Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/9144/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2020. Зареєстровано: 29.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2020.
Дата набрання законної сили: 28.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/13049/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №520/9144/18
		адміністративне провадження №К/9901/13049/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Загороднюка А.Г., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Лабузної Світлани Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року (головуючий суддя - Котеньов О.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі №520/9144/18 за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі також - Міжрайонний відділ ДВС) про визнання протиправними та скасування постанов,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрайонного відділу ДВС у якому просив:
		- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Міжрайонного відділу ДВС Бардіна І.С. від 01 жовтня 2018 року ВП №52317833 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави виконавчого збору у розмірі 351    932,60 грн;
		- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Міжрайонного відділу ДВС Бардіна І.С. від 01 жовтня 2018 року про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52317833.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець, вирішуючи питання щодо підстав і порядку винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №52317833, мав керуватися нормами Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Натомість виконавець Бардін І.С. неправомірно застосував положення статей   3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, які змінили базу обрахунку виконавчого збору. Так, на думку позивача, за нормам Закону №606-XIV розмір виконавчого збору обраховувався у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми з боржника і саме з такої суми повинен обраховувати виконавчий збір виконавець.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада                   2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки виконавчий документ повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не стягнуто, дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору з суми яка підлягала примусовому стягненню відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що оскільки в період «основного» виконавчого провадження, яке здійснювалось відповідно до положень Закону            №606-XIV, боржником було фактично сплачено суму у розмірі 605 000,00 грн, то виконавчий збір має складати 10 відсотків від фактично стягнутих коштів, а саме 60    500,00 грн, а не 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню. Позивач наголосив, що такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 лютого 2018 року у справі № 816/823/17.
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. 
		Рух касаційної скарги
		08 травня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Лабузної С.В. в інтересах Матяша О.І.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Желтобрюх І. Л. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Стрелець Т. Г.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки скаржником не сплачено судовий збір.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 24 травня 2019 року                      № 468/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В. М.(суддя-доповідач), Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.
		У зв`язку з виконанням скаржником ухвали про залишення касаційної скарги без руху, ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою. 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 28 квітня 2020 року у відповідності до вимог частини третьої статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		23 вересня 2016 року старшим державним виконавцем Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Бардіним І.С. відкрито виконавче провадження ВП №52317833 за виконавчим листом №639/9862/15-ц, виданим Жовтневим районним судом м. Харкова 09 лютого 2016 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості по кредиту у розмірі 3 517    499,00 грн та судового збору у розмірі 1 827,00 грн, що разом складало суму 3 519 326,00 грн.
		Постановою державного виконавця Бардіна І.С. від 01 жовтня 2018 року здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (код ЄДРПОУ: 36757541).
		Листом від 17 вересня 2018 року № 4275 стягувач повідомив державного виконавця Бардіна І. С., що боржник сплатив частину суми боргу у розмірі 605 000,00 грн та просив повернути виконавчий документ у порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.
		На підставі вказаного листа 01 жовтня 2018 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 52317833 про повернення виконавчого документа.
		Цього ж дня, заступник начальника відділу Бардін І.С. виніс постанову (ВП №52317833) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави виконавчого збору у розмірі 351 932,60 грн. Одночасно, державний виконавець, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, виніс постанову (ВП №57328613) про відкриття провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору у провадженні ВП №52317833.
		Не погодившись із постановами про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження»                № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).
		05 жовтня 2016 року набув чинності Закон 1404-VIII, згідно з яким примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
		Відповідно до статті 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		Частиною другою статті 27 Закону 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		Відповідно до вимог частини першої статті 13 Закону 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.
		За правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
		Частиною першою статті 40 Закону 1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
		Відповідно до частини третьої статті 40 Закону 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		Таким чином, після зміни правового регулювання відповідно до Закону 1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
		Враховуючи, що виконавчий документ повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не стягнуто, дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з поверненням виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону 1404-VIII, отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Окрім цього, частиною третьою статті 40 Закону 1404-VIII передбачено, що виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
		Таким чином, дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження №57328613 на виконання постанови заступника начальника Міжрайонного відділу ДВС Бардіна І.С. ВП №52317833 від 01 жовтня 2018 року щодо стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 351 932,60 грн вчинені у відповідності до вимог законодавства та з дотриманням приписів частини третьої статті 40 Закону 1404-VIII.
		Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані постанови від 01 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору ВП №52317833 та відкриття виконавчого провадження ВП №57328613 є правомірними, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування.
		Враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону 1404-VІІІ, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що положення попереднього Закону                     № 606-ХІV застосовується не щодо всього виконавчого провадження № 52317833, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.
		Отже, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору ВП №52317833 винесена виконавцем 01 жовтня 2018 року, тобто вже в період дії Закону №1404-VІІІ, відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову повинен вчиняти таку дію відповідно до Закону № 1404-VІІІ.
		Доводи касаційної скарги про те, що державним виконавцем безпідставно не вчинено дії щодо стягнення виконавчого збору ще 01 жовтня 2016 року під час здійснення «основного» виконавчого провадження, а також щодо підстав закінчення виконавчого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в межах даних спірних правовідносин розглядається питання щодо правомірності постанов від 01 жовтня 2018 року по стягнення виконавчого збору, як окремих актів індивідуальної дії, будь-які інші дії чи рішення державного виконавця позивачем не оскаржуються.
		В частині доводів скаржника про розмір виконавчого збору, колегія суддів зазначає наступне.
		На момент прийняття спірної постанови, редакція статті 27 Закону № 1404-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, передбачала, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга статті 27 Закону зі змінами, внесеними Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII).
		З вказаних правових норм слідує, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Розмір якого становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а  не з фактично стягнутої суми, як вважає позивач.
		Відтак,  визначення державним виконавцем виконавчого збору з суми, що підлягала до примусового стягнення, є законним, таким, що узгоджується з положеннями норм Закону № 1404-VIII.  
		З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права під час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій та погоджується з їх висновками про відсутність підстав для скасування оскаржуваних постанов.
		Інші доводи, якими позивач обґрунтовує свою касаційну скаргу, стосуються фактичних обставин справи, доказів, на підставі яких встановлено ці обставини, та правової оцінки, яку надали їм суди. 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті                 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
		Крім того, колегія суддів вважає посилання скаржником на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №580/1328/19 безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі №580/1328/19, у якій, на відміну від справи що розглядається, періоди спірних правовідносин та норми, що їх регулюють інші (редакція Закону №1404-VІІІ від 28 серпня 2018 року).
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу адвоката Лабузної Світлани Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі №520/9144/18 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і  оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.М. Соколов
		Л.О. Єресько 
		 А.Г. Загороднюк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...