Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/13766/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2020. Зареєстровано: 28.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2020.
Дата набрання законної сили: 27.03.2020
Номер судового провадження: 3/521/3/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 521/13766/18
		Номер провадження 3/521/3/20
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		16 березня 2020 року суддя Малиновського районного суду м.Одеси Крижановський О.В., за участю секретаря судового засідання Савельєвої М.Ю., прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 Полякова Р.А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Соловйової О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Малиновського районного суду м.Одеси матеріали, що надійшли з Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 27.09.2006 року, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , інспектор відділу митного оформлення Одеської митниці ДФМ, за ч.2ст.172-6КУпАП про адміністративні правопорушення, суд
		В С Т А Н О В И В:
		В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси перебуває протокол відносно ОСОБА_1 , про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, відповідно до якого: 
		ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді державного інспектору відділу митного оформлення №6 митного поста Одеської митниці ДФС, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 3 Закону, в порушення ч.2 ст.52 Закону, не повідомив Національне агенство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частиною другою статті 172-6 КУПАП. 
		31 липня 2018 року відносно ОСОБА_1 складено протокол (за № 519 ) про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, за частиною 2 статті 172-6 КУпАП.
		17 серпня 2018 року протокол відносно ОСОБА_1 надійшов до суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 17 серпня 2018 року головуючого у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 визначено суддю Крижановського О.В.
		При розгляді справи ОСОБА_1 та її адвокат Соловйова К.Ю. стверджували, що відповідальність передбачена за ч.2 ст.172-6 КУпАП настає за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані. Дана стаття не встановлює строків звернення відповідним суб`єктом; орган в який необхідно звернутися; форми відповідного звернення; визначення « суттєвих змін у майновому стані» відповідного суб`єкта. Так, відповідно до примітки цієї статті, визначений суб`єкт з відсиланням до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та, що відповідальність за цією статтею за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних сум від 100 до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Однак примітка не відсилає до будь-якого закону і не надає визначенню та розумінь наведених вище питань. Також, ОСОБА_1 зазначила, що в матеріалах справи міститься Попередження про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушенням не підписувала 08.06.2015 року та підпис іншої невідомої особи. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, згідност. 62 Конституції України. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій". В своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Альне де Рібермон проти Франції", Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. В Рекомендаціях N К (91) 1 Комітету ОСОБА_7 Європи "Про адміністративні санкції" одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7). Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях. Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010" у справі щодо офіційного тлумачення положень частини першоїстатті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязазначено, що Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням І дією принципу верховенства права в Україні.Конституція Українимає найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй (частина другастатті 8 Конституції України). Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки". У зв`язку із чим просили на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України закрити провадження по адміністративній справі за протоколом УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України № 519 від 31.07.2018 року.
		Прокурор Поляков Р. під час розгляду справи зазначила, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 172-6 КУпАП, а тому на неї належить накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією цієї статті. 
		Суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням пояснень учасників процесу, наданих ними в судовому засіданні, вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю з наступних підстав.
		Відповідно до положеньст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		За правилами ст. ст.10,11 КУпАПадміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
		Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
		ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.2ст.172-6 КУпАП, якою передбачено відповідальність за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.
		Приміткою до статті 172-6КУпАПвизначено,що суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другоїстатті 45 Закону України «Про запобігання корупції»зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Частиною 1статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
		Відповідно до частини 2статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
		Зі змісту вказаних частинстатті 45 Закону України «Про запобігання корупції»вбачається, що ними зобов`язано осіб, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, подавати щорічно до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік а також подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, в разі припинення такої діяльності.
		ОСОБА_1 на момент вчинення дій, які стали підставою для складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення № 519 від 31 липня 2018 року була інспектором відділу митного оформлення Одеської митниці ДФМ.
		Підпунктом «в» пункту 1 частини 1статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цьогоЗакону, є, зокрема, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
		З наведеного вбачається, що на ОСОБА_1 поширюються обов`язки визначені ч.ч.1, 2ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», як на суб`єкта визначеного в підпункті «в» пункту 1 частини 1статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
		Проте, як зазначалося вище, ч.ч.1, 2статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»передбачено обов`язок особи подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічно та в разі припинення такої діяльності.
		Обов`язок особи подавати повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані, за невиконання якого передбачено відповідальність ч.2ст.172-6 КУпАП, встановлено ч.ч.1, 2ст.52 Закону України «Про запобігання корупції».
		Зокрема, частиною 2статті 52 Закону України «Про запобігання корупції»визначено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб`єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб`єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов`язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
		Верховною Радою України 2 жовтня 2019 року було прийнятоЗакону України №140-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції»(далі - Закон №140-IX), яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, в тому числі доЗакону України «Про запобігання корупції».
		Так, відповідно до підпункту 24 пункту 11розділу І Закону №140-IXчастину 2статті 52 Закону України «Про запобігання корупції»доповнено абзацом другим наступного змісту «Положення частини другої цієї статті застосовуються до суб`єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно достатті 50 цього Закону».
		Відповідно до пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №140-IX цейЗаконнабирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім змін до статей46,52 Закону України «Про запобігання корупції», які вводяться в дію з 1 січня 2020 року.
		З наведеного вбачається, що на момент розгляду справи введено в дію зміни достатті 52 Закону України «Про запобігання корупції», якими частину другу вказаної статті доповнено абзацом відповідно до якого положення частини другої цієї статті застосовуються до суб`єктів декларування, які є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно достатті 50 цього Закону.
		Приміткою достатті 50 Закону України «Про запобігання корупції»визначено, що під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, члени Національної комісії зі стандартів державної мови, Директор Національного антикорупційного бюро України, його перший заступник та заступник, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступники, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Керівник Офісу Президента України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першоюстатті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
		Відповідно до частини першоїстатті 50 Закону України «Про запобігання корупції», перелік суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, затверджується Національним агентством.
		Згідно з рішенням Національного агентства від 17 червня 2016 року № 2 «Про затвердження переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.07.2016 року за № 987/29117, до таких посад віднесено: посаду Керівника Офісу Президента України, його першого заступника та заступника; посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України; посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів територіальних управлінь Державної судової адміністрації України; посади керівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб`єктів господарювання державної форми власності та їх заступників, призначення яких здійснюється державними органами; посади державної служби, визначені структурою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів; посади в органах місцевого самоврядування: перших заступників, заступників міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення) голів, заступників сільських, селищних голів; заступників голів районних, районних в містах рад; секретарів міських (міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення), сільських, селищних рад; керуючих справами виконавчих комітетів міських (містобласних центрів та міста Сімферополя, міст обласного, республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад; голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі).
		З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 , як інспектор відділу митного оформлення № 6 митного поста Одеської митниці ДФС, не є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а особою яка займає посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, та відповідно станом на 16 березня 2020 року на неї не поширюються, передбачені абзацом 1 частини 2статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», обов`язки подавати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
		Тобто, фактичноЗаконом №140-IXскасовано положенняЗакону України «Про запобігання корупції»відповідно до яких ОСОБА_1 , як суб`єкт визначений у підпункті «в» пункту 1 частини 1статті 3 зазначеного закону, мав відповідно до ч.ч.1, 2 ст.45, ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції»подавати до Національного агентства з питань запобігання корупції повідомлення про суттєві зміни у майновому статі.
		При цьому, частиною 2статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів.Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
		Зазначене відповідає положеннямстатті 58 Конституції України, якою визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		З наведеного вбачається, що в даному випадкуЗакон №140-IX, відповідно до положеньст.58 Конституції Українита ч.2ст.8 КУпАП, має зворотну дію в часі оскільки звужує коло суб`єктів, які зобов`язані подавати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані та відповідно ОСОБА_1 не входить до кола суб`єктів, які відповідно до частини 2статті 52 Закону України «Про запобігання корупції»повинні подавати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, що в свою чергу виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення такого обов`язку.
		Пунктом 6 частини 1 статті 247 КУпАПвизначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
		Також, закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
		Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, був складений щодо ОСОБА_1 оперуповноваженим відділу протидії організованим формам злочинності в сфері економіки Управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
		В рапорті від 24.07.2018 року на ім`я т.в.о. начальника УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України працівник поліції, зазначив, що в ході перевірки дотримання вимог антикорупційного законодавства ним було виявлено порушення ОСОБА_1 вимог фінансового контролю, а саме ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», що виразилось у несвоєчасному подані декларації про суттєві зміни в майновому стані.
		Згідно з положеннями ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції», НАЗК є спеціально уповноваженим суб`єктом у сфері протидії корупції та центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
		Як визначеноп.1ч.1ст.48ЗаконуУкраїни«Про запобіганнякорупції»,НАЗКпроводить щододекларацій,поданихсуб`єктамидекларування,такийвидконтролю - щодо своєчасності подання.
		Порядок встановлення своєчасності подання декларацій визначений положеннями ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції». Так, юридичні особи публічного права зобов`язані перевіряти факт подання суб`єктами декларування, які в них працюють відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку. Якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації і одночасно письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику юридичної особи публічного права про факт неподання декларації суб`єктом декларування.
		Крім того, механізм проведення НАЗК контролю визначений рішенням НАЗК № 56 від 10.02.2017 р., яким затверджено «Порядок проведення контролю та повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.02.2017 р. за № 201/30069).
		Також, рішенням НАЗК № 1375 від 08.12.2017 р. № 1375 затверджено Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» (стосовно необхідності попереднього встановлення фактів порушення антикорупційного законодавства, для порушення кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366-1, 368-2 КК України). Хоча Роз`яснення НАЗК не охоплює питань механізму притягнення осіб до відповідальності за передбачені ст. 172-6 КУпАП правопорушення, разом з тим на підставі аналізу чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини НАЗК визначило: 
		- основним джерелом обставин, які свідчать про декларування недостовірної інформації чи незаконне збагачення можуть бути лише висновки, викладені в рішенні НАЗК за результатами повної перевірки декларації, які не є автоматичним підтвердженням вчинення особою кримінального правопорушення.
		Оскільки повна перевірка декларацій шляхом перевірки правильності та повноти заповнення, логічного і арифметичного контролю є виключною компетенцією НАЗК, то і інший вид контролю - контроль за своєчасністю подання декларацій, теж відноситься до компетенції НАЗК (відповідно до ст.ст. 48-50 Закону України «Про запобігання корупції»).
		Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити достатні об`єктивні дані, які дійсно свідчать про ознаки конкретного правопорушення. Об`єктивними такі дані можуть бути лише у зв`язку з їх виявленням та встановленням компетентним державним органом в установленому законом порядку. Вкладені в постанові вище норми законодавства дають підстави для висновку, що таким порядком перед початком перевірки щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, є здійснення НАЗК контролю щодо своєчасності подання декларації суб`єктом декларування, встановлення за результатами такої перевірки факту порушення антикорупційного законодавства, а також відображення цього факту у відповідному рішенні НАЗК.
		Таким чином, початку перевірки органом Національної поліції, збиранню ним доказів і складенню протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, повинно передувати отримання у встановленому законом порядку висновків НАЗК як єдиного суб`єкта, уповноваженого державою на здійснення контролю щодо своєчасності подання декларації суб`єктом декларування.
		В протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та в доданих до протоколу документах відсутня інформація з приводу того, чи був дотриманий визначений положеннями ст. 49 Закону України «Про запобігання корупції» порядок встановлення своєчасності подання декларації ОСОБА_1 до початку проведення перевірки і збирання доказів органом Національної поліції. Відсутня інформація, чи проводився такий контроль НАЗК взагалі.
		Крім того, в додатках до протоколу відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про час повідомлення ОСОБА_1 НАЗК про суттєві зміни у майновому стані. Взагалі відсутня будь-яка інформація, документи, копії декларацій або витяги з них, інші документи щодо ОСОБА_1 , які б були складені НАЗК або були отримані від цього органу. 
		Аналізуючи вищевказані норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що всі дії щодо збирання доказів у даній справі проведені не уповноваженим органом.
		За змістомст. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Згідно зіст.252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2ст. 172-6 КУпАП.
		У разі відсутності складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
		Керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 2 ст. 172-6, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285 КУпАП, суд
		                             ПОСТАНОВИВ:
		Провадженняусправіпропритягненнядоадміністративноївідповідальностівідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі п. 1, 6ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 172-6 КУпАП.
		Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Одеський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		Постанованабирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		Суддя Крижановський О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...