Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/6670/18 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2020. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2020.
Дата набрання законної сили: 29.04.2020
Номер судового провадження: 61-558ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		29 квітня 2020 року
		м. Київ
		справа № 521/6670/18
		провадження № 61-558св19
		Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
		суддів: Калараша А. А., Мартєва С.  Ю.,   Петрова Є. В., Штелик С. П., 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», філія «Інфоксводоканал», 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду 
		м. Одеси від 05 вересня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії  «Інфоксводоканал»  (далі - ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал») про скасування нарахованого боргу.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 31 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» в особі філії  «Інфоксводоканал» укладено договір № 31231 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення гарячої води.
		Починаючи з 01 липня 2015 року, ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» почало нараховувати йому борг за спожиту холодну воду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , як споживач, у 2014 році не провів за свій рахунок періодичну повірку засобів обліку холодної води. 
		На його звернення до Департаменту міського господарства, філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», він  отримував відповіді, в яких зазначено, що споживач повинен проводити періодичну повірку лічильників води за свій рахунок. 
		Вважаючи такі дії незаконними, ОСОБА_1 просив суд скасувати нарахований борг у розмірі 1 825,01 грн; врахувати суму 2 066,80 грн сплачену за холодну воду з 01 липня 2015 року до 01 квітня 2018 року до суми боргу; зобов`язати ТОВ «Інфокс» філію «Інфоксводоканал» у подальшому враховувати оплату за водопостачання і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до квартирних засобів обліку та стягнути з відповідача судові витрати.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що витрати, понесені ліцензіатом на повірку засобів обліку води, власниками яких є фізичні особи, не передбачені тарифом, що діяв на час виникнення обов`язку, тому відповідач не повинен за власний рахунок здійснювати повірку засобів обліку води, які є власністю споживача.
		Таким чином, суд вважав, що обов`язок по повірці, обслуговуванні, ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку, як і сплата витрат на такі дії, покладений вказаними нормативно-правовими актами саме на споживачів, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року залишено без змін.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив обставини справи на підставі належних і допустимих доказів та ухвалив законне судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		27 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси 
		від 05 вересня 2018 року і постанову Апеляційного суду Одеської області 
		від 12 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі для формування єдиної правозастосовчої практики та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій  порушили норму матеріального права, зокрема, не застосували норми законодавства, що підлягають застосуванню, а саме, Закон України «Про житлово-комінальні послуги», Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Правила користування системами комуналого водопостачання і водовідведення в містах і населених пунктах України від 27 червня 2008 року № 190, Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність», якими передбачено обов`язок саме виконавця послуг проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку за його рахунок.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		11 лютого 2019 року ТОВ «Інфокс» подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_3 , у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на безпідставність доводів ОСОБА_2 та законність висновків оскаржуваних судових рішень.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		31 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» укладено договір № 31231 про надання послуг із постачання холодної води та водовідведення.
		Згідно з пунктом 3.4.5 договору споживач зобов`язаний проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку.
		Пунктом 7.4 вказаного договору передбачено, що з усіх питань, що не зазначені в договорі, сторони повинні керуватися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України 
		від 21 липня 2005 року № 630, Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і населених пунктах України від 27 червня 2008 року № 190, які затверджено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України                        від 27 червня 2008 року.
		18 листопада 2015 року  ОСОБА_1 звернувся до Департаменту міського господарства Одеської міської ради із запитом про законність проведення періодичної повірки лічильників води споживачами за власний рахунок.
		Департамент міського господарства Одеської міської ради у своїй відповіді від 09 грудня 2015 року № К-2680 зазначив, що законодавством не передбачено механізм відшкодування понесених витрат, а тому такі витрати покладаються на споживача.
		Згідно з відповідями ТОВ «Інфокс» від 23 лютого 2016 року № 603/мал-03, від 20 травня 2016 року № К-511 нарахування за послуги водопостачання здійснювалися відповідно до умов договору та нормативів водопостачання, а саме: з 01 січня 2008 року до 30 червня 2015 року згідно з показниками приладів обліку води, після 01 липня 2015 року - відповідно до норм споживання, у зв`язку з тим, що лічильник не був повірений вчасно.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Однак оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають зазначеним вимогам закону.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами 
		ЦК України, Законами України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про місцеве самоврядування в Україні», 
		«Про житлово-комунальні послуги», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про захист прав споживачів», Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, якою затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
		Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку. 
		Частиною третьою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результатами вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
		Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (в редакції, чинній на час повідомлення позивача про сплив строку повірки його приладу обліку і нарахування їй за послуги з водопостачання за нормами споживання) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту            (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).
		Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
		Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (касаційне провадження № 61-27909сво18) викладено правовий висновок такого змісту: позивач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП «Компанія «Вода Донбасу», тому саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій позивача, оскільки стосується правових взаємовідносин виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а позивач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води.
		Таким чином, проведення періодичної повірки, обслуговування засобів обліку води у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж повинен здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій на зазначене не звернули належної правової уваги та дійшли помилкового висновку про те, що саме на ОСОБА_1 як власника засобів обліку води покладено обов`язок за власний рахунок здійснювати повірку, обслуговування та ремонт лічильника. 
		Встановивши, що ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал»  не контролювало міжповіркові інтервали і не забезпечило проведення повірки установленого у будинку ОСОБА_1 лічильника води, суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і Правил № 630 та дійшли помилкового висновку про нарахування боргу згідно з діючими нормативами споживання.
		У пункті 10 Правил № 630 вказано, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
		Плата за послуги з водопостачання споживачем, у будинку якого встановлений засіб обліку холодної води, вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення (абзац п`ятий пункту 16 Правил № 630).
		Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що за наявності у будинку садибного типу засобу обліку холодної води оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу, за винятком випадку виявлення його несправності, що не підлягає усуненню.
		Непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, так як забезпечення проведення повірки є обов`язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов'язку не повинно мати негативних наслідків для споживача.
		Оскільки заборгованість за водопостачання холодної води і водовідведення у розмірі 1 825,01 грн виникла у ОСОБА_1 у зв`язку з нарахуванням йому оплати за послуги згідно з діючими нормативами споживання, а не за показаннями засобу обліку холодної води, що суперечить пункту 10 Правил № 630, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову саме з цих підстав.
		Пославшись в обґрунтування своїх висновків на те, що ОСОБА_1 зобов`язаний самостійно забезпечувати проведення періодичної повірки засобу обліку води, суди не врахували, що суб`єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення до будинку позивача, є ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», тому саме це товариство є виконавцем послуг із водопостачання та водовідведення і на нього покладається обов`язок проводити повірку засобів обліку холодної води.
		Разом із тим, статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд скасувати нарахований борг у розмірі 1 825,01 грн; врахувати суму 2 066,80 грн сплачену за холодну воду з 01 липня 2015 року до 01 квітня 2018 року до суми боргу; зобов`язати ТОВ «Інфокс» філію «Інфоксводоканал» у подальшому враховувати оплату за водопостачання і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до квартирних засобів обліку. Вказані позовні вимоги не узгоджуються із частиною другою статті 16 ЦК України, якою передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
		Колегія суддів вважає, що оскільки ТОВ «Інфокс», філія «Інфоксводоканал» як виконавець послуг із водопостачання та водовідведення не виконало свій обов`язок щодо повірки засобів обліку води, а тому  порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання ТОВ «Інфокс», філію «Інфоксводоканал» здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг за водопостачання і водовідведення за показаннями лічильника, який встановлено в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
		Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, помилково вважав відсутніми підстави для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
		З урахуванням того, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року та ухвалення нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Частинами 1, 3 статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені частково без додержанням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2018 року скасувати.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати дії товаристваз обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» по нарахуванню боргу незаконними, зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» філія «Інфоксводоканал»здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг з водопостачання і водовідведення за показаннями лічильника, який встановлено в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 липня 2015 року до дня ухвалення рішення.
		У решті позовних вимог відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                           В. М. Сімоненко
		 
		Судді                                                                              А. А. Калараш
		 
		                                                                                       С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                                      Є. В. Петров
		 
		                                                                                        С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...