Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2962/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2020. Зареєстровано: 29.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2020.
Дата набрання законної сили: 28.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/48421/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №806/2962/17
		адміністративне провадження №К/9901/48421/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Загороднюка А.Г., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі №806/2962/17 за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Житомирської області, третя особа: Державна судова адміністрація України (далі також - третя особа, ДСА України) про зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Господарського суду Житомирської області, третя особа: ДСА України, у якій просив:
		- зобов`язати Господарський суд Житомирської області зарахувати йому до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, період роботи на посадах: з 20 грудня 1991 року по 13 грудня 1993 року - строкова військова служба в Збройних силах України; з 16 травня                1997 року по 03 листопада 1997 року - судовий виконавець Мінського районного суду міста Києва; з 08 травня 1998 року по 01 травня 2004 року - служба в органах Служби безпеки України; з 06 серпня 2004 року по 10 вересня 2004 року - інспектор Бориспільської митниці; з 03 серпня 2009 року по 25 жовтня 2010 року - спеціаліст І категорії, помічник судді Київського апеляційного господарського суду;
		- здійснити перерахунок відпустки та заробітної плати з 26 жовтня 2010 року та виплатити заробітну плату в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
		На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що положеннями законодавства, що діяли на момент призначення його суддею та зарахування до штату суду, він мав право на зарахування до стажу судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, періоду роботи на державній службі понад 9 років. На думку позивача, приписами частини шостої статті 44  Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ (в редакції від 03 серпня 2010 року) та пунктів 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 року №283 визначався спеціальний порядок обрахування стажу роботи, що дає право на одержання надбавки та додаткової відпустки з урахуванням стажу роботи на державній службі.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня                 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був призначений на посаду судді (11.10.2010) в період дії статті 44 Закону №2862-XII (до 01.01.2011), а тому відповідачем безпідставно не враховано при визначенні йому стажу роботи положення частини 6 вказаної статті, чим було порушено його права на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, у відповідності до законодавства, яке діяло на дату призначення та зарахування його на посаду.
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач та третя особа подали апеляційні скарги.
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року апеляційні скарги задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017  року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що жодна правова норма Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ані Закону України «Про статус суддів» не передбачає можливості до стажу роботи суддів судів загальною юрисдикції зарахувати стаж роботи на посадах, зазначених позивачем. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня             2018 року і залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних відносин норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не врахувавши при цьому положення статті 44 Закону України «Про статус суддів», які на думку позивача мають бути застосовані при вирішенні спору. Позивач зазначає, що Законом №2453-VI та пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI в імперативному порядку продовжено дію статті 44 Закону №2862-ХІІ яка була чинною на дату призначення та зарахування ОСОБА_1 на посаду судді. Позивач вказав, що апеляційний адміністративний суд, ігноруючи існування «залишкової сили» частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» та не спростовуючи доводів позивача, помилково підводить факт чинності цієї статті на час його призначення на посаду під поняття «колізії». Оскільки, саме за допомогою пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI законодавцем забезпечено дотримання приписів статті 22 Конституції України.
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційної інстанції без змін. Скаржник зауважує, що згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року та в пункті 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року №4 зазначено, що у разі наявності суперечності між нормами законів, що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.
		ДСА України подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року - без змін. Третя особа зазначає, що чинними правовими нормами, які регулювали законодавство у спірний період, не передбачено зарахування до стажу роботи суддів судів загальної юрисдикції стаж роботи на посадах, на яких перебував позивач.
		Рух касаційної скарги 
		20 квітня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
		За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
		Ухвалою від 25 квітня 2018 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за касаційною скаргою позивача.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), що унеможливлює його участь у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя, Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Указом Президента України від 11 жовтня 2010 року №950/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Житомирської області.
		Наказом голови суду від 26 жовтня 2010 року №60-к позивача зараховано до штату суддів з 26 жовтня 2010 року з посадовим окладом згідно штатного розпису.
		На момент призначення позивача на посаду судді стаж державної служби позивача складав 9 років 8 місяці 29 днів, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.
		03 січня 2012 року наказом голови Господарського суду Житомирської області № 3-к відповідно до частини п`ятої статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись п.11 Розділу ХІІ Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу служби» №283 від 03 травня 1994 року (далі - Постанова №283), протоколом комісії по встановленню стажу роботи, що дає право на встановлення за вислугу років №3 від 03 січня 2012 року, ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 15 відсотків від посадового окладу, як такому, що має стаж, який дає право на отримання надбавки за вислугу років             01 рік 02 місяці 05 днів.
		Позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, період роботи на посадах: з 20 грудня 1991 року по 13 грудня 1993 року - строкова військова служба в Збройних силах України; з 16 травня 1997 року по                03 листопада 1997 року - судовий виконавець Мінського районного суду міста Києва; з 08 травня 1998 року по 01 травня 2004 року - служба в органах Служби безпеки України; з 06 серпня 2004 року по 10 вересня 2004 року - інспектор Бориспільської митниці; з 03 серпня 2009 року по 25 жовтня 2010 року - спеціаліст І категорії, помічник судді Київського апеляційного господарського суду, відповідно до частини шостої статті 44 Закону №2862-ХІІ (в редакції від 03.08.2010 року) та пунктів 2, 3 Постанови №283; здійснити перерахунок та виплату відпустки та заробітної плати з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, в тому числі 3% річних та інфляційні витрати.
		24 жовтня 2017 року відповідач відмовив позивачу у задоволені вищевказаної заяви.
		Не погодившись із такою відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.
		Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		15 грудня 1992 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про статус суддів» (далі також - Закон №2862-ХІІ). Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
		В статті 44 Закону №2862-ХІІ визначалося матеріальне і побутове забезпечення суддів. 
		Відповідно до частини шостої  статті 44 Закону №2862-ХІІ встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.
		07 лютого 2010 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі також - Закон №2453-VI). Цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Закон набрав чинності 30 липня 2010 року згідно з яким Закон України «Про статус суддів» №2862-ХІІ втратив чинність крім статей 43, 44, які втратили чинність з 01 січня 2011 року.
		Разом з тим, в прикінцевих положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI було встановлено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування окрім статей 129 та 130 цього Закону, які вводитимуться в дію 01 січня 2011 року.
		Статтею 129, на час набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено суддівську винагороду, відповідно до статті 130 визначається надання щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.
		До 01 січня 2011 року питання суддівської винагороди та відпустки суддів регулювалися статтею 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI визначає єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується і стаття 131 цього Закону, яка набула чинності одночасно з самим Законом 03 серпня                2010 року визначає порядок обчислення стажу роботи судді.
		Відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
		1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
		2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
		3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
		До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
		Пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», визнано такими, що втратили чинність:
		1) Закон України «Про статус суддів» №2862-ХІІ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 8, ст. 56; 1994 р., N 22, ст. 142, N 26, ст. 203; 1995 р., N 34, ст. 268; 1999 р.,               N 50, ст. 434; 2000 р., N 10, ст. 79, N 13, ст. 102, N 38, ст. 322; 2001 р., N 33, ст. 180;           2004 р., N 25, ст. 354; 2006 р., N 1, ст. 18), крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року;
		Згідно пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
		Порядок обчислення стажу державної служби затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283.
		Пунктом 2 цього порядку визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; (Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 726 від 25.05.2006, № 1658 від 29.11.2006, № 1700 від 08.12.2006, № 968 від 07.09.2011).
		Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
		Пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону №2453-VI передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втрачали чинність з 1 січня                   2011 року. Тому Верховний Суд погоджується із твердженням позивача, що пунктом    2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» продовжено дію статті 44 Закону України «Про статус суддів» і вона була чинною станом на дату призначення (11.10.2010) ОСОБА_1 на посаду судді Господарського суду Житомирської області.
		Законодавство, яким визначався стаж роботи на посаді судді та, яке діяло на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня              2010 року № 2453-VI - був Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року               № 2862-XII (частина шоста статті 44).
		Спірні відносини щодо визначення стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, мають оцінюватися з урахуванням частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, статті 131, пункту 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року.
		Отже, Верховний Суд погоджується з доводами позивача, що стаття 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року не стосується суті спору, оскільки вона регулює відносини стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку. Позивачем обґрунтовано вказується, що спірні відносини стосуються стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.
		Водночас, на час виникнення спірних правовідносин й призначення позивача на посаду судді, визначення стажу роботи на посаді судді регулювалося декількома нормами права, а саме:
		1) частиною шостою статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня             1992 року № 2862-XII;
		2) статтею 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;
		3) підпунктом 1 пункту 2 Розділу XII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI;
		4) пунктом 11 Розділу XIII Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
		Відповідно до пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону №2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, в тому числі Законом № 2862-ХІІ.
		З вказаного слідує, що у зазначеному пункті не йдеться про суддів, які були призначені чи обрані на посаду судді після набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI.
		Отже, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року            № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом, а лише уточнював для останніх період, протягом якого вони мають право на зарахування стажу відповідно до Закону України «Про статус суддів» № 2862-XII.
		Таким чином, оцінюючи можливість застосування частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивача, Суд вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.
		З вказаного слідує, що положення частини шостої статті 44 Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, дія яких Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI була продовжена до                01 січня 2011 року, - поширювалася на суддів, які були призначені чи обрані до                  1 січня 2011 року.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №806/2963/17 та у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі 804/4305/17.
		З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки - стаж державної служби.
		На наведені обставини суд апеляційної інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції та приймаються судом в якості належних.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		За правилами частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
		Отже, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року підлягає скасуванню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року - залишенню в силі.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
		Позивачем сплачено судовий збір за подання касаційної скарги - у розмірі                   1280,00 грн.
		Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі № 806/2962/17 скасувати.
		Залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 806/2962/17.
		Стягнути з Господарського суду Житомирської області ( місце знаходження, 10002, місто Житомир, майдан Путятинський, 3/65, код ЄДРПОУ 03499916) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень за рахунок бюджетних асигнувань.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.М. Соколов
		Л.О. Єресько 
		 А.Г. Загороднюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...