Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/191/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2020. Зареєстровано: 30.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 29.04.2020
Номер судового провадження: К/9901/45117/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 квітня 2020 року 
		Київ
		справа №802/191/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/45121/18  К/9901/45117/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
		суддів: Мороз Л.Л.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи: Фермерське господарство "САДІВНИК-А", ОСОБА_4 про визнання протиправними відмов та зобов`язання вчинити певні дії, -
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивача) звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (надалі по тексту - відповідач), в якому просили:
		- визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) 2,83 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), які викладені у листах від 02 липня 2016 року та 06 вересня 2016 року;
		- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати позивачам дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) 2,83 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
		Визнано протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладені в листах від 02.07.2016 №Д-10153/0-3446/6-16, Д-10150/0-3445/6/16, Г-10151/0-3448/6 та від 06.09.2016 №№ Д-14315/0-4303/6-16, Д-14316/0-4300/6-16, Г-14312/0-4301/6, у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 2,83 гектари на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
		Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 2,83 гектари на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
		В решті позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позов в повному обсязі.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що вона неодноразово зверталась до відповідача із клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) та отримувала відмови, тому вважає, що належним способом захисту її права слід обрати зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач також подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що статтею 121 ЗК України не передбачено можливості безоплатної передачі у власність громадянам земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		Відзивів на касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області учасниками справи до суду не подано.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		У ході розгляду справи судами встановлено, що  позивачі, які є членами ФГ "САДІВНИК-А", в червні 2016 року звернулись до відповідача із клопотаннями про надання їм дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність кожному земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,83 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).
		Листами від 02.07.2016 №№ Д-10153/0-3446/6-16, Д-10150/0-3445/6-16, Д-10151/0-3448/6 управління відмовило позивачам в наданні вищевказаних дозволів, оскільки вказані ділянки знаходяться в оренді ФГ "САДІВНИК-А", а тому необхідна згода фермерського господарства на вилучення частини земельної ділянки, рішення зборів ФГ "САДІВНИК-А" про розпаювання даного господарства, копія договору оренди землі, копія статуту фермерського господарства та довідка про розмір земельної частки (паю) по Раківській сільській раді Томашпільського району.
		В серпні 2016 року позивачі повторно звернулись до ГУ Держгеокадастру з аналогічними   клопотаннями.
		Однак, у вересні 2016 року знову отримали відмови у наданні вказаних дозволів, оформлені у виді листів від 06.09.2016, з яких слідує, що передача земельних ділянок громадянам безоплатно у власність із земель державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельним законодавством не передбачена.
		Не погоджуючись з вказаними відмовами позивачі звернулись до суду з даним позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом передбачена можливість безоплатної передачі у власність громадян земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації. При цьому, нормами Земельного кодексу України, не передбачено можливості безоплатної передачі у власність громадян земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що зазначено в листах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.09.2016 року №№ Д-14315/0-4303/6-16, Д-14316/0-4300/6-16, Г-14312/0-4301/6.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що  підставами для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки можуть бути виключно передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України обставини, перелік яких є вичерпним. Проте, підстави для відмови в задоволенні клопотань позивачів, на які посилається в своїх листах відповідач, вказаною правовою нормою не передбачені. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачів буде зобов`язання відповідача повторно розглянути їхні клопотання з прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначеної площі або про мотивовану відмову з дотриманням вимог Земельного кодексу України.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
		Відповідно до пункту б) частин першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) частина третя статті 116 ЗК України).
		У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
		З огляду на це, позивачі, які є громадянами України, мають право на набуття права власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
		Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
		У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
		Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для … ведення фермерського господарства … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
		Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.
		В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.
		Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.
		Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
		Для порівняння, у частині дев`ятій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає               рішення               про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
		У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
		Правовий статус ГУ Держгеокадастру в області визначено Положенням №333.
		У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
		Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
		Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
		Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
		Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивачів є зобов`язання ГУ Держгеокадастру прийняти відповідні рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
		У разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої статті 118 ЗК України).
		Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Частиною десятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.
		Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі №814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16.
		Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.
		Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.
		Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.
		Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.
		Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.
		Суд, також відзначає, що ЗК України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Відтак, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, на думку Суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.
		Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		З метою ефективного захисту прав людини у сфері земельних правовідносин та усунення необґрунтованих перешкод, Суд вважає, що зазначений підхід повинен застосовуватися і у випадку ухвалення протиправного рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
		Аналогічний висновок правозастосування наведених норм матеріального права сформульовано й у постанові Верховного Суду від 11.04.2018, прийнятою за наслідками касаційного розгляду справи №806/2208/17.
		Оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотань позивачів, а лише надіслав їм листи, у якому повідомлено про відсутність підстав для надання дозволів на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок державної власності у користування, суд касаційної інстанції не входить в обговорення вказаних у цьому листі відповідача підстав, оскільки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відтак не може бути предметом судового розгляду.
		В контексті вказаного, Верховний Суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 ЗК України рішень.
		В той же час, виходячи з обставин цієї справи, встановлених судами під час її розгляду, враховуючи приписи наведених вище положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, висловлені Верховним Судом правові позиції, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, неправильно застосували норми матеріального права, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"), касаційні скарги підлягають частковому задоволенню із скасуванням оскаржуваних судових рішень та ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивачів про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
		За правилами частини пункту 3 частини першої статті 349, частин першої, третьої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Керуючись статтями 344, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити частково.
		Скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року.
		Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними відмов та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області стосовно нерозгляду у передбачений законодавством спосіб клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 2,83 гектари на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
		Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у передбачений Земельним кодексом України строк розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 2,83 гектари на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) й видати за наслідками їх розгляду накази по суті порушених у клопотаннях питань у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                                   А.Ю. Бучик
		 
		Судді                                                                                                                                Л.Л. Мороз
		 
		                                                                                                                                         А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...