особистої поруки, а також забезпечення ними доставки його до суду на першу про те вимогу всіма законними методами та засобами свідчать про неповне усвідомлення ними глибини та міри своєї відповідальності. 
		Сукупний максимальний розмір грошового стягнення, що може бути застосований до трьох поручителів, в разі порушення обвинуваченим покладених на нього обов`язків, неспівставний з розміром застави, що, ймовірно, могла бути застосована до обвинуваченого судом, за умови відсутності обвинувачення у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини.
		Під час вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу вирішуються питання про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Отже, під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу має бути зазначено і доведено зворотне.
		Доказів зменшення ризиків, які існували на час обрання та продовження до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, в суді не здобуто. За таких обставин у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.
		Керуючись ст. ст. 9, 177, 194, 199, 331 КПК України, суд, 
		 
		ухвалив:
		 
		   Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
		Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, тобто з 23 квітня 2020 року до 23 червня 2020 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
		У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого, відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному КПК України, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-р/2019.
		   Повний текст ухвали виготовлено 27.04.2020.
		 
		 
		 
		Суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...