Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1517/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2020. Зареєстровано: 30.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 30.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/44365/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		30 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №817/1517/17
		адміністративне провадження №К/9901/44365/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Жука А.В., 
		суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу                         №817/1517/17                            
		за позовом  ОСОБА_1  
		до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, 
		про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьменко Л.В., суддів: Іваненко Т.В., Франовської К.С.), 
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1  звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяв про зміну предмету та зменшення позовних вимог, просив: 
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача при прийнятті наказу від 25.05.2017 №113 о/с про звільнення з служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , у частині невиплати йому при звільненні зі служби в поліції одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в порядку встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";  
		- стягнути з відповідача на користь позивача одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в порядку встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; 
		- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати йому одноразової грошової допомоги з 25.05.2017 по день фактичного розрахунку.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в день звільнення відповідачем      не проведений повний розрахунок з позивачем. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в порядку встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		3. Позивач вважає, що відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України та вказує на те, що іншим працівникам поліції, які звільнилися за власним бажанням та мали вислугу 10 років і більше така одноразова допомога виплачувалася.
		Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
		4. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо невиплати позивачу при звільненні зі служби в поліції одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, в порядку встановленому Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
		Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 21450 (двадцять одна тисяча чотириста п`ятдесят) грн.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
		5. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Рівненській області від 09.11.2017 №1456/29/03-2017 позивачу було нараховано вихідну одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до наказу від 30.10.2017 №242 о/с в сумі 21450,00 грн., а тому сума одноразової грошової допомоги у розмірі 21450,00 грн. не є спірною, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо невиплати позивачу при звільненні зі служби в поліції одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення та стягнення на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні у вказаному розмірі.
		6. Відмовляючи у задоволенні позову в частині виплати середнього заробітку за час затримки виплати грошової допомоги суд першої інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога у розмірі 25% місячного грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, яке отримував позивач під час проходження служби, а тому положення статей 116, 117 КЗпП України не поширюються правовідносини щодо її невиплати у день звільнення.
		7. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 апеляційну скаргу   позивача   задоволено.   Скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову. Прийнято в цій частині нову постанову.
		Стягнуто з      Головного управління Національної поліції в Рівненській області (код ЄДРПОУ 40108761, м. Рівне, вул. Хвильового, 2 ) на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 25.05.2017 по 24.01.2018 в сумі 45759,76 грн (сорок п`ять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять грн 76 коп).
		В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
		8. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що норми спеціального законодавства не регулюють питання виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку позивачу як правнику органів Національної поліції. При цьому, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		Крім того, згідно п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» №900 від 23.12.2015 - пункт 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" доповнено абзацами такого змісту: «Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
		9. Судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», які є спеціальними щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.
		10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, а Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. 
		Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивача було звільнено зі служби 25.05.2017, на день постановлення судом апеляційної інстанції рішення у справі відповідач повного розрахунку з позивачем не провів, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню по день постановлення рішення у справі 24.01.2017 (за 244 дні затримки розрахунку). 
		11. Суд апеляційної інстанції з огляду на довідки про доходи позивача встановив, що за два місяці служби перед звільненням грошове забезпечення позивача складало: 11440 грн. (березень 2017 року - 5720 грн., квітень 2017 року - 5720 грн.). Оплата праці поліцейського проводиться за відпрацьовані календарні дні: 30 днів у березні, 31 - у квітні 2017 року, всього - 61 календарний день), а тому середньоденний заробіток позивача становить: 11440 грн. : 61 календарний день =187 грн.54 коп. 
		Апеляційний суд дійшов до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача становить: 45759 грн.76 коп. (244 дні *187 грн.54 коп.), яка підлягає до стягнення з Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		12. Відповідачем подано касаційну скаргу, що надійшла до Верховного Суду 22.03.2018.
		13. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 та залишити в силі  постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.11.2017.
		Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
		14. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018.
		15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2019 для розгляду справи № 817/1517/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Стрелець Т.Г., судді: Білоус О.В., :  Желтобрюх І.Л.
		16. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 №710/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача  Стрелець Т.Г.
		17. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 для розгляду справи № 817/1517/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		18. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
		19. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		20. Відповідач вказує на те, що одноразова грошова допомога у розмірі 25% місячного грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, а тому положення статей 116, 117 КЗпП України не поширюються на правовідносини щодо її невиплати у день звільнення.
		21. Крім того, відповідач вважає, що одноразова грошова допомога у розмірі 25% місячного грошового забезпечення підлягає обчисленню та виплаті після звільнення Національною поліцією України, а не Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області.
		IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наказом УМВС України в Рівненській області від 19.07.2001 №454 позивач 01.09.2001 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України. 
		23. Наказом УМВС України в Рівненській області від 06.11.2015 №360 о/с, згідно з п.9 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у запас за п. 64 "з" (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу в іншу установу).
		24. Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 07.11.2015 №19 о/с, відповідно до п.п. 9, 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивач із 07.11.2015 був прийнятий на службу до Національної поліції, як особа, що прибула з Міністерства внутрішніх справ безстроково, з присвоєнням відповідного спеціального звання поліцейського, в порядку переатестації та з установленням посадового окладу згідно штатного розпису.
		25. Відповідно до наказу ГУ НП в Рівненській області від 25.05.2017 за № 113 о/с, позивач, на підставі рапорту, був звільнений зі служби в поліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п. 7 (за власним бажанням), із виплатою компенсації за 13 календарних днів пропорційно відпрацьованому часу у 2017 році. 
		Крім того, при звільненні з Національної поліції позивачу було обраховано вислугу років у календарному обчисленні 15 років 08 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні 21 рік 07 місяців 24 дні.
		Також встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була проведена у день звільнення позивача.
		26. Наказом відповідача від 30.10.2017 №242 о/с було внесено часткові зміни до наказу від 25.05.2017 №113 о/с та доповнено в частині вислуги років на день звільнення позивача. На підставі ч.2 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, визначено, що його вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні для виплати одноразової грошової допомоги становить 15 років 08 місяців 24 дні, у пільговому обчисленні 21 рік 07 місяців 24 дні.
		27. Також судами встановлено, що згідно листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Рівненській області від 09.11.2017 №1456/29/03-2017 позивачу було нараховано вихідну одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до наказу від 30.10.2017 №242 о/с в сумі 21450,00 грн.
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		28. Конституція України 
		28.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		29.   Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».
		29.1. Стаття 102. Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених   Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		30.    Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
		30.1. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII   визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
		30.2.   Частина друга статті 9. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
		Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		31. Кодекс законів про працю України.
		31.1.  Стаття 47.   Обов`язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.
		Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в   статті 116   цього Кодексу.
		У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. 
		У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов`язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.
		31.2. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. 
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. 
		31.3. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 
		31.4. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. 
		32. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
		32.1. Пункт 10. Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		32.2. Абзац 1 пункту 14. Одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена   пунктами 10   і   11   цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв`язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).
		32.3. Абзац 2 пункту 14. Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених   пунктом 10   цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		33. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
		34. Право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби набувають, зокрема, особи рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше.
		35.   Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, під час звільнення згідно наказу відповідача від 25.05.2017 позивачу не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу, а згодом наказом від 30.10.2017 донараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		36.   Отже, виходячи із встановлених обставин, Суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що під час розгляду справи питання правомірності нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не вирішується, оскільки вказана допомога самостійно нарахована відповідачем згідно наказу від 30.10.2017, що також не заперечується сторонами, тому спірні нарахування у цій справі стосуються лише нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.      
		37.   Так, Суд звертає увагу на те, що ні Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114   не врегульовані питання порушення роботодавцем (у даному випадку відповідачем у справі) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Також дане питання не врегульовано й іншими нормативними актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
		38.   Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		39.   Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів   КЗпП України.
		40.   Відповідно до частини першої   статті 116 КЗпП України   при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		41.   Статтею 117 КЗпП України   передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в   статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		42.   Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, а строки її виплати законодавством не врегульовано. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що хоч одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, проте, передбачена   статтею 117 КЗпП України   відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.
		Така правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2019 у справі № 823/1490/17 (адміністративне провадження № К/9901/49060/18).
		43.   Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги при звільнені визначаються   Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»   та   Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
		44.   Вказані законодавчі акти визначають, що така допомога виплачується особам, «при звільненні» зі служби. Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.
		45.   Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої   статтею   117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		46.   Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо порушення відповідачем строків виплати одноразового грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції за власним бажанням, оскільки, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, матеріалами справи не підтверджено проведення розрахунку з позивачем належних йому сум при звільненні.
		47.   Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		48. Колегія суддів Верховного Суду також враховує, що відповідачем самостійно внесено зміни до наказу про звільнення позивача від 25.05.2017 у жовтні 2017 року згідно наказу №242 о/с від 30.10.2017 та нараховано компенсаційну виплату у вигляді одноразового грошового забезпечення при звільненні, а також те, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції така виплата в повному обсязі не була виплачена позивачу.
		49. Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється Національною поліцією України, а не відповідачем колегія суддів Верховного Суду вважає необгрунтованими, оскільки саме наказом відповідача від 30.10.2017 №242 о/с було внесено часткові зміни до наказу від 25.05.2017 №113 о/с та доповнено в частині вислуги років на день звільнення позивача.
		Таким чином факт нарахування та відповідно і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем є підтвердженням того, що виплата позивачу цієї допомоги входить саме до повноважень управління Національної поліції в Рівненській області.
		Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.10.2019 у справі № 811/1536/18 (адміністративне провадження №К/9901/68513/18).
		50. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
		51. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		52. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		53. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		54. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення.
		2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Жук  А. В.
		Мартинюк Н. М.
		Мельник-Томенко Ж. М.
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...