Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2197/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2020. Зареєстровано: 30.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 30.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/49970/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		30 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №802/2197/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/49970/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Жука А.В., 
		суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 802/2197/17-а 
		за позовом  ОСОБА_1  
		до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області
		про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 - Шиманського Віталія Миколайовича на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №802/2197/17-а (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя Загороднюк А.Г., судді:          Сторчак В. Ю.,          Біла Л.М.)
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, в якому просив: 
		- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 23.08.2017 №1246, в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області; 
		- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 30.08.2017 №157 о/с, в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області; 
		- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області; 
		- стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;
		Постанову суду, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області та в межах стягнення з ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1           грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані накази відповідача суперечать вимогам     Закону України "Про Національну поліцію"     та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
		Позивач зазначає, що у відповідача не було підстав для його звільнення, як крайнього заходу дисциплінарного впливу. 
		Крім того, постановою Вінницького міського суду Вінницької області постанову від 08.11.2017 у справі     №127/18084/17, закрито провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
		Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
		3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2018 позовні вимоги задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 23.08.2017 №1246, в частині звільнення позивача зі служби в поліції.
		Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 30.08.2017 №157 о/с, в частині звільнення позивача зі служби в поліції.
		Поновлено позивача на службі в поліції на посаді інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
		Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення по час фактичного поновлення на посаді.
		Постанову суду, в частині поновлення позивача на службі в поліції на посаді інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та в межах стягнення з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допущено до негайного виконання.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою звільнення позивача було складання відносно нього адміністративного протоколу в порядку     ст. 130 КУпАП. Разом з тим, в подальшому відповідно до рішення суду факти, викладені у такому протоколі, не знайшли свого підтвердження, а обставини, які встановлені постановою Вінницького районного суду м. Вінниці від 08.11.2017 у справі          №127/18084/17 спростовують висновки службового розслідування          щодо наявності в діях позивача правопорушення, передбаченого ч. 1     ст. 130 КУпАП України.
		При цьому ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2017 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, а також визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
		5. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області          задоволено     повністю.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2018 скасовано.
		Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов залишено без розгляду.
		6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з наказами ГУ НП у Вінницькій області від 23.08.2017 № 1246 та від 30.08.2017 № 157 о/с позивач був ознайомлений 31.08.2017, що підтверджується копією розписки. 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 31.08.2017 дізнався про порушення своїх прав та інтересів, а відтак розпочався місячний строк на звернення до суду.
		Суд апеляційної інстанції встановив, що причиною несвоєчасного звернення позивача до суду із позовом був розгляд справи №127/18084/17 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1     ст. 130 КУпАП, проте такі обставини не перешкоджали позивачу звернутися до суду із даним позов у місячний термін.
		7. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що сама по собі постанова у адміністративній справі може бути оцінена, як один із доказів, проте, як свідчать матеріали справи, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності до її прийняття. Тому оцінці підлягали інші докази, що були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень.
		8. Судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що оцінюючи обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, а також обставини, на які позивач посилається як на поважні, суд першої інстанції повинен був надати оцінку та провести об`єктивний аналіз всіх наведених у позові доводів та обставин справи. При цьому, визнаючи пропуск строку звернення до суду з поважних причин, суд першої інстанції поверхнево підійшов до вирішення вказаного питання, при цьому не здійснив ретельну перевірку доводів позивача та не з`ясував, яким чином наведені обставини перешкоджали зверненню позивача до суду із даним позовом.
		9. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що, оскільки позивачем не доведено поважності причин, які перешкоджали йому реалізувати своє право на звернення до суду із відповідним позовом своєчасно, враховуючи відсутність інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, заявлений позов підлягає залишенню без розгляду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		10. Адвокатом ОСОБА_1 Шиманським В.М. 02.05.2018 подано касаційну скаргу.
		11. У касаційній скарзі представник позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2018
		Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
		12. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_1 - Шиманського В. М. на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018.
		13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018 для розгляду справи №802/2197/17-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Желтобрюх І.Л.:, судді: Білоус О.В., Бевзенко В.М.
		14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.05.2019 №519/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача  Желтобрюх І.Л.
		15. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 для розгляду справи №802/2197/17-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
		17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		18. Адвокат позивача вказує на те, що в позовній заяві ставилося питання про поновлення процесуального строку на звернення до адміністративного суду.
		19. Крім того, вказує, що працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише після прийняття рішення компетентним органом за результатами розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, встановлення його вини та призначення відповідного адміністративного покарання.
		20. Також скаржник вказує, що відповідачем прийнято рішення стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, що проявилось у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за відсутності належним чином підтвердженого факту керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а тому наказ № 1246 від 23.08.2017 та 157 о/с від 30.08.2017 є незаконними та підлягають скасуванню. 
		IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		21. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 07.11.2015 згідно з наказом №7 о/с прийнятий на службу до Національної поліції України та прийняв присягу працівника поліції.
		22. 20.08.2017 до ГУ НП у Вінницькій області надійшла інформація про те, що 20.08.2017 приблизно о 02:30 год., позивач, керуючи приватним автомобілем     «ГАЗ 31105»ґ. рухався по вул. Юності в м. Вінниці з включеними габаритами, без ближнього (дальнього) світла фар, чим порушив     правила дорожнього руху. Даний автомобіль було зупинено працівниками патрульної поліції та при спілкуванні з водієм помічено ознаки алкогольного сп`яніння останнього, в зв`язку з чим проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру "Драгер".
		23. Працівниками патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення БР №203894 від 20.08.2017, яким встановлено порушення позивачем пункту 2.9 а     правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність у порядку ч. 1     ст. 130 КУпАП.
		24. Відповідачем 21.08.2017, з метою проведення службового розслідування за фактом складання відносно позивача адміністративного протоколу за ч. 1     ст. 130 КУпАП, призначено службове розслідування, відповідно до наказу №1340.
		25. Начальником ГУ НП у Вінницькій області 23.08.2017 затверджено висновок службового розслідування за фактом складання адміністративного протоколу за       ч. 1     ст. 130 КУпАП     відносно капітана поліції ОСОБА_1 .
		26. Згідно висновку, позивачем порушено службову дисципліну, присягу поліцейського, пункт 1 частини 1     ст. 18 Закону України "Про національну поліцію", вимоги ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що полягало у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до статей          2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, інспектора-чергового чергової частини сектору моніторингу Вінницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_1 було рекомендовано звільнити зі служби в поліції.
		27. ГУ НП у Вінницькій області 23.08.2017 за результатами службового розслідування винесено наказ №1246 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової та транспортної дисципліни, - у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		28. Наказом ГУ НП у Вінницькій області від          30.08.2017          № 157 о/с "По особовому складу" позивача звільнено зі служби в поліції згідно п. 6 ч. 1     ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
		29. Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивача ознайомлено з оскаржуваними наказами відповідача 31.08.2017.
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		30. Конституція України 
		30.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		31. Закон України "Про Національну поліцію".
		31.1. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України "Про Національну поліцію". 
		31.2. Згідно ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію" , у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
		31.3. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію"          передбачено основні обов`язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень         Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
		31.4. Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		31.5. Відповідно до пунктів 1, 3 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
		31.6. Згідно ч.1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" , особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
		31.7. Пункт 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		31.8. Відповідно до п. 9 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
		32. Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
		32.1. Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень. 
		32.2. Стаття 1. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей. 
		32.3. Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. 
		32.4. Стаття 3. Начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.
		32.5. Стаття 5. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. 
		32.6. Стаття 7. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. 
		32.7. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ. 
		32.8. Стаття 14. З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
		33. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017).
		33.1. Пункт 15 частини 1     статті 3 КАС України     публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		33.2. Відповідно до частини 1     статті 99 КАС України     адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		33.3. За приписами частини 3     статті 99 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		33.4. Стаття 100.     Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. 1. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
		2. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
		34. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції після 15.12.2017).
		34.1. Частина 5 статті 122. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		34.2. Стаття 123.   Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. 1. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		2. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		3. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		4. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		35. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
		36.     Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржує     накази відповідача № 1246 від 23.08.2017 та 157 о/с від 30.08.2017 про звільнення з посади в органах Національної поліції. 
		37.     Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується позивачем, що позивач ознайомився з наказами відповідача № 1246 від 23.08.2017 та 157 о/с від 30.08.2017 про своє звільнення 31.08.2017.
		38. З позовом до відповідача позивач звернувся до адміністративного суду 28.11.2017.
		39.     Колегія суддів зазначає, що спірні накази відповідача прийнято щодо звільнення позивача з публічної служби, а нормами КАС України як в ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції на час подання позову), так і в ч. 5 ст. 122 КАС України (в редакції на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) встановлено звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		40. Таким чином, оскільки позивач ознайомлений з оскаржуваними наказами відповідача 31.08.2017, а звернувся до суду за захистом своїх прав лише 28.11.2017, позивачем строк на звернення до адміністративного суду пропущено. 
		41.     Згідно ч. 1     ст. 100 КАС України (в редакції до 15.12.2017)     адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
		42. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено поважності причин, які перешкоджали йому реалізувати своє право на звернення до суду із відповідним позовом своєчасно, та враховано, що розгляд справи №127/18084/17 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП не є поважною причиною пропуску строку на звернення до адміністративного суду.
		43. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки відповідачем прийнято оскаржувані накази, в яких підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а не складення протоколу про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого у ст. 130 КУпАП.
		44. Колегія суддів зауважує, що встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених     КАС України     певних процесуальних дій. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
		45. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин справи.
		46. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що за фактом одного і того самого діяння працівника поліції може бути притягнено як до адміністративної, так і до дисциплінарної відповідальності, що є різними/самостійними видами юридичної відповідальності. Щодо дисциплінарної відповідальності, то в контексті обставин цієї справи притягнути до неї є компетенцією відповідача і кваліфікація скоєного як дисциплінарного проступку не може вважатися доведенням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що спростовує твердження позивача про поважність причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду через розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
		47. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
		48. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		49. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		50. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		51. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесені законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1 - Шиманського Віталія Миколайовича залишити без задоволення.
		2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №802/2197/17-а залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Жук  А. В.
		Мартинюк Н. М.
		Мельник-Томенко Ж. М.
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...