Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/3358/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2020. Зареєстровано: 30.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 29.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/6548/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		29 квітня 2020 року 
		м. Київ
		справа №120/3358/19-а, адміністративне провадження №К/9901/6548/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого  Стародуба О.П., 
		суддів  Єзеров А.А., Желєзний І.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019р. (суддя  Свентух В.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020р. (судді  Капустинський М.М., Охрімчук І.Г., Смілянець Е.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		в с т а н о в и в :
		У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		визнати протиправним та скасувати пункт 22 протоколу комісії Міністерства оборони України про відмову йому як військовослужбовцю за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з 06.06.2019 року внаслідок поранення, травми пов`язаних із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.08.2019 року №97;
		зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому як військовослужбовцю за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з 06.06.2019 року внаслідок поранення, травми пов`язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2019 року, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною та такою, що порушує право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. 
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019р., залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020р., позов задоволено. 
		З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Міністерство оборони України не має права призначити виплату позивачу, яка йому не передбачена, оскільки законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулося протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В спірних правовідносинах дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше 2-років. 
		У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в період з 06.04.2015 по 02.06.2015 року приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах її проведення на території Донецької та Луганської областей. (а.с. 11)
		Під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, при участі в антитерористичній операції, під час артилерійського обстрілу позивач отримав осколкове поранення м`яких тканин потиличної ділянки голови, мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, контузію, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2015 року №350/154/1/546 (а.с.12).
		14.09.2015 року рішенням Вінницької обласної медико-соціальної експертизи №1 позивачу встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА №122405 від 14.09.2015 року). (а.с.14)
		Як вбачається із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №366198 позивачу, 06.06.2019 року встановлено первинно третю групу інвалідності внаслідок поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. (а.с. 15)
		Позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду 3 групи. (а.с. 16)
		Відповідно до п.22 рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.08.2019 року №97, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. (а.с. 17)
		Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975.
		Суди виходили з того, що стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 цього Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
		Суди дійшли висновку про те, що обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги поширюється винятково на випадки, коли під час повторного огляду у понад дворічний строк змінилася група інвалідності після первинного встановлення інвалідності, або змінився відсоток ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності. Таким чином вказані випадки є самостійними та не можуть поєднуватися (інакше кажучи, вони поширюються лише на випадки або зміни групи інвалідності, або зміни відсотка ступеня втрати працездатності).
		Судами встановлено, що абз.2 п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не містить часових обмежень для випадків коли після первинного встановлення часткової втрати працездатності особі вперше встановлюється інвалідність. Первинне встановлення інвалідності є окремими випадком, який дає право на виплату окремого виду допомоги  допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.
		Суди дійшли висновку, що у даному випадку йдеться не про виплату такої допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв`язку із встановленням позивачу групи інвалідності, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності, тому, посилання відповідача на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених у абз. 2 п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку №975, є помилковим.
		Судами встановлено, що у даній справі ІІІ група інвалідності встановлена позивачу первинно.
		Суди дійшли висновку, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи відповідно до Порядку №975 та ст.ст.16,16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені в касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав. 
		Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. 
		Пункт «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
		Частинами 2, 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
		Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).
		Відповідно до частини 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Відповідно до пункту 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на час первинного огляду позивача органами МСЕК та встановлення відсотку втрати працездатності) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.07.2015 року за результатами огляду органами МСЕК позивачу встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, так пов`язане із захистом Батьківщини, про що свідчить копія довідки серії 10 ААА № 122405 від 14.09.2015. Крім того, 06.06.2019 року позивачу встановлено первинно третю групу інвалідності внаслідок поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки третю групу інвалідності йому встановлено первинно 06.06.2019 року.
		За таких обставин відповідач неправомірно прийняв рішення про відмову в призначені одноразової грошової допомоги відповідно Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2019р. у справі №825/1380/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
		Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій  без змін.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2019р. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020р - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		О.П. Стародуб
		 
		А.А. Єзеров
		 
		І.В. Желєзний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...